Введение
Людвиг ван Бетховен (нем. Ludwig van Beethoven ) *16 декабря 1770, Бонн — † 26 марта 1827, Вена) — немецкий композитор.
Творчество Бетховена тесно связано с искусством Германии и Австрии. От первых до последних произведений композитора неизменно присущи ясность и рациональность мышления, равновесие между частями целого, которые являются характерными чертами классицизма в искусстве в целом, в музыке — в частности. В этом значении Бетховена можно назвать прямым последователем не только Глюка, Гайдна и Моцарта, но и самого основателя классического строя в музыке — француза Люлли, который творил за сто лет до рождения Бетховена. Он проявил себя в сонатно-симфонических жанрах, которые были разработаны музыкантами эпохи Просвещения и достигли классического уровня в творчестве Гайдна и Моцарта. Музыка Бетховена значительно отличается от музыки композиторов эпохи Просвещения. Ей присущ огромный заряд энергии, накопление чувств и важное черта Бетховенской эстетики, как и всех композиторов-классиков XVIII века, — чувство гармонии со миром, связь с человечеством и миром в целом. Его творчество пропитано той силой, верой, радостью жизни, которые пришли к концу в музыке с началом «романтической эпохи». Завершая эпоху музыкального классицизма, Людвиг ван Бетховен одновременно открывал путь наступающей эпосе. Его музыка выше всего, что было создано его современниками.
Детство. Молодой Бетховен
Людвиг ван Бетховен родился 16 декабря[1] 1770 года в семье дворовых музыкантов в г.Бонн. Отец, будучи талантливым человеком (дворовый тенорист, преподавал вокал, теорию музыки и игру на клавесине) — скорее вредил, чем развивал способности мальчика. Заметив его талант, отец решил сделать из ребенка клавишника-вундеркинда, но сразу же после первых концертов отец успокоился, потому что результаты были неутешительные.
Изучение музыкальной биографии Бетховена позволяет увидеть, что знакомство с композитором Крістіан Готліб Нефе имело значительное влияние на формирование художественного стиля молодого Бетховена. Фундаментальное знакомство с творчеством таких великих немецких композиторов прошлого, как Бах и Гендель, оказало глубокий отпечаток на его музыку.
Боннский период
В раннем творчестве Бетховена также можно увидеть отражение влияния французских и итальянских комических опер, которые ставились при дворе, а также немецких зингшпилей. Оперы Глюка также сильно повлияли на формирование стиля Бетховена. В первые творения юного композитора входили вариации на марш Дреслера, сонаты для клавесина, а также другие произведения.
Людвиг ван Бетховен: Жизнь и творчество композитора
... сыновей; Людвиг, будущий композитор, был старшим из них. Отец Бетховена также обучал сына музыке. ... Бетховеном, описывали двадцатилетнего композитора, Вскоре он вошел в кружок, объединявший титулованных любителей и профессиональны, Вопрос, насколько среда и дух времени влияют на творчество, неоднозначен. Бетховен, Политическая и ... бетховенской музыки – все это было бы немыслимо в эпоху Моцарта. Тем не ...
Однако, несмотря на невысокую творческую продуктивность, боннский период жизни Бетховена был важным для его художественного развития. Он работал в различных жанрах и смог найти черты собственной творческой индивидуальности.
Венский период
Позже, в период пребывания в Вене, Бетховен продолжал ширить свой культурный кругозор через самообразование. Он изучал французский и итальянский языки, владел латынью, уважал классическую литературу, читал произведения греческих авторов, был знаком с немецкой литературой. Среди его увлечений также была персидская поэзия, включая философские стихи Омара Хайяма.
Бетховенський творчий шлях розпочався впливовим періодом, де велику роль у його розвитку відіграли великі композитори того часу, зокрема Моцарт та Гайдн. Моцарт, вражений імпровізаціями Бетховена, визначив його як молодого музиканта з великим майбутнім, ще з перших зустрічей. Гайдн, бувши у захваті від кантати Бетховена, погодився керувати його заняттями у Бонні.
У 1792 році Бетховен переїхав до Відня, що стало визначальним моментом у його житті та творчості. Відень, протягом двох століть, визначався як один із найбільших музичних центрів Європи, а саме тут Бетховен здобував популярність як віртуоз-піаніст, виступаючи в аристократичних салонах з великим успіхом.
Перші виступи в Празі та Берліні, де були представлені фортепіанні сонати op. 2, присвячені Гайдну, додали популярності Бетховену, який став відомим не лише як виконавець, але і композитор. Його талант і майстерність вразили аудиторію, а здатність публікувати свої твори миттєво після виконання підкреслила його винятковість.
Ранній період творчості Бетховена включав в себе 20 фортепіанних сонат, дві симфонії, шість квартетів, три тріо, септет, дев’ять сонат для скрипки з фортепіано, дві сонати для віолончелі з фортепіано, два квінтети, три фортепіанних концерти, балет «Творення Прометея», та ораторію «Христос на Масличній горі», представляючи високу майстерність і композиторську індивідуальність, які були характерні для раннього Бетховенського стилю.
Також варто зазначити рід інтонацій ранньої творчості композитора, які взято з віденських попередників, зберігаючи «витончені» звороти XVIII століття, менуетні ритми, затримання та дріблену орнаментику.
Коли великий композитор втратив слух, його життєрадісність і товариськість перетворилися на похмурість і віддаленість від людей. Тільки музика, його творіння, врятувала його від самогубства. Відчуваючи, що ще не все зробив, для чого був покликаний, він почав перехід до нового Бетховенського стилю.
У Другій симфонії, у ораторії 35, в «Крейцеровій сонаті» для скрипки і фортепіано, в піснях на тексти Гелерта Бетховен виявляє небувалу силу драматизму, емоційну глибину та потяг до великих масштабів нового трактування форми. З появою Третьої симфонії остаточно складається героїко-драматичний стиль так званого зрілого Бетховена.
Понятя про дитячий фольклор. Шляхи його творення. Складові частини. Жанри
... них самих зміст (Анатолій Іваницький). Дуже поширеним жанром дитячого фольклору є лічилки, якими діти користуються, коли грають у ... відводиться пам'яті, з допомогою якої фіксуються сюжети, тексти, форми, стереотипи. Текст народної поезії не мав автора, ... етнографи. Отже, національне виховання, включаючи одну з найсуттєвіших його галузей -- етнопедагогіку, спроможне в недалекому майбутньому відродити ...
Найвидатніші твори Бетховена, які відкривають нову епоху в історії музичного мистецтва, були створені у цих роках. Серед них шість симфоній: «Героїчна» (1803—4), Четверта, П’ята, «Пасторальна», Сьома, Восьма (1812); опера «Фіделіо», увертюри «Коріолан» (1807), «Леонора», музика до «Егмонта» (1810), Скрипковий концерт (1806), Четвертий та П’ятий фортепіанні концерти (1805—6 та 1809—10 відповідно), фортепіанні сонати «Апасіоната» (1805) і «Аврора», п’ять геніальних квартетів, «32 варіації для фортепіано», «Фантазія для фортепіано, хору та оркестру», Шосте фортепіанне тріо, До-мажорна меса (1807), пісні та тексти Ґете.
У центрі Бетховенського мистецтва тих років — героїчна боротьба. Музика наповнена сильною динамікою, здобуває силу та цілеспрямованість, в яких з небувалим реалізмом віддзеркалюється діалектика життєвих процесів. Вся вона — творіння нової епохи. Долаючи канони старого мистецтва і створюючи новий героїко-драматичний стиль, Бетховен незмінно зберігав класичну строгість форми. Він довів до досконалості логіку тематичного та тонального розвитку, цілісність форми і строгу архітектоніку, притаманні класичній сонаті та симфонії. Для стилю зрілого Бетховена характерні героїчні теми, побудовані на акордовій тризвучній мелодії, притаманній німецьким народним пісням. Разом з тим героїчні, фанфарно-маршові звороти зближують їх з піснями та гімнами Французької революції.
Часто теми Бетховена виявляються простими за мелодійним та інтонаційним змістом, але вони залишаються захоплюючими завдяки своєму невичерпному інтересу. Композитор вмів поєднувати багатство і простоту у своїй музичній мові, приховуючи безліч різноманітних елементів за зовнішньою простотою.
Бетховен здебільшого вразив не лише глибокістю своєї музики, але й простотою, що виявлялася в різних елементах його творів. Поезія Гете мала величезний вплив на творчість Бетховена, який створив пісні на вірші поета, музику до драми «Еґмонт», а також задумав привести до музики першу частину «Фауста».
Історичні події 1810—1820 років різко змінили соціально-політичну обстановку в Європі, і це вплинуло на життя та творчість Бетховена. Політика Наполеона викликала патріотичний підйом у Німеччині та Австрії, а твори музично-романтичної школи стали вперше чути в цей період. Глибокий зв’язок з національною культурою став характерною рисою романтичних напрямів, але вони відхилилися від Бетховенської естетики та художньої форми.
У творчості Бетховена помітне відхилення від героїчної теми революції, характерної для його покоління. Його зацікавленість змінилася на більш суб’єктивні теми, збільшилася увага до внутрішнього світу людини та її душевних переживань.
В той період Бетховен звертався до лірики, пісенного жанру, романтичних тем у своїх творах. Всупереч відзначеним шедеврам, у період застою були написані менш відомі твори, такі як «Іменинна увертюра» ф.115, кантата «Славна мить», симфонія «Битва при Віторії».
Критичний період для Бетховена співпав із зазначенням його найвищої слави. Після поразки наполеонівської армії в битві при Віторії 1813 року, композитор написав грандіозну симфонію для симфонічного оркестру з гарматами та дзвонами. Сам Бетховен диригував виконанням, і цей твір приніс йому неймовірний успіх.
«Симфоническое творчество Л. ван Бетховена на примере Девятой ...
... из 7-й симфонии тема и контрапункт образуют мелодическое «двуединство», обладающее совершенно особой, глубоко проникновенной экспрессией. 1.2. Краткие биографические сведения о композиторе Людвиг ван Бетховен родился в ... №30, вариации на тему Диабелли, 3-я и 4-я части 9-й симфонии и др.), Бетховен существенно обогатил и традиционные типы варьирования ( Andante из 5-й ...
Незабаром після цього подій розпочався Віденський конгрес, на якому Бетховен виступив із кантатою «Славетна мить». Його виступ привів до того, що йому було присуджено звання почесного громадянина міста Відня.
| Розвиток творчості Людвіга ван Бетховена в умовах життєвих труднощів
Життя Людвіга ван Бетховена не було розквітом кар’єри поступового освітлення онікомпозитором, а, навпаки, ще більш глибинним кризисом, який супроводжував його змушену суспільну ізоляцію та прогресуючу глухоту. Ці життєві складнощі, перетворюючись на обмеження у спілкуванні та виконавській діяльності, вразливо впливали на творчість композитора.
В той період класична музика втратила свою популярність, видавці відмовлялися публікувати серйозні твори, замінивши їх легкими танцювальними п’єсами та операційними аранжуваннями. Популярність здобували тільки чужоземні новітні тлені. У цей час, завдяки своїй світовій славі, Бетховен уникнув арешту, хоча у розмовах з друзями виявляв своє осудження політики.
| Пізня творчість як вибір більш глибокого вираження думки
Після певної перерви в творчості, у музиці Бетховена з’являється новий стиль. Останні п’ять фортепіанних сонат, дві сонати для віолоктелі ор.702, «Багате лі» ор.126, фуга для струнного квінтету, «33 варіації на вальс Діабеллі», Дев’ята симфонія, «Урочиста меса» та п’ять квартетів — усі ці твори насичені глибокою думкою, відповідаючи всім проявам актуальності композитора.
Особливої уваги заслуговує звернення Бетховена до філософсько-піднятого відображення дійсності, до поглибленого мислення, котре завжди було характерним для нього. Новизною у пізній творчості ставе «вальсова» тематика і звернення до варіативних прийомів розвитку музики. Саме у цей період Бетховена особливо приваблювала хорова музика, що засвідчують його створені хорові фінали нової Симфонії та Урочистої меси, а також величезна кількість нарисів до хорових творів, які не побачили світ.
Творчі замисли Бетховена
Творчі замисли Бетховена народжувались безперервно. Мріяв написати «Реквієм» і музику до «Фауста», написати нову шкалу фортепіанної гри. Маючи за плечима безмежну кількість творів, Бетховен до останнього моменту свого життя почувався так, ніби не написав ще ні однієї ноти. Фортепіанна соната була для Бетховена найбільшою формою вираження його думок і почуттів, його головних художніх напрямків. Композитор на фортепіано імпровізував найчастіше у сонатній формі. У цих імпровізаціях зароджувались образи його майбутніх шедеврів. Кожна Бетховенська соната — завершення художнього твору; всі разом вони утворюють скарб класичної думки у музиці.
Всі сонати Бетховена відрізняються одна від одної. Деколи композитор не дотримується традиційних тональних співвідношень. І завжди сонатний цикл виходить цілісним організмом, в якому всі частини і теми об’єднюються між собою глибокими, часто прихованими від зовнішнього слуху внутрішніми зв’язками.
Фортепіанний спадок Бетховена
Фортепіанний спадок Бетховена також зберігає у собі 3 збірки багателей, більше 20 циклів варіацій, 4 рондо, біля 40 маленьких фортепіанних п’єс (вальси, лендлери, екосези, менуети).
Людвиг ван Бетховен
... песен; музыка к спектаклям драматического театра и др. Детство. Людвиг ван Бетховен (приставка «ван» к фамилии указывает на голландское происхождение семьи композитора) родился в небольшом немецком ... изучил основы композиции, опубликовал первые сочинения. Нефе побуждал его заниматься не только музыкой, но и историей, философией, литературой, разъяснял сочинения Шекспира, Шиллера. Свободные вечера ...
Перше місце серед цих творів займають варіації. Бетховен починав свою фортепіанну творчість з варіацій і ними ж закінчив її. Після сонати це була найулюбленіша із форм.
Опера «Фіделіо»
Єдина опера Бетховена — «Фіделіо» (1805—1814).
Вона — одна з найзначніших явищ у музично-драматургійному мистецтві ХІХ ст. Невдала сценічна доля опери пояснюється сміливістю її задуму і втілення. На тлі застою традицій опера Бетховена здавалась у свій час такою ж новаторською і важкою для сприйняття, як була «Героїчна симфонія» у області сучасної інструментальної музики. Цю оперу неможливо віднести до якогось єдиного оперного напрямку. З рідкісною свободою і органічністю Бетховен поєднав принципи різноманітних шкіл. Герой «Фіделіо» — героїчний і одухотворений. Цю оперу Бетховен писав у стилі і дусі шиллерівської драми. Інших опер не писав, тому що не міг знайти теми, яка б підходила.
Вокальная лирика занимает в творческом наследии Бетховена гораздо менее заметное место, чем большие инструментальные и вокально-драматические жанры. Он создал около 80 песен, 20 канонов, ряд арий и ансамблей. Песенная миниатюра мало напоминала философское искусство и героические сюжеты. Но несмотря на это, вокальный жанр привлекал Бетховена всю его творческую жизнь. Именно в его творчестве немецкая песня впервые заметно поднялась на уровень бытового искусства и стала выразительностью разнообразных сложных идей и чувств. Не только лирические образы, но и философские темы, общественные мотивы, сатира, юмор нашли свое место в вокальной лирике Бетховена.
Ученики
Бетховен начал давать уроки музыки еще в Бонне. Его боннский ученик Стефан Брейнинг до конца дней оставался самым преданным другом композитора. Брейнинг помог Бетховену переделать либретто «Фиделио». В Вене ученицей Бетховена стала юная графиня Юлиетта Гвиччарди. Юлиетта была родственницей Брунсвика, в семье которого композитор бывал особенно часто. Бетховен восхищался своей ученицей и даже думал о браке. Лето 1801 он провел в Венгрии, в поместье Брунсвика. По одной из гипотез, именно там была сочинена «Лунная соната». Композитор посвятил ее Юлиетте. Однако Юлиетта предпочла графу Галленбергу, так как считала его талантливым композитором. О его произведениях критики писали, что в них можно точно указать, из какого произведения Моцарта или Керубини заимствована та или иная мелодия. Ученицей Бетховена была и Тереза Брунсвик. Она обладала не только музыкальным талантом — она прекрасно играла на рояле, пела и даже дирижировала.
Познакомившись с известным швейцарским педагогом Песталоцци, она решила посвятить себя воспитанию детей. В Венгрии Тереза открыла благотворительные детские сады для детей бедняков. До самой смерти (Тереза умерла в 1861 году в старости) она оставалась верной выбранному делу. Бетховен связывал с Терезой долгая дружба. После смерти композитора было найдено большое письмо, которое получило название «Письмо к бессмертной любимой». Адресат письма неизвестен, но некоторые исследователи полагают, что «бессмертной любимой» была Тереза Брунсвик. Ученицей Бетховена была и Доротея Эртман, одна из лучших пианисток Германии.
Людвиг ван Бетховен
... ритмический рисунок, камерная, прозрачная фактура, уравновешенность и симметрия музыкального тематизма. Композитор новой эпохи, Бетховен находит для выражения своих мыслей иные интонации – динамичные, ... быстро нашел титулованных друзей-меценатов. Люди, встречавшиеся с молодым Бетховеном, описывали двадцатилетнего композитора как коренастого молодого человека, склонного к щегольству, порой дерзкого, ...
Эртман славилась исполнением бетховенских произведений. Композитор посвятил ей Сонату № 28. Узнав, что у Доротеи умер ребенок, Бетховен долго грустил.
В исследовании будет рассмотрено история сотрудничества Бетховена со своими учениками. Одним из интересных примеров такого сотрудничества является история Фердинанда Риса, сына боннского капельмейстера и друга семьи Бетховенов. Композитор принял юношу в свой ученики. Он заметил, что Рис уже владеет инструментом и имеет навыки в написании музыки.
Однажды Бетховен исполнил для Риса свою недавно завершенную адажио. Музыка так понравилась молодому ученику, что он запомнил ее наизусть. Приехав потом к князю Лихновскому, Рис исполнил эту пьесу. Князь выучил начало и, придя к композитору, сказал, что хочет исполнить ему свою композицию. Но Бетховен отказался слушать. Это сильно разгневало композитора, и он запретил ученику слушать свои новые произведения. Затем Рис исполнил свой марш, выдав его за произведение Бетховена. Слушатели были восхищены, и сам композитор не стал разоблачать своего ученика.
Еще одним учеником Бетховена стал Карл Черни. Он был, пожалуй, единственным ребенком среди всех учеников композитора. Ему было всего девять лет, но он уже выступал с концертами. Изначально у Карла в качестве учителя выступал его отец, известный чешский педагог Венцель Черни. При первой встрече с Бетховеном в его беспорядочной квартире Карл принял его за Робинзона Крузо.
Черни обучался у Бетховена пять лет, после чего композитор выдал ему документ с отметкой о «исключительных успехах ученика и его удивительной музыкальной памяти». У Черни действительно была поразительная память: он знал наизусть все фортепианные произведения своего учителя. Сам Карл Черни также стал педагогом и вскоре стал одним из лучших преподавателей Вены. Среди его учеников был Теодор Лешетицкий, которого можно назвать одним из основателей русской фортепианной школы. Лешетицкий преподавал в Петербургской консерватории с 1858 года и в Московской консерватории с 1862 по 1878 год.
Вступ
У 1822 році до Черні прийшли батько з хлопчиком, що приїхав з угорського містечка Доборьян. Хлопчик не мав поняття ні про правильну посадку, ні про аплікатури, але досвідчений педагог одразу зрозумів, що перед ним незвичайна, обдарована, можливо геніальна дитина. Звали хлопчика Ференц Ліст.
Ліст прозаймався у Черні півтора року. Успіхи його були настільки великі, що вчитель дозволив йому виступати перед публікою. На концерті був присутній Бетховен. Він вгадав обдарованість хлопчика і поцілував його. Ліст все життя зберігав пам’ять про цей поцілунок.
Не Рис, не Черні, а Ліст успадкував бетховенську манеру гри. Подібно до Бетховена, Ліст трактує рояль як оркестр. Під час гастролей Європою він пропагував творчість Бетховена, виконуючи не тільки його фортепіанні твори, а й симфонії, які він адаптував для рояля. У ті часи музика Бетховена, особливо симфонічна, була ще невідома широкій аудиторії.
Бетховен і Україна
Як нещодавно з’ясувалось, Бетховен отримував замовлення на написання музики від Андрія Розумовського, який в Австро-Угорщині був дипломатом.
Список творів
Докладніше: Список творів Людвіга ван Бетховена
- 9 симфоній: № 1 (1799-1800), № 2 (1803), № 3 «Героїчна» (1803-1804), № 4 (1806), № 5 (1804-1808), № 6 «Пасторальна» (1808), № 7 (1812), № 8 (1812), № 9 (1824).
- 11 симфонічних увертюр, серед яких «Коріолан», «Егмонт», «Леонора» № 3.
- 5 концертів для фортепіано з оркестром.
- 6 юнацьких сонат для фортепіано.
- 32 сонати для фортепіано (в тому числі «Місячна», «патетична»), 32 варіації і близько 60 п’єс для фортепіано.
- 10 сонат для скрипки і фортепіано (в тому числі «крейцерова»).
- Концерт для скрипки з оркестром, концерт для фортепіано, скрипки та віолончелі з оркестром («потрійний концерт»).
- 5 сонат для віолончелі та фортепіано.
- 16 струнних квартетів.
- 6 тріо.
- Балет «Творіння Прометея».
- Опера «Фіделіо».
- Урочиста меса.
- Вокальний цикл «До далекої коханої».
- Пісні на вірші різних поетів, обробки народних пісень.
