Український архітектурний модерн
Український архітектурний модерн (УАМ) виник на початку ХХ ст. і розвивався на протязі майже 40-ка років. В основі стилю народні традиції хатнього і церковного будівництва і досягнення української професійної архітектури перш за все барокової, вплив якої починаючи з 1910 року був помітним і навіть зростаючим. Сильним також був і вплив європейського модерну.
Аналіз історії УАМ дозволяє виділити 3 етапи його розвитку, визначити їх особливості.
Перший
Пошуки народного стилю та раціоналізму значною мірою були пов’язані з формуванням нових типів громадських будинків для села, спробами засвоєння нових конструкцій й матеріалів, створювали певні підстави для новаторства. Типологічні засади розробки нових видів громадських споруд і застосування нових матеріалів та конструкцій разом із активним процесом переосмислення декоративних народних традицій створювали те родюче підгрунття творчості, яке живило архітекторів, здатних протистояти закликам реакціонерів, прогресивними ідеями. Реакціонери постійно намагалися завести УАМ у глухий кут антитворчості з усіма її характерними проявами у вигляді наслідування, запозичення та перенесення у нове будівництво давніх й віджилих форм.
народний стиль
До першого напряму УАМ належать: будинок Полтавського губернського земства (1903-1908 pp., архіт. В. Г. Кричевський — з використанням первісних проектів Є. І. Ширшою, В. М. Ніколаєва), каплиця на полі Полтавської битви (1911-1912 pp., архіт. І. А. Кальбус), житловий будинок інженера B. М. Хреннікова у Дніпропетровську (1909-1911 pp., архіт. П. П. Фетисов), будинок Педагогічного товариства у Львові (1908 p., архіт. І. І. Левинський, О. О. Лушпинський, Л. Левинський, Т. Обмінський), художня школа у Харкові (1911-1913 pp., архіт. К. М. Жуков), житлові будинки І. Бойка та Попова (1911-1913 pp., архіт. С. П. Тимошенко), залізничний вокзал станції Ведмедівська на Кубані (1910-1913 pp., архіт. С. П. Тимошенко), Носівська дослідна лабораторія (1911-1912 pp., архіт. Є. Н. Сердюк), школа в Комерційному провулку в Києві (1912 p., архіт. В. Г. Коробцов), лікарня в Лубнах (1913-1915 pp., архіт. Д. М. Дяченко) та ін.
РАЗВИТИЕ УКРАИНСКО-АРХИТЕКТУРНОГО МОДЕРНА
В постклассическую эпоху Украинского архитектурного модерна (УАМ) входят работы рационалистического модерна, который отличается особым вниманием к вопросам функциональности и тектонической правды. В этом направлении создавались более сдержанные композиции с меньшим использованием декора, плоскостной пластикой фасадов, и значительно меньшим привлечением романтических атрибутов, таких как башни, декоративные бани и другие.
Модернізм доба модерну і доба авангарду. Постмодернізм
... на міцності, корисності, і в модерні був акцентований переважно на красі, яка базується на зручності. Будинки, які були проектовані в рамках модерну, ... вплив Модерн був сприйнятий як прогресивний рух, що уникнув класичного історизму, і ... і переміщувався на театральні афіші, рекламні плакати і листівки. Проте, в своїх найкращих репрезентаціях цей стиль сприяв появі нових монументально-декоративних і ...
В конструкциях зданий, выполненных в рамках УАМ, в значительной степени сохранялись традиционные решения (кирпичные стены и деревянные перекрытия), однако также наблюдались новые решения с уменьшением веса, применением железобетона и металла. Окна имели разнообразную форму, энергичную и выразительную. Анализ фасадов 157 объектов свидетельствует о том, что прямоугольные окна составляли 52% от общего количества окон, шестиугольные (трапециевидные) — 25%, арочные (полукруглые) — 8%, лучевые — 4%, арочные (трехцентровые) — 4%, треугольные — 1,7%, пятиугольные — 1,6%, другие — менее 1% каждый.
Декор в архітектурі будинків передреволюційної доби виявив значну різноманітність та інтенсивність. Виділялися мальовничі та різноманітні народні мотиви, які віддзеркалювали європейську архітектурну традицію. Фасади відзначались об’ємно-площинним або лише площинним виконанням, останнє ставало актуальнішим з часом через поширення раціоналістичних тенденцій. Оздоблення фасадів часто включало керамічне та цегляне тинькування, а також майоліку з орнаментикою, базованою на зображеннях рослин і птахів. Пізніше, майстри почали використовувати плиткову мозаїку з геометричними формами. Монументальний декор рухався від натуралістичного до символічного зображення. Цегляна пластика мала головним чином площинний й геометрично-орнаментальний характер, а ліплення з алебастру або цементу було менше поширеним. В металопластиці огороджень та дверної фурнітури набули популярності рослинні й геометричні орнаментальні теми. Двері прикрашались переважно площинним різьбленням. Віконні отвори спочатку заповнювалися ажурною орнаментацією, проте пізніше цей малюнок спрощувався. Залізні дахи частіше використовувалися, хоча черепичні фігурні дахи іноді мали цікаве колористичне та орнаментальне рішення.
У цій епохі в архітектурі виявилася значна ідейно-творча боротьба між раціоналістичними та народно-прогресивними тенденціями, а також між цими напрямками та реакційними настановами, спрямованими на обмеження і ретроспективізм. Ідея суворості та раціоналізму стала актуальною на другому етапі цього розвитку. Орнамент практично зник, а майоліка та металопластика спростилися. Навіть різьблення по дереву застосовувалося в обмеженому обсязі. Головна увага архітекторів була зосереджена на функціональності та конструкційних тенденціях, що походили від конструктивізму.
На третьому етапі декор став ще суворішим, з видимо раціоналістичним характером. Орнамент майже відсутній, металопластика спрощена, а різьблення по дереву зустрічається в дуже обмеженому обсязі. Основна увага знову зосереджується на функціональності та конструкційних тенденціях, що походять від конструктивізму.
У многих домов этого времени становится очевидным отход от целого ряда формальных признаков модерна в сторону стилистических особенностей неоклассицизма. Отдельные тенденции и формы УАМ заметны в отдельных работах 40-х годов, например, в архитектуре Нового Бессарабского рынка на улице Еспланадной, Владимирского (или Нового) рынка в Киеве, кинотеатра «Комсомолец» в Коломыи и др. Они остались незаметными для широкой архитектурной общественности не только из-за повседневного характера их архитектуры, но и потому, что в послевоенное время развитие народных архитектурных традиций приняла другая группа киевских архитекторов, которые создали собственное направление.
Инша кеше уз язмышына узе хужа – Материал : «Бәхетле булу өчен ...
... Әнисе килеп кергәндә Фәрит кара канга батып яткан була. Әлфия апа аны күтәреп өенә алып кайта. Тиз ... күрсәтә. Алар Фәриттән бик канәгать була. Ә инде 1972 елның салкын гыйнварында Фәрит белән Разия ... кергәч тә малчылыкка эшкә күчәргә кирәк була. Олы улының да укырга төшәр вакыты җитеп килә. ... Мәскәүне саклаган вакытта Фәрит әле тумаган да була. Әтисе яраланып, госпитальдә дәваланганда дөньяга аваз сала ...
Формирование
Найбільш розвинуті об’ємні композиції УАМ створено в будинках з планами П- та Ш-подібної або замкненої форми, структура яких відбивалася на головному фасаді у вигляді 5-7 об’ємів з баштами.
Фронтальна композиція
- Містобудівним середовищем з його характерною для того часу жорсткою рантовою забудовою кварталів;
2) Виведеною з попереднього типізованою традицією спорудження міських будинків, які нерідко навіть в умовах вільної незатиснутої сусідами ділянки діставали прояви фронтальності як начебто новітньотогочасної.
Композиція стіни.
Композиція стіни згідно з принципами архітектоніки була структурована з виділенням цоколю та основної частини стіни або цокольного поверху та інших ярусів, виділених гуртами чи карнизами. Цоколь, як завжди у несучій стіні, був товщим за стіну, основою якої він був, і виконувався за спрощеним варіантом без горизонтальних членувань або ж поділявся на плінт, основну частину та завершуючий гурт.
Композиція вікна.
Найпоширенішою формою вікон і дверей була прямокутна. Значного розповсюдження набули також аркові вікна з напівциркульними чи лучковими еліптичними перемичками.
Портали.В УАМ особливе місце зайняли портали, яким часто надавали значення головного композиційного елемента, а іноді навіть — домінуючого значення в загальному вирішенні фасаду.
Класифікуючи відомі приклади мистецьки розроблених композицій порталів, розрізняємо:
1) найпростіші, де є лише трапеційний проріз;
2) проріз із дашком чи сандриком;
3) проріз у лоджії;
4) проріз на висунутому вперед тамбурі;
5) портали з пілястрами чи напівколонами і фронтоном чи сандриком;
6) портал-портик;
7) портал з розвинутими сходами.
Дахи в УАМ посіли надзвичайно важливе місце у вирішенні художного образу будинку. Дуже поширилися традиції народної хати з чотирисхилим дахом та ще й з малим напівфронтоном чи горищним віконцем при гребені даху. Проте досить популярними були дахи із заломом для влаштування мансард або з їх імітацією, коли залом ставав декоративним, тобто лише знаковим проявом стилю. Визначальними тут були матеріал покрівлі (бляха, етерніт-террофазерит, черепиця), характерні кути нахилу та бажання активізувати пластику дахів згідно з завданням образності.
Розвиток архітектури українського модерну відбувався майже одночасно у всіх регіонах України, у найбільших містах, а в низці випадків ? і в селах.
Исследование архитектурного развития Украины в начале XX века представляет собой важную тему для изучения. Особый интерес представляет феномен украинской архитектуры, который в значительной мере сформировался благодаря деятельности архитектора Василя Кричевского. Рассмотрим более подробно этот период и его влияние на культурное развитие региона.
В начале XX века в различных городах Украины формировались региональные отделения Украинского архитектурного общества (УАМ).
Архитектурный стиль модерн
... работы: изучение архитектурного стиля модерн в целом, его возникновение, развитие в России. Объект исследования – архитектурный стиль модерн. Задачи: Изучить общую характеристику архитектурного модерна; Рассмотреть модерн в архитектуре Москвы ... одинаково важной составляющей стиля как для фасада, так и в интерьере зданий. С появлением железобетона получило развитие строительство крытых рынков, ...
Эти отделения активно занимались организацией конкурсов, выставок, обсуждений актуальных вопросов и оказывали значительное влияние на рост культурного потенциала региона. Особо активно такая деятельность осуществлялась в Полтаве, где был сформирован региональный центр УАМ.
Особую роль в развитии украинской архитектуры сыграл Василь Кричевский, который с 1903 года занимался проектированием и строительством зданий, ставших образцом нового архитектурного стиля, основанного на национальном наследии украинского народного строительства. Одним из таких зданий был проект здания Полтавского земства, реализованный в период с 1904 по 1908 год.
После прихода к власти украинских властей, В. Кричевский был избран первым ректором Государственной академии искусств в Киеве, а затем стал профессором Архитектурного института и Института искусств, переорганизованных большевистской администрацией.
Василь Кричевський
Василь Кричевський керував мистецькою частиною у випродукуванні великих українських фільмів «Тарас Шевченко», «Тарас Трясило». «Борислав сміється» та «Звенигора» в роках 1925-1927. В роках 1935-1936 він оформив фільм «Назар Стодоля», а 1937 року перший в Україні кольоровий фільм «Сорочинський ярмарок». 1940 року в Києві була влаштована велика індивідуальна виставка його праць, яка мала 1055 експонатів.
Під час війни Василь Кричевський залишив Київ і виїхав спочатку до Львова, де був ректором Вищої Образотворчої Студії. Потім викладачі та студенти переїхали на Лемківщину (Криниця; село Лобове, в якому розписували церкву, зокрема, одним з студентів був Володимир Воронюк).
Пізніше до Німеччини, 1949 року на постійне місце проживання до Каракасу (Венесуела, де помер 15 листопада 1952 року. Через деякий час відбулося перепоховання Митця на українському цвинтарі св. Андрія в м. Бавнд-Брук, штат Нью-Джерсі, США.
Будинок Полтавського губернського Земства спочатку був спроектований на місці старої земської управи земським архітектором О. І. Ширшовим, який затвердили до будівництва наприкінці 1902 р.
Конфлікт та дискусія
Тоді ж стався конфлікт між архітектором і земством, яке зажадало внесення змін до проекту, а перший відмовився це робити. Тому земство звернулося до академіка архітектури В. М. Ніколаєва з Києва, і він на підставі затвердженого виконав свій проект.
Саме його і зібралися реалізовувати. Та коли ніколаєвський проект побачив художник С 1. Васильківський і висловив незадоволення архітектурою будинку, бо в кожному губернському місті зводили щось подібне до цього, безлике й посереднє, — земців узяв сумнів. Художник довів, що для такого щедрого на витвори народного мистецтва краю, як Полтавщина, соромно мати подібну споруду Земства. Архітектура будинку, на його думку, повинна бути насиченою народними традиціями, бути самобутньою, а не повторювати чужі, пересічні взірці. Ці думки викликали дискусію, яка вихлюпнулася на сторінки полтавської, а потім київської преси. Першим заспівувачем виступив адвокат, а пізніше редактор журналу «Рідний край», М. А. Дмитрієв, потім дуже запально виступив на користь розвитку самобутньої архітектури художник О. Г. Сластіон.
Оголошений конкурс
Наслідком дискусії став оголошений конкурс на розробку архітектури будинку Земства, хоча будівельники вже почали закладати фундаменти.
Стиль барокко в архитектуре
... курсовой работы - изучить историю архитектуры в стиле барокко; историю возникновения барокко; особенности архитектуры в стиле барокко, её черты, соотношение с другими стилями, различия; историю возникновения архитектуры в разных государствах. Задачи: изучить историю архитектуры в стиле барокко изучить архитектурные ... новое значение, а строительство культовых зданий получило сильный импульс. Большое ...
В этом конкурсе победил проект В.Г. Кричевского, который обошел в соревновании одного академика архитектуры и четырех дипломированных академиков. Комиссия увидела в нем элементы нового стиля, который сначала отнесли к псевдо-мавританскому стилю, но позже выяснилось, что это зародился новый самобытный украинский архитектурный стиль и еще и народный. К концу лета В.Г. Кричевский разработал окончательный проект и начал выпускать рабочие чертежи, которые сразу же шли на строительство.
Здание имеет симметричный Ш-подобный план. В средней его части расположен вестибюль, центральный хол с парадно-разворачивающимися лестницами, большой зал заседаний. Другие части имеют широкие коридоры, объединявшие деловые помещения земского управления, расположенные на двух этажах.
Общая композиция здания была чрезвычайно выразительной, ее определяли три выступающих вперед объема и две высокие башни, фланкирующие центральный выступ. Высокий цоколь розового гранита, сложенный из больших грубо обтесанных камней, прорезают окна с фигурными перемычками, над ними простирался карниз. Основную стену, облицованную светло-желтой керамикой, на первом этаже прорезают стройные окна с полукруглой перемычкой, вписанные в трапециевидные ниши, на втором этаже окнам дана трапециевидная форма, их перемычки опираются на колонны скрученной формы. Главный вход углублен в лоджию трапециевидной формы, такую же форму имеет дверной проем, резные двери с орнаментом на тему «дерево жизни». С обеих сторон главного входа — совмещенные окна со скрученным резным столбиком, над которым на стене раскрыл свои орнаментальные ветви «вазон». Над главным порталом устроены тройные окна со скрученными белоснежными колоннами, над которыми изображен герб Полтавы в окружении флагов. Карнизную плиту большого выступа поддерживали консоли в виде «коников», а под ними по стене простирался фриз, сложенный разнообразными по форме и изысканными по цвету розетками, чередующимися со стилизованными вазами.
Исследование архитектурных особенностей здания Полтавской земской управы позволяет выявить широкое применение орнаментальных элементов в его дизайне. Орнаментальные прикрасы на 2-м этаже здания выполнены в форме арабесок «вазонов», а над трапециевидными окнами размещены изысканные орнаментальные вставки на тему «дерево жизни». Крышу здания увенчивает высокий наметовый дах из зелено-голубой черепицы, создающий впечатление изменяющихся оттенков неба и солнечных бликов. Фасад здания сочетает розовый цоколь с светло-желтой и золотисто-серой керамикой стен, выделенных широкой оранжевой полосой на уровне окон 1-го этажа. Внутреннее пространство здания объединено широкими арочными проемами, перетекая от вестибюля к центральному холлу с мраморными лестницами и стеклянной стелей. Холл окружают сине-белые колонны с орнаментами в виде «вазонов» и светлая балюстрада в форме колосков пшеницы. Стены оформлены фаянсовыми плитами с голубо-зелеными цветами, придающими им праздничный вид. Главный зал украшен растительными орнаментами по эскизам Николая Самокиша и тремя тематическими картинами, написанными Сергеем Васильковским при участии М.М. Уварова и М.А. Беркоса.
Данный архитектурный ансамбль дополняют две высокие и изящные башни с наметовыми крышами в стиле залома. Благодаря этим уникальным деталям здание Полтавской земской управы стало одной из великих архитектурных памятников Полтавщины.
Архитектура украинского (казацкого) барокко
... барокко. Новые формы украинской архитектуры возникли на основе древних и богатых традиций народной деревянной и древнерусской архитектуры, вобрав многовековое богатство украинского зодчества. Украинское барокко XVII века нередко называют казацким, ... храмы, светские жилые и административные здания, учебные заведения, трапезные. К таким ... Левобережье в 1669-1708 гг. стал Батурин. В середине XVIII в. ...
Начиная с 1903 года, в ходе строительства здания Полтавской земской управы, также были реализованы две другие важные архитектурные памятники. Они стали неотъемлемой частью Украинского архитектурного модерна и олицетворяют выразительное сочетание стиля, эстетики и функциональности.
До початку будівництва Полтавського земства для села Плішивці Гадяцького району на замовлення єпископа Парфенія, що був з роду Левицьких і походив з цього ж села, архітектор 1. С. Кузнецов 1902 p. запроектував Покровську церкву — спочатку в класичних архітектурних формах, але потім її докорінно переробив під впливом ідей, висловлених істориком Січі Запорозької — Д. І. Яворницьким, який радив вивчити найвидатнішу пам’ятку нашої дерев’яної церковної архітектури — Троїцький собор у Новоселиці на Самарі (нині — м. Новомосковськ), споруджений майстром Якимом Погрібняком на замовлення Січі 1773-1778 pp.
Церква мурована, хрещата в плані, чотиристовпна, дев’ятикамерна, дев’ятибанна споруда. Всередині храму в вівтарі знаходяться дві квадратні, а всередині — дві круглі колони. Пірамідальність композиції підкреслюється заломами тісно поставлених одна до одної рівновеликих бань. Стіни оброблені плоскими лопатками, що завершуються декоративними карнизами, а вікна з напівкруглим завершенням декоровані обрамленням із лекальної цегли.
Нарешті, третьою пам’яткою, що також набула символічного звучання, стала школа ім. І. П. Котляревського у Полтаві під Івановою горою закладена під час свят з приводу відкриття пам’ятник, авторові «Енеїди», тоді, коли відбувся знаменитий з’їзд, української інтелігенції.
Школу було споруджено 1903-1905 pp. за проектом архітекторів Є. Н. Сердюка та М. Ф. Стасюкова на пожертви полтавців та їхніх громадських організацій. Вона була двоповерховою, не дуже великою скромною і ощадливою. Її асиметрична композиція н; головному фасаді мала важливу прикмету — бюст І. П. Котляревського, виконаний скульптором Л. В. Позеном і подарований ним цій школі. Наріжні кути лівобічного ризаліту прикрашали майолікові арабески. Це була перша в Україні школа, призначена для народу і збудована в УАМ на народні пожертви.
Ці три пам’ятки започаткували три найважливіші, майже різновекторні, напрями художніх пошуків УАМ: Покровська церква намітила майбутній розвиток необарокових тенденцій, будинок Полтавського земства був скерований на ствердження декоративно-романичного напряму, який почали називати народним стилем, школа ім. І. П. Котляревського націлена у бік раціоналістичних пошуків.
Важным вкладом в развитие архитектуры было участие Опанаса Георгиевича Сластёна (Сластьона) (2.01 1855, г. Бердянск — 24.09 1933, г. Миргород) в развитии украинского архитектурного стиля. Он стал первым теоретиком Украинского автоматического модернизма (УАМ) и доказал необходимость и возможность создания родного стиля, объединив его с богатым наследием нашего народа и достижениями мировой архитектуры начала XX века. Он сформулировал принципы морфологии УАМ и содействовал распространению и утверждению этого стиля, в том числе через свое архитектурное творчество.
Форма, конструкция и виды окон
... Современные окна украшают накладками или декоративными орнаментными профилями, выполненными в различных комбинациях цвета и декора. В конструкциях окна используют фрамуги. Прямоугольное окно может иметь скосы. Окна это ... предназначенные для применения в жилых, общественных, производственных и других видах зданий и сооружений. По вариантам конструктивного исполнения изделия классифицируют: по типам ...
Архитектурное творчество О. Г. Сластёна стало чрезвычайно важным проявлением осознанной патриотической деятельности художника, стимулированной желанием утвердить культуру своего народа. Именно поэтому он обратил основное внимание на строительство поселений массового назначения в сельской местности, которая была лишена влияния архитекторов-профессионалов. Таким образом, его архитектурная работа не сводилась к проектированию домов для богатых или городских палацев, а к созданию сооружений для деревенских общин, то есть — для самых широких масс народа.
Уже в начале 90-х годов XIX века он выполнил проекты восстановления часовни и затем строительства нового дворца для семьи Марии Скоропадской, но эти планы так и не были реализованы. Через пятнадцать лет О. Г. Сластён включился в архитектурный процесс, создавая здания общественного назначения для села. Так, им был построен жилой дом врача Рубцова в Миргороде (1908 г.), где лишь отдельные детали свидетельствовали о желании отразить украинский менталитет. Следующим шагом в этом направлении стал дом сельского кредитно-кооперативного потребительского общества в Устивице (1909 г.), где при наличии тех же не совсем украинских черт в формах окон или дверей он выделяется башенкой с наметовой крышей, шпилем, увенчанным символом сельскохозяйственного производства — сочетанием граблей и косы.
Интерес к национальному стилю в архитектуре зародился еще в начале 20 века. Один из важнейших представителей этого направления — Олександр Сластіон, чьи работы являются ярким примером украинской архитектурной школы.
Теоретические позиции искусства Олександра Сластіона
Стартом для реализации его теоретических формул УАС стал магазин сельского потребительского кооператива в селе Великая Багачка (1910 г.), в котором уже были использованы шестиугольные трапециевидные окна (витрины и двери), а также активная башенка с шпилем, на котором расположен журавль — символ благополучия. В здании кредитно-кооперативного и просветительского товарищества в с. Хомутец было замечено более развитое композиционное решение, которое выразилось в значимых формах УАС при сохранении большой функциональности и экономичности.
Отличительные черты творчества О. Г. Сластіона
Выдающимся достижением О. Г. Сластіона стал более значительный, чем в его предыдущих работах, и стилистически более чистый здание кредитно-кооперативного и просветительского товарищества в с. Великие Сорочинцы (1913 г.).
В этом здании была создана выразительная композиция, состоящая из акцентированных объемов, над которыми поднимается башня с шпилем, а все оконные и дверные проемы имеют трапециевидную форму, подтверждая свою стилистическую принадлежность.
Творчество Дмитрия Дяченка
Дмитрий Михайлович Дяченко стал знаменитым мастером, чьи произведения отличаются выраженной национальной уникальностью форм. Он смело атаковал неприступные позиции врагов самобытности украинского зодчества в период смуты 1920-1930-х годов, порождая разрушение архитектурного спокойствия.
Сегодня архитектор Дмитрий Михайлович Дяченко известен как один из выдающихся представителей украинской архитектурной школы начала XX века. В этот период он активно участвовал в проектировании и возведении нескольких значительных сооружений, таких как главный вход на Лубенскую сельскохозяйственную выставку, здание А.П. Климова в Круглике (1913 г.), здание уездной больницы в Лубнах (1913-1914 гг.).
Декоративно-ужиткове мистецтво та його специфіка в Україні
... ми знаємо, що вже тоді існували промисли, які потім стали власне українськими. Кожній сучасній українській області притаманні свої декоративно-ужиткові вироби. Найдавнішими видами народного прикладного мистецтва ... ужиткове мистецтво має давнє коріння. Завдяки літописам і пам'яткам, що дійшли до нас з доби Київської Русі, ... різноманітна, а народне мистецтво в усіх його проявах є однією ...
Начиная с первого проекта, он следовал за идеями В. Г. Кричевского, но затем он нашел свою уникальную творческую идентичность, объединив идеи народной стилизованной архитектуры с украинским необарокко в своих последующих работах.
Особенно эффектным это проявилось в его последнем сооружении, где белые стены с овальными или трапециевидными окнами, вышка с покрытием в форме шатра и шпиль, а также серебристо-синий кровля, дополненные барочными фронтонами с лепкой, и треугольные навершия над окнами, а также цветная майолика, добавляли полихромную яркость к образу дома. Таким образом, здесь находились черты местного модерна и барокко. Однако с каждой новой работой барочные элементы становились доминирующими, что можно увидеть в проекте здания городской управы в Ковеле, где сочетались нежность и грандиозность, лирика и ирония, как будто автор немного издевался над претенциозностью административного здания этого небольшого города.
После окончания Полтавского института гражданских инженеров и мастеров в области городского строительства Дмитрий Михайлович работал при Полтавской губернской земской управе, а в 1917 году переехал в Киев, где в 1918 году возглавил Киевский архитектурный институт и Общество украинских архитекторов, разработал ряд проектов жилых домов для деревень, которые были изданы в виде альбома и монографии «Строительство деревни» (1924 г.).
Переход к необарокко породил дискуссию в период с 1927 по 1929 гг. в прессе Киева и Харькова, где Д.М.Дяченко защищал формы украинского барокко и пытался противостоять бешеному напору новаторов-экстремистов, которые использовали политические обвинения. Это послужило основанием для ареста архитектора державными органами, однако позднее он был освобожден. В трагическом 1937 году архитектор был вынужден срочно покинуть Киев, избежав второго ареста, и переехать в Москву, где работал еще три года, разрабатывая проект Ташкентского сельскохозяйственного института и другие. В 1941 году его вновь арестовали, а в мае 1942 года Д.М.Дяченко погиб в концлагере.
Исследование цитированного дома І. І. Щітківського на вул. Полтавській, 4-а (1907-1908 гг.) показывает, что этот дом является первым в своем роде, выполненным в стиле Украинского авангарда (УАМ).
Двухэтажное здание было построено из дерева и облицовано кирпичом, имело плоский фасад с семью окнами на этаж. Едва заметные боковые ризалиты и размещенная между ними протяженная стена создали асимметричную композицию благодаря тому, что на правом ризалите находился главный вход в виде крыльца, покрытого крышей сине-зеленой черепицей. Шестиугольное трапециевидное проемное патрубке портала является наиболее пластичным на фасаде, его украшают мелкие ниши в форме квадратных чарок, заполненные сине-зеленой глазурованной плиткой.
Обеими сторонами портала также есть два украшения в виде треугольных ниш, имеющих узкий вертикальный шов. Такое сочетание этих двух форм по схеме напоминает цветок или бутон цветка на стебле. Треугольная ниша, заполненная сине-зелено-желтой плиткой, действительно похожа на цветок. Подобные декоративные формы получаюь распространение в рассматриваемых домах, они применены в оформлении школы на Куреновке, жилых домах на улицах Паньковской и Кудрявской. Интересно отметить, что эта стилизация цветка впоследствии войдет в изображение герба советского Киева, олицетворяя цветение каштана.
Романтизм та його значення в мистецтві
... жанрів мистецтва. У пластичних мистецтвах романтизм найбільше яскраво проявився в живописі і графіку і практично не торкнувся архітектури, уплинувши ... И. Айвазовского, А. Іванова. В образотворчому мистецтві для романтизму було характерне розкріпачення від академічних канонів: ліризм, героїчна ... якому не судилося стати музикантом (а музика була його пристрастю, чиновника за родом занять), — не забава, ...
Над окнами первого этажа в этом доме созданы массивы мелких треугольных чарунковых ниш, также заполненных цветной плиткой, под карнизами вставлены плитки в треугольные и ромбические чарки. Благодаря этому весь фасад играет узорчатыми формами и цветом, словно расписная драгоценная шкатулка работы карпатских мастеров. За оформление дома цветной плиткой В. Г. Крычевскому и народному мастеру-керамисту, изготовлявшему плитку для строения, И. С. Глодеревскому (из Опышны), на Второй ремесленно-промышленной выставке 1909 года была присуждена премия. Важно отметить, что в рассматриваемом доме сделан первый шаг на пути от объемно-цветной пластики в оформлении фасада дома Полтавского земства к плоскостно-цветному решению фасада, что станет характерным для архитектуры киевских домов народно-стилевого направления.
Распределение шестиугольных по форме окон в четырехугольных нишах первого этажа и подчеркнуто массивная стена портала выделяет еще первую тенденцию, плоская стена верхнего этажа, щедро узорчатая треугольными и ромбическими чарками и плитками, указывает на вторую. Стоит также отметить учет тектонических закономерностей в решении фасада.
Школа на Куренівці, збудована 1908-1910 pp. за проектом В. Г. Кричевського та Е. П. Брадтмана (тепер двокомплектна середня школа № 14 на вул. Фрунзе, 42), стала однією з найбільш важливих пам’яток першого етапу розвитку УАМ. Дуже економічне розпланувальне рішення школи, що має подобу до літери П, утворене поєднанням рекреації з класами, що оточують її з трьох боків. Будинок займає наріжну ділянку, і через це оточений з трьох боків вулицями. Завдяки цьому три його фасади дістали повністю стильову обробку. Зовні споруда вражає простими й доцільними формами, чітка геометрія обрисів триповерхової будівлі, накритої високим чотирисхилим дахом, забезпечує його добре сприйняття ще здалеку, особливо з двох проміжків головної вулиці (вул. Фрунзе).
Завдяки цьому будинок як справжній палац знання панував над морем біленьких хат куренівців; нині — в оточенні багатоповерхових споруд — він справляє більш скромне враження.
Нова доба, доба капіталістичного розвитку міста дала надзвичайно інтенсивний період (1890-1914 pp.) будівництва великих споруд насамперед 4-, 6-, іноді 12 поверхових прибуткових будинків.
За радянської влади, у 1920-ті pp., було подовжено розпочатий раніше пошук народностильової архітектури в творчості П. Ф. Альошина, О. М. Вербицького, М. О. Дамловського, В. Г. Кричевського, Д. М. Дяченка, В. А. Обремського, коли ними було розроблено низку проектів для сіл Київщини (будинки-комуни, школи, селекційні станції, станції водогону, типові проекти жител та ін.).
Саме тоді процес посилення раціоналістичних тенденцій ще більше зріс, сприяючи розвиткові конструктивізму. Проте після захоплення конструктивізмом був іще один, третій етап захоплення УАМ в Києві — з 1936 по 1941 р. Тоді, при наявній панівній раціоналістичній тенденції, знову звернулися до розробки традицій народної архітектури. Це найяскравіше виявилося на найбільш визначній памятці народностильової архітектури 1930-х pp. — будинку Меморіального музею Т. Г. Шевченка в Каневі, спорудженому за проектом В. Г. Кричевського та П. Ф. Костирка.
На період 1907-1908 pp. припадають перші спроби спорудження невеликих житлових будинків у Харкові, а 1909 р. починається побудова комплексу споруд Харківської селекційної сільськогосподарської станції за проектом Є. Н. Сердюка, що переїхав до Харкова, маючи досвід побудови першої в УАМ школи ім. І. П. Котляревського в Полтаві.
Мысли архитектора Е. Н. Сердюка отразились в его проектах, где прослеживается стремление к созданию сбалансированных и асимметричных композиций. Одним из ярких примеров его работы является главное здание селекционной лаборатории, которое хотелось бы видеть завершенным, включая даже церковь, которая так и не была построена.
Строгая и рационалистичная архитектура главного здания, украшенная цегляными узорами, образует интересный образ, который сочетает в себе элементы модерна с народной темой. Особенно примечательна инновационная конструкция трапецевидных оконных проемов на фасаде. К сожалению, левая часть здания осталась незавершенной, что видно по выемке на фасаде.
Еще более значимым объектом является жилой доходный дом на улице Катеринославской, 67 в Харькове, созданный Е. Н. Сердюком вместе с инженером О. В. Гоможенко. Здесь также прослеживается стремление к сбалансированной асимметрии, которая уравновешивается с помощью различных элементов фасада. Это были инновационные тенденции, нарушавшие устоявшиеся решения в архитектуре, к которым стремился архитектор.
Культурно-освітні будівлі на Півдні України початку ХХ століття
Видатним діячем харківського осередку був також Костянтин Миколайович Жуков. Взявши участь у конкурсі на проект фасаду Харківського художнього училища він створив вдалий художній образ насичений силою та напруженістю форм, що увібрав у себе здобутки народної спадщини західних областей України і досягнення модерну. Цей твір увійшов до декоративно-романтичної течії УАМ, проте в ньому виявилися певні риси експресіоністичної загостреності, які були характерні для низки праць К. М. Жукова.
На розвиток народностильової архітектури на Півдні України великий вплив мала діяльність визначного історика, етнографа, письменника і громадського діяча Дмитра Івановича Яворницького (1855-1940).
Розгортання пошуків новітнього українського стилю в сучасній архітектурі початку XX ст. не могло не захопити таку художньо чутливу і романтично налаштовану людину, як Д. І. Яворницький. Він всіляко сприяє поширенню цього архітектурного напряму на Катеринославщині.
Саме тоді почали споруджувати перші будинки культурно-освітнього призначення. На зібрані з робітників і селян нужденні копійки було зведено в Амур-Нижньодніпровську невеликий клубний будинок, який став робітничим освітнім осередком з яскраво виявленою демократичною і навіть антисамодержавною тенденцією. Другою подібною установою стає будинок «Просвіти» у приміському селі Мануйлівка. Він прикметний також і тим, що його архітектура, створена за безкоштовно розробленим проектом доброго знайомого та друга Д. І. Яворницького — І. М. Труби, — стає прикладом одного з перших подібних невеликих громадських будинків, які дістали народностильову архітектурну характеристику.
Данный одноэтажный дом включал небольшой зал для выставок и собраний с сценой, прихожую, читальню и кооперативный магазин. В зале проводились собрания, любительские театральные представления, читались лекции, там несколько раз выступал Д.И. Яворницкий. Внешний вид здания был стильным, выделяя его среди других зданий деревни. Покрытый невысокой железной крышей, дом имел живописный карниз и большие трапециевидные окна, которые в катеринославской прессе, не без влияния выдающегося историка, называли окнами «запорожской формы». Стена между окнами была частично покрыта крестообразными нишами, украшенными розетками. На стенках поочередно то внизу, то вверху тянулся поясок (гурт).
Скромность, экономия проявлялись здесь прежде всего, однако что-то необычное здесь все же было и, кроме того, оно проявлялось в завуалированной художественной форме.
Под безусловным влиянием историка и в самом Екатеринославе начали возводить здания народно-стольевой архитектуры. В 1908 г. был возведен дом на Кавалерийской улице, 22. Проект создал инженер И.М. Труба.
На главном фасаде выделен выступом главный вход, на другом выступе находится проезд во двор. Трапециевидные двери и окна рядом с арочными вырезами, пластично подчеркнуты кирпичными.
Реставрация первоначального вида. пилястры и крестообразные нишки с розетками придают фасаду определенной выразительности, однако не большей, чем в рассмотренном выше мануиловском доме. Там был общественный дом, здесь — жилье, и оно было отмечено большей интимностью.
Гораздо более претенциозным кажется дом на ул. Пороховой, 22, который находится в глубине двора, но на основном фасаде имеет достаточно богатую кирпичную орнаментацию, которая ковром покрывала стену и вместе с ажурными окнами создавала композицию, в которой можно увидеть отголосок тех замечательных домашних росписей Катеринославщины, на которые первым обратил внимание Д.И. Яворницкий еще 1903 г. в с Мишурин Риг. Таким образом, в этом доме особенно сильно проявились декоративно-художественные предпочтения Приднепровья.
Серед катеринославських будинків початку XX ст. найвизначнішою пам’яткою, що увібрала народні мотиви, став величний будинок інженера В. М. Хреннікова, до спорудження якого Д. І. Яворницький мав особливо тісне відношення. Насамперед, це стосується того, що коли будинок треба було споруджувати, виникла затримка через небажання орендатора крамниці, що була на розі ділянки, погодитись на її знесення. Це спричинило до судового процесу. За порадою історика В. М. Хренніков звернувся до відомого харківського адвоката, який виграв процес. За це інженер дав адвокатові гонорар, який пішов на видання в Харкові першої української газети «Сніп», що виходила 1912-1914 pp. (видання було заборонено).
Друга послуга Д. І. Яворницького була визначена його великими дипломатичними здібностями. Будинок займав майже усю ділянку, тому для його побудови на час проведення робіт необхідно було займати тротуар проспекту. Це викликало заперечення з боку міської влади, яка не зважила на прохання володаря і заборонила проведення подальших робіт. Історик виявив велику гнучкість і настирливість у переговорах із представниками влади і нарешті умовив дати згоду на подовження робіт. За цю послугу В. М. Хренніков дав гроші на перше видання знайденої Д. І. Яворницьким автобіографії Т. Г. Шевченка, котра побачила світ 1909 р. [44].
Наведені факти за рукописними свідченнями О. В. Коваленка виявила і опублікувала М. М. Олійник-Шубрав-ська. Для нас це має не лише суспільно-історичне значенням, пов’язане з вивченням вітчизняної культури початку XX ст., але дозволяє уточнити дату побудови будинку, яка у багатьох виданнях з мистецтва та архітектури подана неточно. Якщо 1909 р. уже йшлося про спорудження будинку, то проект його було складено не пізніше цього часу, отже, дати створення цієї видатної пам’ятки вітчизняної архітектури — 1909-1913 pp. Крім того, історик зіграв ще значнішу роль при виробленні архітектурних форм будинку, його надзвичайно романтичного і мальовничого зовнішнього вигляду.
Будинок займав важливу у містобудівному відношенні дільницю на головному проспекті міста, і тому повинен був мати виразні і помітні в силуеті Катеринослава форми, зокрема, увінчуючи його башти з високими наметового типу дахами і куполом. Для цього були підстави, що викликані функціональним призначенням будинку, в якому була житлова частина — помешкання і готель, магазин, ресторан і, головне, театральна зала для української драматично-музичної трупи разом зі сценою, приміщеннями для артистів, фойє та ін. Багатофункціональність споруди ставала важливою підставою для створення виразного художнього образу з яскраво виявленою народностильовою спрямованістю архітектурних форм. Будинок дістав чудово виліплену об’ємну композицію, в якій усі найбільш важливі місця підкреслювали башти, увінчані шпилями. Білі стіни були прорізані розмаїтими за формою, але найчастіше трапеційними, як казали, «запорозькими» вікнами, стіну завершував карниз на дерев’яних різьблених кониках і високий черепичний дах з характерними слуховими віконцями. Вхід до театру виявляло велике багатоколірне і дещо екзотичне панно із майолікових плиток, на яких було нанесено багату рослинну орнаментацію та декоративно трактовані павичі.
Композиція на будинку Хреннікова не була випадковою. Архітектор П. П. Фетисов для вдалого її вирішення вивчав взірці народної творчості Поділля та Волині.
Варто нагадати важливу тезу Д. І. Яворницького, сформульовану ним ще наприкінці XIX ст.: «Увлечение стариной не есть увлечение праздного ума, а есть необходимая потребность всякого просвещенного человека, ревниво относящегося к деяниям своих предков и заботливо воздвигающего здание для своих потомков». Ця теза була керівною і при проектуванні і спорудженні будинку Хреннікова.
