Вступ
Наразі Україна перебуває на складному етапі розвитку суспільства, що спричиняє глибокі зміни, особливо у сфері освіти. Освіта, культура все більше пронизують значущі події суспільного життя і свідомість людей. За таких умов постає завдання виховувати розвинені особистості, здатних до засвоєння, успадкування і розвитку загальнолюдських духовних благ. Цей процес повинен бути безперервним і пов’язаний зі спеціальною педагогічною діяльністю.
Національна доктрина розвитку освіти каже, що освіта у нашій державі має базуватися, насамперед, на культурно-історичних цінностях українського народу, його традиціях і духовності.
Залежність високої якості вищої освіти від фахової підготовки кваліфікованих робітників звертає формування педагогічної майстерності до однієї з найважливіших проблем вищої педагогіки.
Зміст
Розділ І. Теоретичні основи акторської майстерності в педагогічній діяльності
1.1 Стан розробки проблеми акторської майстерності в працях психологів, педагогів та нормативних документах освіти
1.2 Театральна педагогіка як фактор гуманізації освітньої системи
1.3 Елементи педагогічної і акторської майстерності
Розділ ІІ. Акторська майстерність і практична діяльність вчителя
2.1 Акторська майстерність викладача як критерій педагогічної технології
2.2 Розкриття емоцій, почуттів та інтересів учнів шляхом театральної педагогіки
2.3 Формування артистизму в учнів шляхом проведення рольової гри
Висновки
Розділ І. Теоретичні основи акторської майстерності в педагогічній діяльності
1.1 Стан розробки проблеми акторської майстерності в працях психологів, педагогів та нормативних документах освіти
Проблеми професійної підготовки викладача з використанням театральної педагогіки досліджені досить широко. Зазначимо, що формування педагогічної акторської майстерності майбутніх викладачів поки що не знайшли розкриття у педагогічних дослідженнях. Досі не оброблено і теоретично не аргументовано систему навчання майбутніх професіоналів під час вивчення дисциплін театрального циклу, яка дала б змогу постачити ефективне формування педагогічної майстерності вчителів в галузі соціальної роботи.
Це дає змогу вважати, що дана проблема потребує відповідної теоретичної мотивації, розробки методичного забезпечення і практичного введення.
Актуальність проблеми, необхідність шукання нових технологій підготовки майбутніх педагогів обумовили вибір теми дослідження — „Театральна педагогіка”.
Політична модернізація Теорії Проблеми перебігу
... часом . 3. Характеристика теорії політичної модернізації . На думку В. Горбатенка політична модернізація як процес суспільної трансформації розвивається у двох основних вимірах : спонтанно свідомо ... значення починають надавати особистості , її національному характеру . Було загальновизнано , що модернізація можлива лише за умови зміни ціннісних орієнтацій широких верств суспільства , подоланні криз ...
Об’єкт дослідження — підготовка майбутніх викладачів у вищих навчальних закладах.
Предмет дослідження — зміст, форми і методи формування акторської майстерності при здійсненні педагогічної діяльності вчителя.
Мета дослідження — розглянути, проаналізувати елементи акторської майстерності в педагогічній діяльності вчителя.
Були поставлені наступні завдання:
- На основі розбору літературних джерел сформулювати специфіку формування педагогічної майстерності викладача.
- Розглянути складові педагогічної майстерності.
- Знайти необхідні частини акторської майстерності.
- Проаналізувати вживання викладачем елементів театральної діяльності під час навчального процесу.
Для вивчення феномену акторської майстерності в діяльності викладачів, було неодноразово були проведені дослідження такими дослідниками: М.М.Барахтян, Л.Ф.Спірін(формування професійних умінь); В.О.Кан-Калик, О.М.Леонтьєв(культура і акторська майстерність спілкування); В.Ц.Абрамян, П.В.Галахова, Г.І.Переухенко(театральна педагогіка); І.С.Дмитрик, Г.О.Олійник та інші.
Взаимосвязь педагогики и театра имеет глубокие социальные и исторические корни. Учение учеников с использованием элементов театрального искусства в педагогической деятельности осуществлялось как в давние времена, так и в настоящее время.
Нетрадиционный метод образовательного процесса — театрализация в обучении и воспитании учеников — практиковали Ф. Прокопович, Г. С. Сковорода. Этим методом в педагогической деятельности широко пользовались выдающиеся педагоги: Я. Корчак, А. С. Макаренко, В. О. Сухомлинский и другие.
В психолого-педагогических источниках исследователи проблемы педагогической импровизации разработали и предложили различные подходы к формированию импровизации у студентов и преподавателей, определена ее структура и компоненты, а также условия ее освоения.
Таким образом, можно сказать, что обучение импровизации, включение ее в процесс профессиональной подготовки будущего педагога очень необходимо.
Педагогическое мастерство — это особый сплав личной культуры, знаний и мировоззрения учителя, его всесторонней теоретической подготовки с совершенствованием овладения приемами обучения и воспитания, педагогической технологией и передовым опытом [5].
В то же время — это вид деятельности, который касается преимущественно внутреннего мира преподавателя: желание стать мастером своего дела; убеждение в том, что мастерство обеспечивает не только высокую результативность работы, но и чувство удовлетворения от нее, утверждение себя как специалиста.
Педагогическое мастерство — комплекс свойств личности учителя, обеспечивающий самоорганизацию высокого уровня профессиональной деятельности на рефлексивной основе [3, 30].
Первым ввел понятие «мастерство воспитателя» и «педагогическая техника» А. С. Макаренко в своей статье «Некоторые выводы из моего педагогического опыта»: «Мастерство воспитателя не является каким-то особым искусством… но это специальность, которую нужно учить, как нужно учить врача его мастерству, как нужно учить музыканта» [17, 141].
Педагогическое мастерство как характеристика профессионализма
... педагогической деятельности. Педагог - профессионал - этот вопрос всегда волновал детей и их родителей, так как хорошее образование и воспитание является одной из значимых духовных ценностей современного общества. Педагогическое мастерство ... профессиональные умения, навыки и привычки, настраивает на творчество и эмоциональную природу педагога. Необходима в деятельности учителя культура речи ...
В работе «Разговор с молодым директором школы» В. О. Сухомлинский отметил: «Опыт многих лет убеждает, что суть педагогического творчества — это мысль, идея, которая связана с тысячами повседневных явлений. Педагогическая идея — это, образно говоря, воздух, на котором плывут крылья педагогического мастерства» [23, 426].
Театральная педагогика как фактор гуманизации образовательной системы
В статье 24 Закона Украины «О образовании» в разделе «Педагогические работники» указывается: Педагогическим работником должна быть лицо с высокими моральными качествами, которое имеет соответствующее педагогическое образование, должный уровень профессиональной подготовки, осуществляет педагогическую деятельность, обеспечивает результативность и качество своей работы, физическое и психическое состояние которого позволяет выполнять профессиональные обязанности в учебных заведениях системы общего среднего образования. Перечень должностей педагогических работников системы общего среднего образования устанавливается Кабинетом Министров Украины.
На начало XXI века проблема гуманизации образования, приобретая универсальный характер, находится в центре внимания мирового и отечественного научного сообщества и широкой общественности. Это объясняется тем, что уже в конце XX века гуманизм как социокультурное явление превращается в сущностный элемент гражданского общества практически всех демократических стран мира. Именно гуманизм сегодня наиболее адекватно выражает стремление человека реализовать идеалы свободы в своей жизнедеятельности.
Основные задачи гуманитарного образования
Главная задача образования заключается в подготовке молодого поколения к работе с новыми информационно-коммуникативными технологиями, существенно изменяющими характер труда и его организацию, требующими вмения работать в новых организационных структурах.
В связи с этими новыми жизненными реалиями приобретает новое содержание именно понятие «гуманности» и требует внедрения в первую очередь — в образование. В этом новом понимании воспитание индивида должно быть ориентировано не на мгновенное удовлетворение материальных потребностей, а способности самостоятельно мыслить творческой личности.
Гиперболизация возможностей абстрактно-логического мышления как основного инструмента формирования новой личности в ходе реализации педагогического процесса во времена Советского Союза, привели к примитивизму и упрощению понимания духовной жизни, девальвации гуманистических ценностей в сознании многих молодых людей. Именно на это обращали внимание выдающиеся ученые, говоря о эрозии общечеловеческих ценностей и гуманистических идеалов, деградации Духа.
Гуманистическое образование как разновидность педагогической деятельности призвано формировать новые и совершенствовать уже приобретенные личностные, интеллектуальные, моральные, духовные качества и способности.
2 Ролі театральної педагогіки в навчально-виховному процесі
Театральна педагогіка є важливою інноваційною освітньою технологією, яка заслуговує на увагу вчителів і педагогів-новаторів. Вона базується на досвіді впровадження елементів театру в навчально-виховний процес і має багато переваг для розвитку дітей.
Розвиток української драматургії і театрального мистецтва
... развитии украинской драматургии и перед лицом новых проблем, украинский театр претерпел значительные изменения. Украинский бытовой театр, для которого в 80-90-х годах Кропивницкий, Садовский, Саксаганский, ... и О. Олесь, известные и заслуженные писатели, стали создателями нового современного театра. Однако для этой троицы, каждый из которых имел свою индивидуальность, новая драматургическая работа ...
Використання елементів театральної педагогіки сприяє розвитку креативних здібностей учнів, стимулює їх ініціативність і навички самостійного вирішення проблем. Вона також сприяє розвитку інтелектуальної, емоційно-вольової і мовленнєвої сфер дитини.
Театральна педагогіка є ефективним компонентом освітньо-виховної дидактики, оскільки вона орієнтується на розвиток дитини через творчість і активну участь в сценічних діях.
2.1 Основи театральної педагогіки
Основоположником театральної педагогіки як науки є К.С. Станіславський, ідеї якого набули все більшої популярності серед педагогічного загалу. Станіславський прагнув робити складні завдання простими, а привичні речі — легкими і приємними.
Викладачі, керуючись ідеями театральної педагогіки, можуть досягти більшої ефективності у своїй практичній роботі і підготувати учнів до життя та самостійного мислення.
2.2 Роль педагогічної майстерності в ефективності навчально-виховного процесу
Основним критерієм успіху навчально-виховного процесу є професійна кваліфікація вчителя. Педагог потребує гуманістичної спрямованості, глибоких знань, вміння та навички, а також техніки ведення уроків.
Педагогічна діяльність — це творчий процес, оскільки в ній постійно знаходяться нові шляхи розвитку дітей. Саме тому важливо мати професійну майстерність і здатність знаходити оптимальні рішення в будь-якій ситуації.
Творчість в педагогічній діяльності — це процес створення нового на основі пізнаного і запуску оригінальних шляхів до його досягнення.
Педагогическое творчество и его роль в профессиональной деятельности
Педагогическое творчество представляет собой научную и творческую работу педагога. Во многих ситуациях преподавателю приходится действовать не по «статуту», а принимать решения на основе своих знаний и ценностей, использовать все свои актерские навыки и способности. Чем богаче человек как личность, тем он ценнее как член организации.
Творческий элемент является основной чертой, определяющей результативность всех действий людей в условиях постоянных изменений реальности. Успешное решение сложных задач обучения и воспитания подрастающего поколения во многом определяется профессиональным мастерством преподавателя. В связи с этим цель воспитания и образования в высшей школе связана с формированием личности педагога, которому присущи определенные творческие качества, постоянная готовность к интенсивному развитию творческого потенциала, готовность к импровизации в учебно-воспитательном процессе школы.
Занимаясь творческой деятельностью, педагог прежде всего обращается к импровизации, суть которой заключается в быстром и гибком реагировании на возникающие педагогические задачи. Отличительной чертой педагогической импровизации является то, что она имеет общепедагогическую ценность, педагогическую значимость, является показателем качества творческого обучения и воспитания учащихся. Как отмечает В.Харькин, основой педагогической импровизации являются общекультурные и психолого-педагогические знания, умения и навыки, творческая доминанта, специальные знания, суть педагогической импровизации, умения и навыки импровизации. Он определил составляющие готовности педагога к педагогической импровизации: психолого-педагогические знания, знания предмета и методики его преподавания, распределенное внимание, развитое воображение, творческое самочувствие, умение общаться, владение речью, умение перевоплощаться, рефлексивные умения, развитую интуицию, умение быстро принимать решения и мгновенно их публично реализовывать, умение органично переходить от экспромтного к запланированному.
«Стили педагогического общения»
... их в субъектов педагогического творчества. В этом случае педагогическое общение образует целостную социально-психологическую структуру педагогической деятельности. Педагогическое общение в обучении и воспитании служит инструментом воздействия на личность обучаемого. Педагогическое общение — целостная система (приемы ...
Важливість педагогічної майстерності в освітньому процесі
Один з ключових чинників успіху в освітньому процесі — це педагогічна майстерність викладача. Це своєрідний сплав професійних та особистісних якостей, який робить освітню діяльність більш ефективною та цікавою для студентів.
Основні риси педагогічної майстерності
Перш за все, основою педагогічної майстерності є людські якості викладача. Це мудрість, толерантність, емпатія, доброзичливість та принциповість. У відповідності до цих якостей, викладач повинен мати високу кваліфікацію та глибокі знання у своїй області, володіти методами і прийомами навчання і виховання, а також передавати свій досвід та знання студентам.
Педагогічна майстерність охоплює і творчий підхід до освітньої діяльності викладача. Він повинен бути готовим до нестандартних ситуацій та швидко приймати рішення, особливо важливість яких не можуть затримувати на довгий час. Інтуїтивні здібності тут також грають неабияку роль.
Роль викладача в освітньому процесі
Успіх студента у великій мірі залежить від педагогічної майстерності його викладача, адже це він сприяє підготовці молодих людей до майбутньої професійної діяльності. Він не лише передає знання студентам, але й допомагає їм у розвитку особистісних та професійних якостей.
Акторська майстерність надає можливість викладачам бути успішними в демонстрації своїх знань, використовуючи певні методи, доповідаючи про нові дослідження як благодійний досвід.
Заключні думки:
Висновок очевидний: педагогічна майстерність потрібна для успішного проходження та підготовки до майбутньої працівників в напрямку ЗОІЄВУ. Вона повинна бути розглянута як двигун розвитку в освіті та менеджменті та в необхідності розглядати проблему подальшого вдосконалення професійних умінь викладачів.
Творчість в педагогіці
Творчість в педагогіці є однією з ключових характеристик професійної діяльності вчителя. Вона виявляється у здатності використовувати відомі дидактичні засоби в нових ситуаціях, умінні оптимально розв’язувати проблеми за допомогою нестандартних шляхів і здатності до імпровізації.
Рівні педагогічної творчості, запропоновані І.П. Раченком, включають рівень професійного становлення, рівень стихійного самовдосконалення, рівень планової раціоналізації, рівень оптимізації процесів та результатів праці. Ці рівні відображають поступове зростання педагогічної майстерності.
Творчі сили викладача можуть виявлятися через творче самопочуття, натхнення, пошук чи експеримент, творчу педагогічну діяльність та науково-дослідну діяльність. Ці форми сприяють розвитку творчих здібностей вчителя і впливають на його професійні досягнення.
Особливості педагогічної творчості включають обмежений час, необхідність досягати позитивних результатів, публічність творчих процесів та співтворчість усіх учасників. Вчителю потрібно ефективно використовувати час і зусилля, щоб досягти максимально результативних рішень.
Твір : «Яким має бути друг» — Украинская литература — ...
... має бути цікавим і продуктивним. Спілкування має приносити людям, які дружать, задоволення, натхнення і позитивні емоції. Справжній друг ніколи ... безсумнівно, чуйний, м'який, ввічливий і привітний. Ще мій друг повинен бути людиною слова: якщо щось сказав, щось пообіцяв, значить, ... а так само увага, чуйність і безкорисливість. Яким є справжній друг для мене, звичайного сучасного школяра? Це, перш ...
Педагогічна техніка включає набір професійних навичок і вмінь, які допомагають вчителю виконувати свою роботу швидко, чітко і результативно. Ці навички включають інтелектуальні, поведінкові і комунікативні аспекти.
Педагогічна майстерність вчителя включає в себе головні й додаткові фактори, які інтегруються в єдину систему. Кожен вчитель є унікальною особистістю зі своїм індивідуальним стилем.
А.С. Макаренко та К.С. Станіславський виділили кілька принципів, які допомагають вчителю досягти вершин педагогічної майстерності. Принцип активності передбачає, що людина удосконалюється шляхом дії і співпраці з іншими. Принцип організації ефективного педагогічного впливу включає усвідомлення тактичних, оперативних і стратегічних цілей. Принцип паралельної дії передбачає опосередкований вплив на особистість через вплив на групу.
4. Принцип жизненной правды
Принцип жизненной правды требует от преподавателя обеспечения отбора и преподавания знаний на современном уровне, достижения открытости и откровенности в отношениях с учениками, организации их педагогического взаимодействия в системе субъект-субъектных отношений.
5. Принцип движения коллектива
Суть принципа связана с необходимостью учитывать факт развития любой группы как социально-психологической целостности. Это требует пересмотра целей и средств педагогического воздействия. Ожидается, что благодаря преподавателю эта группа эволюционирует в своем движении.
Один из известных современных дидактиков высшей школы — В.И.Гинецинский, творчески развивает указанный подход, акцентируя внимание на следующих принципах организации высокопродуктивного воздействия преподавателя-мастера:
- Принцип рефлексивности: педагог должен рассматривать себя как существенный фактор эффективности педагогического воздействия.
- Принцип эффективности педагогического воздействия: это воздействие должно осуществляться так, чтобы результат, который был поставлен, достигался как можно меньшими усилиями и в кратчайший срок.
- Принцип результативности: педагогическое воздействие имеет свое место тогда, когда достигнут предварительно определенный психологически рациональный результат.
- Принцип личностной ориентированности: в качестве конечного результата педагогического воздействия всегда следует рассматривать изменение личности объекта воздействия.
- Принцип гармоничности: отдельное педагогическое воздействие вводится в систему других воздействий так, чтобы способствовать достижению общего результата.
- Принцип императивности: знания о объектах действительности педагогического воздействия педагог должен переосмыслить как такие, которые подлежат обязательному усвоению учебной аудиторией.
В соответствии с Законом Украины «О общей средней образовании» современная реформа образования в нашей стране предусматривает реальную переориентацию деятельности педагога, всего процесса обучения от передачи знаний к развитию личности ученика, формированию его основных компетенций. Педагог в конечном итоге должен не просто передать другому человеку (воспитаннику, ученику, студенту) сумму знаний, умений и навыков, а сформировать его компетенции. Понятие компетенций не сводится только к знаниям и навыкам, а относится к сфере сложных умений и качеств личности [1].
Творчество как необходимое условие развития личности
... влияние на развитие личности и ее восприятие. Социальная индивидуальность человека не возникает на пустом месте или только на основе биологических предпосылок. Человек формируется в конкретном историческом времени и социальном пространстве, в процессе практической деятельности и ...
Компетенция (или компетентность) – это общая способность человека, которая базируется на знаниях, опыте, ценностях и способностях, приобретенных благодаря его образованию. Основными группами компетенций, которые требуются в современной жизни, являются:
- Социальные компетенции, связанные с готовностью брать на себя ответственность, быть активным в принятии решений, в общественной жизни, в урегулировании конфликтов ненасильственным путем, в функционировании и развитии демократических институтов общества.
- Культурные компетенции — относятся к пониманию различий между людьми, взаимоуважению к их языку, религии, культуре и так далее.
- Коммуникативные компетенции предусматривают владение важным для работы и общественной жизни эффективным устным и письменным общением, овладение несколькими языками.
- Информационные компетенции, обусловленные ростом значения информации в современном обществе, предполагают овладение информационными технологиями, умение получать, критически осмысливать и использовать разнообразную информацию.
- Саморазвитие и самообразование, связанные с необходимостью и готовностью к постоянному обучению как в профессиональном плане, так и в личной и общественной жизни.
- Другие компетенции, которые реализуются в желании и способности к рациональной продуктивной, творческой деятельности.
Компетенции являются интегрированным результатом активного взаимодействия учителей и учеников. Они формируются прежде всего на основе овладения учащимися содержанием современного образования под руководством педагога. Очевидно также, что педагог не может сформировать такие характеристики в других, сам не владея ими. Поэтому формирование их в ученике целесообразно считать основным показателем результативности педагогической работы учителя, объективным показателем его профессиональной компетентности и педагогического мастерства.
Искусство актерского мастерства и практическая деятельность учителя
2.1 Актерское мастерство преподавателя как критерий педагогической технологии
Преподаватель дает возможность большому количеству людей не только многое узнать, но и почувствовать ту особую эмоциональную прикосновенность к науке, к познанию, к педагогическому творчеству, которая имеет ту же природу, что и столкновение с художественным творчеством на концертах и спектаклях с участием великих мастеров.
Педагогическая мастерство
Важно не недооценивать значение эмоций в развитии личности молодого человека, его вкусов, увлечений и всего того, что можно назвать интеллектуальным, эстетическим и просто духовным богатством. Роль личности педагога в педагогическом процессе, его актерские способности накладывают на него большую ответственность и требуют большой постоянной работы над собой. Педагог обязательно должен много работать над собой как преподаватель, мастер своего дела, актер.
Для достижения совершенства ему необходимо постоянно не только изучать свой предмет, его историю, философию, но и совершенствовать технику своего преподавания, развивать творческие способности. В этом отношении деятельность преподавателя очень близка к деятельности актера.
Журналістика як галузь масово-інформаційної діяльності
... і організацій (правова інформація) — це офіційна інформація, що створюється в процесі діяльності органів влади, громадських чи партійних об'єднань, державних та приватних підприємств, установ та ... суспільства люди все більше втрачають здатність розуміти одне одного, оскільки предметом їхньої діяльності стають дедалі вужчі ділянки дійсності. Науковці створюють статті й монографії, висувають гіпотези, ...
Педагогическое мастерство — это профессиональное умение оптимизировать все виды учебно-воспитательной деятельности, направляя их на всестороннее развитие и совершенствование личности, что обеспечивает высокую организацию педагогического процесса. Оно характеризуется высоким уровнем развития специальных обобщенных умений, и, конечно же, суть его — в личности преподавателя, его позиции, способности управлять деятельностью на высоком уровне. Большое значение в этом контексте имеет владение преподавателем педагогической техникой. Владение этой техникой отмечается умением превращать свои эмоции, голос (тон, сила, интонация, жесты, мимика) в аппарат педагогического воздействия.
Умение управлять своим психическим состоянием, педагогически активно и эмоционально открыто, выражать свое отношение к предмету и студентам является одним из признаков технологической культуры преподавателя.
В работе преподавателя восприятие, как и у актера, определяется личностью педагога. Преподаватель передает студентам не только свои знания, но и свое отношение.
При любом подходе к определению содержания педагогической техники постоянно сохраняется ряд элементов, а именно:
Основні елементи ефективного педагогічного спілкування
Успішна педагогічна діяльність базується на ефективному спілкуванні між викладачем та студентами. Для досягнення цілей навчання і створення сприятливого психологічного клімату в аудиторії необхідно враховувати декілька важливих елементів.
- Культура спілкування викладача зі студентами. Викладач повинен вміти налагодити доброзичливі відносини зі своїми студентами, проявляти повагу та розуміння, бути чуйним до їхніх потреб і проблем.
- Саморегуляція технічної діяльності та управління внутрішнім самопочуттям. Викладач повинен мати здатність контролювати і контролювати свою поведінку, витримувати в екстремальних ситуаціях, імпровізувати та швидко змінювати плани, а також добре володіти своїми емоціями.
- Оволодіння увагою аудиторії. Викладач повинен бути в змозі привертати і утримувати увагу студентів протягом всього навчального процесу.
- Виразний показ почуттів і відношень через міміку, пантоміміку та зовнішній вигляд викладача. Своїми жестами, мімікою та зовнішнім виглядом викладач має демонструвати свої почуття і відношення до теми, що викладається.
- Володіння мовою. Викладач повинен мати високу мовну культуру, грамотність, правильну дикцію, гнучкість інтонації, емоційну виразність голосу та бути здатним ефективно висловлювати свої думки і ідеї.
Ці елементи ефективного педагогічного спілкування мають тісний зв’язок з особистістю викладача. Все вертається до індивідуальних особливостей кожного вчителя, його вміння адаптуватись до конкретної аудиторії і знаходити найефективніші методи спілкування зі студентами.
Педагогічне спілкування
Педагогічне спілкування є ключовою складовою успішної навчально-виховної діяльності. Воно виникає під час занять або поза ними і має наступні функції:
- Пізнання особистості і обмін інформацією.
- Організація діяльності. Викладач має вміти ефективно організовувати навчальний процес, адаптуватись до потреб студентів, забезпечувати зрозумілість та логіку викладу матеріалу.
- Обмін ролями. Спілкування має бути взаємодією між викладачем і студентами, при цьому дозволяється змінювати ролі – педагог може бути як лектором, так і співрозмовником, коучем або порадником.
- Співпереживання. Викладач має вміти відчувати та розуміти емоції, переживання й потреби студентів, створювати атмосферу взаєморозуміння і довіри.
- Самоствердження. Для успішного спілкування важливо враховувати і задовольняти власні потреби й інтереси, при цьому не втрачати зв’язку з академічними цілями та об’єктивністю.
На етапі управління спілкуванням викладач повинен бути ініціатором та керівником процесу. Важливо, щоб студенти були активними учасниками діалогу, тому викладачу слід звернути увагу на проявлення своєї зацікавленості до аудиторії, чітко демонструвати мету й задачі навчального процесу, розуміти та враховувати внутрішні стани студентів та створювати сприятливий контакт зі всією аудиторією.
Особенности работы педагога бального танца в хореографической ...
... но и внутреннего облика человека. Данная дипломная работа раскрывает особенности работы педагога бальных танцев с детьми в хореографической школе искусств «Карамель». Цель дипломной работы: создание авторской программы по бальному танцу для детей 7-9 лет первого ...
Враховуючи особливості всіх цих елементів, викладач може подолати перешкоди, що утруднюють ефективне навчання, особливо на початку педагогічної діяльності, коли існує певний страх перед аудиторією. Відправною точкою є налаштування викладача на успішну роботу, зосередження на своїх цілях та пошук емоційного навантаження в процесі спілкування. Важливо, щоб викладач міг передбачати позитивний результат своєї діяльності та розвивати оптимістичне мислення.
У книгах Д.Карнегі «Як завойовувати друзів і впливати на людей» та А.Іствуда «Я Вас слухаю» детально розкривається значення вміння спілкуватись. За допомогою слова, голосу, жестів та виразів обличчя викладач передає свої знання і уявлення, але головні комунікативні інструменти — це очі. Вони дозволяють досягти ефективного спілкування і передати студентам не лише знання, а й емоційне навантаження, адже навчальні заняття чи лекції — це творчість викладача.
Розгортання дослідження
Станіславський акцентував увагу на творчому почутті актора на сцені, яке має благотворний вплив на творчий процес. Він вважав, що це почуття є душевним і тілесним, і воно сприяє успішному виконанню ролі [17].
Творче самопочуття викладача також має велике значення. Воно проникає в почуття і свідомість студентів, допомагає перебороти психологічні бар’єри і сприяє творчому сприйняттю навчального матеріалу. Крім того, це самопочуття може залишитися в пам’яті студентів і стати частиною їхньої життєвої позиції [17].
У науковій психолого-педагогічній літературі виділяються такі компоненти творчого самопочуття викладача:
- зібраність вчителя і його основні завдання на занятті;
- усвідомлення цілей і завдань, що впливають на волю, розум і почуття викладача;
- сприйняття кожного студента і контроль над собою [17].
Лекція викладача соціальної роботи має бути подібною до дійства, де лектор повинен використовувати різні засоби комунікації, доки не відчує, що його ідея проникла в думки слухачів. Для цього важливо говорити логічно і послідовно, з правильними зупинками [20].
Пантоміміка, яка включає рухи тіла, рук і ніг, є важливим елементом спілкування викладача з аудиторією. Вона допомагає виділити головне і створює образ. Зібраність в русі говорить про впевненість педагога, тоді як сутулість і в’ялість свідчать про невпевненість і слабкість [20].
Міміка, яка передає почуття, настрої, стани, також має велике значення під час спілкування викладача соціальної роботи з аудиторією. Вона висловлюється діями м’язів обличчя і допомагає передати свої думки та емоції [20].
Жести, міміка, підсилюючи емоційну значущість інформації, активно впливають на слухачів. Широкий діапазон почуттів демонструє посмішка на обличчі викладача. Найвиразніші на обличчі людини очі: «Порожні очі — дзеркало порожньої душі». Таким чином, у формуванні професійної майстерності необхідний тісний зв’язок теорії, методики і педагогічної техніки.
Гуманістична спрямованість — найголовніша характеристика майстерності. дії. Гуманістична спрямованість як надзавдання у повсякденній роботі майстра завжди визначає його конкретні завдання. Підвалиною педагогічної майстерності є професійна компетентність. Знання вчителя звернені, з одного боку, до дисципліни, яку він викладає, а з другого — до учнів, психологію яких мусить добре знати.
Зміст професійної компетентності — це знання предмета, методики його викладання, педагогіки і психології. Важливою особливістю професійних педагогічних знань є їх комплексність, що потребує від учителя вміння синтезувати матеріал для успішного розв’язання педагогічних задач, аналізу педагогічних ситуацій, що зумовлюють необхідність осмислення психологічної сутності явищ, вибору засобів взаємодії. Розв’язання кожної педагогічної задачі актуалізує всю систему педагогічних знань учителя, які виявляються як єдине ціле.
Майстерність педагога — в «володінні», натхненності знання, яке не переноситься з книг в аудиторію, а висловлюється як власний погляд на світ.
На грунті професійних знань формується педагогічна свідомість — принципи і правила, які є засадовими щодо дій і вчинків учителя. Ці принципи і правила кожний педагог виробляє на підставі власного досвіду, але осмислити, усвідомити їх можна лише за допомогою наукових знань, що потребують систематичного поповнення. Слід зауважити, що складність навчання вчителя, набуття професійної компетентності полягає і в тому, що професійне знання має формуватися водночас на всіх рівнях: методологічному, теоретичному, методичному, технологічному. Це потребує розвинутого професійного мислення, здатності добирати, аналізувати й синтезувати здобуті знання у досягненні педагогічної мети, уявляти технологію їх застосування.
3. Здібності до педагогічної діяльності
Третім елементом у структурі педагогічної майстерності є здібності до педагогічної діяльності. Вони залежать від особливостей перебігу психічних процесів, що сприяють успішній педагогічній діяльності. Аналіз педагогічних здібностей здійснено у низці фундаментальних досліджень.
Здібності до педагогічної діяльності можна оцінити залежно від того, як швидко йде професійне навчання. Елементи педагогічної майстерності дають змогу з’ясувати системність цього явища в педагогічній діяльності. Високий рівень майстерності надає нової якості всій роботі педагога: формується професійна позиція, що акумулює в собі вищі рівні спрямованості, знань і готовності до дії; розвинуті знання стають інструментом для самоаналізу і вияву резервів саморуху; високий рівень здібностей стимулює саморозкриття особистості, а вдосконалення педагогічної техніки — пошук результату, адекватного задумові.
В справі оволодіння педагогічної майстерності важливі наступні положення:
- не можна вдосконалити свою педагогічну майстерність, не займаючись постійно вивченням власної методики, і навпаки, не можна вивчати методику, не ставити шляхи її вдосконалення;
- не можна вдосконалити свою майстерність, не використовуючи досвід своїх колег;
- вивчення своєї методики і методики колег можливо лише при практичній діяльності;
- по-справжньому можна вивчити методику свого колеги, лише допомагаючи йому;
- не можна вдосконалити педагогічну майстерність з орієнтацією на «чорний ящик»;
- вдосконалення і самовдосконалення викладача соціальної роботи не повинно мати меж.
Отже, педагогічна діяльність викладача соціальної роботи неможлива без опанування акторської майстерності.
2.2 Розкриття емоцій, почуттів та інтересів учнів шляхом театральної педагогіки
Підтримати інтерес до навчання дозволяє інтеграція уроків розвитку мовлення з різними видами діяльності учня (грою, спілкуванням з природою, музикою, художньою працею, драматизацією, читанням).
Такі уроки сприяють опановуванню граматичних умінь та навичок, допомагають розв’язати мовленнєві завдання, досягти значних зрушень у загальному розвитку учнів.
Існує зв’язок між емоційністю дитини, активністю чуттєвих форм сприйняття і її розумовими здібностями.
В своих исследованиях профессор Л.В.Занков пришел к выводу, что обычное обучение не способствует интенсивному развитию учеников, а весьма ограничено по своим возможностям. Он предложил создать такую систему обучения, которая будет расчетливо включать в себя элементы игры и заранее предвидеть задачу по развитию личности ребенка.
Роль игры в обучении младших школьников
Особенно важным для детей младшего школьного возраста является применение игровых элементов на уроках, так как это стимулирует их учебную и творческую активность. Учителю необходимо спланировать урок, словно он является режиссером театрального спектакля, чтобы создать необходимую атмосферу для детей.
Главной задачей учителя является создание положительных стимулов для поисковой деятельности учеников, чтобы дети получали удовольствие от обучения. Именно комбинация элементов игры и обучения положительно влияет на развитие творческих способностей детей. Благодаря возникающей на наших уроках творческой атмосфере, школьники проявляют высокую активность и интерес к учебе.
Интегрированные уроки по украинскому языку
Важными задачами методики интегрированного урока являются организация спостережений детей в процессе игровой деятельности, коммуникация их со своим окружением, музыкой, изобразительным искусством, литературой. Один из методов интеграции представляет собой разработку уроков, на которых ученики пишут свои творения.
Когда творение детей является результатом их сознательного труда и эмоциональных переживаний, выражением их творческой личности, в нём отразятся интересы, страхи, пристрастия, желания и настроения малышей. Такие уроки способствуют обогащению словаря учеников новыми фразами, образами, глубокому погружению в народное творчество, обучению детей видеть и чувствовать красоту своей родной земли, которую они узнают на экскурсиях, предшествующих урокам развития речи.
Развитие театрального искусства способствует развитию различных навыков и качеств личности, таких как речь, внимание, наблюдательность, память, воображение, а также улучшение психологической атмосферы в межличностном общении.
Применение театральной педагогики требует постоянного самосовершенствования со стороны учителей. Ученики копируют их высказывания, жесты, мимику, тон, манеры, которые через многократное повторение могут отразиться на самостоятельной форме их поведения. При этом аппроприация может быть как позитивным, так и негативным опытом. Таким образом, владение учителем языковыми и внязомовными средствами выразительности является важным фактором в формировании личности ученика.
Нельзя быть хорошим учителем, не владеющим мимикой, неспособным придать своему лицу нужное выражение или сдерживать свое настроение (А. С. Макаренко).
Педагогическую деятельность следует отождествлять с театром одного актера. Поэтому для педагога важно осознать принципы театрального действия и его законы. При этом может быть полезной система К.С. Станиславского, которая рассматривает органическую природу театрального творчества через природу человека-творца, актера. В ней впервые решается вопрос сознательного овладения подсознательным, свободным процессом творчества, проявления таланта личности в деятельности. Система К.С. Станиславского — не только наука об актерском творчестве, но и о том, как на основе объективных законов развивать, развивать и обогащать различные способности, не только сценические. Она — важный инструмент для повышения коэффициента полезного действия в творческой деятельности.
Воспользуемся взглядом В.И. Немировича-Данченко: «Искусство актера крайне сложно и данные, с помощью которых актер овладевает зрителями, многообразны: заразительность, личная очаровательность, правильность интуиции, дикция, пластичность, красота жеста, способность к характерности, труд, любовь к делу, вкус и т. д.».
Константин Сергеевич Станиславский, выдающийся режиссер и актер, отмечал, что заразительность актера — это привлекательность, которую нельзя объяснить. Он называл ее сценической чаровничеством, которая является неотъемлемой чертой актера. Часто актеры, у которых нет красоты, голоса или таланта, все равно пользуются любовью зрителей. Эта непостижимая особенность привлекает их поклонников и делает даже их недостатки достоинствами.
Такая же привлекательность может быть причиной популярности многих преподавателей среди своих студентов. Одним из повторяющихся факторов является привлекательность педагога, которая является неотъемлемой чертой его личности. Она может не совпадать с внешней, кинематографической, телевизионной или сценической привлекательностью, а является специфической педагогической привлекательностью.
У некоторых педагогов преобладает интеллектуальная привлекательность. В их глазах, чертах лица, осанке, движениях и всей сущности отражается работа мысли, мудрость, благородство духовных интересов. У других преобладает привлекательность наивности, детской непосредственности. Есть педагоги с привлекательностью трагичности, комичности, возвышенности.
Важно, чтобы привлекательность в педагогической деятельности вызывала положительные эстетические чувства, являлась важным фактором совместимости субъектов учебно-воспитательного процесса.
Анализ учебно-воспитательных действий талантливых преподавателей показывает, что одной из важных предпосылок педагогической совместимости является сила эстетических чувств, сила переживаний педагога на уровне профессионального и суггестивного воздействия. Чем ярче и разнообразнее переживания педагога на лекции, семинаре или практическом занятии, тем больше он утверждается в сознании студента. Работа педагога — это всегда творчество, немыслимое без эстетического чувства. Поэтому развитие чувственной сферы педагога, формирование его эстетического опыта — важнейший компонент его педагогического мастерства.
В педагогической деятельности взаимоотношения с аудиторией зависят от самочувствия педагога. Возникновение этого самочувствия как у актера, так и у преподавателя усложняется тем, что им обоим почти всегда приходится работать с известным материалом, и трудно увлечься уже знакомым и привычным. Возникает вопрос: как сохранить себя в творческом благополучии и представить материал так, будто это впервые? Как сделать постоянно повторяемый процесс творческим?
Творче самопочуття в педагогічній чи акторській дії з відомим, повторюваним матеріалом завжди хвилювало і практиків, і теоретиків. Не випадково про це писав К. Д. Ушинський: «Повторюючи двадцятий раз одне й те саме, вчитель, звичайно, не може говорити з тим натхненням, яке збуджує симпатію і увагу слухачів; а тим часом він не має жодної методики, яка допомогла б йому відчувати і підтримувати цю увагу». І до цього часу в педагогіці бракує таких методик, за винятком, щоправда, театральної педагогіки.
Творчому самопочуттю і актора, і педагога, особливо в перші роки їхньої творчої діяльності, заважає м’язове напруження. Своєрідні судоми м’язів найбільше руйнують органіку творчої природи, погіршують здатність мислення, заважають вияву естетичних почуттів. Тому таким важливим є для актора і педагога розслаблення, або релаксація. У цьому може зарадити лише спеціальний тренінг.
2.3 Формування артистизму в учнів шляхом проведення рольової гри
Сьогоднішній етап розвитку суспільства характеризується деякими змінами у сфері освіти: відбувається переосмислення педагогічних цінностей, виникає необхідність пошуку нових шляхів розвитку особистості. Серйозні зміни у системі підготовки вчителя можливі лише за вирішення проблем освіти, бо саме вчитель є носієм нових педагогічних ідей, безпосереднім провідником їх в життя.
Взаємодія вихованців й педагога завжди пов’язана із тісним спілкуванням, яке проявляється у стилі поведінки, виражається в манерах говорити, висловлювати свої почуття, в жестах. Правильно поставлений голос, добре розвинене мовлення, природні жести, висока комунікативна культура є складовою професійних умінь педагога.
Без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку. Гра — це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається живлющий потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра — це іскра, що запалює вогник допитливості(В. Сухомлинський).
Рольова гра або RPG (англ. Role-playing game) — гра розважального характеру, в якій учасники приймають певні ролі та колективно створюють історію або слідують уже існуючій (зазвичай із фантастичних творів), у вигаданих ситуаціях діючи відповідно до своїх ролей. Учасники приймають рішення, спираючись на словесний образ персонажа, а дії завершуються успіхом чи провалом за визначеною системою правил, норм та принципів. У межах правил гравці можуть вільно імпровізувати; їхній вибір у кожній ситуації формує інсценування та результат гри.
Розглядаючи питання про використання рольових ігор на уроках, необхідно зазначити те, що потрібно, безперечно, враховувати вікові особливості учнів, їх вікові характеристики.
В учнів старших класів особливо проявляється прагнення до самостійності, самоствердження, досягнення статусу рівності з дорослими, до можливості відстоювати свої погляди та переконання, то саме комунікативна спрямованість навчання іноземної мови і створення сприятливого клімату для спілкування є тими факторами, які мають найбільшу значущість.
З метою перевірки даних висновків по курсовій роботі, мною було проведено експеримент у Борівській ЗОШ І-ІІІ ступенів навчання.
Борівська загальноосвітня школа починає свій літопис з 1908 року, коли було відкрито 4 класи Мотовилівського міського училища. У 1912 р. було збудовано новий корпус, який функціонує донині. У 20-их роках школа стає семирічною єдиною трудовою школою, а з 1934 р. — середньою. З 1945 р. школу закінчили з медалями 187 випускників. У 1964 р. до старого приміщення добудували 5 класів і спортивний зал. А в 2004 р. випускники школи брати Медведчуки Віктор і Сергій побудували нову сучасну школу. З 1979 р. школа носить ім’я Героя Радянського Союзу Соколова А.М. У 2007 р. у школі відкрито музей освіти селища, який налічує 1525 експонатів. Школа має свій герб, прапор та гімн. Наразі директором школи є Григорук Наталія Василівна.
Експеримент проводився у 9-А класі, який налічує 23 учні. Класним керівником є Шевельова Тетяна Леонідівна.
На одному з уроків правознавства, учні проходили тему «Цивільне право». Експеримент було проведено у формі уроку-гри із залученням якомога більшості учнів та педагогічного складу школи.
Мною було розроблено сценарій однієї із ситуацій, що може трапитись у реальному житті(сценарій подано у додатку А).
В інтернеті було знайдено та розглянуто реальний випадок судового процесу(Додаток Б).
Метою гри було:
- розвинути в учнів та педагогічного колективу класу театральні здібності, шляхом надання їм ролей;
- допомогти краще засвоїти навчальний матеріал;
- надати можливість учням взяти участь у судовому процесі.
Під час проведення експерименту були присутні 20 учнів. За результатами експерименту було виявлено, що учні краще засвоюють навчальний матеріал, коли вони повністю занурюються у процес навчання і співпрацюють один з одним та вчителем. Також після уроку було проведено анкетування(Додаток В) учнів стосовно такої методики викладу навчального матеріалу та письмове опитування вчителем по темі.
Результати анкетування показали, що учням було цікавіше та повчальніше засвоювати навчальний матеріал шляхом рольової гри, а письмове опитування вчителем виявило, що успішність учнів підвищилась.
Співвідношення відповідей учнів на анкетування у процентах:
1 питання: 13 учнів(65%) — «так»;
2 питання: 9 учнів(45%) — «не знаю»;
3 питання: 8 учнів(40%) — «ні»;
4 питання: 11 учнів(55%) — «так»;
5 питання: 8 учнів(40%) — «ні»; 8 учнів(40%) — «не знаю».
Висновки
У курсовій роботі було проаналізовану наступну літературу: філософську, психологічну, педагогічну, культурологічну, методичну на базі чого було викладено специфіку формування педагогічної майстерності вчителя; виявлено можливості формування театрального мистецтва у педагогічній майстерності майбутніх вчителів.
Можливості акторського мистецтва у театральній педагогіці застосовуються при формуванні професійної компетентності вчителя. Педагогічна діяльність дає можливість вчителеві отримати психолого-педагогічні, методичні знання для успішного розв’язання основних дидактичних завдань, аналізу педагогічних ситуацій, способів їх розв’язання.
Застосування елементів акторської майстерності у навчальному процесі впливає на формування здібностей вчителя, а саме: розвиває комунікативність, професійну пильність, інтуїцію, перцептивні здібності вчителя; вміння володіти собою і активно впливати на інші особистості; здійснювати самоконтроль за будь-якої емоційної ситуації; розвивати креативність.
Формування акторської майстерності педагога розглядались зарубіжними та вітчизняними дослідниками суто у тісному зв’язку зі спеціальною та психолого-педагогічною підготовкою і розвитком духовності особистості.
Головним завдання, що стоїть перед вчителем, можна найменувати позитивні стимули підтримування пошукової діяльності учня, щоб надати навчальному процесу радості відкриття.
Тому можна сказати, що гармонічне та правильне поєднання частин театральної педагогіки та навчального процесу схвально діє на розвиток творчих здібностей учнів.
Список використаних джерел
1. Закон України «Про освіту» // Інформаційний збірник. — К., 1996
2. Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХ1 ст.).- К., 1994
3. Концепція національного виховання // Рідна школа.-1996.- №5.
4. Концепція безперервної системи національного виховання. — К.: Освіта, 1994.
5. Аматьєва О.П. Розвиток творчих здібностей дошкільників у театрально ігровій діяльності. // Педагогіка і психологія. — 1997. — № 1.
6. Амонашвили Ш.А. Педагогическая симфония: В 3 ч. — Екатеринбург, 1993. — 320 с.
7. Барбина Е.С. Педагогическое мастерство — искусство и наука быть человеком. — К., 1995. — 105 с.
8. Барбина Е.С. Теоретико — методологические основы профессиональной подготовки будущих учителей. Научно-методическое пособие. — Херсон, 2001. — 70 с.
9. Белоборыкина О. Волшебный мир домашнего театра. — М., Знание, 1993.
10. Біленко Л.В., Сисоєва С.О. Вивчаємо творчу діяльність педагога // Рідна школа, 1993. — №11-12.
11. Булатова О. Общность и различие актерско-режиссерской и педагогической деятельности // Искусство и образование. — 2004. — №1. — С.45-53.
12. Булатова О.С. Артистизм как компонент творческой личности педагога // Школа. — 2001. — №2. — С.18-19.
13. Булатова О.С. Педагогический артистизм: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. — М.: Академия, 2001. — 240 с.
14. Бутенко В.Г. Естетичні орієнтири педагогічної праці // Етноестетика праці вчителя. — К., 1995. — С.7-12.
15. Бутенко В.Г. Способи самореалізації особистості // Особистість педагога: Розкриття можливостей. — К.,1995. — С.28.
16. Ваганова Ж. Эффект личного обаяния или слагаемые педагогического артистизма // Директор школы. — 1998. — №5. — С.59-65.
17. Ваганова Ж.В. Артистизм педагога как компонент его творческой индивидуальности: Дис. на соиск. учен. степ. канд. наук. — Тюмень, 1998. — 402 с.
18. Виготський Л. Психологія мистецтва. // Мистецтво в школі. — 1996. — № 3.
19. Демьянко Н.Н. Элементы театрального искусства в общепедагогической подготовке учителя в 20-е гг. // Проблема освоения театральной педагогики в профессиональной подготовке будущего учителя. — Полтава, 1991. — 110 с.
20. Дитяча енциклопедія. Т. 12. Мистецтво.
21. Дубина Л. Викладання мистецьких дисциплін з елементами театральної педагогіки. // Мистецтво і освіта. — 2001. — № 4.
22. Єлісовенко Ю. Розвиток діапазону голосу з досвіду театральної педагогіки. // Мистецтво і освіта. — 2000. — № 2.
23. Єршова О., Букатов В. Режисура уроку // Завуч (Перше вересня).
— 1999. — №5. — С.3-10.
24. Жилютова С В. Українське довкілля. — К.: Музична Україна, 1993.
25. Загвязинский В.А. Педагогическое творчество учителя. — М., 1987. — 37 с.
26. Загорский В. Сыграем на «бис»?: О режиссуре урока и актерском мастерстве преподавателя // Педагогическая техника. — 2004. — №6. — С.72-78.
27. Заєць С.Г. Реалізація ідеї відродження української мови через драматизацію як прийом навчання // Початкова школа. — 1993. — № 3.
28. Кан-Калик В.А., Никандров А. С. Педагогическое творчество.- Москва: Педагогика, 1993.
29. Караманенко Г.М. Караманенко Ю.Г. Ляльковий театр дітям. — К.: Рад. школа, 1986.
30. Кашник Т.І. Методи творчого самовираження і артгераїш в психокорекційній роботі. — Одеса, ПТУ, 1999.
31. Коджаспирова Г.М.. Коджаспиров А.Ю. Педагогический словарь. — М., 2000.
32. Лимаренко Л.І. Майстерність актора в педагогічній технології вчителя // Проблеми сучасної педагогічної освіти. — Сер.: Педагогіка і психологія: Збірник статей. — К.: Пед. преса. — 2002. — Випуск 4. -С.141-145.
33. Лимаренко Л.І. Формування і розвиток творчого начала у студентів засобами сценічного мовлення // Збірник наукових праць. — Педагогічні науки. — Херсон: Херсонський державний педагогічний університет. — 2000. — Випуск XII. — С.42-47.
34. Майборода В.К. Творча особистість учителя у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського // Рідна школа. — 1993.- №9.- С.33-34.
35. Майдеман Рудольф. Мова тіла вчителя на уроці // Шкільний світ, №22, 1998.
36. Рогозіна В. Особливості методики розвитку творчих здібностей молодших школярів. // Мистецтво і освіта. — 1997. — № 2.
37. Савостьянов А.И. Основы театральной педагогики в мастерстве учителя // Методист. — 2005. — №5. — С.33-37.
38. Соромна О. У пошуках навчання ретельного і привабливого: режисура уроків читання (із царини театральної педагогіки).
// Початкова школа. — 2001. -№4.
39. Станиславский К.С. Работа актера над собой // Собр. соч.: В 8 т. — Т.3. — 625 с.
40. Сухомлинський В.О. Розмова з молодим директором школи. Бесіда 1. Основні проблеми творчої праці вчителя. // Вибр. твори в 5 т.- К.,1976. — Т.4. — С.414-446.
Додаток А
Сценарій гри
Тема. Цивільне право
Мета: дати учням уявлення про основні етапи розгляду прав громадян, учасників процесу та їхні права та обов’язки, процедуру розгляду цивільної справи; характеризувати учасників судового процесу; розповідати про права та обов’язки потерпілого і підсудного; формувати свідоме ставлення щодо важливості права людини на захист у суді.
Тип уроку: комбінований урок.
Форма проведення: урок — рольова гра.
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент
Перевірка присутніх на уроці, перевірка організації робочого місця учасників гри.
ІІ. Актуалізація знань учнів
Перевірка отриманих знань учнів на попередніх уроках правознавства(усне опитування вчителем).
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
Вправа «Відкритий мікрофон»
* Чи були у вашому житті або житті ваших друзів випадки, коли ви ставали жертвою злочину? Чи зверталися ви чи ваші близькі або друзі у зв’язку з цим до міліції?
У ч и т е л ь.
На підставі звернення особи, що потерпіла від злочину, міліція відкриває кримінальну справу.
Основними етапами розгляду кримінальної справи є попереднє (досудове) слідство, яке закінчується або припиненням кримінальної справи (через недостатність доказів, недоведеність злочину), або переданням справи до суду, і суд, який виносить вирок з приводу покарання злочинця.
