Реографія метод обстеження загального та органного кровообігу

Реферат

Реографія — безкровний неінвазивний метод дослідження кровотоку в різних органах, заснований на вимірюванні біологічного імпедансу тканин, мінливого пропорційно пульсовому кровенаполнению органу.

У клінічній практиці реографія існує вже близько 50 років, а в експерименті — понад століття. Численними експериментами доведено достатня точність і достовірність даних реографіче- ського дослідження. Встановлено, що за допомогою реографії можна оцінити кровообіг практично будь-якого органу. Залежно від області клінічного застосування виділяють приватні методи: реокардіо-, реопульмоно-, реогепато-, реорено-, реоутеро-, реоофтальмо-, реовазо- і реоенцефалографію.

Існувало кілька назв даного методу: плетизмография (pletismo — наповнення), імпедансна (імпеданс — електричний опір живих тканин) плетизмография. В останні роки встановився термін — реографія (rheos — потік) — реєстрація постійно змінюється величини електричного опору різних органів і ділянок організму, обумовленої ступенем кровонаповнення судин в залежності від фази серцевого циклу.

Відповідно до закону Ома, сила струму обернено пропорційна опору. Повний електричний опір живих тканин складається з основного (омічного) і додаткового (реактивного).

Останнє виникає внаслідок поляризації клітинних мембран при проходженні електричного струму. Для нейтралізації додаткового опору, що заважає проведенню дослідження, зменшення електричного опору покривних тканин, стабілізації електропровідності і усунення впливу зовнішніх факторів при проведенні реографии використовується струм високої частоти (30-175 кГц) і малої величини (від 1 до 10 мА).

Основний опір, в свою чергу, складається з постійного, залежить від характеру органу і його структури, і змінного, обумовленого зміною кровонаповнення в результаті роботи серця. Реєстрація пульсових коливань змінної складової імпедансу і являє собою реограми.

Таким чином, застосування слабкого високочастотного струму при дослідженні стану гемодинаміки дає можливість використовувати для цього поверхневі електроди, встановлені на відповідній ділянці тіла.

Форма і амплітудні характеристики реограми залежать, головним чином, від чотирьох чинників: стану прохідності і тонусу судинного русла, пропульсіонной здатності серця, властивостей зондуючого струму і площі електродів. Останні два параметри, як правило, є стандартними, заданими для даної методики. Тому основна увага лікар повинен приділяти дослідженню перших двох чинників, причому бажано в комбінації.

2 стр., 527 слов

Учащейся 8 класса :»Моя семья-моя опора»

... и дорожить им. Ведь любящая семья это и есть счастье, ведь это и есть то, что все ищут веками: смысл жизни. ... темы сливаются в одну, поскольку первая без второй не может существовать. Тема идеальной семьи волнует многих творческих людей и у каждого из ... миллионы маленьких частиц. Останутся лишь воспоминания. Без семьи жизнь становится пустой, ненужной. Я поняла, что не нужно тратить время на ссоры и ...

В діагностичному плані реографія дозволяє оцінити з достатнім ступенем точності:

  • Прохідність великих (магістральних) артерій;
  • Об’ємне пульсовий кровонаповнення досліджуваного органу;
  • Тонус і еластичність артерій різного калібру;
  • Стан венозного відтоку;
  • При наявності оклюзії (закупорки) артерій — її рівень і поширеність, а також диференціювати органічні зміни судин від функціональних.

Неінвазивний реографии надає широкі можливості для виконання функціональних проб, діагностики захворювань і динамічного спостереження за їх перебігом і лікувальним процесом.

Апаратура і методика дослідження

У практичній медицині частіше застосовуються 4-канальні реографічні приставки (РГ-4-01, 4РГ-1М, 4РГ-2М).

Як реєструючих пристроїв можуть використовуватися електрокардіографи та електроенцефалографи. Основним недоліком існуючих реографом є ??складність і суб’єктивізм настройки, неможливість автоматизованої кількісної оцінки кривих. Поява комп’ютерних комплексів для запису і аналізу реограмм значно полегшило вирішення цих завдань.

Автоматичний аналіз реограми неможливий без синхронної реєстрації одного з відведень електрокардіограми. У цій іпостасі зазвичай використовується II стандартне відведення. При аналізі автоматично розпізнається вершина зубця R, щодо якого в значній мірі і ведуться подальші розрахунки реографічних показників (рис. 6.6).

Реограма будь-якій області (крім серця) складається з анакроти (висхідної частини), вершини і Катакроту (низхідній частини), на якій розташовуються 1-3 додаткові хвилі (див. Рис. 6.6).

Амплітуда систолічною хвилі відображає пульсової приріст обсягу крові, інтенсивність артеріального кровонаповнення. Вершина реограми відповідає моменту, коли приплив крові дорівнює відтоку, т. Е. Швидкість кровонаповнення дорівнює нулю.

Низхідна частина реограми полога і характеризує венозний відтік. На Катакроту може бути кілька додаткових хвиль, але одна з них найбільша і відповідає ді астоліческой хвилі периферичної сфігмограми. Систолическому підйому може передувати Пресістоліческій хвиля (її пов’язують зі скороченням передсердь), вид якої різний.

Обстеження, в залежності від методики, проводиться сидячи або лежачи, бажано застосовувати спеціальні крісла, що дозволяють змінити положення тіла пацієнта. При цьому слід пам’ятати, що при горизонтальному положенні відбувається фізіологічне зниження судинного тонусу.

При реєстрації реограмм можуть з’являтися певні перешкоди, що утрудняють аналіз кривих, а в ряді випадків тягнуть за собою отримання недостовірних результатів. Сучасні комп’ютерні комплекси для запису і аналізу реограмм звели до мінімуму так звані технічні похибки, що виникають від неправильної настройки реографом і реєструє апаратури.

Мал. 6.6. Вид об’ємної реограми (I) і диференціальної (II) (перша похідна) РГ в поєднанні з ЕКГ (III)

Найчастіше артефакти виникають внаслідок недостатньо щільного закріплення електродів на шкірі пацієнта, поганого контакту електрода з відводить кабелем. У цих випадках на реограмм можуть спостерігатися спотворення форми і різкі коливання амплітуди кривих, зміщення їх по відношенню до ізолінії (нестабільність, неповторяемость записи), що посилюються при довільних (в т.ч. гіперкінезах) і дихальних рухах, розмові.

13 стр., 6323 слов

Аналіз роману «Собор» Олеся Гончара

... Валерія Шевчука і Романа Іваничука, Григора Тютюнника І Олеся Гончара, адже роман «Собор» було заборонено літературними критиками на двадцять років) ... чи легша за смерть фізичну. 1 Саме тому Олесь Гончар так багато уваги приділяв зображенню духовної краси представників ... юнак, що вигнав осквернителів з храму». Справжнім скарбом творчості Олеся Гончара є багата, співуча мова. Саме вона є однією з ...

Якщо в одному або декількох відведеннях з’являються перевернуті (інвертовані) реографічні хвилі, то це є свідченням неправильної настройки апарату, неправильного приєднання відвідного кабелю або наявності зворотного (ретроградного) кровотоку в досліджуваній ділянці, що вкрай важливо для діагностики судинної патології, а у відповідних випадках і смерті мозку.

Методика комп’ютерного аналізу реограми. В принципі, клінічний аналіз реограми за допомогою комп’ютера організований точно так же, як і традиційна рутинна методика розшифровки реографічного кривих, зареєстрованих графічно, що проводиться «ідеально сумлінним лікарем». Тут в якості такого «ідеального лікаря» виступає персональна ЕОМ. Таким чином, комп’ютерний аналіз реограми на увазі чітко задану послідовність дій відповідно до внутрішньої логікою програми.

Схема аналізу складається з чотирьох основних етапів.

Візуальний аналіз

кількісний аналіз

Для уточнення даних візуального і кількісного аналізу вихідної (фонової) реограми доцільно проведення ряду функціональних проб: навантажувальних, фармакологічних, температурних, зі зміною положення тіла або досліджуваного органу (частини тіла) і ін. При цьому відбувається автоматичне співставлення результатів аналізу до і після виконання проби . Функціональні проби дозволяють уточнити характер патологічного процесу, ступінь його вираженості і розпізнати приховану патологію.

Верифікуйте клінічні синдроми, Структура протоколу реографического дослідження.

Він складається з п’яти пунктів:

  • Тип кровотоку.
  • Обсяг кровотоку.
  • Оцінка тонусу артерій різного калібру.
  • Час поширення пульсової хвилі.
  • Оцінка венозного відтоку.

Залежно від цілей і завдань реографического дослідження цей протокол може бути сформований у вигляді короткого текстового укладення або з цифровим обґрунтуванням.

За бажанням лікаря до висновку може бути додана інформація про вегетативної регуляції діяльності серцево-судинної системи за даними кардіоінтервалографії, а також рекомендації щодо лікування виявлених розладів.

Фізіологічний і клінічний сенс кількісних показників реограми.

З метою отримання вихідних даних, необхідних для проведення математичної обробки показників реограми , Здійснюється обчислення її першої похідної (диференціальної кривої), що характеризує швидкість зміни опору тканин під час систоли і діастоли.

реографической

Всі показники, які використовуються при аналізі реограмм, можуть бути об’єднані в кілька груп.

Показники, що характеризують інтенсивність артеріального кровотоку: максимальна амплітуда основної хвилі (Аарті), реографічний індекс (РІ), амплітудно-частотний показник (АЧП), відносний об’ємний пульс (Рг), реографічний показник (РП), відносний реографічний показник (МРП), а також регіонарний хвилинний пульсової обсяг (РМПО).

11 стр., 5142 слов

Социально-экономические последствия инфляции

... мірою - залежністю від зовнішнього енергопостачання. Таблиця 1 Індекс споживчих цін країн СНД у 1991-1994 рр. КРАЇНИ ... витратах на виготовлення продукції, спостерігається рік у рік. Ці ж тенденції чітко простежуються і в 1996 році. Показники 1990 ... витратної економіки продукція виявилась неконкурентноспроможною не тільки на зовнішньому, а й на внутрішньому ринку. Водночас збільшення сукупних витрат у ...

Показники тонусу і еластичності артерій: індекс швидкого наповнення (ИБН), показник уповільнення кровотоку (ПЗК), співвідношення амплітуд артеріальної і венозної компонент реографической хвилі (Авен / Аарті), дикротичний індекс (ДІК), діастолічний індекс (ДІА), модифікований діастолічний індекс (МДІА).

Крім того, враховуються тимчасові параметри: тривалість серцевого циклу (Ткардіо), час поширення пульсової хвилі (0-x), час підйому анакроти (Альфа), час швидкого і повільного кровонаповнення (Альфа1 і Альфа2 відповідно) і їх співвідношення (Альфа 1 / Альфа2), тривалість Катакроту (ткати), відносні тимчасові параметри (Альфа / Ткардіо,

Ткати / Ткардіо, Альфа / ткати).

Важливу діагностичну інформацію про стан тонусу артерій несуть швидкісні показники: максимальна швидкість швидкого наповнення (Гмакс) і середня швидкість повільного наповнення (Р ^ р).

Певну роль відіграє інтерпретація таких параметрів, як кут нахилу анакроти і кут вершини.

Показники гемодинаміки в венозному руслі: показник венозного відтоку (ППО), коефіцієнт венозного відтоку (КВО), індекс Симонсона (ІВО Сім).

Для діагностики венозного застою в нижніх кінцівках дуже інформативні показник Бета (ПБета) і відносний показник Бета (ОПБета).

На закінчення слід зазначити, що хоча багато параметрів частково дублюють один одного, все ж кожен з них несе особливу інформацію, що дозволяє більш повно зрозуміти сутність патологічних процесів, що вражають судинне русло. Дати цю інформацію лікаря і покликаний автоматизований аналіз.


| Конфіденційність медичної інформації | Неоднозначність медичної інформації | Специфіка подання медичних даних | Інтерпретація медичних даних | Причини застосування непараметричної статистики в медицині | Короткий огляд непараметричних методів | Поняття про медичні приборно-комп’ютерних системах | Класифікація медичних приборно-комп’ютерних систем | Принципи побудови БПКС |