Вплив християнства на культуру в Київській Русі

Реферат

Вплив християнства на культурув Київській Русі

Реферат виконав Сенчак Олеся Василівна

Міністерство освіти і науки України

м. Івано-Франківськ

2003 р.

Вступ

Культура Киевского государства — явление богато древнее, поскольку она стала наследием банального процесса внутреннего развития славянской приостановки и удалила все красивее из его слов гражданских предков и из света мира.

Вестернизация христианства в России предполагала смену государства, распространение письма, создание памятников исторической литературы. После этого живопись, камьяна, архитектура, музыкальное искусство, расширение и изменение культурных связей между Россией и Византином, Болгарией и странами Западной Европы непрерывно развивались. В то же время христианство Христово на землях Сходнословянина процветало из календаря Западной Церкви, из культа «чудотворной» иконы, из культа святых.

Християнство внесло позитивні зміни у світогляд людей. Хотя в основе политической религии лежат древние слова страха перед элементарными силами природы, завораживающими и пануюч, христианство ухватило надежду на время, словно утонувшее в великом свете.

У процесі поширенню та утвердження християнство на Русі поступово втрачало візантійську форму, вбираючи в себе елементи місцевих слов’янських звичаїв, ритуалів, естетичних запитів східних слов’ян. Каноны Византийской церкви шаг за шагом привыкали к особенностям древнерусского этноса. это всего лишь мгновение спустя, чтобы показать, что в борьбе с «мерзостью» христиане победили безупречные памятники древних шедевров язычини, источник шедевров деревянной скульптуры, старинных танцев, скромные акты нищеты.

В то же время христианство отметило большой наплыв в развитии духовной культуры Киевской Руси. Судя по всему, с самого начала он стал литературным языком в России, язык, на котором говорила церковь, завершился примерно за сто лет до принятия христианства болгарскими просветителями Кириллом и Мефодием. З нею поширювалась освіта також на Балканах і в Моравії.

Розвиток літератури. Літописання.

Коли християнство стало державною релігією. Киевская Русь, победа над необходимостью знать людям Библию, житие святых, проповеди, а также историю христианства в ракурсе. При первых крокусах на пути к зарождению древнерусской литературы культовая литература была перенесена из Византии и Болгарии.

Значит, раньше литература у древнерусских книжников была творческой: видоизменяли тексты, вставляли сильнейшие слова, цитат было слишком много. До перекладної літератури входили: богослужбові книги — Свя’те Письмо, Тріоді, Октоїхи, Мінеї, Требники тощо; житія святих агіографи, патерики — збірники коротких розповідей про ченців, аскетів; кормчі книги — пам’ятки церковного права, церковні статути; філософські твори типу “Шестодневу”; історичні хроніки; гомілетика — урочисті “слова” на церковні свята.

11 стр., 5149 слов

Вероучение православного христианства

... которая есть сверхбытие. вероучение православное христианство бог 1.2 Два значения слова вера, Словарь Брокгауза ... Богом человеку в раю до грехопадения. Христианские святые и ученые богословы сходятся во мнении ... Священное Писание. Священным Писанием, или Библией, называется собрание книг, написанных пророками и апостолами, ... равного никого и нигде, ни на земле, ни на небе. Люди своим разумом вполне ...

Важные политические и исторические проблемы были замечены в писателях исконно русской литературы, поскольку они основывались на дохристианской культуре.

Специфіка релігійного змісту, можливості доступу до досягнень світової культури сприяли тому, що, в основному, першими руськими письменниками були священнослужителі київський митрополит Іларіон, митрополит Климент Смолятич, монах-літописець Нестор, єпископи Кирило Туровський та Лука Жидята, дяк Григорій, Ігумен Печерського монастиря Феодосій, ігумен Сильвестр та інші.

Основная часть викклада философских, социальных, нравственных и этнических проблем в России — это Була Библия, особенно Новый Завит. З біблійних книг найчастіше перекладалися Євангеліє, Апостол (“Дії Святих апостолів” і “Послання апостолів”), Псалтир, П’ятикнижжя Мойсеєве, Буття.

Збереглося чимало списків Євангелій, але лише два з них складають тетра-вангелія, тобто усі чотири Євангелія (від Матвія, Марка, Луки, Іоанна) разом. Перший руський список Євангелія був виконаний дяком Григорієм у 1056-1057 рр. на замовлення новгородського воєводи і посадника Остромира, родича великого князя Ізяслава. Звідси і назва – “Остромирове Євангеліє”. Деяки прошлого вважают, форма письма к творцу должна быть указана на этом киевском переходе, а дядя Григорий, возможно, из духовенства приехал из Киева в Новгород.

Іншим важливим джерелом древньоруської християнської філософсько-літературної думки була візантійська література, зокрема, патристична — твори так званих “отців церкви”: Василія Великого, Григорія Богослова, Іоанна Дамаскіна, Іоанна Златоуста, Афанасія Александрійського, Єфрема Сірина та інших, а також матеріали перших Вселенських соборів (325 — 787 рр.).

В них обгрунтовувалися основні догмати християнства.

Найдавнішою пам’яткою писемності Київської Русі є “Ізборник Святослава”, укладений 1073 та 1076 рр. для київського князя Святослава Ярославича. Порядок сочинений церковно-религиозного характера, мудрости святоотеческой литературы, виноваты издания старых русских писателей, в которых ясны нормы поведения людей для новой извилистой среды. В “Ізборнику” 1073 р. був. поданий перший “Індекс книг Істинних і хибних”, в якому мова йшла про ті книги, які слід читати і які підлягають забороні (так звані “відречені”, апокрифічні книги).

Для характеристики эпохи признания самобытной литературы Киевской Руси наиболее красив афоризм «Евангелия вид Иоанна»: «Много слова”. “Словами” називалися тоді твори церковно-повчального характеру. Сюжетом для написания їх могла служить историческая подія, животрепещущая проблема подозрения, провозглашение ими нравственности.

В первую очередь мы видим митрополита Илариона как писателя местного населения Бува близ Киевской Руси. Роки його народження і смерті невідомі, творив він в XI ст. за часів княжіння Ярослава Мудрого. Він є автором визначної пам’ятки вітчизняної писемності — церковно-богословського твору “Слово про закон і благодать”, написаного між 1037 і 1050 рр., в якому відзначив велич руського народу, руської землі, руської церкви. Мы должны уважать то, что под «Законом» древние писатели думали Древние. Завіт — першу частину Біблії (іудаїзм), а під “Благодаттю”- Новий Завіт — другу частину Біблії (християнство).

5 стр., 2316 слов

Литература эпохи Ивана Грозного

... ней содержались портреты – описания великих князей и митрополитов от Владимира до Ивана IV, книга утверждала нерушимость союза церкви и государства. Русская литература 16 века была отмечена и ... сочинения Цицерона и других античных и средневековых авторов. Поиски легендарной библиотеки продолжаются до сих пор. «История о Казанском царстве»Восхваление Московского царства и его главы Ивана Грозного ...

Новий Завіт складається з 27 канонічних книг, написаних давньогрецькою мовою в епоху раннього християнства (І-II ст. н. е.).

За змістом книги Нового Завіту поділяються на три відділи: книги історичні — чотири Євангелія (від Матфея, Марка, Луки, Іоанна) та Діяння апостолів; учительні — 21 послання апостолів Павла, Якова, Петра, Іоанна та Іуди і пророча книга — Одкровення Іоанна Богослова, або Апокаліпсис. Євангеліє — це не просто розповідь про земне життя Ісуса Христа, але й проповідь про нього. Улюбленою формою викладу євангелістів є притча. Труд апостолов — это вся история учения Христа, которое распространено по сей день. Сразу же мы становимся свидетелями празднования Воскресенья Иисуса Христа и организации первой христианской общины. Послання апостолів являють собою повчання в епістолярній формі. Особое поучительное место среди них — послание апостола Павла. Апокалипсис — это целая книга мистических видений о том, как Кинцев делится между людьми и Всесвитой.

Митрополит Іларіон поставив перед собою складне історико-філософське завдання — довести ідею рівності всіх народів, підвести читачів до ідеї включення древньоруського народу у всесвітню історію, показати, що руська земля “славиться в усіх чотирьох, кінцях Землі”. Автор подчеркивает уважение к гражданской и независимой вибрации религии князя Владимира, который, на мой взгляд, определял политический курс Ярослава Мудрого, который во все времена боролся за политическую, церковную и культурную независимость. В лице Владимира Святославича Иларион вошел в древнерусскую литературу как образ идеального князя — «истинного, славного и мужественного”. Мы первые в России основную идею власти князя, данную Богом, по принципу прямого престолонаследия. Чадо церкви Як, митрополит Иларион, безумно ставить «божественную мудрость» на первое место”.

У Київській Русі досить швидко вини к свій жанр літератури — літописання (як жанр, а не історичні записи), який у такому вигляді не був відомий ні у Візантії, ні в Болгарії. Литографии не лишены исторического литературного творчества, эля и видатні, повествования, билини, народных пересказов, записок послов, легенд. Для нас сохранилось около 1500 экземпляров литературы как величественная перестройка культуры схиднословацких народов.

Найвидатнішим історичним твором Київської Русі і найвидатнішим вітчизняним літописом серед збережених часом, є “Повість временних літ”, написана ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором у 1113 р.. с его помощью ремонтируют всю дошедшую до нашего времени древнерусскую литературу. Пока он не был внесен в список, все предыдущие работы и разработки, нарушенные как самим Нестором, так и его преемниками, исчезли. Впервые «Поисти» пытается изменить город Киевскую Русь в историческом процессе, связать мировую историю.

16 стр., 7521 слов

Проблема автора в Слове о полку Игореве

... обращения к князьям, был человеком зрелых, если не преклонных лет. В 1945 году поэт Алексей Югов предложил в авторы «Слова о полку Игореве» «словутьного певца ... члена княжеской дружины, и боярина, близкого к князьям и привыкшего давать им мудрые советы. Косвенно об этом же говорит ... из Галича, попавшим на восток в свите Евфросиньи Ярославны или ее брата. Есть даже мнение о том, что на киевском юге ...

Історична заслуга літописця Нестора полягає в тому, що він створив другу, після Іларіона, концепцію осмислення древньоруської історії та поставив питання про включення історії Русі у всесвітню історію. В центре политической истории эпохи Нестора стала актуальной тема независимости России от Византии и культурной самодостаточности.

Цінною, пам’яткою староукраїнського письменства є “Повчання Володимира Мономаха своїм дітям”, написане на початку ХІІ ст.. Князь Володимир Мономах — одна з найвизначніших постатей княжих часів, син високо освіченого князя Всеволода, який славився знанням п’ятьох мов. Від батька Володимир перейняв велике захоплення до книжок і до освіти. На київському престолі він був у 1113-1125рр.

У “Повчанні…” можна виділити три окремих частини. В первой части автор, названный в честь князя Ярослава Мудрого, обращается к посланцам синего, призывая мирскую жизнь, благодарность и любовь, не переходя по нити.? “Якщо будете жити у ненависті та в роздорах, — говориться у посланні, — то самі загинете та загубите землю батьків і дідів своїх, придбану їх власною працею”. В другой части творения автор говорит об обязанностях ближнего и об обязанности хорошего правителя. Він наказує допомагати бідним, брати в опіку вдовиць і сиріт. Забороняж наказывает смертью: «Не веди в невинных, не веди в вино, они вроде не убивают»? В третьей части «Почання» Владимир Мономах расскажет о детях, которые небезопасны в своей жизни, их вина для их здоровья и благополучия. Причиною того, на його думку, є те, що без волі Божої у світі ніщо не відбувається. Таким чином, у “Повчанні” простежується світській, хоча і запозичений з Псалтиря, варіант християнської моралі.

Багатством художніх прийомів красномовства відзначаються твори єпископа Кирила Туровського. Автор багатьох казань і повчань відверто висловлюється за свободу волі людини, розуміючи її як свободу вибору між добром і злом.

Видатним філософом і літератором Стародавньої Русі був Даниїл Заточник (кінець XII- початок ХІІІ ст.), гаданий автор “Слова Даниїла Заточника” (в іншій редакції;

— “Моленіє Даниїла Заточника”).

Він високо цінує розум і мудрість людини, часто посилається на притчі царя Соломона зі “Старого Завіту”, використовує афоризми античних філософів — Плутарха, Демокріта, Діогена, Геродота, Арістотеля, Піфагора та інших.

Після запровадження на Русі християнства з’явився новий вид літератури — житія святих (агіографія).

У цих релігійно-біографічних творах розповідалось про життя мучеників, аскетів, церковних і, державних діячів, оголошених церквою святими; Іоанна Златоуста, Афанасія Александрійського, князів Бориса і, Гліба, вбитих своїм братом Святополком, засновника Києво-Печерського монастир Антонія Печерського. У Житіях відбивалися історичні події тих часів, моральні, філософські, естетичні уявлення, вони є досить цінними інформаціно-історичними джерелами. Так, наприклад, у “Житії Феодосія Печерського” яскраво відображені монастирський побут кінця XI ст., норові, звичаї тощо.

На початку XIIIст. склався так званий “Києво-Печерський патерик” — збірник розповідей про життя ченців Києво-Печерського монастиря, заснованого у середні XIст. Антонієм. У ньому містяться уривки з “Повісті временних літ”, зокрема розповіді Нестора-літописця про печерських монахів Даміана, Єремію, Ісаакія, Матвія, а також описуються деякі історичні події: про взаємовідносини князів, феодальні міжусобиці, торгівлю Києва з Галичем, Перемишлем, похід руських князів на половців.

22 стр., 10598 слов

Культура Київської Русі

... Київської Русі. Прийнявши християнство, Володимир заснував школи, в яких готувалися власні кадри, перейняв кращі зразки містобудівництва та архітектури, ... був у Києві 1018 року. ... твердженням М. Грушевського, були першою академією наук ... Русі на південнослов'янську писемність. Це ще раз підтверджує спільність походження, мовну спорідненість східних, західних і південних слов'ян, близькість їхніх культур ...

Справжнім шедевром, своєрідною перлиною древньо-руської літератури є “Слово о полку Ігоревім” створене невідомим автором близько 1187 р. За своїм художнім рівнем цей твір не має аналогів у візантійській та європейській літературах. Важливим джерелом для цього літературного шедевру стала усна народна творчість, що відображала цілий пласт художньої культури русичів. “Слово…” присвячене опису невдалого походу руських князів під проводом новгород-сіверського князя Ігоря Святославича проти половців у 1185 р.

Автор “Слова…” яскравими фарбами змальовує образи князів Ігоря, Романа, Мстислава, Всеволода, Святослава, Ярослава Осмомисла та інших. Звертаючись до них, нащадків Ярослава Мудрого, він закликає їх “вкласти в піхви мечі”, помиритися між собою.

2. Вплив християнства на розвиток освіти в Київській Русі

Розвивалася в Київській Русі освіта. Освіченими були багато представників влади – князів, правителів, воєвод: Ярослав Мудрий, Володимир Мономах, Рюрик Ростиславович та ін. Князі завжди переймалися проблемами освіти. Літопис свідчить, що Володимир Святославич відкрив у Києві школу, де навчалися князівські і боярські діти. Ярослав Мудрий відкрив у Новгороді школу для дітей старост і священиків.

Основу освіти становили богослов’я, філософія, риторика, граматика. Вивчали в Київській Русі й іноземні мови. Кількома мовами володіли Ярослав Мудрий, Всеволод Ярославич, Святослав Ярославич, Володимир Мономах та ін.

Були відомі на Русі й твори античних філософів – Геродота, Сократа, Платона, Піфагора, Аристотеля, Аврелія.

Осередками освіти були церкви та монастирі, які сприяли розвиткові літератури та мистецтва. Одним з таких осередків був Києво-Печерський монастир, що його за правління Ярослава Мудрого заснував виходець з м. Любича (на Чернігівщині) преподобний Антоній. Печерський монастир був центром не тільки православ’я, а й літописання, мистецтва, медицини; він уславився іменами Нестора літописця, Іоанна, Симона, Аліпія, Агапіта, Григорія і багатьох інших.

При княжих дворах, Печерському та Видубицькому монастирях створювалися книгосховища. У знаменитій бібліотеці князя Ярослава Мудрого були книги багатьма мовами. Приватні бібліотеки мали правнук Ярослава Мудрого Микола-Святоша, волинський князь Володимир Василькович, чернець Григорій (середина XIIст.).

Одночасно з бібліотеками виникли і перші архіви. Вважається, що найдавнішим сховищем рукописних документів була церква св. Іллі у Києві.

3. Розвиток архітектури

Запровадження християнства на Русі справило великий вплив на розвиток кам’яної, архітектури. Першого кам’яного церквою на Русі булл Десятинна церква, побудована у Києві в 989-996 рр. Це був хрестовокупольний храм з трьома нефами, оточений галереями, прикрашений мозаїкою, фресками, коштовними чашами, іконами. На утримання церкви князь Володимир дав десяту частину своїх доходів, тому й назвали її Десятинною (спершу — церква Богородиці).

4 стр., 1608 слов

Готика, як один із основних стилів архітектури середньовіччя ...

... пройшла через етапи ранньої, високої та пізньої готики. Одним із шедеврів ранньоготичної архітектури можна вважати собор Паризької Богоматері (Нотр-Дам ... Бракувало лише нового поштовху до розуміння простору в русі, що переймав усі маси й відкривав нові напрямки ... слухають казання. У Німеччині, де прихід готики затримався до середини XIII ст., залова церква повернулася до часів романського стилю,— ...

Києво-Печерський монастир є чудовою пам’яткою архітектури, де поєднується візантійське і руське архітектурне мистецтво.

У середині ХІ ст. з’явилися перлини давньоруського зодчества — Софійські собори у Києві, Новгороді, Полоцьку. Вони поєднали в собі візантійський і місцевий типи будівель, елементи розпису балканських художників давньоруської дерев’яної архітектури деякі романські традиції, наприклад, наявність двох веж на західному фасаді. Від візантійських майстрів древньоруські майстри запозичили технічні прийоми цегляної і кам’яної, кладки стін.

Риси самобутнього древньоруського мистецтва яскраво проявилися у Софійському соборі у Києві – найвидатнішій архітектурній споруді Київської Русі, що збереглася до нашого часу. За величчю художнього образу, досконалістю архітектурних форм, внутрішнім оздобленням “руська митрополія”, закладена у 1037р., належить до видатних мистецьких пам’яток стародавності. За розмірами собор перевищував візантійські храми.

Побудований за типом хрестово-купольних храмів з п’ятьма нефами й апсидами, оточений відкритими галереями і вивершений тринадцятьма главами. Інтер’єр собору багато оздоблений фресками, мозаїкою у вівтарі, мозаїчними плитами, різьбленням, орнаментикою. Колористична палітра мозаїк має близько 150 відтінків. Композиція фресок та мозаїк символізує навернення Русі до християнства, рівноправне становище її в колі європейських християнських держав. Спустошений монголо-татарами у 1240 році. На початку XIV ст. Софійський собор був уже без крівлі, а вся західна частина лежала в руїнах. У XV ст. знову двічі спустошували храм татари.

У 1630-1640 роки Софійський собор відбудовував на замовлення Київського митрополита Петра Могили італійський архітектор Октавіано Манчіні. Особливо відновлено й перебудовано собор за митрополита Варлаама Ясинського та гетьмана Івана Мазепи в 1690-1697 роках. Внаслідок перебудов собор став пам’яткою українського бароко.

В 1050-ті роки у Києві було збудовано на замовлення Ярослава Мудрого Ірининської та Георгієвської церков (церкви названі за християнськими іменамикнязя та його жінки).

Це були типові для давньоруської архітектури споруди: хрестово-купольні триапсидні тринефні або п’ятинефні храми з галереями. Зруйновані під час монголо-татарського нашестя.

4. Формування нових тенденцій у образотворчому мистецтві. Дзвонова музика.

Процес поширення і утвердження християнства на Русі супроводжувався формуванням нових традицій у образотворчому мистецтві. В міру того як давньоруський іконопис набував самостійного розвитку, традиції візантійської іконографії послаблювалися, створювалися самобутні, яскраві шедеври церковного живопису. Першими вітчизняними живописцями були ченці Києво-Печерського монастиря Аліпій (Алімпій) і Григорій, які навчалися іконописного мистецтва у візантійських майстрів. Особливо славилися роботи Аліпія (близько 1050-1114 рр.).

З його іменем окремі дослідники пов’язують ікони “Печерської Богородиці” і так званої Великої Панагії. В кінці XIст. склалася київська іконописна школа. В XIIст. виникають художні школи у великих удільних князівствах: Галицько-Волинському, Володимиро-Суздальському тощо.

Високого рівня у XI-Х1Ц ст. тягнуло ювелірне мистецтво древньоруських майстрів: виготовлення срібних браслетів, перснів, намист та інших прикра.

14 стр., 6535 слов

Гротеск, як основний художній засіб у романі В.Гюго Собор Паризької Богоматері

... на кiнцеву поразку. Мета курсової роботи: дослідити використання гротеску, як основного художнього засобу у романі Віктора Гюго „Собор Паризької Богоматері”. Завдання курсової роботи:дослідити походження та ... значення явища гротеску, його використання в романі В. Гюго; історію ...

Київська Русь славилась мистецтвом виготовлення зброї, особливо мечів. На мечах з великого майстерністю зображувалися спіралі, підкови, кола, хрести тощо. Так, на лезі, датованому XI ст. і знайденому в містечку Хвощевате в Україні, чітко читається напис “коваль” та ім’я цього майстра “Людота” або “Людоша”. Це один з найбільш стародавніх мечів за підписом.

Високою майстерністю відзначаються мініатюри в окремих рукописних книжкових творах того часу. Найбільш стародавні збереглися в “Остромировому Євангелії” (1056-1057 рр.) — це фігурки трьох євангелістів. Яскраве орнаментальне оточення фігур і велика кількість золота роблять ці мініатюри подібними на ювелірний виріб. Переписав зі староболгарського оригіналу та оформив “Остромирове Євангеліє” диякон Григорій.

Із запровадженням християнства на Русі пісенне мистецтво стало складовою частішою богослужіння. Церковний спів прийшов на Русь із Візантії, руська християнська церква перейняла грецьку богослужбову традицію.

Вивчення історії пісенного мистецтва свідчить, що перші церковні наспіви на Русі записувалося спеціальними грецькими знаками, які називалися знаменами. Незважаючи на наявність грецьких текстів церковного співу, присутність чужоземних музикантів, у грецькі церковні наспіви поступово проникали елементи народної руської пісні, тісно пов’язаної у слов’ян із землеробством і сімейно-побутовою сферою. Спочатку церковні ієрархи намагалися чинити опір народним пісенним мотивам, але згодом на Русі утвердився такий церковний спів, основі якого був відомий київський знаменний розспів, тісно пов’язаний з мотивами народних обрядових пісень.

Давньою і досить унікальною формою вітчизняної культури є дзвонова музика. Дзвони повідомляли про нашестя ворога, пожежі, військові перемоги, скликали народ на віче, викликали у людей почуття радості або скорботи, надії, тривоги, страху тощо.

Говорячи про розвиток духовної культури Київської Русі, слід зазначити, що вже в XI-XIIст. на Русі з’явились свої вчені-природо дослідники. Наприклад, київський монах Агапіт займався медициною. В “Києво-Печерському патерику” зазначається, що Агапіт-лікар лікував не лише заможних людей, зокрема князів, але й простих, незаможних. Вік зцілював запалення, шкіряні хвороби, широко використовуючи при цьому відвари з трав і коренів. Відомі імена і світських лікарів Іоанна Смереки, Петра Сиріанина, Фовронії, Євпраксії Мстиславівни.

Монгольська навала XIII ст. зруйнувала древньоруські міста і села, пам’ятки архітектурної майстерності — палаци, монастирі, а також твори живопису і літератури. Від Києва, — “матері руських міст” через 6 років після Батиєвого погрому залишилося усього 200 будинків. Ординцями були знищені такі шедеври архітектури, як Десятинна церква, та церква Богородиці у Києві, міста-фортеці Колодяжненське та Райковецьке на Житомирщині та багато інших. Тисячі талановитих древньоруських майстрів: художників, архітекторів, ювелірів були фізично знищені, або забрані у полон. На півстоліття припинилося кам’яне будівництво через відсутність матеріальних засобів і майстрів-будівників.

4 стр., 1538 слов

Романтизм, як художній напрям культури ХІХ ст

... застиглого вело до ідеалізації виключної особистості, виключного середовища. Тому романтизм поліг в основу елітарної культури, яка оформиться кінцево в період стабільності, наприкінці ХІХ ст. Буденність, ... людського існування, до аморалізму. Таким чином романтизм послужив певною службою і в процесі виникнення маргінальної культури ХХ ст., яка відокремлюється від усього соціального взагалі. ...

Однак татаро-монгольське нашестя не змогло знищити всіх надбань духовної культури Київської Русі. Народ зберігав і поширював перлини фольклору, наукові знання, відбудовував зруйновані міста, села, храми, монастирі, відроджував кращі традиції культури минулого.

Висновок

Запровадження християнства на Русі справило великий вплив на розвиток її культури. Воно зміцнило державну єдність, освятило владу великого князя, сприяло поширенню писемності, створенню перших шкіл і бібліотек. Після прийняття християнства розширилися політичні, економічні та культурні зв’язки з багатьма європейськими державами, насамперед з Візантією, Болгарією, Польщею, Угорщиною, Чехією, Німеччиною, Римом та скандинавськими державами.

Християнство на Русі справило великий вплив на розвиток кам’яної, архітектури. Першого кам’яного церквою на Русі булл Десятинна церква, побудована у Києві в 989-996 рр.

Києво-Печерський монастир є чудовою пам’яткою архітектури, де поєднується візантійське і руське архітектурне мистецтво.

Давньоруський іконопис набув самостійного розвитку, традиції візантійської іконографії послаблювалися, створювалися самобутні, яскраві шедеври церковного живопису.

Осередками освіти в Київській Русі стали церкви та монастирі, які сприяли розвиткові літератури та мистецтва.

Список литературы

[Электронный ресурс]//URL: https://liarte.ru/referat/voskresinnya-kiivskih-hramiv/

Богдан Лановик, Микола Лазарович. “Історія України ”.- Тернопіль “Економічна думка”, — 2000р.

В.Ю. Король. “Історія України ”.- Київ ВЦ “Академія ”,-1999р.

Дмитро Дорошенко “Нарис Історії України”. В2-хТ. Т-1. – Видавництво “Дніпрова хвиля” –Мюнхен .“Глобус” Київ,1991р.

Літопис найважливіших подій культурного життя в Україні. Дзюба Олена Миколаївна Павленко Ганна Іванівна.