ОБРАЗ МАТЕРІ В ТВОРАХ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
Культ матері-землі – годувальниці – сформував в українців обожнення жінки-матері, бо жінка так само дає життя, плекає і підтримує його своєю любов’ю, ніжністю й турботою. Жінка, дружина, мати були не тільки берегинями сімейного вогнища, а й визначальною мірою хранительками нації, її духовності. Під впливом жінки-матері формувалися особливості психологічного складу українців, зокрема, їх лагідність, щирість, довірливість, а понад усе пристрасність, емоційність. Адже передусім від матері дитина переймала рідну мову, пісню, віру, звичаї і традиції роду, його святині. Саме тому у Т.Г. Шевченка маємо таке поклоніння, таке обожнення жінки-матері:
У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.
Не можна поминути ті чуйні, ласкаві слова, якими Шевченко ушанував матір, ту просту селянську жінку, яка своєю щирою ласкою тільки й загоювала страждання дітей серед неволі й злиднів. Сам він у дитинстві тільки й зазнав щастя, доки жива була його мати й своєю ласкою гріла і тішила чулого хлопчика. Але рано вмерла мати, й ті обставини, серед яких урвалося її життя, навіки вразили поета:
Там матір добрую мою
Ще молодою у могилу
Нужда та праця положила…
Мабуть, Тарасова любов до власної неньки і пустила глибокі корені пошани і любові до її натруджених рук, зболеного серця, пошани до материнства. Рано втративши матір, Тарас Григорович важко відчував своє сирітство . Йому все життя не вистачало материнської ласки , турботи , ніжності і розуміння. І ця втрата дорогої людини, вплинула не тільки на його долю , а й відобразилася у творчості .
Читаючи сторінки його творів, ми часто зустрічаємо образи матерів, і всі ці жінки різні. Є такі , які заради щастя своїх дітей готові на будь-які жертви. Такою є Ганна з поеми «Наймичка». Протягом довгих літ її любов обгортає дитину серед усяких умов життя чулим, ласкавим почуттям:
Образ жінки у творчості Тараса Шевченка
... Жіноча доля для Шевченка не просто одна з тем його творчості. Це справді незагоєна рана поетової душі. Образ жінки-кріпачки нерозривно поєднаний у нього з образом власної матері, яку «ще молодою у ... долю. У цьому творі на матеріалі біблійної міфології осмислено такі проблеми людського буття, як духовність людини, сенс її життя, ... Усі невлад, усіх назад, В усіх доля мати. А у вдови один син, Та й той ...
Вона чує з тії хати,
Як дитина дише…
В будень і в неділю
Головоньку йому змиє.
Глибока материнська любов наповняє Ганну силою. Серед праці тяжкої, щоденного клопоту вона і вночі почує, як ворухнеться її дитина:
І укриє, й перехрестить.
Тихо заколише…
Сама не доїсть і не доп’є, —
Його нагодує.
В поемі «Катерина» Шевченко розкриває страждання жінки, обумовлені такими ж самими обставинами, як і в «Наймичці». Катерина народила сина від москаля, односельці цураються її, а батьки виганяють із дому. Жінка йде шукати свого коханого, а коли він відмовився від неї і сина, кінчає життя самогубством.
Під час зустрічі з коханим Катерина не докоряє своєму Іванові за те, що терпіла голод і образи, а, стоячи боса на снігу, намагається повернути його своєю ніжністю і любов’ю. І лише зрозумівши, що її зраджено, Катря змушена принижуватись перед офіцером заради сина.
Катерина здатна на самопожертву задля своєї дитини, але, відчувши себе покинутою, вона не знаходить собі місця в житті.
Кобзар, ставши на захист потоптаних жіночих прав, зібрав воєдино страждання кріпачок і розказав про них усьому світові. Образи Шевченкових дівчат та жінок не лише багатостраждальні, а й високоморальні. Найбільша заслуга Великого Кобзаря не в тому, що він показав знівечену жіночу долю, а в тому, що підніс жінку-кріпачку на найвищий п’єдестал чистоти, глибини й вірності почуттів, моральної краси і материнської величі. Такими є Ганна з «Наймички», Оксана з поеми «Слепая», Сова, Катерина і Марія з однойменних творів та багато інших.
