Символізм як мистецький напрямок

Реферат

Курсова робота

Символізм як мистецький напрямОК

ЗМІСТ

Вступ

і. Символізм як мистецький напрям кінця XIX століття

іі. Поль Верлен (1844-1896).

Новаторство поета-символіста

III. Естетичні погляди та творчість Артюра Рембо (1854-1891)

Висновки

Література

ВСТУП

Французька поезія кінця XIX – початку XX століття – справжній квітник дивовижних образів і художніх відкриттів. У цей період співіснувало багато літературних напрямів течій, шкіл, працювали видатні митці, вплив яких на всю наступну епоху – Ш.Бодлер і «парнасці», П.Верлен і А.Рембо, С.Малларме і П.Валері та ін. У чому ж секрет «золотої доби» французької поезії? Звідки взялося це розмаїття постатей і творчих здобутків ? Чому саме в цей час народилися неперевершені шедеври поетичного мистецтва? І чому саме в цей час в поезії розпочався той великий переворот ,що згодом охопив всю літературу ?…

Таємниця злету французької поезії кінця XIX – початку XX століття криється передовсім у тих мотивах ,що скеровували шукання митців. Вони перші замислили проникнути в глибини людської душі, осягнути вічну таїну світу і створити художню дійсність , яка нічим не поступалася б реальності. Прагнули пізнати сутність усього ,що є на землі і в душі людини, розкрити моральний зміст існування особистості і утвердити велику місію культури в духовному оновленні світу.

Невипадково у цей час виникають різні школи й течії, в яких письменників об’єднують велика віра в силу мистецтва, потяг до прекрасного на противагу брутальній реальності.

Символісти вбачали мету мистецтва в тому, щоб втілити ідею у зрозумілий людині символ та розвинути її за допомогою нескінченних гармонійних варіацій. Тому поети-символісти іноді дивували читача згадками про звучання запаху, колір ноти, аромат думки.

У пошуках вічної Ідеї, вічної Істини символісти використовували такі художні засоби, як складний метафоризм, інакомовлення, музичність, сугестію, багатозначність слів, аналогії, абстрагованість образів тощо. Все це обумовлює і складність сприйняття символістських творів.

Найвідомішими представниками символізму у Франції є: П.Верлен, А.Рембо, С.Малларме; у Бельгії – М.Метерлінк, Е.Верхарн, Ж.Роденбах; в Англії – О.Вайльд; у Німеччині – С.Георге, Г.Гауптман; в Австрії – Р. М. Рільке, Г. Гофмансталь; у Норвегії – пізній Г.Ібсен, К.Гамсун; у Росії – О.Блок, В.Брюсов, А.Бєлий; в Україні – М.Вороний, Олександр Олесь, О.Слісаренко, Д.Загул, П.Тичина та інші.

6 стр., 2877 слов

Модерністська проза початку ХХ століття

... від миттєвого до загального. Письменники-модерністи: ПІ. Бодлер, П. Верлен, А. Рембо, Дж. Джойс, Ф. Кафка, М. Пруст, Р. М. ... XIX століття у Франції, а невдовзі поширився в інших країнах. Поява модернізму пов'язана з принципово новим розумінням мистецтва і ... складність реального життя. З кінця вісімдесятих років настав "новий рубіж віків", почалася нова епоха. XX століття, з його протиборством різних ...

І. СИМВОЛІЗМ ЯК МИСТЕЦЬКИЙ НАПРЯМ КІНЦЯ ХІХ СТОЛІТТЯ

Всесвіт – лише галерея символів.

Теодор-Симон Жуффруа

Символ – одна з сил природи, і не людському

розуму опиратися його законам.

М. Метерлінк

На межі ХІХ-ХХ ст. поетична першість у Західній Європі, раніше поділена між собою англійцями і німцями, переходить до французів. Творчість Ш. Бодлера, П. Верлена, А. Рембо, С. Малларме – це ціла літературна епоха не лише французької, а й світової літератури.

У кінці ХІХ століття було помітним панування декадентського умонастрою, звідти ж виходять джерела багатьох мотивів зневіри, туги, відчаю творчості французьких поетів-символістів. Існувала усталена думка, що Західна Європа знаходиться у стані хвороби, старіння і руху до повного занепаду. Люди мистецтва усвідомили, що зла в світі набагато більше, ніж добра, «немає більш богів», а «зневірена Любов… плаче серед вуличного бруду» («Рембо Місто»).

І душа людини постійно веде двобій з собою і зі світом. Виникає символічне сприйняття поета як посередника між землею і небом, обранця природи. Для символістів митець – це Бог, оскільки він інтуїтивно відчуває шлях до істини і створює свій художній світ. А точніше для символістів, які приречені на «вічне блукання й поривання у нетрях духу», єдиним дійсним Богом є Мистецтво в усіх його проявах.

Вже Бодлер проголосив, що досягнення гармонії у світі неможливо, сам поет страждає від нелегкого дару бачити більше і глибше, ніж звичайні люди. З легкої руки П.Верлена виникає визначення «прокляті» поети. Однак на відміну від поетів, що співпрацювали в середині 80-х років з журналом «Декадент», «прокляті» поети намагалися перебороти свій хворобливий стан, не залишали поривання до «білосніжних вершин» (за О.Блоком).

підказати за допомогою натяку –

Тобто нове мистецтво глибоко символічно, так би мовити «навмисно» символічно (враховуючи вже діяльність С.Малларме, класифікацію символізму за М.Метерлінком та ін.).

Загалом символічне сприйняття світу таке ж давнє, як і культура людства. Але в кінці ХІХ ст. термін «символізм» для визначення нової школи в мистецтві запропонував Жан Мореас у статті «Літературний маніфест. Символізм» (1886): «Назва, що нами запропонована, – СИМВОЛІЗМ, – єдина, що підходить для нової школи, лише вона передає без викривлення творчий дух сучасного мистецтва». Символізм є орієнтацією на непроясненість і багатозначність художнього слова. Він розкриває себе у встановленні глибинних зв’язків усього в світі.

Хоча символізм кожної країни має свої особливості, можна визначити загальні риси європейського символізму: естетизм, бо символізм – це естетичний порив до високого і заглиблення у таємниче, тому наступними рисами будуть філософічність та містицизм; абстрактність образів, узагальненість (створення символів); багатозначність слова, суб’єктивне навіювання змістів (сугестія); відхід від банальної буденності; всебічне і глибоке осмислення дійсності.

26 стр., 12600 слов

Статья: Образотворче і декоративно-ужиткове мистецтво

... історично-алегоричного характеру на тему подій внутрішньополітичної боротьби в Польщі на початку XVII ... беспрецедентно, но все дело в декоративном орнаменте и реликвии фактуры. ... століття цей комплекс відходить на дальший план. У новому варіанті ансамблю, який вперше з’явився на львівському ґрунті на ... на досить широку географію творчості митця. На тлі занепаду перемишльського осередку від кінця ...

II. Поль Верлен (1844-1896).

Новаторство поета-символіста

Моя душа народилася для жахливих катастроф.

П. Верлен

В історії французької літератури П.Верлена вважають неперевершеним майстром імпресіонізму і водночас яскравим представником французького символізму. На традиційній церемонії у 1891 році він був обраний «королем поетів» після Леконта де Ліля. Поет суму та безнадії, Верлен назвав себе та інших представників свого покоління «проклятими поетами». Життя цього митця – це непередбачувані повороти долі, постійне шукання себе. В його поезіях звучить туга і біль, самотність і розчарування, передаючи найтонші почуття, які може врити митець.

Поль-Марі Верлен народився 30 березня 1844 року в містечку Меці (Франція) у сім’ї військового інженера. Коли Полю виповнилося сім років, сім’я переїжджає до Парижа, де і пройшли шкільні роки майбутнього поета. Вже під час навчання у школі Верлен починає писати вірші. У 1858 році він надсилає свою поезію «Смерть» Вікторові Гюго. Але відповіді від шанованого метра французьких романтиків юний поет так і не дочекався. Проте це не вплинуло на намір писати вірші.

У 1862 році Верлен закінчив ліцей і вступив на юридичний факультет університету. Бажання вчитися пройшло надто швидко. Вже у 1864 році він влаштовується дрібним службовцем до страхового товариства, потім до мерії одного з паризьких районів, згодом до міської ратуші. Але до кар’єри службовця Верлен ставився з іронією, його більше цікавило сучасне мистецтво. Ще під час навчання у ліцеї він прочитав збірку Ш. Бодлера «Квіти зла», багато поезій з якої знав напам’ять.

У 1863 році надрукований перший вірш Верлена – сонет «Пан Прюдом», ваш свідчив про приналежність автора до поетичної групи «Парнас». Парнасці надзвичайно вплинули на формування світогляду та естетичних поглядів поета, сам Верлен друкувався в збірнику «Сучасний Парнас». Вплив поетичних принципів парнасців відчутний у перших збірках Верлена – «Сатурнічні поезії» (1866) та «Вишукані свята» (1868).

Назва першої книги «Сатурнічні поезії» пов’язана з віршем Бодлера «Епіграф до засудженої книги». Згідно з уявленням астрологів, Сатурн – похмура, сумна планета. Верлен відносив себе до людей, які не знаходять щастя, але ніколи не зупиняються у прагненні до нього.

У 1870 році 26-літній Поль одружився з Матільдою Моте і сподівався, що шлюб буде вдалим. Ці настрої знайшли відображення в наступній збірці «Добра пісня» (1870).

У 1871 році нікому не відомий юнак із провінційного містечка Шарлевіля, А. Рембо, надіслав Верлену листа з поезією «П’яний корабель». Верлена настільки вразив загадковий та експресивний твір молодого поета, що він запрошує Рембо до Парижа. Долі двох видатних французьких поетів – Верлена і Рембо – пов’язані не лише розвитком символізму. Не зважаючи на різницю у віці, Рембо завжди дивним чином впливав на свого наставника. Це призвело до того, що Верлен (разом з Рембо) тікає з дому, залишивши дружину з немовлям. Поети мандрують Європою, відвідують Бельгію, Англію. Ці стосунки закінчились трагічно для обох поетів: у липні року під час сварки Верлен поранив Рембо, вистреливши з револьвера, і був осуджений брюссельським судом до дворічного ув’язнення. У в’язниці він отримав повідомлення, що дружина розлучилася з ним. Саме тоді написана збірка «Романси без слів» (1874).

2 стр., 652 слов

Осенние песни Поля Верлена

... скрипки, смычком которой была | судьба поэта, срывала с ее струн печальные осенние песни ... Они такие же печальные, как (сочинение на схожую тему). Помогло сочинение? Потыкай кнопки ↓ Читайте также: ... и тоски. Именно к последним нале-ЛС9.В Поль Верлен. Эта боль души и порождает образ «осеннего сердца», с струн которого доносятся печальные осенние песни: Ячать хлипки, Хриплые скрипки ноября ... ...

Кожна поезія цієї збірки – справжня пісня душі. Саме в музичності одна з причин складності перекладу верленівських віршів. В. Брюсов, який багато перекладав поезії Верлена російською, зазначав, що «Romances sans paroles» («Романси без слів») у перекладі перетворюються на «Paroles sans romances» («Слова без романсів»).