Політичний портрет Романа Шухевича

Реферат

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ

КАФЕДРА УКРАЇНОЗНАВСТВА

Контрольна робота

Дисципліна: «Історія України»

Тема: «Політичний портрет Романа Шухевича»

Виконав

студент групи ПІ-14-2

Корецький Олег Андрійович

2015

Вступ

Боротьба за Українську самостійну Соборну Державу — це зміст боротьби всіх поколінь українського народу з найдавніших часів його історії. Форми тієї боротьби були різними відповідно до ситуації, але український народ, як борець за свої національні права, завжди опирався насамперед на власні сили. Так було в часи Івана Мазепи, під час Московсько-Швецької війни; в часи Коліївщини, коли на Україну впала тінь нового польсько-московського конфлікту; в часи розвалу царської Росії, коли над Україною нависло марево російської громадянської війни. У всіх випадках український народ виступав як самостійний чинник, стаючи до збройної боротьби за свої власні інтереси і не дозволяючи використовувати Україну як безвольний суб’єкт, чи як засіб своїх дій. І коли нова Світова війна створила сприятливі умови для започаткування нової боротьби за визволення, українські маси повстали проти сил як Германії, так і СРСР, зацікавлених у подальшому колоніальному поневоленні України, і започаткували новий період, який увійшов в історію України як доба Української Повстанської Армії. Ця доба дала багато уславлених імен. Одне з них — Роман Шухевич.

1. Становлення особистості Романа Шухевича

Роман Шухевич (1907 — 1950) — генерал-хорунжий Української Повстанської Армії (УПА), відомий спочатку як “сотник-щука”; член Тимчасового Державного Правління у 1941 р.; Головний Командир УПА у 1943 — 1950 р.р. — стає відомим як генерал Тарас Чупринка; Голова Бюро Проводу Організації Українських Націоналістів (ОУН) у 1943 — 1950 р.р. — «Тур»; Голова Генерального Секретаріату Української Головної Визвольної Ради (УГВР) і Генеральний Секретар військових справ у 1944 -1950 р.р., відомий як Роман Лозовський. Народився Роман Шухевич 30 червня 1907 року у Львові. У містечку Краківці Яворівського повіту минуло його дитинство. У 1914 р. родина Шухевичів переїхала до Кам’янки-Струмілової (нині Кам’янка Буська) неподалік від Львова. Тут Роман закінчив народну (початкову) школу. На його очах відбулися події Першої світової та українсько-польської 1918-1919 р.р. війн. Батько Романа Йосип-Ярослав був освіченою людиною, юристом високого класу, активним політичним і освітньо-культурним діячем. Мати Євгенія також була культурно-просвітянською діячкою, виховувала дітей. У родині, крім Романа, були син Юрко (замордований НКВД в 1941 р.) і дочка Наталка(репресована у 1940 р., проживає зараз у Нальчику).

13 стр., 6433 слов

Особливості хронотопу роману Габріеля Гарсія Маркеса «Сто ...

... Габріеля Гарсіа Маркеса - роман «Сто років самотності». Оскільки хронотоп може проявляти себе по-різному, та найчастіше - це хронотопний комплекс, окремі його складові - хронос і ... модальність, емотивний рівень твору, задум твору, тому аналіз часопросторової організації окремого твору набуває особливої актуальності. художній роман маркес Тож актуальність дослідження полягає в комплексному ...

Рід Шухевичів належав до давніх галицьких священицьких родів, відомий ще у національно-культурному і політичному житті краю. Дід Романа — Шухевич Володимир Осипович — професор, педагог, громадсько-політичний діяч, учений-етнограф, автор популярної 5-томної праці «Гуцульщина», в якій уперше детально висвітлено матеріальну і духовну культуру гуцулів. Ця п’ятитомна монографія була високо оцінена вітчизняними і зарубіжними вченими. Вона і зараз є настільною книгою вчених, які продовжують етнографічні дослідження краю. Бабуся Герміна — організаторка українських жіночих товариств, голова спілки «Труд» та “Клубу русинок». Саме в них жив Роман під час навчання у Львівській академічній гімназії з 1917 р. по 1925 р. По її закінченні Р.Шухевич вступив до політехніки в м.Данцігу (Гданську), через рік перевівся до Львівського політехнічного інституту на будівельно-архетуктурний факультет. Помітний вплив на розвиток та формування характеру Р. Шухевича справили полковник Київських Січових стрільців Євген Коновалець та професор, викладач філософії Академічної гімназії Степан Шах, який виховував у своїх учнів «якість в думанні, правду в говоренні, рішучість у чині».

Ще у шістнадцятирічному віці Р.Шухевич вступає в ряди Української Військової Організації (УВО) і бере активну участь в бойових акціях. В 1929р. він є членом ОУН — Організації Українських Націоналістів, яка у своїх програмних завданнях поставила мету: створення Самостійної Соборної Української Держави. У 1928 — 1929 р.р. Р. Шухевич служив у польській армії, пройшов навчання у школі підхорунжих, де вивчав артилерійську справу. Але до іспитів з політичних мотивів не був допущений. Пізніше фахову військову освіту він підвищив на спеціальних старшинських курсах в Данцігу, Берліні,Чехії, куди виїздив за завданням УВО та ОУН. Отже Роман Шухевич, як зазначає П. Осадчук, — породження Української духовності: класична освіта, спартанська фізична підготовка, органічна національна культура у сплаві з Європейським світорозумінням сформувала воїна і майбутнього провідника. Він замолоду опанував давньогрецьку, латинську, польську мови, згодом добре оволодів німецькою та англійською. Прилучався до надбань української і світової культури, добре грав на фортепіано і скрипці. Виходець із провідної верстви, як мовилось колись про інтелігенцію, він роками готувався, щоб провести за собою багатьох.

Роман Шухевич і його друзі пильно вивчали історію XX століття, досліджували, аналізували, робили відповідні висновки; утверджували свою політичну думку, визначаючи позитиви й негативи українського політичного життя. І робили це часто-густо не гірше від досвідчених політичних діячів. Політичне прозріння стало спонукальною силою їх ді-яльности. Вивчаючи недавнє минуле, вони всім єством переживали те, що відбувалося в Україні в роки їх дитинства — в другій декаді XX століття, сповненого великими тривогами й не менш великими сподіваннями. Шухевич наголошував: фатальну ролю зіграла роздрібленість українських військових сил, а передовсім брак єдиного ідей но-політичного спрямування. Проте, підкреслював він, — живою залишилася Ідея Нації. Бойові та незневірені українські військовики і молоді патріоти-ентузіясти стали на висоті завдань, зберегли політичну свідомість і рівновагу духу, і, не покладаючи рук, узялися за організацію УВО, що мала бути кістяком української збройної сили.

6 стр., 2770 слов

Роман Шухевич–командувач УПА

... Шухевича - Юрія, НКВД замордувало у Львівській тюрмі, де він і помер у червні 1941 року. Головний командир УПА (1943-1950) Із січня 1943 р. Роман Шухевич ... на Волині. У 1925 році Р. Шухевич вступив у ряди Української Військової Організації. Крайова Команда УВО доручила ... командного складу УПА Роман Шухевич -- “Тарас Чупринка” мав надзвичайно високий авторитет, і обрання його на найвищі керівні ...

Таким чином самостійна Україна стала метою життя Романа Шухевича. До боротьби за неї він готувався з юних літ. У його характері можна відмітити такі риси, як висока ідейність, пильність, карність, точний і холодний розрахунок, беззаперечливість і холоднокровність, а також безмежна відданість справі та організації, — риси, які характеризують його як талановитого підпільника.

2. Діяльність під час Другої світової війни

Весною 1941 року Провід ОУН домовився з німецьким командуванням про вишкіл військову частину Дружини Українських Націоналістів, які мали воювати на території України проти більшовицьких окупантів за відновлення державності. В ході здійснення організаційних заходів щодо укомплектування і вишколу згаданого формування було вирішено створити на його базі два підрозділи: «Спеціальний відділ «Нахтіґаль» та «Роланд». Набір добровольців до «Нахтіґалю» вівся через Краків, де перебував Військовий штаб ОУН і діяли старшинські курси ОУН. Серед викладачів цих курсів був Роман Шухевич. На цих курсах добровольці проходили загальний стрілецький вишкіл, який в подальшому вдосконалювався за німецькими статутами та настановами. Р. Шухевич погодився очолити ДУН з розрахунком, що у майбутньому Легіон зможе стати базою для формування української армії. У квітні 1941 р. він налічував 330 чоловік і поділявся на 3 сотні. Вважається, що перші вояки «Нахтіґалю» з’явилися на околицях стольного міста Галичини в кінці 29 червня 1941 р., але основні сили куреня вступили до Львова вранці наступного дня. Для Р. Шухевича, котрий зі своїми бойовими побратимами урочисто вступив до рідного міста, день 30 червня 1941 р. був затьмарений страшною звісткою про знайдення у в’язниці по вулиці Лонцького тіла його брата Юрія, закатованого НКВС. Він мужньо переніс цю трагедію і вже увечорі цього дня разом зі своїми вояками взяв участь в проголошенні від імені ОУН (Б) Акту відновлення Української Держави. 5 липня 1941 р. Голова тимчасового Українського Державного Правління Ярослав Стецько повідомив сотника Романа Шухевича про призначення його другим заступником «члена тимчасового Правління по справам військовим».

21 жовтня 1941 р. батальйони «Нахтіґаль» і «Роланд» були об’єднані в одне формування, яке перевели до Франкфурта-на-Одері. Тоді Шухевич став заступником командира. Боротьба з білоруськими партизанами виявилась важкою і виснажливою. За словами В.Яніва, це був жахливий час в житті Романа Шухевича. Він разом з іншими українськими командирами прагнув уникати участі в каральних акціях нацистів проти місцевого населення. Беручи безпосередню участь в боях з білоруськими партизанами, слідкуючи за антипартизанськими акціями нацистів, Роман Шухевич не тільки набув бойового досвіду, але й глибоко осмислив закони партизанської війни. За свідченням учасників тих подій, Шухевич дуже відповідально ставився до посад заст. командира батальйону і командира сотні, бачачи своє місце насамперед на лінії вогню, мав дуже добре розвинену інтуіцію і багато проводив усякого роду курсів для старшин і молодших та старших підстаршин.

15 стр., 7350 слов

Понятя про дитячий фольклор. Шляхи його творення. Складові частини. Жанри

... розвитку покоління незалежної України. В той же час доля фольклору у ХХІ столітті дедалі більше фіксується як занепадаючий „фольк-арт” (В.Погребенник). Дитячий фольклор настільки різноманітний, оригінальний ... фольклористи, письменники, етнографи. Отже, національне виховання, включаючи одну з найсуттєвіших його галузей -- етнопедагогіку, спроможне в недалекому майбутньому відродити генетичний код ...

Після року служби всі вояки на чолі з Шухевичем відмовились продовжувати службу. 6 січня 1943 р. їх відправили під охороною до Львова, куди вони приїхали 8 січня 1943 р. Роман Шухевич, знаючи, що всіх старшин арештують, непомітно зник від ґестапо і незабаром зв’язався з членами Проводу ОУН(Б).

Від цього часу Роман Шухевич безпосередньо став біля витоків створення УПА. Ставши на чолі керівництва ОУН(Б), Роман Шухевич зосередив свою основну увагу на усуненні розбіжностей в середовищі ОУН стосовно поглядів на політику і стратегію визвольного руху, на розширенні зони бойової діяльності УПА, створенні її структур в Галичині, просуванні повстанських відділів в східні області України.

Важливе місце в житті «Тура» відіграв III Надзвичайний Великий Збір ОУН (б), що відбувся 21-25 серпня 1943 р. в Козівському районі Тернопільської області. Після нього становище Р. Шухевича в керівному середовищі визвольного руху значно зміцнилося: йому вдалося подолати певний спротив М. Лебедя і М. Степаняка, котрі виступали проти активізації дій УПА на протибільшовицькому фронті. Шухевич зумів також переконати учасників III НВЗ в необхідності демократизації політичних та ідеологічних засад ОУН, зробити їх зрозумілими і прийнятними для самостійницьких елементів Наддніпрянської України. У жовтні 1943 р. на околицях Львова відбулося засідання членів Проводу ОУН за участю Р. Шухевича, Д. Маївського, М. Лебедя, М. Арсенича, Д. Ребет, М. Прокопа, В. Охримовича, М. Степаняка та О. Луцького. На цьому засіданні «Тур» охарактеризував діяльність ОУН, відмітивши, що організація «має вирішальний вплив на території від Дніпра до Карпат». Він також заявив, що хоче виїхати на Волинь, щоб ознайомитись з діяльністю крайового керівництва ОУН. 19 грудня 1943 p. Р. Шухевич (уже «Тарас Чупринка») та О. Гасин («Іван Чорнота») затвердили Інструкцію Ч. 3/11 «Військові ступені і функції». Відповідно до неї, особовий склад УПА складався з таких категорій вояків: рядові, підстаршини, старшини, генерали. Найвищим у військовій ієрархії мав бути чин «маршала».

На початку 1944 р. Головний Командир УПА Р. Шухевич спільно з ГВШ УПА здійснив низку заходів, спрямованих на вдосконалення структури та органів управління повстанської армії. 23 січня 1944 р. наказом 4.1 була уніфікована організація військових штабів (ВШ) груп і округ УПА. Очолював військовий штаб військової округи УПА шеф, котрий у випадку відсутності командира групи (військової округи) був його заступником у всіх військових справах. Кожний ВШ складався з таких відділів: оперативний, розвідувальний, тиловий, організаційно-персональний, вишкільний, виховний. При командирі групи (військової округи) передбачалось також створення спеціального відділу військових інспекторів. На початку 1944 р., у зв’язку з наближенням Червоної армії до кордонів Західної України, керівництво визвольним рухом опинилося перед необхідністю прискорити підготовку до дій у «підсовєтській» дійсності, розробити нові засади політики і стратегії, включити до боротьби з більшовицьким режимом всі українські самостійницькі сили, поширити терен діяльності ОУН і УПА на східні області України. На Першому Великому Зборі УГВР, що пройшов 11-15 липня 1944 р. в Карпатах, Шухевича було обрано головою і генеральним секретарем військових справ.

7 стр., 3387 слов

«Мисливські оповідання» Романа Купчинського ( )

... в Україну і його поема “Скоропад”, що теж присвячена українському визвольному змаганню, правда, якогось особливого резонансу вона ще не здобула. Про збірку Романа Купчинського “Мисливські оповідання” лише ...

Р. Шухевич виступив з доповіддю про УПА, взяв участь в обговоренні доповіді М. Прокопа про внутрішнє і зовнішнє становище українського народу, в дискусіях з польського питання та про Платформу УГВР. Він увійшов також до складу комісії, яка мала виробити текст присяги вояка УПА. На зазначеному зібранні Р.Шухевич був присутній під псевдонімом «Р. Лозовський». Наприкінці жовтня — на початку листопада 1944 р. Роман Шухевич взяв участь у засіданні проводу ОУН, що пройшло на території Рогатинського району Станіславської області, на якому звернув увагу, що необхідно оволодіти мистецтвом, «як панувати над масами, щоб їх не втратити» і вважав, що перед масами треба ставити тільки такі завдання, які на якийсь відсоток будуть виконанні. Ці завдання, на його думку, «залежать від тиску сили ворога». Роман Шухевич обережно ставився до активізації діяльності сил визвольного руху, нагадуючи своїм колегам, що в основі стратегії збройної боротьби ОУН і УПА з грудня 1943 р. покладена концепція «самооборони народу», а «ворог є в наступі великими силами».

Великої поваги заслуговує позиція Романа Шухевича в питанні про утворення НВРО, Обставини цієї справи виклав на засіданні Проводу ОУН один з її ініціаторів «Леміш». Він зауважив, що при рейдах відділів УПА «на схід треба було сказати від кого приходили. Тому, що на нових теренах були закиди проти ОУН, ми рішили змінити назву. До такого переконання прийшли ми вприкінці травня. А зреалізували при кінці липня». Шухевич підкреслив, що від утворення НВРО ОУН нічого не втратила, бо ця справа «йде капіталом ОУН». Справа НВРО, за його словами, є експериментом, який можливо вдався б, але, наголосив «Тур», «я не хотів би міняти організацію (тобто, ОУН) на експериментальну (тобто, НВРО)».

Отже, за часи Другої Світової війни Роман Шухевич показав себе як здібного військовика, політика, організатора та дипломата, дії якого були спрямовані на вдосконалення органзації та поширення сфер впливу УПА. У воєнний час повстанська боротьба під його проводом мала великий успіх, і становила велику проблему як для німців, так і для червоноармійців.

3. Діяльність у повоєнний період

На закінчення війни у травні 1945 Головна Команда УПА відреагувала зверненням «Тараса Чупринки» в травні 1945 р. до «Бійців і Командирів Української Повстанської Армії!». В ньому наголошувалося, що великий вклад в перемогу над Німеччиною внесли українські повстанці, котрі не допустили нацистів використати українську землю «для своїх загарбницьких цілей», не дозволили їм грабувати українські села і вивозити людей до Німеччини. У боротьбі з німцями, УПА «зорганізувалася і пройшла першу бойову школу». Далі Головний Командир наголосив, що після розгрому Німеччини «вернувся і розгосподарився на Україні ще гірший окупант — Росія», але «український народ і тепер не скапітулював перед наступаючим ворогом». Оцінюючи міжнародне становище, яке склалося після війни, «Тарас Чупринка» вважав, що «революційні рухи поневолених народів та протиріччя між західними державами і СРСР зростають», а це «створює сприятливі умови для нашої дальшої боротьби і наближає момент розвалу СССР». У святковому наказі з нагоди Різдва і Нового 1946 року (грудень 1945 р.) Р.Шухевич наголосив, що у 1945 р. «УПА вперше поміряла свої сили з окупантом України в умовах миру, коли здавалося б, що наші повстанчі сили ні одного місяця не зможуть встояти проти ворога, що зумів вибороти собі перемогу з такою мілітарною силою як Німеччина». На думку «Тараса Чупринки», найвищим досягненням УПА у 1945 р. було те, що повстанська армія «зуміла уникнути вирішального удару НКВД, мистецьки маневруючи та розчленовуючись на невеликі бойові групи та гуртуючись в більші одиниці». У цьому ж році УПА здійснила рейди до Польщі, Чехословаччини та Румунії, пропагуючи ідеї українського визвольного руху. Висловлюючи непохитну віру у перемогу справи, за яку бореться УПА, Р.Шухевич, звертаючись до своїх бойових побратимів, підкреслив, що «бій, який ви ведете — нещадний бій на життя і смерть».

5 стр., 2096 слов

Романтизм та його значення в мистецтві

... художній рух у європейській і американській культурі кінця XVIII - першої половини XIX ст.. Романтизм виявив себе у всіх видах мистецтва, у філософії і гуманітарних науках. Романтизм виникло ... Цахес"), Творчість цього письменника, якому не судилося стати музикантом (а музика була його пристрастю, чиновника за родом занять), — не забава, а, як сказав Г. Гейне, ...

У липні 1946 р. з’явилася «Відозва Головного Командира до УПА». Характеризуючи дії більшовицького керівництва, Р. Шухевич наголосив, що воно прагне «змогти вже раз зголосити Сталіну, що українське повстання подавлене». Визнавши, що в бойових діях «деякі відділи втратили навіть половину свого складу», «Чупринка» зазначив, що «весь період від зими по сьогоднішній день видержала УПА з честю» і що «в цій безприкладній боротьбі УПА перейшла всі сподівання, які на неї поклав народ і революційний Провід — Українська Головна Визвольна Рада». Разом з тим, аналізуючи міжнародні відносини в світі, Р.Шухевич дійшов висновку, що конфлікт між радянським і англо-американськими блоками не вийшов «поза рамці дипломатичних зударів» і що обидві сторони не виходять «ще зі стану «збройного мира». А тому, на його думку, більшовики використають мирний час «для нищення свого партизанського внутрішнього ворога — української національної революції». Виходячи з обставин, що склалися в світі та в Україні, Головний Командир УПА вважав необхідним для збереження відпорності визвольного руху здійснити «переорганізування революційних сил» за зразком Армії УНР, яка після 1919-1920 pp. «форми широкої повстанської боротьби» замінила формами «підпільно-конспіративних» дій. До таких кроків, на його думку, кликав і досвід УВО, ОУН, які майже 25 років діяли у підпіллі.

Шухевич висловив глибоку впевненість в тому, що вояки УПА, «незламні бійці-герої», засвоять «нові зразки бою з ворогом», будуть «негайними блискавичними ударами» вдаряти ворога там, «де він того ніяк не надіється». І наступний час виправдав зазначені вище сподівання Головного Командира УПА. Проведена ним реорганізація форм і методів боротьби ОУН і УПА незабаром дала відчутні результати: радянські джерела зафіксували активізацію сил визвольного руху та підтвердили їх вміння виходити з-під ударів органів і військ МВС. Від цього часу радянська влада розпочала планомірну і систематичну роботу по виявленню та ліквідації членів Проводу ОУН і головним об’єктом її уваги став Р. Шухевич. Від часу захоплення більшовиками М. Степаняка, О. Луцького, братів Дужих (1944-1945 pp.) органи держбезпеки розпочали збирання відомостей про Головного Командира УПА, його рідних і близьких, з’ясувати місця його перебування, відслідковувати шляхи пересування та лінії зв’язку «Тура».

1947 рік, в якому сили визвольного руху знову витримали потужні удари МДБ — МВС, Головний Командир УПА «Тарас Чупринка» оцінював у цілому як вдалий для українського збройного підпілля. На думку Головного Командира УПА, українські повстанці та підпільники не дозволили «фізично винищити українській народ у передових лавах імперіалістичних фронтів», не дали можливості совєтам «вигнати українське населення на нові каторжні роботи в СРСР», а також зірвали спроби більшовиків «провести повне економічне пограбування народу шляхом загнання селянства в сталінський колгосп».

3 стр., 1284 слов

Декоративно-ужиткове мистецтво та його специфіка в Україні

... речі, іграшки для дітей, скрині. Українське ужиткове мистецтво має давнє коріння. Завдяки літописам і пам'яткам, що дійшли до нас з доби Київської Русі відомо, що вже тоді існували ... ). У дерев'яному різьбленні зберігається регіональна варіативність орнаментів, притаманна іншим видам українського декоративного мистецтва. Так, на Галичині і Волині домінують геометричні форми орнаменту, в той час ...

1-15 червня 1948 р. на базі керівника Львівського крайового проводу ОУН «Федора» (З.Тершаковець) Р.Шухевич провів нараду з членами Проводу ОУН за участю «Петра» (Р.Кравчук), «Леміша» (В.Кук), «Лицара» (О.Гасин), «Шелеста» (В.Сидор).

На ній було розглянуто два питання: про політичне і міжнародне становище, стан та завдання підпілля ОУН. Як показав на допиті в МДБ вже згадуваний «Шпак» (3.Благий), по підсумках наради була складена таємна інструкція, яка надсилалась лише членам Проводу ОУН, а вони мали в усній формі довести її зміст до всіх керівних ланок підпілля. В оцінці міжнародного становища учасники наради виходили з того, що загострення відносин між США і Радянським Союзом повинно в перспективі привести до війни між ними, а тому український самостійницький рух має бути готовим до захоплення влади в Україні на випадок поразки більшовиків.

З огляду на кадрові втрати і постійно зростаючу перевагу противника, керівне середовище визвольно-революційного руху дійшло висновку про доцільність згортання діяльності УПА як збройної формації. На підставі рішення УГВР від 29 серпня 1949 р. Головний Командир УПА Р. Шухевич видав 3 вересня 1949 р. наказ 4.2, згідно з яким усі підвідділи і штаби УПА тимчасово припиняли свою діяльність як бойові одиниці і органи управління. Від цього часу основний тягар боротьби з тоталітарним режимом покладався на підпілля ОУН, до якого увійшли військовики УПА, а бойові акції поступово відходили на другий план. Це було дуже правильне рішення, адже ще наприкінці 1947 p., посилаючи свого емісара В. Дишканта на зустріч із Р. Шухевичем, С. Бандера просив передати йому про необхідність «демобілізації УПА і зведення до мінімуму бойових виступів, які приносять більше шкоди, ніж користі». Головне завдання для революційного підпілля: «витримати і ще раз витримати».

Відсутність підтримки із-зовні змусила керівництво визвольно-революційним рухом оприлюднити за кордоном «Звернення воюючої України до всієї української еміграції» (жовтень 1949 p.).

Хоч «Звернення…» було наповнене оптимізмом, проте воно, на нашу думку, свідчило про катастрофічне танення сил визвольно-революційного руху в Україні. І Р.Шухевич це відчував, хоч все своє життя підтримував у свідомості своїх соратників потребу продовження безкомпромісної боротьби з більшовицьким режимом. Такою є нелегка доля кожного політичного керівника, котрий не може за будь-яких причин зневірятись у досягненні поставленої мети, якій присвятив своє життя, тому повинен йти до кінця, хоч він і приведе його у вічність. Цей трагічний шлях й обрав «Тарас Чупринка».

Але 5 березня 1950 року Роман Осипович Шухевич був убитий у ході операції радянських спецслужб. Загибель Р. Шухевича стала непоправною втратою для українського визвольно-революційного руху. З огляду на його авторитет, замінити його на керівних посадах революційного підпілля було практично неможливо. щухевич хорунжий повстанський армія

7 стр., 3378 слов

Тарас Шевченко – великий син України

... до революційного повалення самодержавства і, яким завершується збірка "Три літа ". Народ сприйняв ... На виручені гроші 22 квітня 1838 року Шевченко був викуплений на ... стільки героїчна боротьба народу України в минулому, скільки її наслідки. Відвідавши ... якого набирали по селах двірню. Тараса зробили «козачком», в обов'язки ... початку виразно вгадується і тема твору – тема зневаженого кохання селянської дівчини ...

Отже, у повоєнний період Роман Шухевич продовжував гідно виконувати обов’язки командира УПА, вживаючи заходів до ії реформації та адаптації до нових умов, роблячи все можливе для покращення становища Арміїї та продовження боротьби вже проти більшовиків.

Висновки

шухевич повстанський хорунжий

Роман Шухевич бів визначною постаттю в історії України. Його метою була незалежність та єдність Батьківщини, до боротьби за яку він готувався ще змолоду. Він мав риси справжнього талановитого командира та підпільника, такі як висока ідейність, пильність, карність, точний і холодний розрахунок, беззаперечливість і холоднокровність, а також безмежна відданість справі та організації.

За роки Другої Світової війни Роман Шухевич відзначився як здібний військовий, дипломат та організатор. Очолюючи УПА він спрямовував свої сили на вдосконалення органзації та поширення сфер впливу Армії. Він мав мужність протягом усієї війни чинити супротив фактично двум супротивникам: як німецьким, так і більшовицьким загарбникам.

Звичайно, очолювана Шухевичем боротьба не вщухла після завершення війти. Він продовжував гідно виконувати обов’язки командира УПА, не відступаючи від принципів та ідей визвольного руху, реформуючи та адаптуючи УПА до нових умов, роблячи все можливе для покращення становища арміїї і продовження боротьби.

Ідеї Романа Шухевича щодо незалежності України залишаються актуальними. Воля України не зломлена і сьогдення — чудове цьому підтвердження.

Перелік використаних джерел

1) Голубенко І. Коли ми вмирали, нам дзвони не грали: ОУН-УПА у боротьбі за державність України (1942 — 1953 р.р.).

// Дзвін. — 1994. — №6.

2) Коваль М. Правда безнадійних змагань. Організація українських націоналістів: Урок історії // Політика і час. — 1997. — № 9. — с. 75 — 82; № 10. — с. 67 — 74.

3) Мірчук П. Українська Повстанська Армія. 1942-1952. Документи і матеріали. — Львів: Просвіта, 1991.

4) Сергійчук В. ОУН-УПА в роки війни. Нові документи і матеріали. — К.: Дніпро, 1996.