Організація капітального ремонту і модернізація основних фондів

Курсовая работа

3

2.1 Форми і методи відтворення

2.2 Розшир ене відтворення основних фондів

2.3 Ремонт, модернізація і заміна діючих засобів праці

3. Аналітичні розрахунки по проведенню капітального ремонту з модернізацією

3.1 Зразок сіткового графіку капітального ремонту основних фондів

4. Техніко-економічне обґрунтування раціонального вибору технологічного процесу , Висновки , Список використаної літератури

Вступ

амортизація відтворення ремонт основний фонд

Під терміном “основні фонди” слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв’язку з моральним або фізичним зносом. Просте і розширене відтворення основних робочих фондів відбувається у безперервному процесі здійснення взаємозв’язаних різних його форм — ремонту, модернізації та зміни окремих елементів засобів праці; технічного переозброєння, реконструкції і розширення діючих цехів, виробництв і підприємств в цілому, а також спорудження нових аналогічних виробничих об’єктів. При цьому необхідною передумовою нормального перебігу відтворювальних процесів слугують постійний облік ступеня спрацювання (старіння) та амортизації основних фондів.

Амортизація основних фондів є важливою складовою фінансової політики держави. Річ у тому, що амортизаційні відрахування входять до собівартості продукції, знижуючи прибуток, тобто оподатковувану частину виручки підприємства. Таким чином, підприємства, які успішно господарюють, зацікавлені в збільшенні норм амортизації. У цьому випадку знижується оподаткування тієї частини фінансових надходжень підприємства, що йде на технічне переозброєння підприємства. До того ж скорочується термін амортизації, тобто період, протягом якого підприємство може обновити свої засоби виробництва. Отже, норма амортизації є своєрідним компромісом між державою і підприємством із приводу податкових виплат.

1. Амортизація основних фондів

1.1 Поняття та сутність амортизації основних фондів

Амортизація — це поступове перенесення вартості основних фондів на вироблену продукцію для накопичення коштів на повне їх відновлення (реновацію).

Грошовим вираженням розміру амортизації є амортизаційні відрахування, що відповідають ступеню спрацювання основних фондів.

13 стр., 6261 слов

Удосконалення механізмуу ефективного використання основних фондів ...

... в національному багатстві. Питома вага промисловості в основних виробничих фондах народного господарства складає більше 48%. На практиці обліку і планування відтворення основних фондів ... підприємства. промислово-виробничих основних фондів ... основних фондів із приблизно рівними термінами служби, нормами амортизації й умовами експлуатації. Не усі складові основних фондів ... величину зносу основних фондів і ...

Амортизаційні відрахування є важливою частиною поточних витрат на виробництво продукції (вони вносяться у собівартість) і фінансових ресурсів народного господарства. Система амортизації відіграє важливу роль в економічному механізмі, виконуючи такі функції:

  • формування фондів для повного відновлення основних фондів, що вибувають, після закінчення терміну їх придатності (забезпечення простого відтворення);
  • накопичення коштів для розширеного відтворення;
  • створення системи планово-фінансових нормативів, необхідних для планування народногосподарських пропорцій відтворення основних фондів і розподілу ресурсів обладнання;
  • створення системи госпрозрахункових нормативів, які використовуються у розрахунках собівартості, прибутку і рентабельності;
  • створення фонду розвитку виробництва, науки і техніки;
  • стимулювання більш швидкого відновлення основних фондів.

Якщо раніше амортизаційні відрахування складалися з двох частин (повне відновлення і капітальний ремонт), то тепер капітальний ремонт, як і інші види ремонту, здійснюється за рахунок поточних витрат виробництва. Відповідно до чинного законодавства, у випадку якщо витрати на ремонт перевищують 5% балансової вартості всіх основних фондів, то їх відносять на збільшення балансової вартості основних фондів.

Амортизація здійснюється на основі річних норм амортизаційних відрахувань. Під нормою амортизаційних відрахувань розуміють частку вартості основних фондів, що має бути перенесена на готову продукцію протягом року. Норми амортизації встановлюються державою у відсотках від вартості основних фондів.[7]

Згідно з внесенням змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 24 грудня 2002 року з 1 січня 2004 року норми амортизації встановлені для чотирьох груп основних фондів:

група 1 — будівлі, споруди, їх структурні компоненти і передавальні пристрої, капітальні витрати на поліпшення земель;

група 2 — транспортні засоби, у тому числі вантажні і легкові машини, меблі, офісне обладнання, побутові електромеханічні прилади й інструменти;

група 3 — інші основні фонди, що не ввійшли до груп 1, 2 і 4, включаючи сільськогосподарські машини, худобу і насадження;

група 4 — електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду (кварталу) в такому розмірі: 1-ша група — 2%; 2-га група — 10%; 3-тя група — 6%; 4-та група — 15% .

У загальному вигляді платник податку може приймати рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують норм, визначених цим підпунктом.[10]

Кругообіг вартості основних фондів — це безперервний і послідовний рух вартості у сфері матеріального виробництва.

4 стр., 1608 слов

Готика, як один із основних стилів архітектури середньовіччя ...

... набувають гобелени. У XIV столітті бурхливий розвиток європейських міст стимулював демократизацію готики, її застосування в позакультовій архітектурі. Елементи готичного стилю починають використовувати ... вертикаль. Гармонійний всесвіт романського стилю перетворився на динамічний, спрямований угору всесвіт готики: знову тріумфував образ небесної гори. Поривання угору остаточно зосередилося у ...

На першій стадії основні фонди як носії споживчої вартості цілком беруть участь у створенні продукції, а у формуванні її вартості частково, у міру того, як основні фонди втрачають споживчі властивості.

Друга стадія — вартість основних фондів, яка через амортизаційні відрахування входить до собівартості новоствореної продукції, поступово повертається на підприємство в міру реалізації випущеної продукції. На підприємстві починає накопичуватися амортизаційний фонд для реновації основних фондів, тобто придбання нового обладнання в майбутньому замість зношеного.

Третя стадія — після повної амортизації купуються нові засоби виробництва і вилучаються старі.

1.2 Методи амортизації основних фондів

У практиці господарювання різних країн використовуються такі методи амортизації:

  • прямолінійний (рівномірний);
  • дегресивний;
  • прогресивний;
  • виробничий.

Прямолінійна амортизація (амортизація рівними сумами за рік): витрати на придбання або виробництво об’єкта списуються рівномірно, виходячи з очікуваного терміну використання об’єкта основних засобів. При цьому норма і сума амортизаційних відрахувань залишаються незмінними протягом періоду амортизації.

Дегресивна амортизація (амортизація зі зменшенням сум за рік): у перші роки використання об’єкта на витрати списуються більш вагомі суми, ніж у наступні роки. Розрізняють такі форми дегресивної амортизації: зменшення залишкової вартості (геометрично-дегресивний метод), арифметично-дегресивний (кумулятивний) метод, методи зменшуваного залишку, прискореного зменшення залишкової вартості й амортизація на основі ступеневих знижуваних ставок.

При геометрично-дегресивному методі амортизація розраховується за допомогою застосування твердої відсоткової ставки амортизації до останньої залишкової вартості об’єкта (амортизація на основі залишкової вартості).

У даному випадку амортизаційні відрахування поступово зменшуються, повне списання вартості основних фондів не відбувається ніколи. Відрахування завжди менші від залишкової вартості (навіть вартості металобрухту).

Згідно з арифметично-дегресивним (кумулятивним) методом річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, і кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується як відношення кількості років, що залишаються до кінця очікуваного терміну використання об’єкта основних засобів, до суми кількості років його корисного використання. Для цього методу характерно, що величина річних відрахувань зменшується, і до кінця терміну використання відбувається повне списання вартості.[2]

Метод зменшуваного залишку полягає в тому, що застосовується тверда норма амортизації, а база розрахунку амортизації прив’язується до балансової вартості, однак балансовою вартістю вважається не повна первісна вартість на початок звітного періоду, а залишкова вартість. Зокрема, елементи даного методу використовуються сьогодні в Україні.

Відповідно до методу прискореного зменшення залишкової вартості річна норма амортизації розраховується виходячи з терміну корисного використання об’єкта і подвоюється. Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року і річної норми амортизації.

17 стр., 8350 слов

Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво Сходу в колекції ...

... на той час складався з невеликої кількості поодиноких предметів мистецтва і старовини, які стихійно надходили до Сум з ... вистачало приміщень для наукової обробки експонатів і збереження фондів, для організації музейних виставок і масових заходів, тут ... профілю сумського музею, протягом 1938-1939 років до його фондів неодноразово надходили твори західноєвропейського та вітчизняного живопису з ...

Поряд із вищезгаданими методами до дегресивної амортизації можна віднести метод на основі ступеневих ставок, що знижуються. Даний спосіб передбачає тверді амортизаційні ставки, що знижуються дегресивно при збільшенні терміну корисної служби об’єкта.

Прогресивна амортизація (амортизація в зростаючих сумах за рік): на початку використання об’єкта на витрати списується менша сума, ніж наприкінці терміну корисної служби. Нарахування амортизації здійснюється за аналогією до дегресивної амортизації, але зі зростанням регулярної суми амортизації.

Виробнича амортизація (амортизація залежно від виробітку і ступеня експлуатації об’єкта): на відміну від розглянутих методів амортизації, пов’язаних із фактором часу, при застосуванні даного методу для вихідної величини розраховується квота амортизації, що залежить від продуктивності. Списання на основі цього методу найбільш наближається до фактичного технічного зменшення вартості об’єкта. Застосування цього методу економічно виправдано у випадку значних коливань у виробітку, а також у випадку можливості визначення обсягу виробітку за рік.

Запропоновані вище методи можна поділити на неприскорені і прискорені.

Неприскореною амортизацією слід вважати таку систему її нарахування, яка забезпечує протягом усього економічно раціонального терміну служби засобів праці максимальну відповідальність накопиченої суми амортизаційних відрахувань дійсним темпам втрати засобами праці споживчих властивостей і вартості. З цього можна зробити висновок, що тривалість амортизаційного періоду при застосуванні неприскореної амортизації повинна дорівнювати економічно раціональному терміну служби засобів праці. Крім цього, в умовах високих темпів інфляції слід забезпечувати своєчасну і повну індексацію основних фондів.

З огляду на дані особливості, до неприскореної амортизації можна віднести прямолінійний і виробничий методи її нарахування.

Прямолінійний метод орієнтований на рівномірне фізичне і моральне зношування основних фондів. Таке допущення є цілком правомірним стосовно фізичного спрацювання. Однак інакше стоїть справа щодо морального зношення. Моральне зношення основних фондів здебільшого відбувається прискореними темпами, а не рівномірними, як це передбачено в нормах амортизаційних відрахувань. Тому підприємцю необхідно мати амортизаційні відрахування, які б забезпечували йому можливість заміни існуючих основних фондів за умов їх прискореного морального зношення.

До недоліків рівномірного нарахування амортизації слід віднести свідомо фіксовану незмінну величину амортизаційного періоду;

  • недостатній стимулюючий вплив на підвищення ефективності використання основного капіталу;
  • можливість недоамортизації у зв’язку з недостатнім урахуванням впливу морального зношення;

недостатнє врахування умов внутрішнього використання

основного капіталу.

Прискореною амортизацією слід вважати таку систему її нарахування і порядок переоцінки засобів праці, за яких протягом перших років або всього амортизаційного періоду забезпечується випереджальне зростання накопиченої суми амортизаційних відрахувань порівняно з дійсними темпами втрати засобами праці споживчих властивостей і вартості. З її допомогою пом’якшується жорсткість неприскорених методів амортизації. За умови, що амортизаційний період дорівнює економічно раціональному терміну служби засобів праці, дегресивні методи амортизації також можна віднести до неприскорених методів. У випадку ж застосування підприємством занижених термінів корисного використання засобів праці всі розглянуті методи амортизації є прискореними.

14 стр., 6954 слов

Театральна педагогіка

... Міністрів України [1]. 1.2 Театральна педагогіка як фактор гуманізації освітньої системи На початку XXI проблема гуманізації освіти, набуваючи універсального характеру, перебуває в центрі уваги світового і вітчизняного ... треба вчити лікаря його майстерності, як треба вчити музиканта" [17, 141]. У праці „Розмова з молодим директором школи” В.О. Сухомлинський зазначив: „Досвід багатьох років переконує, ...

Переваги прискореної амортизації можна аналізувати у двох аспектах:

  • більш швидке відтворення основних фондів;
  • зниження податкового преса для підприємства.

В умовах ринкової економіки необхідно постійно стежити за конкурентоспроможністю продукції. Отже, виробник має завжди бути готовим до швидкого переходу на більш прогресивну або економічну технологію. Частину потреби в капітальних вкладеннях на це виробник покриває за рахунок амортизаційних накопичень, що при прискореному методі амортизації дає можливість тільки за перші три роки експлуатації основного капіталу забезпечити понад 50% вартості техніки, яка замінюється. Прискорена амортизація дає можливість більш повно врахувати моральне зношення і знизити можливість переамортизації.

У той же час політика прискореної амортизації є важливим інструментом активізації інвестиційної діяльності підприємств, створює можливість стимулювати поновлення продукції і виробничого апарату.[1]

У США внаслідок скорочення тривалості амортизаційних періодів і зростання масштабів прискореної амортизації за останні 30 років (з 1971р.) промислові підприємства одержали можливість за рахунок амортизаційних відрахувань фінансувати близько 70% інвестицій, прискорилося відновлення виробництва. У Франції підприємства щорічно виділяють на амортизацію в середньому до 8% валового національного доходу, а валові інвестиції в основний капітал більш ніж на 60% фінансуються за рахунок амортизаційних відрахувань.[3]

Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів, що не знаходяться в обігу, відрізняється від амортизації інших елементів основних фондів. Підприємствам рекомендується самостійно вирішувати питання про вибір методів і норм амортизації. Для амортизації «малоцінки» можуть використовуватися такі методи:

  • прямолінійний;
  • виробничий;
  • списання 100% вартості, що амортизується, у першому місяці використання;
  • списання 50% вартості, що амортизується, у першому місяці використання, а решта 50% — у місяці списання їх з балансу.

Для цілей оподаткування вартість «малоцінки» можна не амортизувати, а включати у валові витрати [14].

Відповідно до Концепції амортизаційної політики, затвердженої 7 березня 2001 року, залежно від сфери застосування і мети виділяють дві основні функції амортизації:

  • економічну;
  • податкову (фіскальну).

Економічна функція амортизації полягає у фактичній компенсації коштів, витрачених на придбання основних фондів. Таким чином, метою економічної амортизації має бути визначення дійсних витрат підприємства, пов’язаних з повним відтворенням засобів праці, а отже, і собівартості продукції (послуг).

11 стр., 5142 слов

Социально-экономические последствия инфляции

... політики на початку 1994р. гіперінфляція пішла на спад. Через високі відсоткові ставки кредитів і низький платоспроможний попит підприємства були ... чергу, зумовило відхід у тінь і значної частини виробничих структур. Ланцюг замкнувся. В цій круговерті вимагалося все ... включає економічні, соціальні, політичні і правові аспекти. Зниження основних показників економіки України в перехідний до ринку період ...

Амортизаційні відрахування в даному випадку відображають реальне знецінювання основного капіталу в процесі виробництва і відносяться на витрати діяльності суб’єктів господарювання. Економічна амортизація повинна використовуватися в межах управлінського обліку, причому керівники підприємств можуть вибирати норми і правила нарахування самостійно.

В економічній амортизації тривалість амортизаційного періоду повинна відповідати фактичному терміну служби до списання або вибуття конкретного засобу праці на кожному підприємстві. Цей період у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» від 18 травня 2000 р. названо строком корисного використання (експлуатації).

Фактична тривалість служби до списання конкретного засобу праці може бути економічно раціональною, що найбільше вигідно для підприємства, або , з різних причин може відрізнятися від неї в будь-який бік.

Податкова функція амортизації полягає у фінансовій компенсації основного капіталу за рахунок зменшення оподатковуваного прибутку на суму амортизаційних відрахувань і одержання податкової знижки. Сфера застосування фіскальної амортизації встановлюється чинним Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Саме через податкову амортизацію має здійснюватися державне регулювання інвестиційної діяльності і рівня оподаткування прибутку підприємства. Фіскальна амортизація має суворо регламентуватися і нараховуватися в точній відповідності до норм і правил, встановлених законодавчо. Вона повинна визначати максимально можливу суму амортизаційних відрахувань підприємства за певний період, від якого залежить сума податку на прибуток. Відповідно до фіскальної функції тривалість амортизаційного періоду повинна бути орієнтована на найбільш ймовірне значення економічно раціонального терміну служби засобів праці даного виду в середніх умовах їх використання. [19]

2.1 Форми і методи відтворення

Основні фонди протягом свого тривалого функціонування зазнають фізичного (матеріального) і економічного спрацювання, а також техніко-економічного старіння.

Під фізичним (матеріальним спрацюванням) основних виробничих фондів розуміють явище втрачання ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживчої вартості, що призводить до поступового зменшення їх реальної вартості — економічного спрацювання. На швидкість і розміри фізичного спрацювання основних фондів впливають їх надійність та довговічність, рівень екстенсивного і інтенсивного використання. Особливості технологічних процесів, якість технічного догляду і ремонтного обслуговування, кваліфікація робітників та інші організаційно-технічні фактори.

Фізичне спрацювання будь-якого знаряддя праці (машини, устаткування) можна поділити умовно на дві частини: одну його частину періодично усувають шляхом проведення ремонтів, а другу таким чином усунути неможливо. З часом воно поступово накопичується і зумовлює такий технічний стан того або іншого засобу праці, коли подальше використання його у виробництві стає неможливим, тобто настає момент повного фізичного спрацювання, яке вимагає заміни такого знаряддя праці новим екземпляром аналогічного призначення. У зв’язку з цим відокремлюють усувне (тимчасове) та неусувне (постійно нагромаджуване) фізичне спрацювання основних фондів [15].

51 стр., 25468 слов

Біографії українських письменників

... «Зозуля та Дрізд» автор обґрунтовує ідею «сродної праці», засуджуючи людей, які легковажать своїми природними нахилами. У ... розглядає проблеми «сродної праці» та людського щастя. Філософський досвід Сковороди відчутно вплинув на розвиток нової української літератури. ... канцеляристом, домашнім учителем. Майже дванадцять років перебував на військовій службі. Повернувшись до Полтави, працював наглядачем ...

Ступінь фізичного спрацювання окремої одиниці засобів праці можна визначити двома розрахунковими методами: 1) за строком її експлуатації (шляхом зіставлення фактичної і нормативної величини з урахуванням ліквідаційної вартості); 2) за даними обстеження технічного стану відносної величини економічного спрацювання, тобто відношення їх вартості, перенесеної на вартість виготовлюваної продукції, до загальної балансової вартості.

Техніко-економічне старіння основних фондів — це процес знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Воно характеризується втрачанням засобами праці своєї споживної вартості внаслідок удосконалення та створення нових засобів виробництва, впровадження принципово нової технології, старіння вироблюваної продукції. Старіння властиве перш за все знаряддям праці та транспортним засобам, зв’язане з реальними економічними збитками для підприємств, що експлуатують застарілу техніку.

Ступінь техніко-економічного старіння того чи іншого засобу праці можна визначити за допомогою коефіцієнта (відносного показника) К тес , розраховуваного за формулою:

, (2.1)

де В 01 — повна вартість (ціна) застосовуваного і нового засобу праці; П01 — відповідно продуктивність тих же засобів праці або витрати на їх експлуатаційне обслуговування (інший пріоритетний техніко-експлуатаційний показник).

Про загальний рівень техніко-економічного старіння може дати певне уявлення також питома вага знарядь праці, що експлуатуються понад 10, 15 або 20 років.

Фізичне спрацювання та техніко-економічне старіння діючих знарядь праці можна усунути частково або повністю, застосовуючи різні форми відтворення. Між окремими видами старіння засобів праці та формами їх відшкодування існує певний взаємозв’язок (рис. 2.1.).

Безперервний процес виробництва вимагає постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів. Необхідною умовою відновлення засобів праці у натурі є їх відшкодування у вартісній формі, яке здійснюється через амортизацію.

3

Рис. 2.1 Види фізичного спрацювання і техніко-економічного старіння засобів праці та форми їх усунення

Під терміном “амортизація” основних фондів і нематеріальних активів, згідно з Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизації відрахувань, установлених законодавством [11].

Амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, що були зайняті на виготовлення таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів. Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшої реалізації іншим платникам податку чи їх використання у виробництві інших основних фондів, призначених для подальшої реалізації іншим платникам податку.

Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду у такому розмірі:

  • Група 1 — 2 відсотків;
  • Група 2 — 10 відсотків;
  • Група 3 — 6 відсотків;
  • Група 4 — 15 відсотків.

Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають.

Для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації протягом строку, який визначається платником податку самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації [13].

Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.

Щорічна індексація балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

(2.2)

де І (а-1) — індекс інфляції року, за результатом якого проводиться індексація. Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не провадиться.

У разі коли застосовується коефіцієнт індексації, капітальний доход вираховується у сумі, що дорівнює різниці між балансовою вартістю відповідної групи основних фондів, визначеною на початок звітного року із застосуванням коефіцієнта індексації і балансовою вартістю такої групи основних фондів до такої індексації.

Зазначений капітальний доход належить до складу валових доходів платника податку кожного звітного кварталу року в сумі, яка дорівнює одній четверті відсотка річної норми амортизації відповідної групи основних фондів від суми капітального доходу такої групи.

При застосуванні прискореного методу амортизації коефіцієнт індексації не застосовується.

Платник податку може самостійно прийняти рішення про застосування прискореного методу амортизації основних фондів групи 3, придбаних після набуття чинності цим Законом за такими нормами:

1-й рік експлуатації — 15 відсотків;

2-й рік експлуатації — 30 відсотків;

3-й рік експлуатації — 20 відсотків;

4-й рік експлуатації — 15 відсотків;

5-й рік експлуатації — 10 відсотків;

6-й рік експлуатації — 5 відсотків;

7-й рік експлуатації — 5 відсотків.

Зазначене рішення не може бути прийняте платниками податку, що випускають продукцію, ціни на які встановлюються державою.

Облік таких основних фондів ведеться окремо по кожному об’єкту. Амортизаційні відрахування нараховуються на балансову вартість таких об’єктів, яка дорівнює їх первісній вартості, збільшеній на суму витрат, пов’язаних із поліпшенням таких фондів, у порядку, передбаченому законодавством.

Платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрати пов’язані з поточним і капітальним ремонтом, реконструкцією, модернізацією, технічним переозброєнням та інші види поліпшення основних фондів.

З огляду на існуючу на підприємствах практику нарахування амортизації протягом фактичного строку експлуатації основних фондів треба вважати економічно не виправданою.

Нагромадження і оновлення основних фондів, нарощування виробничих потужностей підприємств різних галузей народного господарства країни здійснюється в процесі технічного переозброєння, реконструкції та розширення діючих або спорудження нових виробничих об’єктів.

Технічне переозброєння діючого підприємства означає здійснення відповідно до плану його технічного розвитку без розширення існуючих виробничих площ комплексу заходів, що передбачають підвищення до сучасних вимог технічного рівня окремих дільниць виробництва за рахунок впровадження нової техніки і технології, модернізації та заміни фізично спрацьованого і технічно застарілого устаткування. Реконструкція діючого підприємства являє собою здійснюване за єдиним проектом повне або часткове переобладнування виробництва. За необхідністю можуть бути споруджені нові або розширені існуючі допоміжні та обслуговуючі об’єкти. До реконструктивних робіт відносять також будівництво нових виробничих об’єктів замість тих, подальша експлуатація котрих визнана недоцільною. Під розширенням діючого підприємства прийнято розуміти спорудження за новим проектом його другої та наступних черг, додаткових виробничих комплексів, нових цехів або розширення існуючих, а також допоміжних та обслуговуючих виробництв, комунікацій тощо. До нового будівництва відносяться спорудження окремих виробничих об’єктів або підприємств, що проводиться на нових майданчиках та за затвердженим початковим проектом.

Такі форми розширеного відтворення основних фондів і методи оновлення виробничого потенціалу підприємств виступають як взаємопов’язані та доповнюючі один одного елементи єдиного відтворювального процесу. Найбільш ефективне його здійснення неможливе без запровадження до певної міри централізованого вирішення окремих зв’язаних з ним питань та вибору пріоритетних форм розширеного відтворення основних фондів. Практика господарювання впродовж багатьох років свідчить, що для переважної більшості підприємств різних галузей народного господарства України з огляду на економічну та соціальну ефективність наслідків пріоритетними формами нарощування до необхідних розмірів виробничих потужностей і підвищення технічного рівня виробництва є технічне переозброєння та реконструкція діючих виробничих об’єктів. Нове будівництво економічно доцільне за умови вичерпання можливостей нарощування потужностей на діючих підприємствах, а також при організації виготовлення принципово нових видів продукції та надання відсутніх раніше послуг, неможливості підтримувати на належному рівні екологічну безпеку виробництва [15].

2.2 Розширене відтворення основних фондів

Нагромадження та оновлення основних фондів, нарощування виробничих потужностей підприємств різних галузей народного господарства здійснюється в процесі технічного переозброєння, реконструкції й розширення діючих або спорудження нових виробничих об’єктів (цехів, виробництв, підприємств у цілому).

Технічне переозброєння діючого підприємства означає здійснення відповідно до плану (програми) його технічного розвитку (без розширення існуючих виробничих площ) комплексу заходів, що передбачають підвищення до сучасних вимог технічного рівня окремих дільниць виробництва за рахунок впровадження нової техніки і технології, механізації та автоматизації виробничих процесів, модернізації й заміни фізично спрацьованого та технічно застарілого устаткування. Реконструкція діючого підприємства є здійснюваним за єдиним проектом повним або частковим переобладнанням виробництва. За необхідності можуть бути споруджені нові або розширені існуючі допоміжні та обслуговуючі об’єкти. До реконструктивних робіт відносять також будівництво нових виробничих об’єктів замість тих, дальшу експлуатацію котрих визнано недоцільною. Під розширенням діючого підприємства заведено розуміти спорудження його другої та наступних черг, додаткових виробничих комплексів, нових цехів або розширення існуючих, а також організацію допоміжних та обслуговуючих виробництв, комунікацій тощо. До нового будівництва (новобудов) відносять спорудження окремих виробничих об’єктів або підприємств, що здійснюється на нових майданчиках та за затвердженим окремим проектом.

Такі форми розширеного відтворення основних фондів і методи оновлення виробничого потенціалу підприємств є взаємозв’язаними елементами єдиного відтворювального процесу, які доповнюють один одного. Проте пріоритетними для переважної більшості різногалузевих виробництв (господарств) треба вважати технічне переозброєння і реконструкцію діючих виробничих об’єктів. Нове будівництво стає економічно доцільним за умови вичерпання можливостей нарощування виробничого потенціалу на діючих підприємствах, а також за організації нових видів виробництва (надання нових послуг) та необхідності забезпечення належного рівня екологічної безпеки виробничо-господарської діяльності.[4]

2.3 Ремонт, модернізація і заміна діючих засобів праці

Окремі види засобів праці складаються з великої кількості конструктивних елементів (деталей, вузлів тощо), які виготовлені з різних за міцністю матеріалів, виконують різні технологічні функції, мають неоднакове експлуатаційне навантаження і внаслідок цього спрацьовуються нерівномірно. Звідси виникає необхідність заміни або відновлення спрацьованих конструктивних елементів устаткування та інших видів засобів праці задовго до того, коли кожний з цих об’єктів у цілому стане непридатним для дальшого використання у виробничому процесі. Таке часткове відновлення засобів праці здійснюється з допомогою періодичних ремонтів. Отже, суть ремонту полягає в усуненні тимчасового j фізичного спрацювання конструктивних елементів у натуральній формі та забезпечення в такий спосіб постійної дієздатності засобів праці протягом усього періоду їхньої експлуатації.

На підприємствах різних галузей народного господарства застосовують типові системи технічного обслуговування й ремонту устаткування та інших видів засобів праці, що передбачають періодичне проведення необхідних профілактично-технічних операцій, поточних і капітальних ремонтів. Призначення поточного ремонту — збереження засобів праці у придатному для продуктивного використання стані проведенням регулярних ремонтно-профілактичних операцій з метою усунення дрібних неполадок і запобігання прогресуючому фізичному спрацюванню. Мета капітального ремонту полягає у максимально можливому відновленні первісних техніко-експлуатаційних параметрів засобів праці. На відміну від поточного ремонту капітальний є найбільш складним за обсягом виконуваних робіт і проводять його здебільшого через тривалі проміжки часу (один раз за кілька років).

Особливим видом найбільш складних ремонтних робіт є так званий відновлювальний ремонт, необхідність у проведенні котрого виникає внаслідок стихійного лиха (пожежі, повені, землетрусу).

Витрати на поточний ремонт є постійними й відносно рівномірними протягом експлуатаційного періоду, а тому їх відносять на собівартість продукції (наданих послуг).

Проведення капітального ремонту потребує порівняно великих одноразових витрат, що унеможливлює пряме включення таких до собівартості продукції: ці витрати визначають заздалегідь і відносять на собівартість продукції рівномірно протягом ремонтного циклу, тобто періоду між двома послідовними капітальними ремонтами. Відновлювальний ремонт фінансують за рахунок державного страхового (резервного) фонду і за характером та обсягом робіт, що виконуються, відносять до сфери капітального будівництва.

За сучасних умов господарювання і формування ринкової економіки важливого значення набуває економічна оцінка доцільності витрат на капітальний ремонт виробничого устаткування. Це пояснюється тим, що на підприємствах діюче устаткування протягом фактичного строку експлуатації капітально ремонтують кілька разів. Проте коли проведення першого капітального ремонту в більшості випадків є економічно вигіднішим за придбання нової машини (він здійснюється, як правило, до настання техніко-економічного старіння, а фактичні витрати на нього не перевищують 35—40% балансової вартості), то наступні капітальні ремонти часто коштують дорожче, ніж нове устаткування аналогічного призначення.

Для економічної оцінки ефективності витрат на капітальний ремонт порівнюють два альтернативні варіанти: перший — капітальний ремонт фізично зношеної машини і продовження строку її експлуатації на один ремонтний цикл; інший — заміна машини, що потребує капітального ремонту, на нову. Для кожного варіанта визначають загальну величину витрат і втрат. Для першого варіанта це будуть витрати на очікуваний капітальний ремонт R 1 і перевищення експлуатаційних витрат щодо капітально відремонтованої машини над поточними витратами щодо нової машини S а для другого, — вартість придбання (ціна) та встановлення нової машини KН втрати від недоамортизації діючої машини Sа . Крім того, треба врахувати коефіцієнти, що характеризують співвідношення: a) продуктивності діючої та нової машини (?); б) тривалості ремонтного циклу тих самих машин (?).

Показник ступеня ефективності витрат на капітальний ремонт будь-якого виробничого устаткування (е р ) визначається за формулою:

(2.3)

Коефіцієнти, обчислені за формулою (2.3), можуть набувати додатного, від’ємного або нульового значення. За всіх додатних значень коефіцієнта є капітальний ремонт устаткування є економічно виправданим, за від’ємних — недоцільним, а за нульового значення коефіцієнта порівнювані варіанти треба вважати рівноцінними.

Коефіцієнти є , розраховані щодо всієї сукупності устаткування, котра підлягає капітальному ремонту в конкретному році, можуть використовуватися для визначення послідовності заміни тих одиниць, що їх капітально ремонтувати невигідно. Передовсім треба замінювати фізично зношене устаткування з найбільшим від’ємним значенням коефіцієнта є за абсолютною величиною.

Загальний розмір витрат на ремонтно-технічне обслуговування діючих засобів праці залежить від кількості ремонтів протягом фактичного строку їхньої експлуатації та від собівартості кожного ремонту. Це означає, що для помітного зменшення витрат на ремонт устаткування та інших видів основних фондів (ремонтно-експлуатаційні витрати на підприємствах України надмірно великі) необхідно: по-перше, довести до раціонального мінімуму кількість ремонтів машин протягом усього періоду їхнього функціонування; по-друге, максимально зменшити витрати на проведення одного ремонту.

Скорочення кількості ремонтів можна досягти, збільшуючи фізичну довговічність устаткування та визначаючи раціональні строки його експлуатації. Головним напрямком зниження собівартості ремонтних робіт є істотне підвищення організаційно-технічного рівня самого ремонтного виробництва, його індустріалізація, тобто максимальне наближення процесу ремонту за характером організації і технології до процесу виготовлення нових машин і устаткування. Широкомасштабна індустріалізація ремонтного виробництва в цілому передбачає:

  • збільшення централізованого виготовлення машинобудівними підприємствами запасних частин до розмірів, що забезпечують повне задоволення попиту на них;
  • розширення відновлення спрацьованих деталей і вузлів, котре дає змогу зменшити на 15-20% обсяг виробництва нових запасних частин;
  • усебічну централізацію і спеціалізацію ремонтних робіт у різних ланках управління виробництвом (створення розгалуженої територіальної системи фірмового машиносервісу підприємствами-продуцентами;
  • централізований капітальний ремонт устаткування вузькогалузевого призначення спеціалізованими ремонтними підприємствами і підрядними організаціями;
  • максимально можлива централізація ремонтного господарства на самих підприємствах, яка уможливлює виконання всього або переважного обсягу ремонтних робіт спеціалізованими підрозділами єдиної ремонтної служби).

За недостатнього розвитку машинобудівного комплексу країни для підвищення ефективності процесу відтворення основних фондів багато важить модернізація діючого виробничого устаткування, котра означає його вдосконалення з метою запобігання техніко-економічному старінню та підвищення техніко-експлуатаційних параметрів до рівня сучасних вимог.

За порівняно невеликих витрат і за відносно короткий строк модернізація може забезпечити оновлення устаткування на новому технічному рівні, зростання продуктивності праці, нарощування виробничих потужностей, збільшення випуску продукції, економію інвестиційних ресурсів. Досвід багатьох підприємств України показує, що проведення комплексної модернізації багатьох видів виробничого устаткування збільшує його продуктивність на 30—50%, а зв’язані з цим витрати не перевищують половини вартості нових технічних конструкцій аналогічного призначення. Економічно доцільніше здійснювати як загальнотехнічну, так і технологічну (цільову) модернізацію устаткування під час проведення його капітального ремонту.

Метод визначення ефективності витрат на модернізацію такий самий, як і витрат на проведення капітального ремонту. Для цього можна користуватися формулою (2.4), поставивши у її чисельнику витрати на модернізацію замість витрат на капітальний ремонт відповідного устаткування. Коефіцієнт ефективності витрат на капітальний ремонт і модернізацію, коли їх здійснюють одночасно, можна розрахувати за формулою:

де M — витрати на модернізацію. При цьому величини a, P і S , що входять у формулу (2.2), треба визначати за даними модернізованої та нової машини.

Важливим елементом процесу відтворення основних фондів є заміна фізично спрацьованих і технічно застарілих засобів праці.

Визначення необхідного (економічно раціонального) щорічного обсягу заміни засобів праці передбачає: 1) встановлення оптимальних проти експлуатації відповідних їхніх видів (груп); 2) розрахунки такого щорічного обсягу заміни, який може забезпечити дотримання оптимальних строків функціонування устаткування та інших видів основних фондів. За простого відтворення засобів праці розмір їхньої заміни (вибуття) практично має дорівнювати нормі амортизаційних відрахувань на реновацію, а за розширеного відтворення — залежатиме не лише під нормативного строку експлуатації (норми амортизації), а й від темпів щорічного збільшення обсягу основних фондів.[4]

3. Аналітичні розрахунки по проведенню капітального ремонту з модернізацією

Користуючись наведеними в таблиці 3.1. техніко-економічними показниками, необхідно економічно обґрунтувати доцільність проведення капітального ремонту з модернізацією, чи заміни застарілих машин.

Таблиця 3.1. — Вихідні дані для розрахунків

Показник

Одиниця виміру

Види машин

А

Б

В

1. Вартість нової машини

гр. од.

1200

1600

2000

2. Продуктивність машин у першому циклі експлуатації:

  • а) нової машини;
  • б) старої, капітально відремонтованої машини;

в) старої, капітально відремонтованої і модернізованої машини

тис. ум. од

тис. ум. од.

тис. ум. од.

100

70

95

160

120

140

120

150

160

3. Тривалість ремонтного циклу:

  • а) нової машини;
  • б) старої, капітально відремонтованої;

в) старої, капітально відремонтованої і модернізованої

Роки

роки

роки

3,5

2,8

3

3

2,4

2,5

4

3,2

3,6

4. Втрати, пов’язані з недоамортизацією старої машини у випадку її заміни

гр. од.

328

240

450

5. Вартість капітального ремонту

гр. од.

300

640

500

6. Вартість капітального ремонту з модернізацією

гр. од.

480

800

500

7. Собівартість одиниці продукції, виготовленої на:

  • а) новій машині;
  • б) старій машині;

в) модернізованій машині

гр. од.

гр. од.

гр. од.

1300 1308 1303

1480 1486 1485

1600 1604 1603

Розв’язання

Ступінь ефективності витрат на капітальний ремонт машини визначається за формулою:

  • де ер — коефіцієнт ефективності витрат на капітальний ремонт діючої машини;

R i — витрати на очікуваний ремонт;

  • Se — перевищення експлуатаційних витрат щодо капітально відремонтованої машини над поточними витратами щодо нової машини;
  • Kh — вартість придбання та встановлення нової машини;
  • Sa — втрати від недоамортизації діючої машини;
  • а — коефіцієнт, який характеризує співвідношення продуктивності діючої та нової машини;
  • b — коефіцієнт, який відображає співвідношення тривалості ремонтного циклу відповідно тих же машин.

Доцільність проведення модернізації визначається за формулою:

де M — витрати на модернізацію,

a, b, Se — необхідно визначити заданими модернізованої і нової машини.

1. Машина А.

Коефіцієнт ефективності витрат на капітальний ремонт:

Коефіцієнт ефективності витрат на капітальний ремонт і модернізацію:

Висновок: вигідніший капітальний ремонт з модернізацією.

2. Машина Б.

Коефіцієнт ефективності витрат на капітальний ремонт:

Коефіцієнт ефективності витрат на капітальний ремонт модернізацію:

Висновок: вигідніша заміна.

3. Машина В.

Коефіцієнт ефективності витрат на капітальний ремонт:

Коефіцієнт ефективності витрат на капітальний ремонт і модернізацію:

Висновок: вигідніший капітальний ремонт.

3.1 Зразок сіткового графіку капітального ремонту основних фондів.

На рис. 3.1 показаний зразковий сітковий графік капітального ремонту великого складного об’єкту. Події з 1 по 6 включають загальні підготовчі роботи: отримання завдання, проведення загального огляду, складання актів і інші підготовчі роботи (у годиннику), які виробляються до зупинки об’єкту; події 7, 20, 33, 46, 67 — відключення всіх видів живлення і початок ремонту; події 8, 21, 34, 47 — закінчення зняття агрегатів; події 9, 22, 35, 48 — вироблена доставка агрегатів в ремонтний цех з установкою на місці; події 19, 32, 45, 58, 65 — доставка відремонтованих агрегатів з цеху на об’єкт закінчена; подія 71 — об’єкт зібраний і готовий до випробування; події 72, 73, 74 — випробування закінчені, об’єкт зданий в експлуатацію. Всі події і роботи, укладені в прямокутник, позначений пунктиром, здійснюються в ремонтному цеху. За наявності запасних агрегатів всі роботи в ремонтному цеху мої у г вироблятися незалежно від термінів ремонту об’єкту, по так званому нульовому плану. На графіку наочно показана висока ефективність агрегатного ремонту. 2 Терміни ремонту скорочуються в даному прикладі з 544 ч по критичному шляху 22 до 56. Тільки таким чином можна провести великий ремонт в святкові дні (або за суботу і неділю).

В умовах масового автоматизованого потоку така організація капітальних і інших великих планових ремонтів — єдина можливість обійтися без зупинки виробництва.

Рис. 3.1 Зразок сіткового графіку капітального ремонту складного об’єкту.

4. Техніко-економічне обґрунтування раціонального вибору технологічного процесу

Таблиця 4.1 Характеристика деталі, що оброблюється

Назва

Заготовка деталі

Маса деталі, кг

Назва

Матеріал

Маса, кг

Ступиця

Штампування

Сталь 45Х

5,36

4,03

Таблиця 4.2 Характеристика стійкості ріжучого елементу (свердла)

Характеристика

Період стійкості, год.

1

Число переточувань

13

Час переточування, хв.

2,5

Розряд заточника

3

Річний випуск деталей — 208 000 шт.

Таблиця 4.3 Вихідні дані для розрахунку

Вихідні дані

Одиниці виміру

Варіант

Базовий

Проектний

Обладнання

1.1 Модель

1.2 Вартість

1.3 Потужність електродвигунів

грн.

кВт

Токарно-гвинторіжучий

1К625

5260

10

Токарно-гвинторіжучий

1М63

4840

13

Ріжучий інструмент

2.1 Назва

2.2 Кількість

2.3 Вартість одиниці

шт.

грн.

Різець

1

2,4

Різець

1

2,4

Штучний час

хв.

3,87

1,15

Машинний час

хв.

2,46

0,72

Розряд робітників

3

3

Виробнича площа на станок

м 2

3,84

8

Кількість устаткування по базовому і проектованому варіантах розраховується по формулі:

, (4.1)

де t шт — штучний час на операцію, хв.;

N год — річна виробнича програма, шт.;

Ф д — дійсний річний фонд часу, год.:

  • де — відсоток простоїв (до 10 %);

Ф реж — режимний фонд часу;

Ф реж = к-ть роб. днів

  • к-ть змін
  • к-ть годин в зміні

Ф реж = 12·24·1·8=2304

Ф д = 2304·(1-0,1)=2073,6

Коефіцієнт завантаження устаткування визначаємо по формулі

, (4.2)

де Пр — розрахункова кількість устаткування;

  • Ппр — прийнята кількість устаткування, розраховується шляхом округлення Пр до цілого числа.

Розрахунок технологічної собівартості

Для визначення технологічної собівартості проводиться розрахунок окремих елементів витрат.

Вартість матеріалу виробу визначається по формулі

, (4.3)

де Q — норма витрати матеріалу (маса заготівки), кг;

Ц м — ціна матеріалу (заготівки), грн.; приймаємо для сталі 1,2 грн|./кг,

q — вага відходів, що реалізовуються, кг;

Ц о — ціна відходів, грн|.; приймається 10 % від ціни матеріалів.

(грн.)

Основна і додаткова зарплата виробничого робочого з відрахуваннями на соціальне страхування і до інших фондів (за виконувану операцію) визначається по формулі

, (4.4)

де С ч — годинна тарифна ставка відповідного розряду, грн|.;

  • Розряд Ставка, грн|./год.

II 1,69

III 2,02

IV 2,10

K 1 — коефіцієнт, що враховує додаткову зарплату; K1 = 1,3 -1,5;

К 2 — коефіцієнт, що враховує нарахування на заробітну платню; приймається К2 = 1,375;

t шт — штучний час на операцію, хв.;

К мн — коефіцієнт, що враховує багатоверстатне обслуговування; приймається Кмн =1;

  • n — кількість одиниць устаткування на даній операції, шт.

(грн.)

(грн.)

Амортизаційні відрахування по устаткуванню, віднесені на дану операцію, визначаємо по формулі

, (4.5)

де S о — вартість одиниці устаткування, грн|.;

  • K — коефіцієнт, що враховує витрати на транспортування і монтаж| устаткування;
  • K = 1,1-1,15;
  • а — норма амортизаційних відрахувань (15 %);
  • n — кількість одиниць устаткування на даній операції, шт.;

N год — річна програма деталей, шт.

(грн.)

(грн.)

Витрати на ремонт устаткування приймаємо укрупнено пропорційно величині амортизаційних відрахувань по формулі

, (4.6)

де К — коефіцієнт, що встановлює залежність величини витрат на ремонт від величини амортизаційних відрахувань (приймаємо 160 — 200 %)

(грн.)

(грн.)

Витрати на силову електроенергію Э по даній операції

, (4.7)

де N y — сумарна встановлена потужність електродвигунів одиниці устаткування, кВт;

t маш — машинний час, хв.;

K 1 — коефіцієнт, що враховує використання встановленої потужності, що витрачається при холостій роботі устаткування (приймаємо K1 = 0,25);

К 2 — коефіцієнт використання встановленої потужності устаткування в процесі різання (приймаємо К2 = 0,5 — 0,8);

S э — вартість одного кВт

  • год. електроенергії, грн|.;
  • приймається Sэ = 0,14 грн.

(грн.)

(грн.)

Витрати на ріжучий інструмент (З и ), що доводиться на операцію, розраховуються по формулі

, (4.8)

де S и — вартість інструменту, грн|.;

S n — вартість переточування, грн|.:

де С ч — годинна ставка заточника, грн|.;

t nep — час переточування, мін.;

  • n — число переточувань до повного зносу (збільшенням одиниці враховується час роботи інструменту до першого переточування);

К уб — коефіцієнт, що враховує випадковий спад:

Різці — 1,10-1,05

Свердла — 1,20-1,10

Фрези — 1,10-1,05

Т ст — стійкість інструменту між двома переточуваннями, хв.

(грн.)

(грн.)

(грн.)

Витрати на допоміжні матеріали В м , віднесені на операцію, визначаємо укрупнено по формулі

, (4.9)

де М — річні витрати на| допоміжні матеріали, приймаємо рівними 48,5 грн. в рік на одиницю устаткування;

  • n — кількість одиниць устаткування, шт.

(грн.)

(грн.)

Витрати на утримання виробничої площі З п , віднесені на операцію, визначаємо по формулі

, (4.10)

де S пл — площа, безпосередньо займана одиницею устаткування, м2 ;

К — коефіцієнт, що враховує додаткову площу під проходи і проїзди:

Таблиця 4.4 Коефіцієнт К

К

Площа під верстат, м 2

4,0

до 3

3,5

3-6

3,0

6-12

2,5

12-20

2,0

20-60

1,5

понад 60

n — кількість одиниць устаткування;

Р — річна норма витрат по утриманню 1 м 2 виробничої площі, грн. (приймається від 20 до 80 грн.).

(грн.)

(грн.)

Результати розрахунків елементів витрат технологічної собівартості заносимо в таблицю і підсумовуємо по варіантах.

Таблиця 4.4 — Технологічна собівартість одиниці виробу

Найменування елементів витрат

Базовий варіант

Новий варіант