Організація капітального ремонту і модернізація основних фондів

метки: Ремонт, Основних, Фондів, Модернізація, Амортизация, Ефективності, Виробничий, Нової

3

2.1 Формы и методы воспроизводства

2.2 Расширение воспроизводства основных фондов

2.3 Ремонт, модернизация и замена действующих средств труда

3. Аналитические расчеты по проведению капитального ремонта с модернизацией

3.1 Зразок сетевого графика капитального ремонта основных фондов

4. Технико-экономическое обоснование рационального выбора технологического процесса, Выводы, Список использованной литературы

Введение

Амортизация воспроизводства ремонт основной фонд

Под термином “основные фонды” следует понимать материальные ценности, которые используются в производственной деятельности налогоплательщика на протяжении периода, превышающего 365 календарных дней с даты ввода в эксплуатацию таких материальных ценностей, и стоимость которых постепенно уменьшается в связи с моральным или физическим износом. Простое и расширенное воспроизводство основных рабочих фондов происходит в непрерывном процессе осуществления взаимосвязанных различных его форм — ремонта, модернизации и изменения отдельных элементов средств труда; технического перевооружения, реконструкции и расширения действующих цехов, производств и предприятий в целом, а также сооружения новых аналогичных производственных объектов. При этом необходимой предпосылкой нормального хода воспроизводственных процессов служит постоянный учет степени износа (старения) и амортизации основных фондов.

Амортизация основных средств — важная фондовая финансовая политика государства. Кроме того, амортизационные отчисления, вводимые до производства, уменьшают доход, так что добавляется часть чистой прибыли фирмы. В этом рейтинге компании, сумевшие заявить о себе, фиксируются по самой высокой норме амортизации. В конечном итоге наблюдается снижение поддержки этой части финансовых потребностей предприятия, а также технического переоформления предприятия. До тех пор срок амортизации будет увеличиваться, так что этот период, присущий любой фирме, может обновить свое производство. Оже, норма амортизации от вольного компромисса государства и предприятия — от привода дворников блока питания.

1. Амортизация основных фондов

1.1 Понятие и суть амортизации основных фондов

Амортизация — это процесс постепенного переноса стоимости основных фондов на произведенную продукцию с целью накопления средств для их полного восстановления (реновации).

Анализ движения денежных средств по данным бухгалтерской отчетности предприятия

... виды денежных средств, определены цели и задачи анализа движения денежных средств на предприятии. Описывается методика анализа денежных средств, а также рассмотрен отчет о движении денежных средств. Вторая глава «Анализ движения денежных средств по данным бухгалтерской отчетности предприятия» включает в себя практическую часть курсовой работы. Здесь ...

Дорогостоящая ротация размера амортизации — это амортизация ремонта, чтобы уровень основных средств мог быть увеличен.

Амортизационные отчисления являются важной частью текущих затрат на производство продукции (они включаются в себестоимость) и финансовых ресурсов народного хозяйства. Система амортизации играет важную роль в экономическом механизме, выполняя следующие функции:

• формирование фондов для полного восстановления основных фондов, которые выходят из эксплуатации после истечения их срока службы (обеспечение простого воспроизводства);
• накопление средств для расширенного воспроизводства;
• создание системы планово-финансовых нормативов, необходимых для планирования народнохозяйственных пропорций воспроизводства основных фондов и распределения ресурсов оборудования;
• создание системы хозрасчетных нормативов, которые используются в расчетах себестоимости, прибыли и рентабельности;
• создание фонда развития производства, науки и техники;
• стимулирование более быстрого восстановления основных фондов.

Если раньше амортизационные отчисления состояли из двух частей (полное восстановление и капитальный ремонт), то теперь капитальный ремонт, как и другие виды ремонта, осуществляется за счет текущих затрат производства. Согласно ранее действовавшему законодательству, если расходы на ремонт составляют 5% бюджетных расходов всех основных фондов, то это увеличивает бюджетные расходы основных фондов.

Амортизация основана на действующих правилах амортизации. По амортизации есть небольшая часть основных средств, которая переносится на готовое изделие растяжением на срок. Правила амортизации устанавливаются государством для всех основных фондов.

В соответствии с внесенными изменениями в Закон Украины «Про налогообложение прибыли предприятия» от 24 декабря 2002 года с 1 января 2004 года нормы амортизации установлены для четырех групп основных фондов:

Группа 1 — здания, сооружения, их структурные компоненты и передаточные устройства, капитальные затраты на улучшение земель;

Группа 2 — транспортные средства, включая грузовые и легковые автомобили, мебель, офисное оборудование, бытовые электромеханические приборы и инструменты;

В данному дослідженні розглядається питання амортизації основних фондів. Основні фонди представляють собою матеріальні цінності, що використовуються в господарській діяльності підприємств. Вони можуть включати різноманітні об’єкти, такі як будівлі, машини, транспортні засоби та інше. Амортизація є процесом списання вартості цих об’єктів протягом їх терміну використання.

Український законодавчий акт встановлює чотири групи основних фондів, для кожної з яких встановлені відсотки амортизації. Група 1 включає будівлі та споруди, група 2 — машини та устаткування, група 3 — інші основні фонди, такі як сільськогосподарські машини, худоба та насадження, а група 4 — електронно-обчислювальні машини та інші засоби автоматичної обробки інформації.

Норми амортизації для кожної з груп встановлені відсотками до балансової вартості на початок звітного періоду. Для групи 1 цей відсоток становить 2%, для групи 2 — 10%, для групи 3 — 6% і для групи 4 — 15%.

Российский государственный архив литературы и искусства: история ...

... кратко охарактеризовать ее архивные фонды. Работа состоит из введения, двух глав основной части, заключения и списка использованных источников. 1. Российский государственный архив литературы и искусства: история возникновения и развития Российский государственный архив литературы и искусства - это федеральный архив, который является крупнейшим ...

В практиці господарювання використовуються різні методи амортизації. Прямолінійний метод передбачає рівномірне списання витрат на придбання або виробництво об’єкта протягом його очікуваного терміну використання. Цей метод забезпечує рівномірний розподіл амортизаційних витрат протягом усього періоду амортизації.

Дегресивний метод передбачає більшу амортизацію на початку терміну використання об’єкта і зменшення амортизації з часом. Цей метод часто застосовується для об’єктів, які швидко втрачають свою вартість або застарівають.

Прогресивний метод передбачає збільшення відсотка амортизації з часом. Цей метод застосовується для об’єктів, які набувають більшої вартості з часом або мають зростаючу популярність.

Виробничий метод передбачає списання амортизації на основі обсягу виробництва. Цей метод часто використовується в промисловості, де обсяг виробництва може впливати на зношування об’єктів.

Залежно від особливостей господарської діяльності, підприємство може вибрати найбільш підходящий метод амортизації для своїх основних фондів. Важливо враховувати специфіку об’єктів та їх очікуваний термін використання.

В данном исследовании рассматривается дегрессивная амортизация и ее различные формы. Дегрессивная амортизация предполагает списание более значительных сумм в первые годы использования объекта, по сравнению с последующими годами. Существуют различные методы дегрессивной амортизации, такие как метод зменшення залишкової вартості (геометрично-дегрессивний метод), арифметично-дегрессивный (кумулятивный) метод, методы зменшуваного залишку, прискореного зменшення залишкової вартості и амортизация на основе ступеневых знижуваних ставок.

Геометрично-дегрессивный метод предусматривает расчет амортизации путем применения фиксированной процентной ставки к остаточной стоимости объекта (амортизация на основе остаточной стоимости).

В данном методе суммы амортизации постепенно уменьшаются, после списания основных средств они не начисляются. Вычеты всегда меньше остаточной стоимости (даже стоимости металлолома).

Арифметично-дегрессивный (кумулятивный) метод определяет годовую сумму амортизации как произведение стоимости, подлежащей амортизации, и кумулятивного коэффициента. Накопленная эффективность увеличивается за счет количества ракет до конца чистого периода победителей по основным задачам, до суммы количества ракет обычного кориандра. Для данного метода характерно изменение размера первоначальных платежей и дополнительное аннулирование платежей до окончания срока.

Метод зменшуваного залишку заключается в применении фиксированной нормы амортизации, а базой расчета амортизации является балансовая стоимость, которая связана не с полной первоначальной стоимостью на начало отчетного периода, а с остаточной стоимостью. В частности, элементы данного метода используются в настоящее время в Украине.

Ускоренное снижение избыточной изменчивости предполагает увеличение нормы амортизации от срока кориандра до объекта и до боевого. Суммы амортизации обычно достаточно, чтобы получить избыток денежных средств на ухо известного камня и нормальную норму амортизации.

Методы и основные этапы статистических исследований

... данных статистическое наблюдение имеет две основные формы: 1) отчетность, базирующаяся на текущем наблюдении, текущей (постоянной) регистрации фактов и событий; 2) специально организованное статистическое наблюдение. Статистическое наблюдение может осуществляться следующими методами. ...

Продвинутые методы с уменьшением амортизации могут быть основаны на пошаговых начислениях, которые постепенно уменьшаются. Дания — это один из способов поддержания стабильной нормы амортизации, которая ухудшается с увеличением срока службы Corian.

Прогресивная амортизация (амортизация в зростающих суммах за год): в начале использования объекта списывается меньшая сумма, чем в конце срока полезного использования. Начисление амортизации осуществляется аналогично уменьшающейся амортизации, но с регулярным увеличением сумм амортизации.

Производственная амортизация (амортизация в зависимости от производства и степени эксплуатации объекта): в отличие от рассмотренных методов амортизации, связанных с фактором времени, при применении данного метода для исходной величины рассчитывается квота амортизации, зависящая от производительности. Отмена по лучшему методу близка к фактическому техническому изменению изменчивости объекта. Применение этого метода экономически обосновано в случае значительных колебаний в производстве, а также в случае возможности определения объема производства за год.

Способы распространения могут быть адаптированы к неускоренным и ускоренным.

Неускоренной амортизацией следует считать такую систему ее начисления, которая обеспечивает на протяжении всего экономически рационального срока службы средств труда максимальную соответственность накопленной суммы амортизационных отчислений действительным темпам утраты средствами труда потребительских свойств и стоимости. можно изменить стоимость, но банальность периода амортизации при отсутствии неускоренной амортизации отвечает за рентабельный срок службы. Более того, ввиду высоких темпов инфляции пришлось забыть о регулярной индексации основных фондов.

Рассмотрю особенности, вплоть до небывалой амортизации, можно вводить простые и разноплановые методы начисления.

Простой метод организации на основе физических и моральных знаний основных фондов. Такое допущение является вполне законным в отношении физического износа. Однако иначе обстоит дело в отношении морального износа. Моральность основных фондов растет ускоренными темпами, а не стабильными, поскольку переносится в нормы амортизационных отчислений. Для этого необходимо, чтобы мать обесценивания оправилась, чтобы она не могла заменить существующие основные фонды для условий их ускоренной моральной зрелости.

К недостаткам равномерного начисления амортизации следует отнести сознательно фиксированную неизменную величину амортизационного периода;

Ускоренная амортизация и ее преимущества

Ускоренная амортизация является важным инструментом для повышения эфективности использования основного капитала предприятия. Она может привести к более быстрому восстановлению основных фондов и снижению налогового давления на предприятие.

Одним из недостатков традиционного метода начисления амортизации является недостаточное стимулирование эфективного использования основного капитала. При использовании ускоренной амортизации предприятие может получить возможность быстрее восстановить свои основные фонды и внедрить более прогрессивные или дешевые технологии.

Другой проблемой традиционного метода начисления амортизации является возможность недоамортизации из-за неполного учета морального старения. Ускоренная амортизация позволяет компенсировать этот недостаток, обеспечивая более высокие суммы амортизационных отчислений в начальные годы эксплуатации основных средств.

Основные жанры и подстили научного стиля

... обычно указывается, для кого предназначена работа. Тезисы – кратко сформулированные основные положения доклада, статьи. 3. Жанры «для других» К жанрам учебно-научного подстиля принадлежат ... Монография, Научная статья доклад, диссертационная работа В текстах этих жанров выделяются структурно-смысловые компоненты: название (заголовок), введение, основная часть, заключение. Название (заголовок) ...

Преимущества ускоренной амортизации можно рассмотреть с двух точек зрения. Во-первых, она способствует более быстрому восстановлению основных фондов предприятия. Это позволяет компании быстрее обновлять свою производственную базу и повышать конкурентоспособность своей продукции.

Во-вторых, ускоренная амортизация может снизить налоговое давление на предприятие. Благодаря более высоким амортизационным отчислениям в начальные годы, предприятие может уменьшить свою налогооблагаемую прибыль и, следовательно, сократить сумму налоговых платежей.

В итоге, политика ускоренной амортизации является важным инструментом для стимулирования инвестиционной активности предприятий. Она позволяет компаниям обновлять свою производственную базу, внедрять новые технологии и повышать свою конкурентоспособность на рынке.

В США за последние 30 лет (с 1971 года) промышленные предприятия получили возможность финансировать около 70% инвестиций за счет амортизационных отчислений, благодаря сокращению сроков амортизационных периодов и увеличению масштабов ускоренной амортизации. Это привело к ускорению восстановления производства. Во Франции компания регулярно сталкивается с амортизацией, составляющей до 8% валового национального дохода, и более 60% валовых инвестиций в основной капитал финансируются за счет амортизации экономики.

Амортизация низкостоимостных необоротных материальных активов, что является необычным явлением, превращается в амортизацию других элементов основных активов. Предприятиям рекомендуется самостоятельно обеспечивать питание по вибрационным методам и правилам амортизации. Для амортизации «малоценки» могут использоваться следующие методы:

— прямолинейный;
— производственный;
— списание 100% стоимости, подлежащей амортизации, в первом месяце использования;
— списание 50% стоимости, подлежащей амортизации, в первом месяце использования, а оставшиеся 50% — в месяце списания их с баланса.

Для целей налогообложения стоимость «малоценки» можно не амортизировать, а включать в валовые расходы.

В соответствии с Концепцией амортизационной политики, утвержденной 7 марта 2001 года, в зависимости от сферы применения и целей выделяют две основные функции амортизации:

— экономическую;
— налоговую (фискальную).

Экономическая функция амортизации заключается в эффективном возмещении затрат, используемых для пополнения основных средств. Таким образом, целью экономической амортизации должно быть определение реальных затрат предприятия, связанных с полным воспроизводством средств труда и, следовательно, себестоимости продукции (услуг).

В этой перспективе эффект демпфирования должен представлять реальную стоимость основного капитала в производственном процессе и возвращаться к жизнеспособности субъектов государственных субсидий. Экономическая амортизация должна использоваться в пределах административного района, а ядра предприятий могут выбирать нормы и правила самоокупаемости.

При экономической амортизации происходит постепенное снижение стоимости основных средств за счет физического и экономического износа, а также технико-экономического старения. Физическое износ основных производственных средств означает потерю их первоначальных технических и эксплуатационных характеристик, то есть потерю потребительной стоимости. Гибкость и размер физического определения основных средств зависят от силы и надежности, уровня обширных и интенсивных побед. Они также зависят от особенностей технологических процессов, качества технического обслуживания и ремонта, квалификации работников и лучших организационных и технических факторов.

Введение

Физическое спрацювання знарядий труда играет важную роль в процессе производства. С течением времени знарядия труда изнашиваются и требуют замены. Однако, не всегда возможно полностью устранить физическое спрацювання, и оно накапливается постепенно. Такое физическое спрацювання можно разделить на две части: одну часть можно временно устранить путем проведения ремонтов, а другую часть невозможно устранить и она постепенно накапливается. Это приводит к тому, что использование знарядий труда становится невозможным, и требуется замена новым аналогичным знарядием труда. В связи с этим различают устраняемое (временное) и неустраняемое (постепенно накапливающееся) физическое спрацювання основных фондов.

Методы определения степени физического спрацювання

Степень физического спрацювання знарядий труда можно определить двумя расчетными методами. Первый метод основан на времени эксплуатации знарядия труда и учитывает его ликвидационную стоимость. Второй метод основан на данных обследования технического состояния и относительной величины экономического спрацювання, то есть отношения их стоимости, перенесенной на стоимость производимой продукции, к общей балансовой стоимости.

Технико-экономическое старение основных фондов

Технико-экономическое старение основных фондов — это процесс совершенствования рабочего процесса до следующего этапа физического развития в русле научно-технического прогресса. Оно характеризуется внедрением новых технологий, модернизацией старых технологий и производством новых продуктов. Технико-экономическое старение оказывает влияние на все сферы экономики, включая транспортные средства и предприятия, использующие устаревшие технологии.

Определение степени технико-экономического старения

Степень технико-экономического старения знарядия труда можно определить с помощью коэффициента (относительного показателя) К_тес, который рассчитывается по формуле:

К_тес = (В₀ — В₁) / (П₀ — П₁)

где В₀ и В₁ — полная стоимость (цена) применяемого и нового знарядия труда, П₀ и П₁ — соответственно производительность тех же знарядий труда или затраты на их эксплуатационное обслуживание. Определение степени технико-экономического старения позволяет оценить эффективность использования знарядий труда и принять решение о необходимости их замены.

Физический дизайн и устаревшие технико-экономические ноу-хау могут быть использованы довольно часто или чаще, застойные формы производства в разработке. Між окремими видами старіння засобів праці та формами їх відшкодування існує певний взаємозв’язок (рис. 2.1.).

Непрерывный визуальный процесс постпродакшн-разработки физически простых и технически устаревших основных фондов. Необходимое умственное обновление хороших практик в природе и в развитии переменных форм, поскольку это работает через амортизацию.

3

Рис. 2.1 Види фізичного спрацювання і техніко-економічного старіння засобів праці та форми їх усунення

Під терміном “амортизація” основних фондів і нематеріальних активів, згідно з Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизації відрахувань, установлених законодавством [11].

Амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, що були зайняті на виготовлення таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів. Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшої реалізації іншим платникам податку чи їх використання у виробництві інших основних фондів, призначених для подальшої реалізації іншим платникам податку.

Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду у такому розмірі:

• Група 1 — 2 відсотків;
• Група 2 — 10 відсотків;
• Група 3 — 6 відсотків;
• Група 4 — 15 відсотків.

Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають.

Амортизація нематеріальних активів

Для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації протягом строку, який визначається платником податку самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації [13].

Амортизація сводится к приросту капитала по нематеріальному активу с нулевой стоимостью.

Щорічна індексація балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів

Щорічна індексація балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

(2.2)

де І_(а-1) — індекс інфляції року, за результатом якого проводиться індексація. Якщо значення К_і не перевищує одиниці, індексація не провадиться.

У разі коли застосовується коефіцієнт індексації, капітальний доход вираховується у сумі, що дорівнює різниці між балансовою вартістю відповідної групи основних фондів, визначеною на початок звітного року із застосуванням коефіцієнта індексації і балансовою вартістю такої групи основних фондів до такої індексації.

Зазначений капітальний доход належить до складу валових доходів платника податку кожного звітного кварталу року в сумі, яка дорівнює одній четверті відсотка річної норми амортизації відповідної групи основних фондів від суми капітального доходу такої групи.

Прискорений метод амортизації

Платник податку може самостійно прийняти рішення про застосування прискореного методу амортизації основних фондів групи 3, придбаних після набуття чинності цим Законом за такими нормами:

• 1-й рік експлуатації — 15 відсотків;
• 2-й рік експлуатації — 30 відсотків;
• 3-й рік експлуатації — 20 відсотків;
• 4-й рік експлуатації — 15 відсотків;
• 5-й рік експлуатації — 10 відсотків;
• 6-й рік експлуатації — 5 відсотків;
• 7-й рік експлуатації — 5 відсотків.

В целях принятия решения вы не можете принять налог, уплачиваемый плательщиками, чтобы они могли использовать продукты, цены на которые будут увеличиваться.

Исследование основных фондов предприятий

При организации производства на предприятиях разных отраслей народного хозяйства страны, важную роль играет наличие и эффективность использования основных фондов. Здесь особое значение имеет обновление и реконструкция сооружений, техническое переоснащение и использование новых технологий.

Учет основных фондов и амортизация

Облік таких основних фондів ведется окремо по каждому объекту. Амортизационная квота зарезервирована для уравновешивания остатка этих уступок, например, первичных расходов, добавленных к сумме, полученной для нужд этих фондов, в соответствии с законом.

Девальвация амортизации

Я исследую повсеместную практику девальвации амортизации за счет удлинения эффективной линии использования основных средств, что экономически не оправдано. Это влечет за собой рост затрат на ремонт и консервацию старой техники, что снижает производительность труда и в итоге приводит к падению прибыли предприятия.

Техническое переоснащение, реконструкция и новое строительство

Накопление и обновление основных фондов, увеличение производственных мощностей предприятий разных отраслей происходит в рамках технического переоснащения, реконструкции и строительства новых объектов производства.

Техническое переоснащение действующего предприятия означает проведение комплекса мероприятий по повышению технического уровня отдельных участков производства путем внедрения новой техники, технологий и замены устаревшего оборудования. Реконструкция же предполагает полное или частичное модернизацию производства на основе единого проекта. При необходимости, в рамках реконструктивных работ, строятся новые помещения и увеличиваются производственные мощности. К новому строительству относятся новые производственные объекты, вводимые в эксплуатацию на новых площадках в соответствии с утвержденным проектом.

Розширене відтворення основних фондів є важливим елементом відтворювального процесу підприємств. Цей процес включає нагромадження та оновлення основних фондів, а також нарощування виробничих потужностей. Для досягнення ефективного розширеного відтворення необхідно впроваджувати централізоване вирішення питань, пов’язаних з цим процесом, а також вибирати пріоритетні форми розширення основних фондів.

Досвід господарювання показує, що для більшості підприємств України ефективними формами розширення виробничих потужностей є технічне переозброєння та реконструкція діючих виробничих об’єктів. Це дозволяє досягти необхідних розмірів виробничих потужностей та підвищити технічний рівень виробництва. В разі вичерпання можливостей нарощування на діючих підприємствах або при необхідності виготовлення нових видів продукції та надання нових послуг, будівництво нових виробничих об’єктів стає економічно доцільним.

2.2 Розширене відтворення основних фондів

Розширене відтворення основних фондів відбувається через технічне переозброєння, реконструкцію та розширення діючих виробничих об’єктів або будівництво нових. Цей процес є важливим для нагромадження та оновлення основних фондів, а також для збільшення виробничих потужностей підприємств різних галузей народного господарства.

2. Обгрунтування необхідності використання ремонту, модернізації і заміни діючих засобів праці

Ремонт, модернізація та заміна промислового устаткування є необхідними заходами для збереження ефективності виробничих процесів та досягнення максимальної продуктивності працівників. Застаріле та технічно несправне устаткування може призвести до зниження якості продукції та негативної динаміки виробничого процесу.

Використання застарілого виробничого обладнання може також стати причиною нещасних випадків на робочому місці, що буде мати негативний вплив на здоров’я працівників та навколишнє середовище. Стан техніки повинен бути регулярно перевіряний, щоб запобігти небезпечній експлуатації.

В процесі розвитку технологій з’являються нові методи виробництва, які є більш ефективними та економічними. Оновлення промислового устаткування, його модернізація та заміна на більш сучасне може значно збільшити продуктивність та знизити витрати, пов’язані з ремонтом та обслуговуванням застарілого устаткування.

Застосування новітніх технологій в основу діючого устаткування може підвищити конкурентоздатність підприємства на ринку, сприяти збільшенню експортних доходів та забезпечити стале інноваційне зростання. Це дозволить підприємствам не тільки збільшувати обсяги виробництва, але й підвищувати якість продукції та зменшувати споживання ресурсів.

Метод	Переваги	Недоліки
Ремонт	— Менші витрати порівняно з модернізацією та заміною — Можливість продовжувати експлуатацію техніки — Оптимальний вибір, якщо частина діючих компонентів відповідає сучасній техніці	— Висока ймовірність повторного виходу устаткування з ладу — Низька продуктивність — Можливість погіршення якості виготовленої продукції
Модернізація	— Оновлення діючого обладнання — Збільшення продуктивності — Зменшення витрат на ремонт та обслуговування	— Високі витрати порівняно з ремонтом, особливо якщо потрібна заміна великої кількості компонентів — Можливість вtrat в разі невдалого вибору деталей чи постачальника
Заміна	— Гарантоване перетворення виробничого процесу — Висока продуктивність — Запобігання негативних наслідків від розладу устаткування	— Найвищі витрати порівняно з двома іншими методами — Послідовне вилучення діючого обладнання з ладу може призвести до зниження місячних продажів

При виборі методу з их застосуванням треба враховувати фінансові можливості підприємства, сучасний технічний прогрес та наявність повного переліку комплектуючих.

Окремі види засобів праці складаються з великої кількості конструктивних елементів (деталей, вузлів тощо), які виготовлені з різних за міцністю матеріалів, виконують різні технологічні функції, мають неоднакове експлуатаційне навантаження і внаслідок цього спрацьовуються нерівномірно. Звідси виникає необхідність заміни або відновлення спрацьованих конструктивних елементів устаткування та інших видів засобів праці задовго до того, коли кожний з цих об’єктів у цілому стане непридатним для дальшого використання у виробничому процесі. Таке часткове відновлення засобів праці здійснюється з допомогою періодичних ремонтів. Отже, суть ремонту полягає в усуненні тимчасового фізичного спрацювання конструктивних елементів у натуральній формі та забезпечення в такий спосіб постійної дієздатності засобів праці протягом усього періоду їхньої експлуатації.

На підприємствах різних галузей народного господарства застосовують типові системи технічного обслуговування й ремонту устаткування та інших видів засобів праці, що передбачають періодичне проведення необхідних профілактично-технічних операцій, поточних і капітальних ремонтів. Призначення поточного ремонту — збереження засобів праці у придатному для продуктивного використання стані проведенням регулярних ремонтно-профілактичних операцій з метою усунення дрібних неполадок і запобігання прогресуючому фізичному спрацюванню. Мета капітального ремонту полягає у максимально можливому відновленні первісних техніко-експлуатаційних параметрів засобів праці. На відміну від поточного ремонту капітальний є найбільш складним за обсягом виконуваних робіт і проводять його здебільшого через тривалі проміжки часу (один раз за кілька років).

Особливим видом найбільш складних ремонтних робіт є так званий відновлювальний ремонт, необхідність у проведенні котрого виникає внаслідок стихійного лиха (пожежі, повені, землетрусу).

Витрати на поточний ремонт є постійними й відносно рівномірними протягом експлуатаційного періоду, а тому їх відносять на собівартість продукції (наданих послуг).

Проведення капітального ремонту потребує порівняно великих одноразових витрат, що унеможливлює пряме включення таких до собівартості продукції: ці витрати визначають заздалегідь і відносять на собівартість продукції рівномірно протягом ремонтного циклу, тобто періоду між двома послідовними капітальними ремонтами. Відновлювальний ремонт фінансують за рахунок державного страхового (резервного) фонду і за характером та обсягом робіт, що виконуються, відносять до сфери капітального будівництва.

За сучасних умов господарювання і формування ринкової економіки важливого значення набуває економічна оцінка доцільності витрат на капітальний ремонт виробничого устаткування. Це пояснюється тим, що на підприємствах діюче устаткування протягом фактичного строку експлуатації капітально ремонтують кілька разів. Проте коли проведення першого капітального ремонту в більшості випадків є економічно вигіднішим за придбання нової машини (він здійснюється, як правило, до настання техніко-економічного старіння, а фактичні витрати на нього не перевищують 35—40% балансової вартості), то наступні капітальні ремонти часто коштують дорожче, ніж нове устаткування аналогічного призначення.

Для економічної оцінки ефективності витрат на капітальний ремонт порівнюють два альтернативні варіанти: перший — капітальний ремонт фізично зношеної машини і продовження строку її експлуатації на один ремонтний цикл; інший — заміна машини, що потребує капітального ремонту, на нову. Для кожного варіанта визначають загальну величину витрат і втрат. Для першого варіанта це будуть витрати на очікуваний капітальний ремонт R₁ і перевищення експлуатаційних витрат щодо капітально відремонтованої машини над поточними витратами щодо нової машини S, а для другого — вартість придбання (ціна) та встановлення нової машини K_Н, втрати від недоамортизації діючої машини S_а. Крім того, треба врахувати коефіцієнти, що характеризують співвідношення: a) продуктивності діючої та нової машини (?); б) тривалості ремонтного циклу тих самих машин (?).

Показник ступеня ефективності витрат на капітальний ремонт будь-якого виробничого устаткування (е_р) визначається за формулою:

Коефіцієнти, обчислені за формулою (2.3), можуть набувати додатного, від’ємного або нульового значення. За всіх додатних значень коефіцієнта є капітальний ремонт устаткування є економічно виправданим, за від’ємних — недоцільним, а за нульового значення коефіцієнта порівнювані варіанти треба вважати рівноцінними.

Коефіцієнти є, розраховані щодо всієї сукупності устаткування, котра підлягає капітальному ремонту в конкретному році, можуть використовуватися для визначення послідовності заміни тих одиниць, що їх капітально ремонтувати невигідно. Передовсім треба замінювати фізично зношене устаткування з найбільшим від’ємним значенням коефіцієнта є за абсолютною величиною.

Загальний розмір витрат на ремонтно-технічне обслуговування діючих засобів праці залежить від кількості ремонтів протягом фактичного строку їхньої експлуатації та від собівартості кожного ремонту. Це означає, що для помітного зменшення витрат на ремонт устаткування та інших видів основних фондів (ремонтно-експлуатаційні витрати на підприємствах України надмірно великі) необхідно: по-перше, довести до раціонального мінімуму кількість ремонтів машин протягом усього періоду їхнього функціонування; по-друге, максимально зменшити витрати на проведення одного ремонту.

Скорочення кількості ремонтів можна досягти, збільшуючи фізичну довговічність устаткування та визначаючи раціональні строки його експлуатації. Головним напрямком зниження собівартості ремонтних робіт є істотне підвищення організаційно-технічного рівня самого ремонтного виробництва, його індустріалізація, тобто максимальне наближення процесу ремонту за характером організації і технології до процесу виготовлення нових машин і устаткування. Широкомасштабна індустріалізація ремонтного виробництва в цілому передбачає:

Для підвищення ефективності процесу відтворення основних фондів у машинобудівному комплексі країни, необхідно вжити ряд заходів. Перш за все, варто збільшити централізоване виготовлення запасних частин машинобудівними підприємствами до такого розміру, щоб задовольняти повний попит на них. Це дозволить забезпечити надійність та швидкість відновлення виробничих процесів.

Другим кроком є розширення відновлення спрацьованих деталей і вузлів. Це дозволить знизити обсяг виробництва нових запасних частин на 15-20%. Такий підхід сприятиме збереженню ресурсів та зменшенню витрат на виробництво.

Для досягнення максимальної ефективності процесу відтворення основних фондів слід вжити такі заходи:

• усебічна централізація і спеціалізація ремонтних робіт у різних ланках управління виробництвом. Необхідно створити розгалужену територіальну систему фірмового машиносервісу підприємствами-продуцентами;
• централізований капітальний ремонт устаткування вузькогалузевого призначення спеціалізованими ремонтними підприємствами і підрядними організаціями;
• максимально можлива централізація ремонтного господарства на самих підприємствах. Це дозволить виконувати більшість ремонтних робіт спеціалізованими підрозділами єдиної ремонтної служби.

Оскільки машинобудівний комплекс країни не розвинутий достатньо, для підвищення ефективності процесу відтворення основних фондів необхідно провести модернізацію діючого виробничого устаткування. Це означає його вдосконалення для запобігання техніко-економічному старінню та підвищення техніко-експлуатаційних параметрів до рівня сучасних вимог.

Модернізація може забезпечити оновлення устаткування на новому технічному рівні зі зростанням продуктивності праці, нарощуванням виробничих потужностей, збільшенням випуску продукції та економією інвестиційних ресурсів. Досвід підприємств України показує, що комплексна модернізація різних видів виробничого устаткування збільшує його продуктивність на 30-50%, а витрати не перевищують половини вартості нових технічних конструкцій.

Економічно доцільніше проводити загальнотехнічну та технологічну модернізацію устаткування під час його капітального ремонту. Метод визначення ефективності витрат на модернізацію аналогічний методу визначення витрат на капітальний ремонт. Для розрахунку коефіцієнта ефективності витрат на капітальний ремонт і модернізацію при одночасному їх проведенні використовується формула (2.4).

де M — витрати на модернізацію. При цьому величини a, P і S , що входять у формулу (2.2), треба визначати за даними модернізованої та нової машини.

Важливим елементом процесу відтворення основних фондів є заміна фізично спрацьованих і технічно застарілих засобів праці.

Визначення необхідного (економічно раціонального) щорічного обсягу заміни засобів праці передбачає: 1) встановлення оптимальних проти експлуатації відповідних їхніх видів (груп); 2) розрахунки такого щорічного обсягу заміни, який може забезпечити дотримання оптимальних строків функціонування устаткування та інших видів основних фондів. За простого відтворення засобів праці розмір їхньої заміни (вибуття) практично має дорівнювати нормі амортизаційних відрахувань на реновацію, а за розширеного відтворення — залежатиме не лише під нормативного строку експлуатації (норми амортизації), а й від темпів щорічного збільшення обсягу основних фондів.[4]

3. Аналітичні розрахунки по проведенню капітального ремонту з модернізацією

Користуючись наведеними в таблиці 3.1. техніко-економічними показниками, необхідно економічно обґрунтувати доцільність проведення капітального ремонту з модернізацією, чи заміни застарілих машин.

Таблиця 3.1. — Вихідні дані для розрахунків

Показник	Одиниця виміру	Види машин
		А	Б	В
1. Вартість нової машини	гр. од.	1200	1600	2000
2. Продуктивність машин у першому циклі експлуатації: а) нової машини; б) старої, капітально відремонтованої машини; в) старої, капітально відремонтованої і модернізованої машини	тис. ум. од тис. ум. од. тис. ум. од.	100 70 95	160 120 140	120 150 160
3. Тривалість ремонтного циклу: а) нової машини; б) старої, капітально відремонтованої; в) старої, капітально відремонтованої і модернізованої	Роки роки роки	3,5 2,8 3	3 2,4 2,5	4 3,2 3,6
4. Втрати, пов’язані з недоамортизацією старої машини у випадку її заміни	гр. од.	328	240	450
5. Вартість капітального ремонту	гр. од.	300	640	500
6. Вартість капітального ремонту з модернізацією	гр. од.	480	800	500
7. Собівартість одиниці продукції, виготовленої на: а) новій машині; б) старій машині; в) модернізованій машині	гр. од. гр. од. гр. од.	1300 1308 1303	1480 1486 1485	1600 1604 1603

Розв’язання

Ступінь ефективності витрат на капітальний ремонт машини визначається за формулою:

• де ер — коефіцієнт ефективності витрат на капітальний ремонт діючої машини;

R _i — витрати на очікуваний ремонт;

• Se — перевищення експлуатаційних витрат щодо капітально відремонтованої машини над поточними витратами щодо нової машини;
• Kh — вартість придбання та встановлення нової машини;
• Sa — втрати від недоамортизації діючої машини;
• а — коефіцієнт, який характеризує співвідношення продуктивності діючої та нової машини;
• b — коефіцієнт, який відображає співвідношення тривалості ремонтного циклу відповідно тих же машин.

Доцільність проведення модернізації визначається за формулою:

де M — витрати на модернізацію,

a, b, Se — необхідно визначити заданими модернізованої і нової машини.

1. Машина А.

Коефіцієнт ефективності витрат на капітальний ремонт:

Коефіцієнт ефективності витрат на капітальний ремонт і модернізацію:

Висновок: вигідніший капітальний ремонт з модернізацією.

2. Машина Б.

Коефіцієнт ефективності витрат на капітальний ремонт:

Коефіцієнт ефективності витрат на капітальний ремонт модернізацію:

Висновок: вигідніша заміна.

3. Машина В.

Коефіцієнт ефективності витрат на капітальний ремонт:

Коефіцієнт ефективності витрат на капітальний ремонт і модернізацію:

Висновок: вигідніший капітальний ремонт.

3.1 Зразок сіткового графіку капітального ремонту основних фондів.

На рис. 3.1 показаний зразковий сітковий графік капітального ремонту великого складного об’єкту. Події з 1 по 6 включають загальні підготовчі роботи: отримання завдання, проведення загального огляду, складання актів і інші підготовчі роботи (у годиннику), які виробляються до зупинки об’єкту; події 7, 20, 33, 46, 67 — відключення всіх видів живлення і початок ремонту; події 8, 21, 34, 47 — закінчення зняття агрегатів; події 9, 22, 35, 48 — вироблена доставка агрегатів в ремонтний цех з установкою на місці; події 19, 32, 45, 58, 65 — доставка відремонтованих агрегатів з цеху на об’єкт закінчена; подія 71 — об’єкт зібраний і готовий до випробування; події 72, 73, 74 — випробування закінчені, об’єкт зданий в експлуатацію. Всі події і роботи, укладені в прямокутник, позначений пунктиром, здійснюються в ремонтному цеху. За наявності запасних агрегатів всі роботи в ремонтному цеху мої у г вироблятися незалежно від термінів ремонту об’єкту, по так званому нульовому плану. На графіку наочно показана висока ефективність агрегатного ремонту. 2 Терміни ремонту скорочуються в даному прикладі з 544 ч по критичному шляху 22 до 56. Тільки таким чином можна провести великий ремонт в святкові дні (або за суботу і неділю).

В умовах масового автоматизованого потоку така організація капітальних і інших великих планових ремонтів — єдина можливість обійтися без зупинки виробництва.

Рис. 3.1 Зразок сіткового графіку капітального ремонту складного об’єкту.

4. Техніко-економічне обґрунтування раціонального вибору технологічного процесу

Таблиця 4.1 Характеристика деталі, що оброблюється

Назва	Заготовка деталі	Маса деталі, кг
	Назва	Матеріал	Маса, кг
Ступиця	Штампування	Сталь 45Х	5,36	4,03

Таблиця 4.2 Характеристика стійкості ріжучого елементу (свердла)

Характеристика
Період стійкості, год.	1
Число переточувань	13
Час переточування, хв.	2,5
Розряд заточника	3

Річний випуск деталей — 208 000 шт.

Таблиця 4.3 Вихідні дані для розрахунку

Вихідні дані	Одиниці виміру	Варіант
		Базовий	Проектний
Обладнання 1.1 Модель 1.2 Вартість 1.3 Потужність електродвигунів	грн. кВт	Токарно-гвинторіжучий 1К625 5260 10	Токарно-гвинторіжучий 1М63 4840 13
Ріжучий інструмент 2.1 Назва 2.2 Кількість 2.3 Вартість одиниці	шт. грн.	Різець 1 2,4	Різець 1 2,4
Штучний час	хв.	3,87	1,15
Машинний час	хв.	2,46	0,72
Розряд робітників		3	3
Виробнича площа на станок	м 2	3,84	8

Кількість устаткування по базовому і проектованому варіантах розраховується по формулі:

, (4.1)

де t _шт — штучний час на операцію, хв.;

N _год — річна виробнича програма, шт.;

Ф _д — дійсний річний фонд часу, год.:

• де — відсоток простоїв (до 10 %);

Ф _реж — режимний фонд часу;

Ф _реж = к-ть роб. днів

• к-ть змін
• к-ть годин в зміні

Ф _реж = 12·24·1·8=2304

Ф _д = 2304·(1-0,1)=2073,6

Коефіцієнт завантаження устаткування визначаємо по формулі

, (4.2)

де Пр — розрахункова кількість устаткування;

• Ппр — прийнята кількість устаткування, розраховується шляхом округлення Пр до цілого числа.

Розрахунок технологічної собівартості

Для визначення технологічної собівартості проводиться розрахунок окремих елементів витрат.

Вартість матеріалу виробу визначається по формулі

, (4.3)

де Q — норма витрати матеріалу (маса заготівки), кг;

Ц _м — ціна матеріалу (заготівки), грн.; приймаємо для сталі 1,2 грн|./кг,

q — вага відходів, що реалізовуються, кг;

Ц _о — ціна відходів, грн|.; приймається 10 % від ціни матеріалів.

(грн.)

Основна і додаткова зарплата виробничого робочого з відрахуваннями на соціальне страхування і до інших фондів (за виконувану операцію) визначається по формулі

, (4.4)

де С _ч — годинна тарифна ставка відповідного розряду, грн|.;

• Розряд Ставка, грн|./год.

II 1,69

III 2,02

IV 2,10

K ₁ — коефіцієнт, що враховує додаткову зарплату; K₁ = 1,3 -1,5;

К ₂ — коефіцієнт, що враховує нарахування на заробітну платню; приймається К₂ = 1,375;

t _шт — штучний час на операцію, хв.;

К _мн — коефіцієнт, що враховує багатоверстатне обслуговування; приймається К_мн =1;

• n — кількість одиниць устаткування на даній операції, шт.

(грн.)

(грн.)

Амортизаційні відрахування по устаткуванню, віднесені на дану операцію, визначаємо по формулі

, (4.5)

де S _о — вартість одиниці устаткування, грн|.;

• K — коефіцієнт, що враховує витрати на транспортування і монтаж| устаткування;
• K = 1,1-1,15;

• а — норма амортизаційних відрахувань (15 %);
• n — кількість одиниць устаткування на даній операції, шт.;

N _год — річна програма деталей, шт.

(грн.)

(грн.)

Витрати на ремонт устаткування приймаємо укрупнено пропорційно величині амортизаційних відрахувань по формулі

, (4.6)

де К — коефіцієнт, що встановлює залежність величини витрат на ремонт від величини амортизаційних відрахувань (приймаємо 160 — 200 %)

(грн.)

(грн.)

Витрати на силову електроенергію Э по даній операції

, (4.7)

де N _y — сумарна встановлена потужність електродвигунів одиниці устаткування, кВт;

t _маш — машинний час, хв.;

K ₁ — коефіцієнт, що враховує використання встановленої потужності, що витрачається при холостій роботі устаткування (приймаємо K₁ = 0,25);

К ₂ — коефіцієнт використання встановленої потужності устаткування в процесі різання (приймаємо К₂ = 0,5 — 0,8);

S _э — вартість одного кВт

• год. електроенергії, грн|.;
• приймається S_э = 0,14 грн.

(грн.)

(грн.)

Витрати на ріжучий інструмент (З _и ), що доводиться на операцію, розраховуються по формулі

, (4.8)

де S _и — вартість інструменту, грн|.;

S _n — вартість переточування, грн|.:

де С _ч — годинна ставка заточника, грн|.;

t _nep — час переточування, мін.;

• n — число переточувань до повного зносу (збільшенням одиниці враховується час роботи інструменту до першого переточування);

К _уб — коефіцієнт, що враховує випадковий спад:

Різці — 1,10-1,05

Свердла — 1,20-1,10

Фрези — 1,10-1,05

Т _ст — стійкість інструменту між двома переточуваннями, хв.

(грн.)

(грн.)

(грн.)

Витрати на допоміжні матеріали В _м , віднесені на операцію, визначаємо укрупнено по формулі

, (4.9)

де М — річні витрати на| допоміжні матеріали, приймаємо рівними 48,5 грн. в рік на одиницю устаткування;

• n — кількість одиниць устаткування, шт.

(грн.)

(грн.)

Витрати на утримання виробничої площі З _п , віднесені на операцію, визначаємо по формулі

, (4.10)

де S _пл — площа, безпосередньо займана одиницею устаткування, м² ;

К — коефіцієнт, що враховує додаткову площу під проходи і проїзди:

Таблиця 4.4 Коефіцієнт К

К	Площа під верстат, м 2
4,0	до 3
3,5	3-6
3,0	6-12
2,5	12-20
2,0	20-60
1,5	понад 60

n — кількість одиниць устаткування;

Р — річна норма витрат по утриманню 1 м ² виробничої площі, грн. (приймається від 20 до 80 грн.).

(грн.)

(грн.)

Результати розрахунків елементів витрат технологічної собівартості заносимо в таблицю і підсумовуємо по варіантах.

Таблиця 4.4 — Технологічна собівартість одиниці виробу

Найменування елементів витрат	Базовий варіант	Новий варіант …