1. Раціоналізація суспільства , як необхідна умова його розвитку.
Усяка спільнота людей, будь-який соціум ставлячи собі за мету досягнення «загального блага», завжди намагається якомога найбільш повною мірою раціоналізувати шляхи та методи здійснення цієї мети.
Процес раціоналізації тоталітарного суспільства полягає в одержавленні усіх сфер соціального буття індивіда, підкорення його власної волі — волі держави, наявності безальтернативної офіційної ідеології, що виключає любе відхилення від всановлених соціальних норм.
Концепції, що регламентують існування таких типів суспільств, одним з найшкідливіших чинників суспільного розвитку вважають наявність плюралізму думок та прагнень до досягнення суспільного консенсусу. Але постає логічне запитання: за яким критерієм можливо встановити істиність пануючої ідеології? Чи можливо, взагалі, якось уніфіувати масову свідомість, зробити суспільство слухняним певній групі або взагалі одній особі? Суспільно-історичний процес довів хибність та безперспективність цих прагнень, нетривалість таких суспільств.
2. Етапи розвитку теорії модернізації:
- розробки теоретичної основи теорії політичної модернізації;
- необхідність систематизації знань про модернізацію на початку другої половини ХХ століття (50-60 рр.);
- переосмислення теоретичних прорахунків першого етапу розвитку теорії модернізації (70-80 рр.);
- розвиток теорій модернізації на третьому етапі (80-90 рр.);
- альтернативна періодизація (модернізація — постмодернізація).
3. Характеристика теорії політичної модернізації.
4. Небезпека форсування процесу модернізації на зламі епох, можливість існування в одній суспільній системі оновлених і старих елементів.
Спостерігаючи процес модернізації, необхідно враховувати небезпеку форсування цього процесу на зламі епох. Виняткові історичні моменти, коли стара система знаходиться в процесі змін і починаємо впроваджувати нову, можуть призводити до проблем і конфліктів. Оновлені та старі елементи суспільства можуть спричиняти напругу і негативний вплив на його розвиток. Необхідно з великою обережністю підходити до виконання модернізації на зламі епох, аби запобігти небажаним наслідкам.
5. Стан модернізаційних процесів в сучасній Україні.
Дослідження стану модернізаційних процесів в сучасній Україні є актуальним і важливим завданням. В Україні проводяться реформи та модернізація в різних сферах суспільного життя, проте існують численні виклики і проблеми, з якими потрібно ефективно боротися. Для досягнення стабільного та збалансованого розвитку України необхідно активно працювати над модернізаційними процесами і знаходити оптимальні рішення для подолання внутрішніх та зовнішніх викликів.
Розвиток української драматургії і театрального мистецтва
... развитии украинской драматургии и перед лицом новых проблем, украинский театр претерпел значительные изменения. Украинский бытовой театр, для которого в 80-90-х годах Кропивницкий, Садовский, Саксаганский, ... и О. Олесь, известные и заслуженные писатели, стали создателями нового современного театра. Однако для этой троицы, каждый из которых имел свою индивидуальность, новая драматургическая работа ...
Література
1. Раціоналізація суспільства як необхідна умова його розвитку.
Однако почему они неустойчивы? Существует достаточно много вариантов ответов на этот вопрос, современные социологи исследователи ищут их в различных плоскостях. Исходя из контекста данной работы, отметим, что на наш взгляд, становясь на начало своего правления фактором, который консолидирует творческий властно-государственный потенциал, очень скоро тоталитарное государство становится обузой общества, ограничивает его развитие, поскольку идеи дальнейшего развития консервируются на уровне властного «верха» и не обновляются за счет существующих в обществе альтернативных идей, то есть не трансформируются в новые. Другими словами, они не обновляются, а потому начинают тормозить социально-политические процессы.
модернизации
2. Этапы развития теории модернизации.
Теория модернизации, которая должна освещать трансформации традиционных ценностей, структур в модернизованные, «современные», за прошлое и настоящее веки сложилась в развитом направлении в социальных науках, которое содержит в себе такие аспекты, которые имеют методологическое, теоретическое и практическое значение. Теоретическая основа ее концепций содержится в работах Дж. Локка, А. Смита. Ее разрабатывали такие ученые как М. Вебер, Э. Дюркгейм, К. Маркс, Р. Парк, Ф. Тьоннис, Г. Беккер, М. Леви, Т. Парсонс, Б. Мур, Г. Алмонд и др. В этих концепциях накоплено богатый опыт анализа процессов перехода от традиционного к индустриальному обществу, различные возможности, которые возникают на этом пути, общие закономерности и особенности, связанные с спецификой обществ и стран, которые переживают модернизацию.
Однако систематизация знаний в развитую теорию произошла немного позже. Возникновение политической модернизации как развитой теории было определенным ответом на возникновение концепций, которые раскрывали различные аспекты кризиса западного мира, которые представляли такие ученые как О. Шпенглер, А. Тойнби, П. Сорокин, К. Ясперс и др.
50-60 годах
Следует отметить, что в своих истоках модернизационные теории опирались на универсалистские традиции западного либерализма, который представлял собой мнение, что этапы развития всех стран и народов одинаковы. Также следует сказать, что на начальном этапе теория модернизации разрабатывалась учеными, лишь позже начинается процесс политизации этой теории, исходя из заинтересованности правящих кругов в ее разработке и внедрении.
На початковому етапі модернізаційної теорії переважала думка, що механізми економічного зростання є визначальним фактором для впровадження політичних інститутів західного зразка. Щодо культури, то припускалося, що її прозахідні цінності будуть сприйняті автоматично. Практична реалізація такої стратегії модернізації полягала у вирівнюванні економічно відсталих країн Азії, Африки та Латинської Америки з розвиненими країнами.
Развитие творческого воображения младших школьников
... в теории и практике решения данной проблемы определили тему курсовой работы - «Развитие творческого воображения младших школьников». Цель данной курсовой работы: изучить и проверить возможности развития творческого воображения у младших школьников. Объект исследования - процесс развития творческого воображения младших школьников. Предмет - развитие творческого воображения младших школьников. ...
Однак, на практиці демократизація, інституціоналізація ліберальних цінностей, встановлення парламентської системи та інших стандартів західної організації влади призвели не до підвищення ефективності державного управління, а до корупції, свавілля бюрократії, розшарування суспільства та зростання конфліктності.
У 70-80-х роках вчені політологи та соціологи почали підставляти під сумнів тезу про те, що здатність економічного зростання є єдиним критерієм модернізаційного процесу. Було визнано недостатню ефективність структурно-функціонального аналізу, незбалансованість наслідків модернізації та неадекватність євроцентричного характеру модернізаційних теорій цінностям інших культур, окрім західної.
Пріоритетом стало змінювати соціальні, економічні та політичні структури поза межами західної демократії. Традиційні інститути та цінності вже не розглядалися як перешкода до модернізації. Зберігаючи універсальні критерії та цілі розвитку, їх реалізація вбачалася у національній формі. Цей процес розглядали як довгостроковий, на якому можливе не тільки розвиток, але й відродження раніше існуючих елементів, а також можливість занепаду.
Запропоновані дані вказують на зміну уявлень про роль соціокультурного фактору у модернізаційних процесах та перетвореннях суспільства. Дослідники відзначають його значення у перебігу модернізації, а також важливість особистості та національного характеру в цьому контексті. Науковці також вказують на необхідність зміни ціннісних орієнтацій у суспільстві та подолання криз політичної культури для успішної модернізації.
Порівняно з попередніми концепціями, сучасна наука, відтінюючи ідеї М. Вебера, встановлює пряму залежність процесу демократизації від розвитку окремої нації. Це передбачає створення демократичного ладу, в якому громадяни відчувають себе суб’єктами політики, підкреслюючи роль національної ідентичності в цьому процесі.
Теорія політичної модернізації містить різноманітні концепції з різною соціальною спрямованістю та висновками. Вона надає можливість подолати стереотипні уявлення про модернізацію як сукупність процесів, пов’язаних з індустріалізацією, та розглядати її у більш широкому контексті.
Таким чином, концепція постмодернізації виступає як новий підхід до ідеї модернізації, альтернативний традиційному уявленню про цей процес. Вона відображає іноваційну орієнтацію та є продовженням традиційних концепцій, що дозволяє розглядати модернізацію в новому світлі.
Понятие «постмодернизация» является производным от более широкого философского понятия «постмодерн», по которому в течение последних десятилетий в мире ведутся постоянные дискуссии. Впервые понятие было использовано в 1917 году в книге Рудольфа Панвица «Кризис европейской культуры», где речь шла о новом человеке, призванном преодолеть упадок. Немецкий исследователь постмодернизма Вольфганг Вельш считает его тогдашнее использование «преждевременным» в связи с отсутствием адекватного данному феномену социального проявления. Ближе к современному пониманию значение понятия приобрело в исследованиях А.Тойнби, который в 1946 году определяет постмодернизм как качественно новый этап в развитии западно-европейской культуры. Материализация высказанных ученым идей, начавшаяся примерно в 60-х гг., наиболее полно проявилась в последнее время.
Національна семантика, стилістика та розвиток архітектурних типів ...
... Велике семантичне значення мало те, що внутрішній простір українських деревяних та камяних храмів був розкритий повністю, до зеніту бань, на відміну ... системного підходу до вивчення даної проблематики. Із встановленням радянської влади процес досліджень у цій сфері пожвавився: певний час (до поч. ... того періоду терміну «українське бароко», що, скоріше, може бути вжитий щодо заключного етапу розвитку
3. Характеристика теории политической модернизации.
По мнению В. Горбатенка, политическая модернизация как процесс общественной трансформации развивается в двух основных измерениях:
- Спонтанно
- Сознательно (целенаправленно) с помощью волевых усилий влиятельных социальных групп или правящих элит.
Успех модернизации, отмечает ученый, в обоих случаях зависит от степени органичности ее протекания в соотношении с реально существующими национальными институтами и ментально-психологическими ориентациями населения.
C. Блек делит процесс модернизации на несколько стадий:
- Усознание цели;
- Консолидация ориентированной на цель элиты;
- Период трансформации;
- Интеграция общества на новой основе.
Возникает вопрос: насколько возможным является осознание процесса модернизации на всех вышеуказанных этапах? Вряд ли это возможно при использовании абстрактно-универсальной схематизации. Однако некоторые обобщенные характеристики, зависящие от определенных исторических условий и уровней социальной организации, вполне возможно исследовать.
Таким образом, опираясь на исторические достижения цивилизации, определим круг задач, решение которых является целью модернизационных процессов.
Структурное обновление политической системы
Высокая политическая активность населения
Институционализация политической структуры
Процесс модернизации имеет альтернативный характер, тобто предполагает определенные варианты проведения обновляющих мероприятий, в зависимости от условий их протекания, традиций и национальных ценностей. Однако существующий мировой опыт позволяет все же говорить о определенных стандартах в организации экономики, политики, социальных отношений. Это в первую очередь товарно-денежный регулятор производства, увеличение затрат на образование, рост роли науки в рационализации экономических отношений, поощрение максимальной социальной мобильности населения, плюралистическая организация власти, увеличение политических коммуникаций и многие другие тенденции.
Здесь хотелось бы обратить внимание на то, что наличие универсальных норм не означает наличия какой-то одной обязательной программы развития для всех стран, находящихся в стадии развития. Речь идет о том, что эти универсальные нормы — это комплекс целей, на основе которых страны, в которых происходят процессы модернизации, будут способны проводить институционализацию, соответствующую потребностям времени. Однако все же, на наш взгляд, все модернизационные трансформации полностью зависят от исторических особенностей развития того или иного общества, его национальных характеристик.
органическая
Первый тип, присущий развитым странам Западной Европы и Северной Америки, начавшийся в эпоху возрождения, протекающий неравнозначно в разные времена, иногда торможенный наличием тоталитарных режимов в той или иной стране, происходит в этих странах еще и сейчас. Сущностью этого типа модернизации является то, что социально-политическое развитие происходит в форме непрерывного эволюционного и революционно-реформатского процесса. Для этих типов обществ характерно то, что общемодернизационные ценности не требуют в них утверждения и доказательства, пройдя путь от теоретизации до конкретного осознания их обществом настоящим.
Родина Тобілевичів та її внесок в розвиток українського театрального мистецтва
... б зображували різноманітні прояви людських відносин та проблем суспільства, спираючись на загальнолюдські цінності. І.Тобілевич був надзвичайним ерудитом та трудоголіком. Він добре розумів сутність серйозної ... справи. Він добре розумів обмеженість побутово-етнографічного театру, який не відповідав новим запитам глядача, пробудженого розвитком суспільних процесів. Він зафіксував, що «легковажний, ...
Відображена модернізація є другим типом модернізації, який характерний для країн з низьким рівнем розвитку порівняно з країнами, що пройшли органічну модернізацію. Наукова література іноді використовує термін «відсталі» для опису країн, які відстають від загальноцивілізаційного розвитку. Однак, ця теза ще не має достатнього обґрунтування.
Відомо, що прагнення до модернізації в цих країнах зумовлене переважно зовнішніми чинниками, а не внутрішніми. Це призводить до нерівномірності змін у економіці, культурі, соціальних відносинах та політичній сфері. Деякі країни, що належать до другого ешелону капіталістичного розвитку, досягли певних успіхів у процесі модернізації, такі як Японія, Гонконг, Південна Корея, Індія, Пакистан та деякі країни Південної Америки.
Цікавим прикладом є Німеччина, яка після Другої світової війни, завдяки фінансово-політичній підтримці ззовні, стала однією з найрозвиненіших країн світу. Німеччина може бути вважана країною з відображеною модернізацією, незважаючи на кризовий стан після війни та зміни в економічній та політико-соціальній сферах, спричинені нацистським режимом. Згодом, об’єднання Німеччини у 1991 році створило нові проблеми в суспільно-політичних процесах.
Отже, неорганічна модернізація відбувається за певних умов, які характеризуються зовнішнім впливом та нерівномірністю змін у різних сферах життя країни.
У процесі модернізації суспільства виникають різні негативні моменти, з якими суспільство зіштовхується у своєму шляху перетворень. Одним з таких моментів є відносини особистої залежності у виробництві, які ускладнюють раціоналізацію суспільно-політичної, культурної та економічної сфер. Неконкурентоздатність на світовому ринку також стає перешкодою у процесі модернізації.
Велика диференціація суспільства є ще однією проблемою, з якою зіштовхується суспільство під час модернізації. Це може призводити до нерівності та соціальних конфліктів. Залучення національного потенціалу переважно на військові потреби є іншим негативним аспектом, оскільки це може відволікати ресурси від інших сфер розвитку.
Прагнення до ігнорування загальномодернізаційних цінностей є ще однією складністю, з якою стикається суспільство під час модернізації. Наприклад, складність сприйняття модернізаційних цінностей на тлі місцевих норм та звичаїв, а також несприйняття «вестернізації» частиною населення через невідповідність її потребам.
Окрім цього, домінування центру та контроль ним модернізаційної ініціативи регіонів є іншою складністю у процесі модернізації. Це може призводити до нерівномірного розподілу ресурсів та відчуження окремих регіонів.
Враховуючи ці негативні моменти, стає зрозумілим, що процес модернізації супроводжується складнощами та суперечностями. Щоб забезпечити раціональний процес розвитку суспільства та його рівновагу, необхідно провести дослідження процесу проходження модернізації на всіх його етапах. Тільки таким чином можна забезпечити збереження поступального розвитку суспільства та попередити появу негативних наслідків форсування процесу модернізації у зламі епох.
Розвиток світового та українського театру
... з видів класичного японського театру, що сформувався у XVII ст.) грають тільки чоловіки, котрі виконують і жіночі ролі. Витоки українського національного театрального мистецтва сягають давніх ... тільки розважали глядачів, а також висміювали можновладців. З народною обрядовістю пов'язаний розвиток української драматичної поезії. Драматична форма діалогу (питання-відповіді) зустрічається у веснянках, ...
Важливо визначити головні чинники дестабілізації, які можуть виникати під час модернізації. Це допоможе уникнути наслідків ускладнених політичних і соціальних процесів у суспільстві. Такі фактори пов’язані з розбалансуванням елементів старого і нового у суспільній системі, що може призводити до конфліктів і неврегульованості.
У своїх подальших дослідженнях варто звернути увагу на ці чинники дестабілізації та їх вплив на процес модернізації. Це допоможе краще зрозуміти перебіг трансформації суспільства і розробити ефективні стратегії для забезпечення успішної модернізації.
Изменения стандартов потребления, а в связи с этим рост социальных ожиданий; отход от старых схем общественного строительства при отсутствии новых; инертность национальной самоидентификации общества; рост коэффициента протестности общественного мнения. В той или иной мере все эти факторы присутствуют в тех странах, которые идут по пути модернизации, поскольку модернизация по своей сути является нарушением существующего в инертных обществах спокойствия, поэтому как целостный дестабилизирующий процесс она имеет компоненты дестабилизирующие факторы. Каждая страна, модернизирующаяся, стремится найти свои решения этих проблемных ситуаций, максимально оптимизируя данные решения до условий конкретного социума. Но существуют и определенные наработки по поводу преодоления таких факторов и в общей практике.
ДЕРЖАВА-СОЦIУМ
Еще одним из довольно влиятельных факторов дестабилизации, как уже упоминалось выше, является, осознание социумом своей национальной принадлежности. Это очень сложный и противоречивый процесс, который довольно часто сопровождается очень высоким уровнем конфликтности в обществе, вследствие неоправданного форсирования национальной идентификации, что иногда приводит к искажению общественного мнения в пользу выделения одной нации за счет других. Обычно, для преодоления подобных проблем используются довольно типовой комплекс мероприятий, которые на наш взгляд можно считать общецивилизационным достижением, а именно:
- создание благоприятных условий для развития социокультурных факторов всех без исключения представителей разных национальностей, проживающих в одном государстве;
- широкое проведение процесса политической социализации;
- поиск харизматичного лидера определенной нации, что даст возможность, по мнению российского ученого В. Пугачева, снять с людей индивидуальную ответственность за их выбор определенной политической позиции;
- совершенствование ценностной системы общества с целью формирования принципиально нового поля политической культуры активистского типа.
частичной модернизации
Вступ
Модернізація є невід’ємною частиною розвитку сучасного суспільства. Сьогодні не існує країни, де б не відбувався процес модернізації. Проте цей процес може відбуватись по-різному, залежно від історичних, культурних, соціально-економічних та політичних умов. Однією з ключових проблем модернізації є дисгармонійність співвідношень традиційного та модернізованого елементів.
Теоретичні аспекти модернізації та її взаємодії з традицією
Заглиблення в різноманітність елементів модернізації та її взаємодії з традиційними цінностями є складністю, але і важливою складовою процесу розвитку суспільства. Аналізуючи співвідношення традиції та модерності, можна стверджувати, що на основі цього взаємодії формуються норми та соціальні інститути суспільства.
Политическая Жизнь Современной России
... неструктурированности и латентности. Не только в обществе, но и в политических элитах почти отсутствуют навыки и начала демократической политической культуры. Итак, политическая жизнь современной России чрезвычайно сложна и противоречива. Однако при ...
Насамперед, слід звернути увагу на те, що не обов’язково модернізація та традиція мають бути політично-ідентичними. Вони можуть співіснувати у певній мірі, створюючи нові форми суспільних структур та значно збагачуючи ціннісну основу суспільства. Однак, повна модернізація має свої негативні наслідки: це можуть бути руйнування традиційних цінностей, культури та ідентичності народу.
Ключову роль у цьому процесі відіграє взаємодія культурних програм у суспільному житті. Ці програми визначають способи не тільки сприймання традиційних та модернізованих елементів, але також впливають на формування структур та норм соціального життя.
Конфлікт цінностей як перешкода для модернізації
Одним із складних наслідків взаємодії традиції та модерності є конфлікт цінностей, що може виникнути в суспільстві. Він є результатом довгого панування традиційних цінностей і їх спроб адаптуватись до сучасного середовища, де вони можуть виявитись несприйнятними.
Сучасне суспільство, що втратило історичний колір та посталі перетини, є перманентним місцем конфлікту цінностей. Нерідко нам заважає знайти баланс між традиційним та новим, надійним та перспективним, тож конфлікт цінностей доволі часто перешкоджає процесу модернізації.
Висновки
Таким чином, в парі традиції та модерності програє той, хто намагається їх протиставити. Оптимальний варіант полягає в формуванні нових ціннісних стандартів на основі традиції. Це можливо досягти за умови дослідження особливостей традиційного та модернізованого культури, співвідношень і взаємодії цих культур та їх впливу на формування соціальних структур. Наслідки конфлікту цінностей можуть стати перешкодою для процесу модернізації, тому слід звернути увагу на їх усунення.
5. Стан модернизационных процессов в современной Украине.
Итак, что представляет собой современная Украина с точки зрения модернизации? В настоящее время Украина, как и ряд других государств постсоветского пространства, является страной, так сказать, «переходной цивилизации». Специфика исторического опыта либерализации России, а следовательно и Украины, в течение последних трех столетий, вызвала чрезвычайное внутреннее напряжение, а далее как логическое следствие — раскол. Принудительное обновление общества было связано с «прорубанием» окна в Европу. Эта политика, проводимая правящей элитой России не без активной помощи украинской интеллигенции, привела к отторжению от либерализации крестьянских слоев. Негативное отношение сельского сообщества к господству торговли и товарно-денежных отношений вызвало раскол: «верхи» пытались модернизировать общество, а «низы» в то же время активизировали традиционные основы русской общины и украинского крестьянского сообщества.
С течением времени ситуация изменилась. В 1991 году окончательный крах утопической идеи «государства общего благополучия» привел к получению Украиной независимости, а значит и возможности начать процесс обновления общества и государства. Как ни странно, но в целом заявленные намерения новой власти были подкреплены народной поддержкой, чем подтверждался референдум 1991 года. Такое положение вещей, на наш взгляд, довольно легко объяснить, так как агонизирующая старая система еще задолго до 1991 года начала порождать протестные тенденции, которые год от года возрастали. При этом система распределения ресурсов несмотря на все оставалась действующей. Поэтому, имея основу, общество надеялось не на ее отмену, а совершенствование ее, которого при старой политической системе не могло произойти, но как указывалось выше, для процесса модернизации характерна полная смена стандарта потребления, которая и начала происходить. Результатами этого были рост дифференциации общества, обнищание населения, подъем протестных настроений уже к новой власти, неопределенность в будущем при отсутствии любых новогонациональных концепций.
Политика и ее роль в жизни современного общества
... ее роль в жизни современного общества. Задачи работы – определение и выявление границы политики в обществе, показать структуру и функции политики, рассмотреть взаимоотношения политики и морали. 1. Политика и ее роль в жизни современного общества Понятие «политическое» и соответственно в связанные ...
Только в последнее время мы начинаем наблюдать определенные сдвиги, в качестве доказательства того, что всё-таки обновление социально-политической системы, заявленное в первые годы независимости, хотя и медленно, но всё же сдвинулось с места.
Если, скажем, взять предпринимательский класс, то в начале первого этапа составляли предприниматели из неконтролируемого сектора экономики, занимающиеся торгово-посреднической и финансовой деятельностью. В настоящее время его основу составляет руководство государственных и приватизированных предприятий и банковских структур. Это уже лучше, чем в первом случае, но насколько это хорошо? Новые предпринимательские группы создают в органах власти политическое и хозяйственное лобби, формируют вместо хозяйственного политический рынок, в котором видят наиболее эффективные возможности защиты своих интересов. Такие примеры неоспоримы. Но несмотря на все перемен в обществе, они происходят.
реализуется
Таким образом, опираясь на вышесказанное, осмысление проблем прохождения процессов политической модернизации на теоретическом уровне, позволит предотвратить множество возможных ошибок в государственном строительстве. Трансформация в Украине сегодня не имеет определенной направленности. Трансформация — это процесс изменения формы, вида, характера социально-политических отношений. Остается открытым вопрос о цели и идеальном образе этих изменений.
Литература
О.В. Бабкиной
2. В.П. Пуга, А.И. Соловьев. Введение в политологию.-М. 1999.
Ю.И. Павленко, В. Креминь, В.Ткаченко, АСАхиезер, Н.И. Козлова, С.Я. Матвеева, Б.Гаврилишин, В.Горбатенко
8. С.Катаев. Трансформация современного украинского общества: постмодернистский контекст.// Людина і політика № 3, 1999.
