Своїми ідеями і настановами, зокрема наголошуванням народності і ролі та значення національного у літературі і мистецькій творчості, романтизм відіграв визначну роль у пробудженні й відродженні слов’янських народів, зокрема українського
Першими виявами українського романтизму були: видана 1818 у Петербурзі «Грамматика малороссийского наречия» О. Павловського і збірка М. Цертелева «Опыт собрания старинных, малороссийских песней» з висловленими в них думками про глибоку своєрідність і самостійність української мови й української народної поезії.
До виявів українського перед-романтизму зараховують також виданий у Москві 1827 збірник «Малороссийские песни» М. Максимовича і балади П. Гулака-Артемовського («Твардовський» і «Рибалка», 1827).
Український романтизм
В російській літературі провідними представниками української школи були не тільки захоплені українською екзотикою (природою, історією, народним побутом і творчістю) росіяни (К. Рилєєв, О. Пушкін, Ф. Булґарін), але й численні українці, що писали російською мовою (О. Сомов, М. Маркевич, Є. Гребінка й особливо М. Гоголь).
Визначальними були українські теми й українські екзотичні сюжети також для творчості польської української школи — романтиків А. Мальчевського, Б. Залєського й С. Ґощинського.
Зовнішнім поштовхом, який призвів до виникнення початку теорії романтизму вважається Велика Французька революція , яка викликала розчарування у діяльності філософів-раціоналістів ХVІІІ ст. Декарт, Локк, Дідро, Руссо, Д’Аламбер стверджували: людина е феноменом розумним, розум людині є спроможним підкорити Природу, побудувати справедливе суспільство.
Спроба побудувати таке суспільство відбулася у Франції 1879-1894 рр. Почалася Велика революція красиво: тисячі людей у єдиному стихійному пориві зруйнували найстрашнішу тюрму Франції Бастилію, символ середньовіччя і жорстокого насильства з боку держави і церкви. На вулицях Парижу залунав красивий лозунг: «Свобода! Рівність! Братерство!». А потім до влади прийшли якобінці на чолі із Робесп’єром і розпочали масові розправи з аристократами.
Аристократів і незгодних було багато, кати втомлювались рубати голови ручним способом, і тоді інженер Гільотен винайшов машину для відрубування голів, яка за ім’ям свого винахідника отримала назву «гільйотина» і набула значення символу Великої Французької революції у її зворотному сенсі. «І це є справедливе, розумне суспільство, яке обіцяли просвітники?» – запитували мислячі люди в усьому світі і приходили до висновку – «філософи» помились.
Український романтизм
... Визначальними були українські теми й українські екзотичні сюжети також для творчості польської української школи"— романтиків А. Мальчевського, Б. Залєського й С. Ґощинського. Становлення українського романтизму відбувалося ... ліриці та нахилом до форм пісенної творчості в стилі. В цьому український романтизм має більше спільних рис із польським романтизмом. Відкриваючи значення й вагу народної ...
Але перші романтики (а до них приєднують Гельдерліна і діячів ієнської університетської школи (Німеччина), Блейка, Вордсворта, Кольріджа (Англія), Шатобріана, Жермена де Сталь, Сенанкура (Франція)), не тільки заперечували спадщину просвітників, а і використовували її. Руссоїстський культ почуття і природи, фаталізм пізнього Дідро, культурологічні ідеї Гердера лягли в основу романтичної теорії. Тому сентименталізм Стерна і Руссо, стихійність «Бурі і натиску», загадковість пізнього Гете і релігійність Шиллера називають «перед-романтизмом».
За часи ідеологічної зашореності романтиків було досить грубо розподілено на революційних і реакційних, або прогресивних і консервативних, або активних і пасивних, або соціологічних і психологічних. Наприклад, Скотт і Байрон належать до єдиного руху британського романтизму, але за ідейною спрямованість їхньої творчості вони є різними: Скотт – провіденціаліст, Байрон – бунтар.
В результаті Скотта і Байрона було розведено за різними сторонами барикад. І це є абсолютно неправомірним, тому що самі художники все життя спілкувалися не як вороги, а як друзі, тому що сучасники не бачили конфронтації між помірним шерифом (яким був Скотт) і бунтівним лордом. Більш правомірною, як нам здається, є типологія за національними художніми системами, тим паче, що вона збігається з загальною установкою романтизму на зображення національної специфіки.
Філософську базу романтизму було створено в першу чергу в
За Шеллінгом (а слідом за ним пішов іще один знаменитий ієнець — Фіхте), пізнати Вселенну можна тільки поєднавши розум і інтуїцію, тобто розум і почуття. Художник як носій геніального духу, в момент напруження всіх духовних сил об’єднується із Всесвітом (тотожність суб’єкту і об’єкту).
Висловити те, що він відчув, можна тільки силами мистецтва, та й те частково, тому що людська мова є ще досить примітивним інструментом.
Думки Шеллінга було підтримано літературознавцями Августом і Фрідріхом Шлегелями (потім до них приєднається англієць Кольрідж).
Так виникне ствердження: твір мистецтва є явищем природним, органічним, він залежить від свідомості автора лише частково, а взагалі існує незалежно – народжується, набуває розвитку, змінюється згідно вимогам окремих епох, і продовжує життя тоді, коли людина, яка допомогла йому з’явитися, давно вже залишила світ. За такими законами існує символічне мистецтво міфологічного типу. Саме таке мистецтво було метою романтиків. Бальзак назвав мистецтво романтизму «мистецтвом образів», і це є правомірним.
Романтики створювали образи величезного, міфологічного
Сказане не означає, що художники-романтики абсолютно не цікавились суспільним життям. А. А. Єлістратова назвала поезію Байрона «поезією політики», у надрах романтизму виник соціальний роман (Віктор Гюго, Жорж Санд, Ежен Сю), але більша частина художників-романтиків все ж таки протиставила власну творчість злободенності, намагаючись проникнути у вічні, понадчасові сфери силою мистецтва.
Романтизм та його значення в мистецтві
... Романтики шукали взаємопроникнення і синтезу мистецтв, злиття видів і жанрів мистецтва. У пластичних мистецтвах романтизм ... і жанрових норм. Новаторські шукання романтиків сприяли відмові від абстрактно- ... природи електрики з'явилися теоретичною основою розвитку електротехніки, зробивши можливим застосування ... В образотворчому мистецтві для романтизму було характерне розкріпачення від академічних ...
М. М. Бахтін сказав про художників романтизму, що вони завжди привносять до мистецтва щось «примарне, жахливе, підсвідоме». Це є пов’язаним із етичною метафізичністю, із недовірою до людського розуму, яка завжди була притаманною романтикам.
З перших кроків розвитку романтизму в центрі його світосприйняття стояла особистість художника
Талант є наданим об’єктивним духом, який керує творчістю плотської і недосконалої людини. Художник повинен долати суб’єктивне світосприйняття, і надавати волю об’єктивному духу, розуміти, що геніальні твори мистецтва створює не тільки він, а і Природа, Всесвіт. Тобто художник повинен іронізувати не тільки над недосконалим людським суспільством, а і над собою, тому що він теж є частиною цього суспільства. Твір художника є явищем набагато вищим, ніж особистість самого художника.
Явище романтичної іронії є прямо пов’язаним з явищем двоєсвіття,
Практично кожний художник-романтик існував у своїй творчості в умовах двоєсвіття, але ставлення до свого призначення в різні часи було різним. Якщо на початку розвитку романтизму здібність до уявлення розцінювалась як неодмінна прерогатива «цілісної людини» (Шеллінг), як щасливий дар «шукача», то подальший розвиток романтичного мислення був охарактеризований одним із пізніх романтиків, А. Мюссе, так: «Захоплені уми, люди з палкою душею, які мали потребу у нескінченому… відлюдились у хворобливих мареннях».
Пізній етап розвитку романтизму набуває якостей демонізму., Романтики були абсолютними художниками., Романтизм як напрямок припинив своє існування наприкінці ХІХ ст.
Розуміння процесу творчості як ірраціонального акту, відокремленість художника від буття «сірої маси», пошук яскравої особистості та незвичних умов для її існування, починаючи із початку ХІХ ст., із початку руйнації феодального світу, набув значення філософського підґрунтя всіх нереалістичних напрямків, які будуються на суб’єктивному осягненні світу, і заперечують об’єктивний підхід.
Екстатичне служіння утопії краси, заперечення усього звичного, застиглого вело до ідеалізації виключної особистості, виключного середовища. Тому романтизм поліг в основу елітарної культури, яка оформиться кінцево в період стабільності, наприкінці ХІХ ст. Буденність, повторність служать основою вічних цінностей, заперечення основ вело до заперечення догматів людського існування, до аморалізму. Таким чином романтизм послужив певною службою і в процесі виникнення маргінальної культури ХХ ст., яка відокремлюється від усього соціального взагалі.
Зосередженість романтиків на національній своєрідності мистецтва мала як позитивні, так і негативні наслідки. Не можна не визнати тієї ролі яку відіграла у розвитку світової культури діяльність братів Грімм, і взагалі гейдельбергської групи романтиків (Арнім, Брентано та ін.).
Романтизм в искусстве xix века
... становится основной ТЕМОЙ лирики романтизма. РОМАНТИЗМ В РОССИИ В XIX веке Россия была в некоторой культурной изоляции. Романтизм возник на семь лет позже, чем в Европе. Можно говорить о ... противопоставление прекрасного вымысла объективной реальности лежали в основе всего романтического движения. Романтизм впервые ставит проблему языка искусства. Художник - толкователь языка природы, посредник между ...
Величезною є заслуга А. Дурана, який вперше видав іспанські народні пісні (збірка «Романсеро»).
В Ірландії показав неповторність стародавньої культури Т. Мур, в Швеції – Е. Тегнер, в Фінляндії – Е. Льонрот.
Романтики вперше зосередили увагу людства на шедеврах, Естетика романтизму
Романтизм отримав у спадщину від сентименталізму культ почуття, але романтиків цікавило не стільки почуття, скільки пристрасть. Тому прийом контрасту має особливе значення для них. Різке розподілення світла і тіні надає творчості особливу експресивність, але і деформує образність, надає їй риси химерності, фантастичності. Контраст може проявлятися на різних рівнях: як співставлення двох протилежних світів (Гофман), як створення підкреслено прекрасних а підкреслено потворних, гротескових образів (Гюґо) але порушення правдоподібності буде наявним обов’язково.
Романтизм зруйнував нормативну систему жанрів і змінив її на
Є неправомірним протиставлення романтизму і класичного реалізму, хоча це напрямки, безумовно, різні. Романтизм має на увазі заглиблення у суб’єкт, реалізм спирається на об’єкт. Романтизм оперує образністю, яка є націленою на відокремленість від усього звичайного (виключна особистість у виключних обставинах), реалізм вивчає звичайне, те, що регулярно повторюється у певний історичний час, і створює типові образи (типова особистість у типових обставинах).
Але академік В. Жирмунський справедливо зазначив: «… реалізм, який не пройшов через романтизм, відрізняється певною абстрактністю та схематичністю».
Вивчення романтиками самобутності призвело до виникнення костумбризму (від ісп. costumbre – звичай), літератури, яка була зосередженою на вивченні оригінальних вдачі окремих народів. «Батько» класичного реалізму – «фізіологічний нарис», безумовно е пов’язаним із костумбрийською літературою.
Традиційна психіка викликала в романтиків іронічне ставлення. Вони звертали увагу в першу чергу на неймовірні зліти і падіння, на патологічні прояви (роздвоєння особистості, галюцінації).
І ці моменти досліджували дуже глибоко (Гофман, Клейст).
З абсолютною впевненістю можна сказати: романтики зробили великий внесок у розвиток художнього психологізму, розкривши людську душу як непояснимий, непідвладний раціональному аналізу феномен.
Література
- Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде Життя», 1954—1989. (укр.)
- Матеріали до вивчення укр. літератури. Т. II. К. 1961.
- Шевельов Ю. З іст. укр. романтизму.
- Вопросы романтизма в советском литературоведении. Библиографический указатель. 1856 — 1968. Ред. Н. Гуляев. Казань 1970.
- Luckyj G. S. N. Between Gogol’ and Ševčenko. Мюнхен 1971.
- Польский романтизм и восточнославянские литературы. М. 1973.
27.06.2012
