Програмою з української літератури для загальноосвітніх закладів за ред. Р. Мовчан (2005) передбачене вивчення повісті М. Коцюбинського «Дорогою ціною». Для ознайомлення восьмикласників із сюжетом та образною системою твору відводиться 3 уроки. Один із варіантів планування розподілу навчального часу може бути такий:
1 урок. «Діялось це у тридцятих роках минулого століття…
(Місце повісті у творчому доробку М.Коцюбинського. Історична основа твору. Пригодницький, романтичний сюжет.)
2 урок. Краса і сила кохання Остапа і Соломії.
3 урок. Проблема волі людини. Художня своєрідність повісті.
Творчість М.Коцюбинського, блискучого письменника-реаліста й талановитого фундатора модерністського мистецтва, посідає одне з чільних місць в українській літературі кінця XIX — початку XX століття. Шляхи неороматичної та імпресіоністичної традиції, започаткованої Коцюбинським, продовжили М. Хвильовий і Г. Косинка. Своїм духовним учителем вважав автора «Intermezzo» і П. Тичина.
У творчому доробку Коцюбинського повість «Доро-гою ціною», написана 1901 року (опублікована 1902 року), посідає особливе місце. Насамперед вона вирізняється історичною тематикою, у той час, коли письменник обирав об’єктом художнього осмислення гострі й болючі проблеми сучасності. Саме на початку 1900-х років світогляд і художній стиль митця еволюціонує до модернізму («Цвіт яблуні»), виявляючи ознаки імпресіонізму. Та звертання до історичної тематики, зображення сильних вольових характерів, духовної краси героїв, винятковість обставин, проблема необхідності особистої свободи — усе це відносить повість «Дорогою ціною» до кращих зразків неоромантичного мистецтва.
До героїчного минулого України Коцюбинський звертається ще у нарисі «На крилах пісні». Збереглися спогади сучасників, які свідчать про намір написання повістей про Устима Кармелюка та Олексу Довбуша, але передчасна смерть митця стала на заваді здійснення цих планів.
Заклик до звільнення людини від будь-яких кайданів, від соціального, національного, духовного гніту, прагнення до розкріпачення людини прозвучали сильно і пристрасно, не полишаючи байдужими читачів. Шведський славіст А. Єнсен, називаючи «Дорогою ціною» перлиною української белетристики, підкреслив, що «оповідання глибоко проникає в душу українського народу, добре знає його спосіб життя і характер» [6, с.115].
М. КОЦЮБИНСЬКИЙ «ДОРОГОЮ ЦІНОЮ». ПРОБЛЕМА ВОЛІ ЛЮДИНИ ТА МОЖЛИВОСТІ II ЗДОБУТТЯ
... хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні — то полягти кістками на вічний спочинок». Волелюбний характер українців М. Коцюбинський підкреслює метафорою: «Ярмо було накладено на шию ... дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні — полягти кістками на вічний спочинок». Отже, поговоримо про волелюбний характер українців, героїв твори «Дорогою ціною». 2. Опрацювання проблеми волі людини ...
Історична основа твор
Та обставини, у яких жив і боровся за власну свободу і гідність головний герой повісті Остап Мандрика, накладаються на події, про які він чув від столітнього діда, — про Коліївщину (1768).
«Ще недавно, вмившись в Умані власною кров’ю і накидавши в Кодні стіжок гайдамацьких голів, пан смакував перемогу, пильно обороняючи свої права на живий робочий інвентар — хлопа. Хлоп протестував, хлоп тікав на вільні землі, рятуючись, як міг, од панщини…»[4, с.24]. Після придушення повстання польська шляхта жорстоко розправилася у невеличкому містечку Кодні з гайдамаками: було страчено близько трьох тисяч повстанців. Гайдамацький рух, про який з острахом і ненавистю згадує пан Остапа, могутньою хвилею соціального і національного піднесення прокотився Україною у середині XVIII століття. Його герої — Максим Залізняк, Іван Гонта — опоетизовані у піснях і думах. їх мученицька смерть надихала на продовження боротьби. Саме тому Остап на початку повісті згадує, як у дитинстві мріяв влитися у загони гайдамаків. Таким чином розкривається назва твору: українське селянство готове було заплатити дорогу ціну за омріяну й вистраждану волю. (Серед варіантів заголовка були такі: «На волю», «Дорога воля», «З неволі», «Воля», «За дорогу ціну»).
Як бачимо, у більшості варіантів зберігалося ключове слово «воля», але остаточна назва акцентує увагу на тих випробуваннях і втратах, які вели до здійснення віковічної мрії.
«То не віл був у ярмі, звичайний господарський віл, якого паша і спочинок могли зробити щасливим: ярмо було накладене на шию дикомутурові, загнаному, знесиленому, але овіяному ще степовим вітром, із невтраченим іще смаком волі, широких просторів. Він ішов у ярмі, скорившись силі, хоч часом із гніву очі йому наливались кров’ю, і тоді він хвицав ногами і наставляв роги…» [4, с.23], — так художньо переконливо зображує вільнолюбивий дух українців автор.
У запереченні покори й пасивності, у прославленні волелюбності українців і полягає пафос твору. Метафоричний ряд, майстерно вибудуваний Коцюбинським, потверджує цю думку: «Вільний дух народу ще тлів під попелом неволі», «на широкі бесарабські степи… рвалась гаряча уява й тягла за собою сотні й тисячі», «Старше покоління… показувало ще на долонях мозолі від шаблі, піднятої в оборону народних і людських прав», «хлоп протестував», «хлоп тікав на вільні землі». Ідеєю твору є уславлення самовідданої боротьби українського селянства за волю, а також утвердження незнищенності кохання.
Сюжет і композиція
Жанр твору
Ознаки повісті
1. Насиченість подіями, наявність кількох провідних тем або сюжетних ліній
2. Характери перебувають у розвитку, оскільки заторкнуті значні історично-часові межі
3. Охоплення відносно великого відрізку життя героя
Ознаки оповідання
1. Однолінійність, чітка побудова сюжету
Російськомовні повісті Т.Г. Шевченка
... Шевченка, ще менше з них зупиняються на характеристиці їхньої образності? М. Зеров, на жаль, виніс цим творам однозначний вирок: найслабша, найнепомітніша частина ... Повісті Тараса Шевченка -- прозові твори письменника. Усі повісті Шевченко написав у період заслання. Лише ... цього віртуального персонажа, або, якщо завгодно у цілому про “прозу К.Дармограя” . Не можна бути абсолютно впевненим, чи лише ...
2. Характери показані у сформованому вигляді
3. Сюжет заснований на певному епізоді з життя одного або невеликої кількості персонажів
Від оповідання повість відрізняється більш розгорнутим сюжетом, ширшим охопленням подій з життя головного персонажа, більшою кількістю другорядних персонажів і їх повнішою характеристикою, наявністю широких описів. У творі «Дорогою ціною» бачимо широке художньо-епічне полотно життя бідних верств населення різних національностей (українці-втікачі, циганська сім’я Гіци і Раду).
У повісті зображена низка подій (передісторія взаємин Остапа із паном, його кохання до Соломії; їхня втеча за Дунай, пригоди в дорозі, загибель головної героїні і подальша доля Остапа).
Твір насичений пейзажними елементами, розлогими авторськими характеристиками, символікою.
Крім того, повістю також називали сказання про якусь історичну подію. В цьому сенсі твір також ближчий до жанру повісті, аніж до оповідання, оскільки йдеться про активізацію селянського визвольного руху у 30-х роках XIX століття.
Риси пригодницького жанру
1. Невелика експозиція, в якій окреслюється історична атмосфера часу
2. Динамічність розгортання подій
3. Велика кількість пригод, несподіваних поворотів сюжету
4. Прийом переодягання Соломії у парубка
5. Пригоди і несподіванки під час подорожі: переховування біля переправи через Дунай, у плавнях, зустріч пораненого Остапа із вовком, екзотична сім’я циган
6. Несподівана кінцівка: загибель Соломії і виживання Остапа, незважаючи на поранення і пізніші випробування, про що дізнаємося з епілогу
Риси психологічного твору
1. Боротьба за своє кохання — основний мотив поведінки Соломії
2. Жіночність і мужність, винахідливість і рішучість головної героїні
3. Пейзаж як засіб відтворення переживань героїв
4. Зображення внутрішнього стану під час двобою Остапа із вовком
Композиційно повість «Дорогою ціною» побудована таким чином:
Вступ (експозиція) — палке слово автора про героїчну історію народу, про його нескорений вільнолюбивий дух.
I частина — втеча Остапа і Соломії від пана. Це зав’язка сюжету.
II частина — переправа через Прут і поранення головного героя.
III частина — перебування Остапа у плавнях, пошуки Соломією порятунку. Поєдинок юнака з вовком.
IV частина — головні герої у циган, арешт Остапа.
V частина. Кульмінацією повісті є спроба Соломії визволити коханого з-під турецької варти. Розв’язка твору — загибель головної героїні.
Епілог — старий Остап живе самотою і чекає зустрічі у вічності з коханою.
Людвіг ван Бетховен: життя та творчість
... радістю життя, які прийшли до кінця в музиці з початком «романтичної епохи». Завершуючи епоху музичного класицизму, Людвіг ван Бетховен одночасно відкривав дорогу наступаючій епосі. Його музика ... діалектика життєвих процесів. Вся вона -- творіння нової епохи. Долаючи канони старого мистецтва і створюючи новий героїко-драматичний стиль, Бетховен незмінно зберігав класициську строгість ...
Психологізм твору
Третій розділ найбільш напружений: у ньому замальовується боротьба героїв із смертельними перешкодами, що виникали на їхньому шляху, уповні розкриваються мужні характери, особливо Соломіїн. Під час пожежі у плавнях особливо виразно виявилась і любов жінки до Остапа, і її рішучість, відвага, енергія, сила волі. У цьому епізоді автор послуговується розкішними метафорами, особливо у змалюванні комишу, уособленнями, гіперболою: вогняне море «котилось за ними невпинними, непереможними, веселими хвилями, золотом розсипалось по плавнях, жерло очерет, випивало воду, підпалювало небо» [4, с.53]. Тим більш значущою видається перемога людей над стихією.
В образі Остапа Коцюбинський підкреслює такі риси, як людяність, любов до людей, до життя, відвага, готовність до боротьби, ніжність до Соломії, вірність і душевна краса. Знесилений, самотній, віч-на-віч із вовком, він знаходить у собі сили вступити з ним у двобій, виходячи переможцем (мимоволі пригадуються «Північні оповідання» Д. Лондона, романтична поема «Мцирі» М. Лєрмонтова).
А Соломія перед лицем небезпеки виявляє винахідливість і мужність: вона шукає воду для пораненого, прагне знайти вихід із палаючих плавнів, роздобути їжу. Вона згодна прислужувати навіть злодійкуватим циганам, тільки б мати прихисток, поки одужає Остап. Соломія врятувала йому життя.
У повісті «Дорогою ціною», як і у більшості романтичних творів, показане трагічне зіткнення мрії і жорстокої дійсності. Одержавши гроші у болгарина, Соломія внутрішньо розквітає в очікуванні щастя. Але наближаю чись до циганського притулку, вона відчуває тривогу. Лихі передчуття жінки підтвердилися: Остапа арештовано разом із циганами. Ні благання Соломії, ні її спроби викупити коханого не увінчалися успіхом. Тоді вона зважилася на відчайдушний вчинок: вчинила напад на жовнірів і загинула у сутичці. Готовність Соломії йти на самопожертву, її мужність з особливою силою розкриваються наприкінці V розділу. Відтворюючи останні хвилини життя героїні, письменник знаходить такі художні засоби, що відповідають змісту цієї трагічної ситуації. Форма вислову стає гранично стислою, вагомою, яскравою. Кожне слово в цей напружений момент — картина в свідомості Соломії і в уяві читача. Слово і образ тут зливаються в єдине ціле: а там так гарно, там сонце сяє, там зелено, там небо синє, там радість, життя». А далі — різкий контраст — епічно стримані рядки, якими закінчується уривок. Вони звучать як реквієм героїчному життю Соломії: «По чорній річці поміж білими берегами прудко пливе човен, тане вдалині і обертається в цятку… за ним несе вода другий, порожній, хлюпає в його білі боки і фарбує їх у червоний колір. Тихо в повітрі…» [4, с.76].
В епілозі дізнаємося про те, як склалося життя Остапа після смерті Соломії: його було жорстоко покарано, він дорого заплатив за волю, але так і не здобув її. Втративши вірну Соломію, він утратив і кохання. Отже, обидві сюжетні лінії (боротьба за волю і прагнення до особистого щастя) завершуються поразкою головного героя. Проте високе гуманістичне звучання твору розкривається в останніх рядках: «Дорого заплатив я за волю, гірку ціну дав… Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга чекає й не дочекається, коли злучиться з нею…» [4, с.78]. Кохання виявляється сильнішим за смерть.
Життя і творчість українського композитора М.В. Лисенка
... музики. Разом з Лисенком виступали відомі артисти, а також композитор М. Мусоргський, кобзар Остап Вересай. Преса досить ... його, науково підходячи до народної мелодії і слів, прагне точно зафіксувати ладоінтонаційну будову, метроритм і музичну форму. Протягом усього свого свідомого життя Микола ... опери «Пан Коцький», «Зима й Весна», «Сапфо» (про долю давньогрецької поетеси). Тоді ж було створено ряд ...
Аналізуючи образ Остапа, слід звернути увагу учнів на розкриття автором провідних рис характеру героя: «…Остапові стало жалко Соломії, страх як жалко. Вона така добра, так кохала його, вона пішла за ним у далеку дорогу, не пожалувала кіс своїх задля нього; вона доглядала його, як рідна мати, була вірна, як товариш» [4, с.55—56]. Здатність оцінити чуйність і духовну красу іншої людини відбиває внутрішню красу головного героя. Читаючи текст, учні виписують у зошит відповідні цитати.
Вірність у коханні Остапа до Соломії з особливою ніжністю виявляється в епілозі, коли старий самотній головний герой підводить риску під своїм життям: «Дорого заплатив я за волю, гірку ціну дав… Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга чекає не дочекається, коли злучиться з нею…» [4, с.78].
Зовнішня краса Соломії доповнена її внутрішнім духовним багатством. Характеристика образу жінки складається із таких якостей, як вірність і самовідданість, волелюбність, мужність і відвага, рішучість, любов до життя, здатність на самопожертву. Надзвичайну силу волі й енергію виявляє головна героїня, рятуючи пораненого Остапа у плавнях: «Соломії не так жалко було себе, як Остапа; вона уявляла собі, як він тепер лежить хворий і самотній у пущі і вигляда її з очеретів. їй стало жаль молодого змарнованого життя — і вона заплакала…» [4, с.51—52]. Молода жінка врятувала коханого під час пожежі, дбала про його одужання, йшла на будь-яку роботу, аби заробити на шматок хліба і вірила у їхнє щастя. Але коли до омріяного вільного життя залишалося півкроку, Остапа забирають турецькі жовніри. Соломія випробувала усе для його звільнення, але ні умовляння, ані підкуп не допомогли. Жінка зважилася на відчайдушний крок: відбити у вартових коханого. Навіть гинучи у дунайських хвилях, Соломія сміливо дивиться смерті у вічі, відчуває, що «невгамовні сили життя встають … і розпирають груди, зростають у лютість» [4, с.76]. Нерівну, але відважну боротьбу Соломії з стихією води, її жагу до життя передано у творі короткими уривчастими реченнями: «Усі сили добути… всю теплу кров… усю волю… Ось ближче до берега… Ось берег видко… а там так гарно, там сонце сяє, там зелено, там небо синє, там радість, життя…» [4, с.76].
3. Коцюбинська-Єфіменко, племінниця письменника і його глибокий дослідник, цілком слушно вказувала на романтичний ореол, що осяює Соломію, діючи на естетичні почуття [3, с 91].
В листі до автора Н. Кобринська писала: «В теперішніх часах, коли література переповнена словами, часто неприродною декламацією, Ваша Соломія — то джерело під час спеки…» Головну героїню вона називає завдатком «типу жінок, що вміють боронити себе» [1, с.186].
Художні особливості «Дорогою ціною»
Значну композиційну роль відіграють описи природи у повісті «Дорогою ціною». Зображення яру на березі Прута, де переховувалися втікачі; неначе живий, комиш придунайських плавнів; пожежа, туман не лише локалізують дію, розкривають складність оточуючої головних героїв обстановки, але й дозволяють увиразнити характеристики Остапа й Соломії. Майстерність Коцюбинського у змалюванні природи досягла апогею у славнозвісній новелі «Intermezzo», але у повісті «Дорогою ціною» вповні відчувається перо майстра. Реалістичні картини природи доповнюються імпресіоністичними барвами, звуками, запахами. Багатство і розкіш навколишньої природи на початку твору поступово скорочуються і невдовзі переважають червоно-чорні кольори, що психологічно відтіняють стан героїв.
Кохання Івана і Марічки у повісті М. Коцюбинського «Тіні ...
... коцюбинський тіні забутих предків З утратою коханої Іван утратив сам сенс життя, втратив свою душу, та й життя мріяв би втратити, та смерть не забрала його: ... протирічить її людській натурі. Можна сказати, що герої повісті "Тіні забутих предків" -- це наші українські Ромео та Джульєтта, не ... до свого кохання, сенсу свого життя. Чи перемогла смерть життя? Ні, скоріше, вона змирилася, що не владна над ...
Морок, осінню ніч, води Дунаю автор змальовує чорними фарбами; туман, осінні хмари, мряку — сірими; пожежу — червоною і жовтою. [6, с 122]. Ці кольори відтіняють сум, передчуття смерті, загибелі мрій головних героїв. «Жовте, каламутне світло» востаннє бачить Соломія перед смертю.
Особливо виразно майстерність метафоризації відчувається під час пожежі у плавнях. Комиш зображений як жива істота: «Він дратував її… Соломія накинулась на нього і почала трощити зі злості з озвірінням, як свого ворога. Вона рвала його, ламала, крутила і била ногами, а він згинався, упирався, зчіплювався вгорі китицями, ранив їй руки, і тільки корінням тремтів, немов од окритого реготу» [4, с.51].
Щодо звукової організації мови, цілком слушно зазначає Н. Калениченко, то «Коцюбинський уміло використовує внутрішню ритмомелодику мови, темп якої у нього завжди співзвучний настроям, переживанням, подіям, що змальовуються у творі» [1, с 189]. Емоційна напруженість героїв розкривається через уривчасті речення (передсмертні думки Соломії), страшний і ворожий образ комишу відтворений з допомогою алітерації (звуків ш і с), тривога передається алітерацією звуку р у зображенні пожежі: «… розбурхане море вогню кипіло, ревло, бризкало вогняною піною, раз червоною, як грань, раз білою, як світло блискавки…».
Вживана романтиками символіка виявляється як один із головних виражальних художніх засобів і в повісті «Дорогою ціною». Так, туман, крізь який продираються Остап із Соломією, символізує марність їхніх поривань, провіщує невдачу у майбутньому. Вітер у кінці твору має подвійне символічне значення: з одного боку, це вітер, що розвіяв людські долі, навіки розлучивши головних героїв із рідним краєм; а з іншого боку, — це незнищенний вітер життя, що продовжується незважаючи ні на що: «Він несе в собі весь гомін землі, від тихого бриніння мушки до гуркоту грому, від скритого зітхання серця до крику смертельної розпуки» [4, с.77].
Коцюбинський вдало використовує народні прислів’я і приказки: «при своїй небозі добре і в дорозі», «не їла душа часнику, не буде й смердіти».
Як слушно зазначає В. Борщевський, у творі зустрічається чимало заперечних паралелізмів, характерних для народної пісні («то не віл був у ярмі… ярмо було накладене на шию дикому турові»), тавтологічних висловів («одіж з щирого срібла-злата»), народних порівнянь («козацтво — як мак»), епітетів (вус чорний, кінь вороний, життя безщасне, видима смерть, світ красний, Соломія грізно-спокійна) [1].
Деякі епітети, за спостереженням Б. Хоменка, як-от: химерні мрії, неясні, невиразні згадки, невідома будучина, невідомі вільні краї вказують на марність сподівань утікачів [6,125].
Пошукі героямі шляхоў да шчаслівага жыцця ў драме Янкі Купалы ...
... самае і з народам. Цэнтральнай філасофскай праблемай драмы «Раскіда-нае гняздо» з'яўляецца праблема шчасця. Усё ў творы: кам-пазіцыя, сюжэт, вобразы, насычанасць рамантычнымі срод-камі ў глыбока ... — філасофскае ўсведамленне паэтам і яго настойлівае сцвярджэнне, што ў сітуацыі, калі разбурана ўсё: гняздо, нават мара — чалавек павінен ска-рыстаць любую магчымасць, каб выжыць. Найвялікшай яго ...
Для більш виразного зображення внутрішнього стану персонажів Коцюбинський послуговується психологічними порівняннями: «Ніч тяглася довго, як смерть», «Втікачі, як бога з неба, чекають рятунку біля Дунаю», «Думки, як на крилах, летіли у вічність». Сцена бійки циган забражена через асоціативні порівняння з поведінкою птахів і тварин: Маріуца «забилась й закрутилась в його обіймах, як в’юн, а її синій плащ тримався на одному плечі, як перебите крило. Бійка розпалювала їх. Вони налітали одно на одного, бились грудьми, як роз’юшені півні, кусались і дряпались, як коти…» [4, с.63].
Мова твору багата синонімічною лексикою. Наприклад, слово говорити замінюється дієсловами гомонить, каже, жебонить, торохтить [1, с 191].
Насамкінець слід акцентувати увагу восьмикласників на зв’язку повісті із сучасністю. Думається, що головна думка може бути сформульована приблизно так: не треба шукати щастя і свободи на чужині, а треба боротися за нього і здобувати його на батьківщині, в рідній стороні. Тобто розбудовувати нашу незалежну українську державу.
Питання для самоконтролю учнів:
1. Сформулюйте тему та ідею повісті «Дорогою ціною».
2. Як ви розумієте назву твору?
3. Розкрийте, підтверджуючи цитатами, красу кохання Остапа і Соломії. Визначте риси їх образів.
4. З якими творами світового письменства ми можемо порівняти красу почуттів головних героїв?
5. Що стало причиною руйнування усіх планів і мрій Остапа й Соломії?
6. Прокоментуйте, як розкривається вільнолюбива ідея твору.
7. До якого художньо-стильового напряму можна віднести повість? До якого жанру ми можемо віднести твір?
8. Розкрийте композиційні особливості повісті.
9. Яка роль пейзажу у «Дорогою ціною»?
10. Визначте, які засоби художньої виразності використав письменник у творі.
