Розділ 1. Життєвий шлях М. В. Лисенка
Народився Микола Лисенко у 1812 році в селі Гриньки на Полтавщині. Вже з раннього дитинства він тягнувся до музики, любив слухати народні пісні. Першою вчителькою його була мати, Ольга Єреміївна Лисенко — досить добра піаністка. Згодом його віддали до пансіонату П. Гедуена в Києві, потім — до харківської гімназії, де він навчається також і музики. Фортепіанну гру він проходить під керівництвом відомих педагогів А. Паночіні та І. Вільчека. Перебуваючи в Харкові, він часто виступає на вечорах як піаніст і акомпаніатор.
У 1859 році Микола вступає до Харківського університету, а через рік переводиться до Києва, куди переїжджають на постійне мешкання його батьки. Лисенко поринає у студентське життя: опановує науки, бере участь у таємних сходках, влітку активно записує фольклор.
Захоплення юнака поезією Тараса Шевченка згодом переростає у глибоку любов до його натхненної творчості. Палке й гостре слово Кобзаря виховує Лисенка як громадянина і митця.
Вже у студентські роки Микола Віталійович збирає довкола себе любителів музики і організовує студентський хор, репертуар якого складається переважно з українських народних пісень, записаних і опрацьованих Лисенком.
Закінчивши природничий факультет університету і захистивши магістерську дисертацію, Лисенко вирішує пов’язати свою долю з музичним мистецтвом. У студентські роки він не припиняв заняття з фортепіано, робив перші спроби в композиції.
Навчання в Лейпцігській консерваторії
У період з 1867 по 1869 роки Микола Віталійович Лисенко отримує освіту в Лейпцігській консерваторії, яка вважається одним з найкращих музичних навчальних закладів в Європі. Під керівництвом відомих викладачів, таких як І. Мошелес, К. Рейнеке, Е. Венцель, Е. Ріхтер та інших, він успішно закінчує повний курс фортепіанної гри і проходить навчання з історії музики та інших теоретичних предметів.
Екзаменаційна комісія вищого закладу відзначає його високий рівень гри на фортепіано і надає йому право на гастрольні подорожі по Європі. Таким чином, Микола Лисенко отримує можливість показати свої вміння та талант за кордоном.
Творчість у Петербурзі
З 1874 по 1876 роки Лисенко перебуває в Петербурзі, де він відвідує лекції з інструментовки у видатного композитора М. Римського-Корсакова. У цей час він активно працює над створенням власних творів, вокальної та фортепіанної музики.
Особливу увагу Лисенко приділяє опрацюванню українських народних пісень для хору. Він організує хор в Соляному містечку Петербурга, який активно бере участь у концертах слов’янської музики. Крім Миколи Лисенка, у виступах беруть участь такі відомі артисти як М. Мусоргський і кобзар Остап Вересай. Преса позитивно відгукується на концерти, вказуючи на їхнє продовження традицій, започаткованих М. Балакірєвим.
Романтизм та його значення в мистецтві
... реальністю. Романтики шукали взаємопроникнення і синтезу мистецтв, злиття видів і жанрів мистецтва. У пластичних мистецтвах романтизм найбільше яскраво проявився в живописі і графіку і практично не ... —", "Крихітка Цахес"), Творчість цього письменника, якому не судилося стати музикантом (а музика була його пристрастю, чиновника за родом занять), — не забава, а, як сказав Г. ...
Розвиток хорової музики
У кінці 70-х і особливо в 80-ті роки Микола Лисенко виявляє зростаючий інтерес до хорової музики. Він організовує хор із студентів Київського університету і починає давати публічні концерти. Перший виступ хору відбувається в 1881 році.
Протягом цього періоду Лисенко написав значну кількість хорових творів, а також зробив багато обробок українських народних пісень для хору. Серед його творів можна відзначити кантати «Б’ють пороги» (1878) і «Радуйся, ниво неполитая», хорову поему «Іван Гус», хори «Сон», «Ой діброво, темний гаю» й інші, які базувалися на поезії Тараса Шевченка. В Лисенкових хорових композиціях можна знайти як героїчно-історичні, так і ліричні, лірико-побутові теми, а також народно-жанрові зарисовки.
Творчість Миколи Лисенка (1880–1907)
У 80-ті роки Лисенко активно працює в оперному жанрі. Він створює лірико-побутову фантастичну оперу «Утоплена», завершує третю редакцію лірико-комічної опери «Різдвяна ніч», пише дитячу оперу «Коза-Дереза», лірико-побутову «Наталку Полтавку» і героїко-історичну народну музичну драму «Тарас Бульба». Останній твір є вершинним у творчості Лисенка і найвищим досягненням української дожовтневої оперної музики. Це десятиліття (1880–1890) було найбільш плідним у творчості Лисенка. Вже в той час митець зумів глибоко й переконливо втілити у своїй музиці найпрогресивніші ідеї — ідеї революційних демократів, зокрема Т. Шевченка.
В ній звучав заклик до боротьби з соціальною несправедливістю, розкривалися світлі мрії про майбутнє, віра в народ, його творчі сили. Музика його, що міцно спирається на фольклорну основу, доступна і близька кожній людині.
У 90-ті й на початку 1900-х років продовжують виходити в світ Лисенкові обробки народних пісень для хору (так звані хорові десятки від четвертого до дванадцятого), п’ятий і шостий випуски народних пісень в обробці для голосу з супроводом фортепіано, а також окремі фольклорні цикли — «Веснянки», «Купальська справа», «Колядки та щедрівки», «Весілля».
Новою сторінкою в його вокальній музиці стали романси на вірші Г. Гейне, І. Франка, Лесі Українки, Дніпрової Чайки, Олександра Олеся та інших. Такі романси, як «Коли настав чудовий май», «У мене був коханий, рідний край», «Місяцю-князю», «Безмежнеє поле» стали класичними зразками української дожовтневої музики. З великих форм композитор пише кантату «На вічну пам’ять Котляревському», опери «Пан Коцький», «Зима й Весна», «Сапфо» (про долю давньогрецької поетеси).
Тоді ж було створено ряд мініатюр для фортепіано (опуси 37—41).
Події 1905—1907 років — першої російської буржуазно-демократичної революції — сколихнули суспільне життя України, вплинули на літературний і мистецький процес. Незважаючи на досить похилий вік (понад шістдесят років), Лисенко палко відгукнувся на цю подію. Композитор пише хор «Вічний революціонер», солоспів «В грудях вогонь», згодом оперу-сатиру «Енеїда», музику до драми «Остання ніч» М. Старицького. Митець створює також ряд ліричних мініатюр на слова Дніпрової Чайки, Олександра Олеся, М. Вороного — «Єрихонська рожа», «Айстри», «Нічого, нічого», кілька хорів, фортепіанних п’єс та оперу-хвилинку «Ноктюрн».
Понятя про дитячий фольклор. Шляхи його творення. Складові частини. Жанри
... них самих зміст (Анатолій Іваницький). Дуже поширеним жанром дитячого фольклору є лічилки, якими діти користуються, коли грають у ... под. Кіт -- один із найпопулярніших персонажів колискових пісень, який є і м'якеньким другом і вредним розбишакою, який ... етнографи. Отже, національне виховання, включаючи одну з найсуттєвіших його галузей -- етнопедагогіку, спроможне в недалекому майбутньому відродити ...
Миколу Віталійовича Лисенка (1842-1912) вважають одним з найвизначніших музичних науковців-фольклористів дожовтневого часу. Він є автором численних робіт зі збору, обробки та вивчення українського народного фольклору.
Розділ 2. Творчість М.В. Лисенка
2.1 Обробка народних пісень
Микола Віталійович Лисенко проявив інтерес до української народної музики ще в дитинстві. Цей інтерес продовжував розвиватись протягом всього його життя. У гімназії та університеті М. Лисенко захоплювався збором та вивченням фольклору. Він прагнув точно записати ладоінтонаційну будову, метроритм і музичну форму народних пісень.
Протягом усього свого творчого життя Лисенко займався збиранням народних пісень. Він групував їх за жанрами та видавав окремими випусками. У світ вийшло сім випусків з 40 піснями у кожному для голосу з фортепіанним супроводом (роки виходу: 1868, 1869, 1876, 1887, 1892, 1895, 1911).
Також Лисенко видав 13 випусків хорових десятків (1886, 1887, 1889, 1891, 1892, 1897-1898 — два випуски, 1908 — два випуски, 1909 — два випуски, останній випуск залишився в рукопису).
Понад це, було надруковано п’ять випусків обрядових пісень (два збірники «Веснянок», «Купальська справа», «Колядки та щедрівки», «Весілля», 1896-1903 рр., збірка танків і веснянок «Молодощі», 1876 р.) і «Збірник народних українських пісень в хоровому розкладі, пристосованих для учнів молодшого і підстаршого середнього віку в школах народних» (1908 р.).
Загалом у збірниках Лисенка зібрано понад 600 народних пісень, які охоплюють майже всі пісенні жанри: обрядові, побутові, історичні та думи. Значне місце у збірках займають пісні з соціальною тематикою.
Лисенко залишав мелодії та тексти народних пісень недоторканими. У фортепіанному супроводі до сольних зразків він прагнув повною мірою висвітлити природу ладогармонічну, що закладена у самій мелодії. У більш ранських обробках помітне прагнення до концертних акомпанементів. Проте в пізніших обробках М. Лисенко простіше підходить до фортепіанного супроводу, надаючи перевагу мелодичному началу. Ця простота дозволяла краще виразити народну мелодію.
Изучение творчества Николая Витальевича Лысенко позволяет погрузиться в мир поэзии и музыки, где слова поэтических произведений дополняются и комментируются фортепианным сопровождением. Звучит это как «песня застолья», иллюстрирует суету и суматоху общества, а также привносит другие образные оттенки. В пяти куплетах песни композитор постепенно усложняет и изменяет гармонию.
«Верховино, світку ти наш»
2.2 Романсы
В творчестве Николая Витальевича Лысенко более ста романсов. Интересно, что его творческий путь начался с сольной вокальной музыки, к которой он обращался практически всю жизнь. Большая часть романсов была написана в 60-80-е годы, а затем во второй половине 90-х и в 1900-е годы. Два периода в романсовом творчестве Лысенко свидетельствуют о его художественных поисках. В 60-80-е годы Лысенко обратился к поэзии Тараса Шевченко. И уже первые двадцать произведений в этом жанре, написанные за два года, подтвердили появление новой художественной личности. Чем привлекла Лысенко поэзия Великого Кобзаря? Прежде всего глубокой народностью, правдивостью в описании событий, пылким революционным пафосом, искренностью выражения. Для ранних романсов Лысенко выбрал тексты, в которых рассказывается о тяжелой женской судьбе, социальном угнетении.
Жанр русского романса в литературе и музыке второй половины XIX века
... проникали и в оперу, и в инструментальную музыку первой половины XIX века. В XIX веке развивается русский классический романс. Романс становится одним из ведущих жанров, отражая характерные для ... полонезных ритмов, наполнил мелодику присущей польской музыке элегичностью и драматизмом. Одним из его шедевров стал романс «Прежестокая судьбина». С конца XVIII века в России процветает любительство как ...
В романсе «Ой одна я, одна» передана жалоба девушки-сироты, которая не знала счастья, не ощутила тепла от родительского дома и не имеет будущего. Уже в фортепианном вступлении композитор представляет мотивы-зерна, содержащие музыкальную характеристику образа.
Мелодия романса, хотя и авторская, не народная, однако пропитана духом народной музыки. Для такого музыкального прочтения стимулом послужила сама поэзия Шевченко. Тут мы обнаруживаем модальные обороты из лирических песен, песен-романсов и плачей (переходы на широкие интервалы с постепенным их заполнением, скачки мелодии до VII увеличенной ступени в миноре, обороты с IV увеличенной ступенью в миноре и так далее).
Романсы Николая Лысенко с элементами народной музыки
Николай Лысенко — украинский композитор XIX века, чьи романсы и песни до сих пор звучат в музыкальных театрах и на концертных площадках. Большинство его сочинений написаны на стихи известных поэтов своего времени, а также на тексты фольклорных произведений. В музыкальных композициях Лысенко ярко звучит элемент народной музыки, которую он бережно сохранял и развивал в своих творениях.
Форма романса «Ой одна, я одна»
В романсе «Ой одна, я одна» Лысенко использовал двухчастную форму с повторениями и вариантными изменениями. Во втором варианте, который содержит кульминацию твора, музыка приобретает напряженность. В мелодии появляются вопросительные интонации, которые усиливаются диссонирующими гармониями.
Связь романсов с народной музыкой
В романсе «Ой одна, я одна», как и во многих других произведениях этого жанра на стихи Тараса Шевченко, композитор нашел способы музыкальной выразительности, которые глубоко народные по своей сути. Они широко применяются и в других произведениях, таких как «О люли, люли», «Навгороді коло броду», «Якби мені, мамо, намисто», «Якби мені черевички», «Ой стрічечка до стрічечки». Лысенко усвоил законы народнопесенного творчества и естественно применял их в своей музыке. В вышеперечисленных романсах связи с фольклором заметны как в мелодике, так и в гармонической манере и фактуре.
Влияние народной музыки на форму романсов Лысенко
Интересным фактом является поиск композитора в области формы. Он также стремился быть близким к народной песне, к принципам ее формообразования. Интерес вызывают те романсы Николая Лысенко, в которых заметна попытка преодолеть повторную куплетность, объединить строфическую постройку с более динамичными формами. Композитор выбирает для романсов не только песенные, но и масштабные музыкальные формы и жанры, например, балладу, поэму.
Опера «Тарас Бульба» — Культура — и — ...
... Лисенко зволікав і не давав опери для по-становки. Старицький відзначає: "можливо, його лякала думка, що дороге дітище буде піднесене публіці не на рідній мові". Оперу "Тарас Бульба" ... "Тарас Бульба", на основі якої М.Стариць-кий написав лібрето, особливо захопила Лисенка. Він ... увиразнену музичну характеристику. Український табір композитор змалював українською інтонаційністю народного характеру ...
Романс «Садок вишневый»
Романс состоит из нескольких завершенных построек (периодов).
В первой представлена лирическая картина прекрасного летнего вечера, когда девушки с песнями возвращаются с поля. Во второй постройке композитор использовал другой принцип изложения материала. Если раньше музыка была мягкой, песенной, то теперь ее выдержано в ариозно-речитативном плане. Гармонией подчеркиваются отдельные образно-эмоциональные моменты, например, резкое отклонение из соль мажора в си-бемоль мажор, а затем — соль минор или отклонение в ля минор, резкая смена фактурного рисунка и т.д.
Развитие романсовой творчества М. В. Лысенко
Следующий этап в романсовой творчестве классика украинской музыки связан с другими поэтическими образами и музыкальными тенденциями. В 90-х годах Лысенко обращается к богатой своей лирической палитре поэзии Генриха Гейне. Из под пера композитора появляются такие прекрасные вокальные произведения, как «Почему так бледны розы ясные», «У меня был любимый, родной край», «Не жаль мне», «Когда наступил прекрасный май». Вскоре Лысенко пишет пять романсов на слова И. Франка, также лирических по содержанию. В 1900-х годах были созданы солоспевы на стихи Леси Украинки, Днепровой Чайки, Александра Олеся и других поэтов. Главный герой романсов Лысенко на слова Гейне, Франка, Олеся — человек с богатым внутренним миром. Образный смысл этих солоспевов вызвал к жизни и другую музыкальную речь.
Солоспев «Почему так бледны розы ясные» характеризуется наличием широких мелодических фраз и дрожащего гармонического фона. Вокальная партия поддерживается басовым голосом или дублируется мелодией фортепиано. Гармоническая пульсация только на первый взгляд кажется простым ритмическим рисунком, она также очень «живая» и мелодично активна благодаря подвижности каждого аккордового голоса (задержки, прохождения и вспомогательные звуки и так далее).
Фортепианный вступ сразу же вводит в содержание произведения. Хоральный аккордовый состав изображает медленное движение группы людей. Альтерированная субдоминанта в начале второго предложения «засверкала» свежим, новым оттенком. Вокальная партия первого предложения имеет монотонно-повествовательный характер, что полностью соответствует содержанию поэтической строфы. Второе предложение начинается поэтически-просветленной мелодией в ми-бемоль мажоре, прозрачной становится и фактура. Очень выразительной является кульминация на VI низкой ступени («О чудо — цветок ожил, расцвел»).
Романсы были творческой лабораторией композитора, в которой кристаллизовались его мелодика, гармония, фактура, окончательно формировались музыкальные формы, композиционные и жанровые особенности его произведений. В солоспевах Лысенко берет свое начало украинская классическая камерно-вокальная музыка. Они составляют одну из лучших страниц духовной культуры нашего народа.
2.3 Фортепіанна творчість
Фортепіанна творчість М. Лисенка займала значне місце в його музичній кар’єрі. Хоча цей жанр не був провідним для композитора, він звертався до нього протягом усього свого життя, особливо в 70-ті та 1900-ті роки.
Хоча Лисенкові фортепіанні твори поступалися по ідейно-образному змісту, яскравості та оригінальності музичної мови його романсам, хорам, операм та обробкам народних пісень, вони все ж були важливою складовою його творчості.
Тарас Бульба настоящий боевой товарищ
... Тарас Бульбенко, его сыны Остап и Андрей. Кто такой Тарас Бульба и почему он является образцом казацких добродетелей? Бульба —. . На тему: Сыновья Тараса Бульбы: Остап и Андрий в повести Тарас Бульба, Гоголь Сыновья Тараса Бульбы: Остап и Андрий Сыновья Тараса Бульбы, ... люди — гордость народа. Тарас Бульба — настоящий боевой товарищ Другие сочинения по теме: Тарас Бульба — защитник народа Эпиграф: ...
За даними біографії, саме в ранньому дитинстві Лисенко почав вивчати гру на фортепіано і ці заняття не припинялись ні під час навчання в школі, ні в університетські роки. Завдяки цьому, Миколі Віталійовичу пощастило вступити до Лейпцизької консерваторії на фортепіанному факультеті і успішно її закінчити за два роки. В Лейпцизі Лисенко глибоко вивчав музику відомих композиторів, таких як Бах, Шуман, Мендельсон, Ліст та Глінка.
Перші фортепіанні твори Лисенко створив під час навчання в консерваторії. Їх досить багато зв’язують з українським фольклором, наприклад, його фортепіанна сюїта, яка включала народні українські пісні, опрацьовані у формі старовинних танців. Це були різноманітні жанри, такі як прелюдія, токката, сарабанда, гавот, скерцо. Лисенко вдало поєднав народні теми з жанровими особливостями європейських танців.
У 70-ті роки Лисенко створив багато фортепіанних творів, включаючи великі форми, такі як соната, два концертні полонези, дві рапсодії на українські теми, а також невеликі п’єси, такі як «Пісні без слів», «Мрії», мазурки, баркарола та інші. У музиці Лисенка відчувається вплив великих класиків, таких як Шопен і Ліст, а також його інтерес до фольклорних джерел, як це можна бачити і в творчості російських композиторів, яких він вивчав у Петербурзі.
2.4 Хорова творчість
Твори М. Лисенка для хору мають особливе місце в його музичній спадщині. Хоча спочатку композитор не займався хоровою музикою на постійній основі, цей жанр став значущішим для нього у кінці 70-х та 80-х роках та в1900-х роках.
Звернення до вокально-хорової музики в Україні
Звернення до вокально-хорової музики в Україні мало свої коріння у віковічних традиціях народного і професіонального співу. Цей вид мистецтва був найбільш масовим і доступним для широкої аудиторії, що сприяло його популярності. Крім того, вокально-хорова музика швидше знаходила виконавців, ніж оркестрова чи оперна.
Микола Віталійович Лисенко, відомий український композитор, організовував хори зі студентів та семінаристів, які з успіхом виступали в Києві та інших містах України. Ці хори славилися високим професіоналізмом і виконували як твори самого Лисенка, так і його обробки народних пісень, а також музику російських і зарубіжних композиторів. Ці гастрольні подорожі мали велике значення для подальшого розвитку виконавства.
Хорова творчість Лисенка
Хорова творчість Миколи Лисенка є одним з найцінніших надбань української музичної культури. Більшість його хорів написано на вірші Тараса Шевченка. Композитор глибоко проникся ідейністю та драматизмом поезій Великого Кобзаря.
Лисенко створив понад три десятки творів для хору, які різноманітні за ідейно-образним змістом та формою. Серед них є великі вокально-симфонічні полотна, хорові поеми та мініатюри, які нерозривно пов’язані з фольклором.
Кантата «Радуйся, ниво неполитая»
Одним із творів Лисенка є кантата «Радуйся, ниво неполитая», написана у 1883 році. Крім цього, він створив ще дві великі вокально-симфонічні полотна у цьому жанрі: драматичну «Б’ють пороги» (1878) і урочисту «На вічну пам’ять Котляревському» (1895).
Тарас Григорович Шевченко (1814-1861)
... увірвався: одного разу коли дяк був п’яний, Шевченко помстився його власною зброєю – різками –й утік од нього. Утік він у Лисенку до діякона-маляра, щоб навчитись малювати, ... (III, 175-176) Батьки тяжко працювали на панщині, а малих дітей доглядала старша сестра Катерина , про яку Тарас завжди згадував як про ніжну, терплячу няню. Згодом Катерина вийшла ...
Кожна частина твору «Радуйся, ниво неполитая» вирішується в іншому образному і тембро-фактурному ключі. У другій частині, яка має просвітлено-ліричний характер, мелодія нагадує пісенно-романсові фольклорні зразки. Вокальна партія сопрано соло, а пізніше інших учасників квартету, розповідає широку і розлогу історію.
Темпові й тональні контрасти
У кантаті «Радуйся, ниво неполитая» можна спостерігати темпові й тональні контрасти між частинами. Починаючи з другої частини, відбувається постійне прискорення темпу. Динамічний є і тональний план твору, який охоплює фа мажор, ля мажор, ре мінор, до мажор і фа мажор. Зокрема, рух від ля мажору до ре мінору і від до мажору до фа мажору, від домінанти до тоніки, є особливо активним.
Таким чином, вокально-хорова музика Миколи Лисенка має велике значення для української музичної культури. Його твори наповнені глибоким почуттям і проникнуті народною мелодикою, що робить їх незабутніми та цінними для всієї нації.
Розділ 3. Опера «Тарас Бульба»
Українська дожовтнева музика мала значний внесок в розвиток театрального мистецтва, а особливе місце серед неї займає оперa «Тарас Бульба» М. Лисенка. Ця оперa, написанa протягом десяти років (1880—1890), є найбільшим досягненням музично-театрального мистецтва свого часу. В ній втілено суспільно-патріотичні ідеї та порушено ряд морально-етичних питань. Композитор створив яскраві художні образи, являючи їх у героїчній, трагічній та ліричний формах.
Але «Тарас Бульба» так і не побачив світла рампи за життя М. Лисенка. Процес створення опери був тривалий. У той час якість клавірного збірника була завищеною, його видання затягувалося. Крім того, Лисенко розпочав роботу над партитурою та проводив переговори з Петербурзьким Маріїнським театром щодо постановки опери.
Першими виставленнями опери стали прем’єри в 20-х роках ХХ століття в Києві та Харкові. Велику роботу з віновленням твору виконали радянські композитори Л. Ревуцький та Б. Лятошинський, які неодноразово редагували оперу. Остаточний варіант опери було складено на основі матеріалів Лисенка. Було введено систему лейтмотивів, вилучено менш важливі епізоди, створено нову увертюру, яка замінила інтродукцію. В нашому підручнику розглядається редакція Л. Ревуцького та Б. Лятошинського.
Оперу «Тарас Бульба» літературною основою послужила однойменна повість М. Гоголя. Лібретто було написане зі збереженням основної канви твору, але деякі зміни внесло М. Старицький для більшої відповідності формату опери. Літературне редагування лібретто виконав М. Рильський.
Сцена відбувається у Києві на майдані перед Братським монастирем. На сцені з’являються прості люди, жовніри, а також Кобзар, який починає співати. Публіка уважно слухає його, а останні його слова викликають схвалення та підтримку серед народу. Але поява польських комісарів раптово змінює ситуацію, і Кобзар переходить до жартівливої пісні.
Развитие сюжета
С брамы монастыря выходит Тарас Бульба со своими сыновьями. Он просит ключника присматривать за ними. Из разговора братьев становится известно, что Андрей влюбился в дочь польского воеводы. Остап обращается к Кобзарю и просит его спеть снова. Появляются комиссары, происходит стычка народа с ними. Остап вместе с другими не позволяет наказать Кобзаря.
Художественные особенности повести Н.В. Гоголя «Тарас Бульба» ...
... любви, долгу, родине запорожских казаков. Поэтому благодаря художественным особенностям повесть «Тарас Бульба» стала оригинальным, самобытным произведением писателя. Н.В. Гоголь ... оперенные белыми, как лебедь, перьями». При характеристике смерти Остапа даны такие сравнения и эпитеты: «выносил терзания и пытки, как исполин», «ужасный хряск», «ветхие лохмотья». Перечисленные художественные особенности ...
Комната дочери воеводы — Марильцы. Девушка любуется собой. Из дымохода появляется Андрей. Сначала Марильца и ее служанка — Татарка — испугались, а потом девушка пошутила над застенчивым и молчаливым парнем. Стучат в дверь — Андрей прыгает через окно и убегает.
Дом Тараса Бульбы. Здесь готовятся к встрече со своими сыновьями, которые вернулись после окончания Киевской академии. Жена Тараса Настя беспокоится о судьбе детей. Она мечтает видеть их женатыми, счастливыми. Появление парней в студенческих рясах вызывает насмешку отца. Он приветствует их по-своему: испытывает силу. Приходят гости. В разгаре угощение, песни, разговоры. Тарас горячо поддерживает идею отправиться на Запорожье, потому что там — настоящая жизненная наука для его сыновей. Узнав об этом, мать падает без сознания.
Запорожская Сечь. Тарас порицает казаков за бездействие, подстрекает их против атамана, уговаривает выбрать на его место отважного рыцаря. Остап и особенно Андрей мечтают о походах, славе. Бьют в литавры — казаки собираются на совет. Все требуют от Кошевого сдать свои обязанности, каждая группа предлагает своего представителя на атамана. В конце побеждают те, кто поддержал предложение Тараса выбрать в качестве кошевого отважного и честного человека — Кирдягу. По народному обычаю он трижды отказывается от такой высокой должности, а потом соглашается. Когда завершился обряд выбора кошевого, приезжает посланец. Он сообщает о издевательствах над простым народом, которые совершают польские магнаты и войско. Совет принимает решение идти в поход.
Ночь. Казачий лагерь под Дубном. Андрею не спится, он думает о возлюбленной. Появляется Татарка. Она рассказывает о страданиях панни в осажденном городе. Там голод. Татарка просит Андрея помочь воеводине, ее родным и близким. Андрей после некоторых колебаний решается перейти во вражеский лагерь. Он собирает с вагонов припасы и тайным ходом идет с Татаркой в город.
Тема Опери «Тарас Бульба»
Опера «Тарас Бульба» — это историко-героическая народная музыкальная драма. Важное место в ней занимают образы народа, его отдельных групп и представителей. В связи с этим композитор уделяет значительное внимание массовым хоровым сценам. Яркими являются музыкальные характеристики главных персонажей — Тараса Бульбы, Остапа, Насти, Андрея, Марильцы. Основная идея произведения — борьба украинского народа против социального и национального угнетения. На первый план поднимается раскрытие патриотических чувств. Достаточное внимание уделено также отношениям в семье, чувствам влюбленных и т. д. Эти линии реализуются через показ отношений Андрея с Тарасом, Настей, Марильцей.
«Общая характеристика оперы»
Перед тем, как приступить к обзору оперы и ее музыкальным особенностям, приведем краткое содержание сюжета.
А.Понедельник. Увертюра.
Увертюра к опере «Тарас Бульба» концентрирует в себе ее идеино-образный содержание. Она по праву считается лучшим образцом отечественной симфонической музыки. Характер музыки глубоко драматичный. Здесь воплощена героика борьбы и торжество победы. Она открывается темой закличного характера. Затактовые квартовые трубные сигналы, что составляют ее ключевую черту, создают героико-драматическое начало музыки. Эти интонации легли в основу проводящего лейтмотива оперы. Четырех тактовая тема получает дальнейшее развитие, что вызывает появление второй песенного типа темы. Она широкоразговорчивая. Мелодия ее льется, как полноводный поток могучей реки.
Музыка конца XIX и начала XX века
... и когда в РМО было засилье западноевропейского репертуара, "Русские симфонические концерты" стали единственным местом, где звучала отвергнутая официальными кругами музыка русских композиторов. Даже песни Мусоргского, ... Корсакова в Петербурге. Возрождение интереса к старинной музыке и органной музыке На рубеже XIX-XX веков возник интерес к старинной музыке, и началось строительство органов в России. ...
Симфонічний напис — це жанрова форма, яка поєднує в собі великий оркестр та усі складові симфонії без структурних співвідношень. Велике значення цьому жанрові надається в роботах Майбороди, О. Кос-Анатольського, Островського, Г. Лейбович гри , гексаґрама та інших майстрів. Творчість наших композиторів, в першу чергу, моделюється в класичній музиці, і в українській музичній культурі цей жанр теж неодмінний.
Тепер зупинимо увагу на створенні творів у жанрі увертюри чи фантазії. Ці твори зазвичай є самостійними інструментальними оповіданнями, які не пов’язані з якимось образом, концепцією чи сюжетом з оперою, балетом, драмою. Такий жанр творять в операх й балетах композитори Дога, Чайковський, Верді, Вагнер. Українському музичному різноманіттю теж притаманно це явище. Прекрасними прикладами української увертюри є твори М. Лисенка, К. Стеценка та інших вітчизняних музикантів.
Далі вивчимо особливості симфонії в українській класичній музиці. Обговоримо основні роботи М. Лисенка, О. Кос-Анатольського, С. Людкевича та Г. Майбороди. Останній згаданий композитор — автор видатних симфонічних творів, де розкрилася широка гама форм і жанрів.
Наступним пунктом порядку денного буде аналіз жанру концерту в українській класичній музиці. Розглянемо концертні твори, створені видатними композиторами, такими як Л. Ревуцький, В. Степанковський, Я. Степовий, та окреслимо їх особливості та значущість.
Завершує дослідження загальний висновок, у якому будуть резюмовані основні відкриття та висловлені особисті висновки щодо ролі та значення української класичної музики в сучасному суспільстві.
Список использованной литературы
1. С. Лісецький. Украинская музыкальная литература для 4-5 классов ДМШ. К.: «Музична Україна», – 1991.
2. Фільц Б. Джерела музичної культури [України] // Дзвін. – 1990.
3. Рудницький А. Украинская музыка. Историко-критический обзор. – Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1963. – 406 с.
4. Ольховський А. Нарис історії української музики / Ред. Л.Корній. – К.: Муз.Україна, 2003. – 512 с. ІІ нот. Музика Західної України (Галичина та Закарпатська Україна.
5. Місячник “Українська музика” (1937-1939) Сист. покажчик змісту журналу / Ред. П.Костюк. – Львів, 2003. – 59 с.
6. Митці України: Енциклопедичне видання / Упорядник Г.Лабінський, С.Музда. За ред. В.Кудрицького. – К.: Українська Енциклопедія, 1992. – 848 с.
7. Арсенич П. Меморіальна дошка М.Лисенку в Коломиї // Галичина. – 2003. – 9 грудня.
8. С. Газарян “В світі музичних інструментів” Антонюк Р. Коломийська гімназія імені М.Грушевського // Поліття. – 1998. – лютий №8.
9. Л. Й. Височанська, В. А. Уманець “Музика і співи”.
