Опера «Тарас Бульба» — це найвидатніше досягнення оперної твор-чості М.Лисенка й українського оперного мистецтва XIX ст. взагалі. У ній реалізувалося прагнення композитора створити яскраво національну історико-героїчну оперу на рівні тогочасного світового оперного мистецтва. Праця Лисенка над оперою «Тарас Бульба» тривала протягом 1880-1891 рр. Клавір був надруко-ваний у Лейпцигу 1913 р. — вже після смерті композитора. За життя композитора ця опера не була по-ставлена — виконувалися лише окремі уривки в концертах. Свою до-помогу в постановці опери в Росії пропонував і П.І.Чайковський, який, будучи в Києві у Лисенка (1891 р.}, ознайомився з нею, і вона йому сподобалася. Проте Лисенко зволікав і не давав опери для по-становки. Старицький відзначає: «можливо, його лякала думка, що дороге дітище буде піднесене публіці не на рідній мові». Оперу «Тарас Бульба» почали ставити з 20-х років XX ст. (пер-ша постановка — в Харкові 1924 р.).
З 30-х років над створенням її пової редакції працювали М.Рильський та композитор Л.Ревуцький. Б.Лятошинський здійснив нову інструментовку опери. Ревуцький та Рильський зробили декілька її редакцій, остання з яких була видана 1964 р. У цій редакції вони внесли цілий ряд змін в авторсь-кий текст опери: зробили скорочення цілих сцен, номерів, написа-ли нові номери; на основі лисенківської інтродукції була створена увертюра до опери. У 1957 р. було перевидано лисенківський оригінал опери «Та-рас Бульба» також за редакцією Л.Ревуцького та М.Рильського, але без суттєвих змін. Повість М.Гоголя «Тарас Бульба», на основі якої М.Стариць-кий написав лібрето, особливо захопила Лисенка. Він хотів уті-лити в оперному жанрі тему боротьби українського народу за національне визволення. У повісті Гоголя яскраво проявилася тенденція романтизму — утвердження в літературі народної ге-роїки як прагнення народу й людини до свободи, що було близь-ким Лисенкові як особистості й митцеві. Лисенка, як і Гоголя, цікавив той пласт історії України, де йшлося про боротьбу ук-раїнського народу за національну незалежність, за волю рідної землі, а саме — історія Козаччини. У повісті Гоголя відобразило-ся його захоплення суспільним устроєм Запорізької Січі як ко-зацької республіки, вільнолюбним духом козацтва.
М.Гоголь у своїй повісті не прагнув відтворювати історичні події XVI чи XVII ст. з документальною точністю. Він створив узагаль-нену картину козацької історії. При написанні історичної епопеї «Тарас Бульба» для Гоголя одним з важливих джерел була «Історія Русів». З неї автор черпав ідеологічні погляди на історію, по-своєму використовував її окремі уривки. Як відомо, історичної постаті — Тараса Бульби не було, але, як пише дослідник О.Стромецький, ім’я Тарас могло з’явитися під впливом історичної постаті гетьмана Та-раса Трясила (1624-1632) — людини великої фізичної сили, знавця військової справи, з яким козаки перемагали у війні проти польського війська. Важливим джерелом для створення «Тараса Бульби» Го-голя були також українські народні думи й пісні. Хоч лібрето опери, написане М.Старицьким, досить близьке до повісті Гоголя, проте є й суттєві відмінності. Так, в оперу введений новий персонаж — Кобзар; Старицький та Лисенко відмовилися від трагічної колізії повісті Гоголя — страти поляками Остапа й Тараса, і опера завершується героїчною сценою штурму укріпле-ного міста й закликами відстояти рідний край.
Художественные особенности повести Н.В. Гоголя «Тарас Бульба» ...
... художественным особенностям повесть «Тарас Бульба» стала оригинальным, самобытным произведением писателя. Н.В. Гоголь для написания своего произведения использует жанр повести. ... оперенные белыми, как лебедь, перьями». При характеристике смерти Остапа даны такие сравнения и эпитеты: «выносил терзания и пытки, как исполин», «ужасный хряск», «ветхие лохмотья». Перечисленные художественные особенности ...
«Тарас Бульба» за жанром — історико-героїчна народна драма. Хоч у ній не відображені точні історичні фак-ти, вона тісно пов’язана з відповідною історичною ситуацією в Україні XVII ст.: у ній узагальнено подана визвольна боротьба козаків Запорізької Січі проти національного гноблення з боку польських поневолювачів. В опері розкривається два конфлікти:
1. між козаками й польськими завойовниками;
2. конфлікт двох життєвих позицій: жертовного служіння справі визволенню України (Тарас, Остап, запорізьке козацтво) й егої-стичне прагнення лише до особистого щастя (Андрій).
Опера мас 36 музичних номерів. Більшість із них — це «номери-сцени» з наскрізною побудовою, що складаються з речитативів, ан-самблів, співів хору, завершених вокальних номерів. Простежують-ся й повністю наскрізні хорові сцени. У музичній драматургії опери Лисенко використав лейтмотивний метод, а також принцип кон-трасту в протиставленні двох національних середовищ (українсько-го та польського).
Головною в опері є сюжетна лінія, пов’язана з героїко-патріотичною ідеєю, — боротьба українського народу проти польської шляхти. В опері зображено конфлікт між двома ворогуючими сто-ронами: українським народом (перш за все, запорізькими козака-ми) і польською шляхтою. Кожен з цих ворогуючих таборів має в музиці різну національне увиразнену музичну характеристику. Український табір композитор змалював українською інтонаційністю народного характеру з виділенням народної героїки й опо-рою на український епос; використовуються й народні танці. Польський табір схарактеризований католицьким хоралом і на-ціональними танцями — полонезом та мазуркою. Зав’язка конфлікту припадає на першу картину І дії (біля Братсь-кого монастиря в Києві на Подолі).
У цій картині відбувається сутичка двох сил: українського народу й Кобзаря з польськими комі-сарами, які хочуть ув’язнити співця, а народ його боронить. У III дії розвивається головна сюжетна лінія: козаки не задоволені ко-шовим, який не веде їх у бій з ворогом, і обирають собі нового кошового. Поворотним моментом у фіналі III дії є приїзд Послан-ця; він розповідає про страшні знущання польської шляхти над українським народом, і козаки вирішують іти в похід, щоб знищи-ти ворога. Розв’язка конфлікту припадає на V дію — сцену битви запорожців з польським військом та шляхтичами і штурм запо-рожцями фортеці Дубно.
Твір : «Невмирущість слова Кобзаря» — Украинская литература ...
... та велике життя, яке він поклав на олтар боротьби за свободу і щастя українського народу, можливо зрозуміти і ... під впливом усього найістотнішого з його життя, від першого погляду на оточуючий світ до останнього подиху. Всю надзвичайну силу творчості поета, невмирущість слова Кобзаря, літературний подвиг і складне ...
Друга сюжетна лінія — це кохання запорожця Андрія до дочки польського воєводи Марильці. З цією лінією пов’язаний конфлікт між громадянським обов’язком перед Батьківщиною й особистими почуттями Андрія. Любовні почуття в нього переважають, і це при-зводить до його переходу у ворожий табір, до зради Батьківщини й до трагічної смерті від руки рідного батька. Зав’язка другої сюжет-ної лінії припадає на першу картину І дії (Андрій розповідає Оста-пові про своє захоплення польською шляхтянкою Марильцею) та другу картину І дії, що відбувається в покої Марильці, куди з’яв-ляється Андрій. Ця сюжетна лінія розвивається протягом усієї IV дії, а в її кінці настає поворотний момент: Воєвода благословляє Андрія й Марильцю, висвячує його в польські полковники. Трагіч-на розв’язка — виступ Андрія в битві на боці поляків, його зустріч із батьком і ганебна смерть — у передфінальній частині V дії.
Одним з найбільших досягнень Лисенка в опері «Тарас Буль-ба» є створення багатопланового образу українського народу — го-ловної дійової особи опери, який представлений у масових сценах як активна сила. Народ з’являється вже в першій сцені І дії. Це — козаки, молодь, городяни, торговки з різним крамом. Православні люди виходять з церкви Братського монастиря. В оркестровій інтродукції (з іміта-цією дзвонів і хоральним звучанням оркестру) та співі народу («Заспівай нам, старче Божий»), зверненого до Кобзаря, компози-тор створив народний колорит з архаїчними рисами. Народ уважно слухає думу Кобзаря про наругу ворогів над ук-раїнським людом і реагує на неї в хорових репліках. З’являються польські комісари. Конфлікт між Кобзарем, наро-дом та польськими комісарами відсторонює друга хорова сцена (№ 2), що є дієвою народною картиною гумористичного характеру. У цій сцені торговки пропонують свій товар (сластьони, пампушки, пряники), їхні партії мають мовленнєво виразові закличні інтонації. Вибігають бурсаки, які хочуть безкоштовно поживитися їстівним у торговок. Виникає суперечка між торговками й бурсака-ми, передана у зіставленні двох відповідних хорових пластів.
Контрастним є наступний епізод, в якому втілено конфлікт між польськими комісарами, що хочуть забрати Кобзаря, бо він співав антипольську думу, та обуреним народом, який проганяє комісарів. У хоровій партії польських комісарів та в оркестрі Лисенко вико-ристав тридольний ритм полонезу. Партія хору — народу, що захищає Кобзаря, складається з реплік хорових груп та Остапа і будується на енергійних інтонаціях в чотиридольному метрі. Таким чином, при втіленні конфлікту проти-діючих сил композитор вдається до контрастного зіставлення двох національних інтонаційних сфер — польської та української. У другій («польській») картині І дії український народ представлений в образі дівчат, що служать у польського воєводи. У сумно-ліричному хоровому співі «Ох, і хилить, хилить буйний вітер» вони нарікають на свою долю. Цей хор має виразний на-родний колорит, що проявляється в мелодиці, близькій до лірич-них народних пісень про важку долю, в особливостях народного багатоголосся та в куплетно-варіантній формі. У масових сценах II дії народ виступає в образах гостей у домі Тараса Бульби. Спочатку звучать репліки хору гостей, а потім — славильний хор на честь господарів та їхніх синів («Слава нашим господарям, слава»).
Тарас Григорович Шевченко (1814-1861)
... Зелену Діброву. стр 35 Коли Тарас трохи підріс, батько, чумакуючи ,брав його із собою. Пізніше в автобіографічному відступі в повісті “Наймичка” Шевченко назвав міста й села, що ... (III, 175-176) Батьки тяжко працювали на панщині, а малих дітей доглядала старша сестра Катерина , про яку Тарас завжди згадував як про ніжну, терплячу няню. Згодом Катерина вийшла ...
Спираючись на фольклорну стилі-стику та на про-фесійні засоби Лисенко ство-рив величний і славильний хор з яскравим народним колоритом. VII дії дається характеристика народу через українські народні танці («козачки»).
Найбільш новаторською є III дія. Вона повністю складається з народних сцен. У цій дії відтворено середовище запорізького козацтва і яскраво втілено його героїчний образ. Демократичні традиції Запорізької Січі знайшли втілення в сцені зняття недостойного кошового й виборах нового. У цій сцені яск-раво проявилася й героїко-патріотична ідея опери. Третя дія складається з двох картин і фінального розділу. Першу картину починає оркестровий вступ (антракт), який вводить гляда-ча в бурхливу і сповнену героїки атмосферу Запорізької Січі. По-чатковий хор запорожців «Гей, не дивуйте, добрії люди» звучить як заклик до боротьби за визволення України від польського гніту. У цьому хорі композитор створив «авторсько-народну» мелодію. У сцені Тараса із запорожцями, в якій він намовляє їх скинути кошового, котрий не веде козаків у бій на ворога, хор диференці-юється на окремі голоси, що наперебій схвалюють пропозицію Тараса, а потім зливаються в одному хорі разом, висловлюючи спільну думку: «Треба лицаря обрати і в похід мерщій до бою». До найяскравіших народних сцен належить друга картина III дії, що зображує Запорізьку Раду. Цю картину можна назвати мо-нументальною хоровою фрескою.
Ця сцена складається з трьох розділів: 1) скинення ста-рого кошового; 2) вибори нового кошового; 3) фінал картини — Посланець сповіщає про наруги, які чинять гнобителі України в Гетьманщині, і запорожці вирішують іти на ворога й рятувати Вітчизну. У сцені скинення старого кошового Лисенко, передаючи супе-речку запорожців про потребу обрання нового кошового, поділяє хор на дві групи: прибічників і противників старого кошового. У сцені виборів кошового хор запорожців диференціюється на три самостійні групи, що сперечаються, якого кошового слід обрати. Окрему групу становлять січові діди. Тарас пропонує обрати Кирдягу, і всі врешті сходяться на цій особі. Далі композитор відтво-рює ритуал виборів кошового: прохання запорожців, традиційна відмова Кирдяги і, нарешті, його згода. Старі діди наставляють Кирдягу, щоб він не гордував, а служив «вірно і щиро на користь козацтву й Україні». Кирдяга дає клятву «За Січ нашу матір, за Вкраїну, за святую віру наложу я голову чесно». Уся Запорізька Рада славить нового кошового. Закінчується III дія ще однією хоровою піснею героїчного ха-рактеру — «Рушаймо всі!», що нагадує похідні козацькі пісні. У цих сценах М.Лисенко майстерно зобразив козацтво в його багатоманітності, суперечках і єдності.
Композитор створив живу народну сцену. Групи запорожців, Січові діди й окремі персонажі (Тарас, Товкач, Довбиш) мають індивідуалізовані партії. У них використовується декламаційна мелодика — найчастіше енергійного й героїчного характеру. Хорова декламація та партії окремих персо-нажів часто побудовані на перевтілених композитором інтонаці-ях історичних козацьких пісень. Створюючи таку дієву народну сцену, М.Лисенко викорис-товував прийоми професійної поліфонії (імітації, канони та ін.), що поєднуються з особливостями народного багатоголосся. У III дії простежуються два лейтмотиви. Один з них — це оркес-тровий лейтмотив заклику до обрання нового кошового. Він по-чинається закличною інтонацією кварти. Вперше цей лейтмотив звучить в оркестрі, коли запорожці радяться між собою, якого ко-шового слід обрати (с. 250).
Життя і творчість українського композитора М.В. Лисенка
... Тараса Шевченка згодом переростає у глибоку любов до його натхненної творчості. Палке й гостре слово Кобзаря виховує Лисенка як громадянина і митця. Вже у студентські роки Микола ... зразками української дожовтневої музики. З великих форм композитор пише кантату «На вічну пам'ять Котляревському», опери ... «Пан Коцький», «Зима й Весна», «Сапфо» (про долю давньогрецької поетеси). Тоді ж було створено ряд ...
Потім він з’являється в оркестрі на слова в хорі «Бородатий» (с. 264), «Волимо Кирдягу» (с. 265).
Другий лейтмотив славильного характеру звучить у III дії в хорі та в оркестрі й пов’язаний з прославленням нового кошового, За-порізької Січі та України (с.276).
Цей самий лейтмотив з’являється і в хоровій темі у V дії в сцені Тараса й запорожців («Хай красує, хай пишає» — с. 408).
Народну хорову сцену, в якій беруть участь Тарас і запорожці, Лисенко створив на початку V дії. Натхнені палкими словами Та-раса, запорожці в хорових фрагментах («Як за віру!», «Хай кра-сує, хай пишає, ворогів під ноги топче»), інтонаційно близьких до похідних козацьких пісень, висловлюють готовність до бороть-би з ворогом (с. 411).
У репліках хору композитор створив інтонаційність рішучого характеру. У батальних сценах V дії показано зіткнення супротивних сил — запорізьких козаків та польського військового загону. Батальна сцена передана в оркестровому звучанні з розмовними репліками запорожців і польських вояків. У сцені «герця» (виклик на бій) зіткнення ворогуючих сил передане зіставленням в оркестрі двох кон-трастних тем. Перша з них характеризує запорожців, їй притаманні вольові мелодичні звороти, енергійний пунктирний ритм, закличні квартові інтонації (с. 426).
Друга тема, що характеризує поляків, має танцювальні риси; у ній виділяються м’які секундово-терцові мелодичні звороти (с. 426).
Ці дві теми розвиваються протягом усієї сцени. У фінальному ансамблі (Остапа й Тараса) з хором, побудованому на енергійних та закличних мелодичних зворотах, виражена завзятість запорожців у наступі на ворога.
З образом народу тісно пов’язані персонажі Кобзар і Тарас. Кобзар-бандурист є поширеним обра-зом в українській романтичній літературі — це визначна фігура нації; він зберігає живу пам’ять про історичне минуле народу. Українські поети-романтики втілювали цей образ по-різному. Найбільш близь-ким до лисенківського образу є кобзар у поемі Т.Шевченка «Гайда-маки», який своєю піснею надихає людей на боротьбу. Кобзар в опері Лисенка «Тарас Бульба» співає дві думи, в яких композитор майстерно перевтілив стилістику думного епосу. Більш архаїчною є перша дума «Ой, не чорна то хмара» про на-пади турків на українські землі. Вона близька до думи «Про Хмельницького і Барабаша», записаної Лисенком від кобзаря Павла Братиці (70-ті роки XIX ст.).
У другій думі «Ой кряче ворон сизокрилий» Кобзар з обуренням співає про наступ польських католиків в Україні на православну віру. Кобзар закликає «рятувати свою волю і ще й славу». Його заклик підхоплюють запорожці. У цій сцені Кобзар виступає на-родним «просвітником», захисником народних інтересів. Цим об-раз Кобзаря суттєво відрізняється від сценічного образу Баяна в опері М.Глінки «Руслан і Людмила». Побачивши польських комі-сарів, Кобзар співає жартівливу пісню «А мій батько орандар, чо-ботар», яка близька до народних танцювальних пісень.
Життя та творчість Тараса Григоровича Шевченка
... ці гроші було викуплено Тараса Шевченка з кріпацтва. 25 квітня 1838 року на квартирі Брюллова йому була вручена Жуковським відпускна. Рання творчість (1837-1843) Тепер Шевченка було офіційно зараховано ... об'єднав у альбом "Три літа". Наприкінці листопада поет їздив до Києва. Незабаром його офіційно затвердили співробітником Київської Археологічної комісії. В кінці грудня тяжко хворий Шевченко ...
Значний вплив на запорожців має й Тарас, якого вони глибоко поважають. В образі Тараса особливо яскраво втілилася героїко-патріотична ідея опери. Україна й запорізьке козацтво, яким Тарас повністю відданий, є для нього найголовнішими в житті. Тому він, як і інші запорожці, нехтує особистим сімейним щастям і до кінця вірний справі козацтва й України. Люблячи свою Батьківщину, Та-рас любить і тих, хто стоїть на сторожі її незалежності. Він цінує й поважає людей мужніх, сміливих та відважних і ненавидить ворогів. Тарас Бульба — це героїчний характер. Він досвідчений полково-дець, далекоглядний політик, ідеал рицарства й відваги, стійкості й міцності духу, людина з відкритим характером і почуттям товари-ства. Тарас — люблячий батько, який глибоко переживає трагічну ситуацію — вбивство свого сина-зрадника. Партія Тараса (бас) досить велика. Він виконує сольні епізоди, бере участь в ансамблях і масових народних сценах. Для цієї партії характерна переважно наспівна декламація. Складний і багатогранний образ Тараса яскраво розкривається через музику. Його характеристика дана в І дії (№ 3 — речитатив і аріозо).
Тарас просить ключаря Братського монастиря доглядати за синами й виховувати їх відданими православній вірі та Україні, щоб вони знали, за що стояти й за що вмирати. Уже тут, у речитативному епізоді, Тарас змальований як патріот України. Братський монастир навіває на нього роздуми про старість, яку він, за запорізькою тради-цією, збирається провести в монастирі. Ці роздуми й самозаглиблен-ня передані в глибоко виразовому аріозо «Коли ж, подужаний літами». У мелодії цього аріозо, як і в інших завершених номерах Тараса, композитор поєднав наспівність і декламаційність (с. 70).
У II дії Тарас постає гостинним господарем у своєму домі на хуторі, куди він привіз своїх синів, що закінчили науку. Тарас співає гостям пісню «Гей літа орел»(сл. Т.Шевченка з поеми «Гайдамаки»), в якій змальовується без-страшний образ козака, що воює з ворогом. Через цю пісню роз-кривається величний і мужній образ Тараса, котрий характери-зується героїко-епічною музичною образністю. Глибоке знання стилістики героїко-епічних народних пісень дало композитору можливість створити музичний номер, близький до народних пісень, і досягти художньої довершеності. Музично виразовим є оркестровий супровід до цієї пісні Та-раса. В одних моментах він імітує бандуру, а в інших посилює героїчну образність і немовби ілюструє стрімку кінську скачку. Весела Тарасова вдача передається й через танцювальні пісні з козачковими та гопачковими ритмами («Ой, гоп того дива, нава-рили ляхи пива», «Ой дівчина горлиця»).
Інша грань образу Тараса розкрита у фіналі II дії (в ансамблі з хором).
Віддаючи перевагу козацькому обов’язку перед радоща-ми сімейного життя, Тарас відразу ж після приїзду синів оголо-шує свій намір везти їх на Запорізьку Січ. Тут він змальований як суворий чоловік; він запальний і нетерп-лячий. Його партія побудована на рішучих інтонаціях, а в сцені перед від’їздом на Запорізьку Січ вона близька до похідних ко-зацьких пісень (с. 213).
Шевченко Тарас Григорович поет художник мислитель
... свого часу присвятив поему «Тризна». 27 березня Шевченко прибув до Петербурга, де його радо вітали представники творчої інтелігенції. У червні ... Вільно й Варшаву, про малярські студії видавалися далеким сном. Тараса уже ні на хвилину не полишає бажання навчитися « ... запрещением писать и рисовать». З Оренбурга поета відправляють в Орську фортецю. Та попри суворий нагляд і заборону, Шевченко намалював ...
Значна роль Тараса і в сценах Запорізької Січі в III дії. Його образ тут теж тісно пов’язаний з проведенням героїко-патріотичної ідеї твору. Переживаючи за долю України, Тарас радить запорожцям скинути старого кошового. Наспівно-декламаційна партія Тараса насичена рішучими й героїчними мелодичними зво-ротами. Активну участь бере Тарас у наскрізній хоровій сцені обрання нового кошового, пропонуючи на цю посаду Кирдягу. Кульмінацією розвитку образу Тараса є V дія. Тарасові доручи-ли керувати битвою — штурмувати укріплене місто невеликими силами. На початку сцени в наспівному речитативі Тараса «Сю ніч ляхи нас сплячих обійшли» передані його роздуми над складною воєнною ситуацією, а при звертанні до козаків «Гей, панове това-риство!» в енергійній інтонаційності його партії композитор вико-ристовує типові для козацьких пісень квартові й квінтові мелодичні ходи в кадансах. В одному з найкращих номерів партії Тараса — емоційно-піднесеному аріозо «Що у світі с святіше понад наше побратимство?» герой наснажує козаків на ратні подвиги. У героїко-епічній музиці цього аріозо постає величний образ Тараса — провідника запорізь-кого війська. Емоційно піднесена наспівно-декламаційна мелодія, що починається з вершини, передає схвильованість, «проповіді» до запорожців (с. 402).
На слова «деруть, шарпають зусюди нашу бідну Україну» у вокальній партії та в оркестрі звучить тема героїчного характе-ру, що втілює заклик до боротьби за визволення України. Вона тісно пов’язана з героїко-патріотичною ідеєю опери. У фіналі V дії в музичній характеристиці Тараса з’являються дра-матичні риси. У сцені Тараса з Янкелем, коли той розповідає про зраду Андрія, декламаційна мелодія партії Тараса з мовленнєво ви-разовими інтонаціями, яка переривається паузами, стає підкресле-но драматичною, втілюючи його здивування й обурення. З глибоким драматизмом композитор розкриває душевний стан Тараса, його відчай у сольному фрагменті «О! Будь проклята тричі та година, що сплодив я сина на погибель» (с. 423).
У трагічній сцені зустрічі в бою батька з сином-зрадником ком-позитор створив у партії Тараса драматично виразові наспівно-декламаційні фрази (відокремлені паузами), що передають його гнів і рішучість. Тарас, вбиваючи сина за зраду, веде себе як громадянин-патріот. Ця трагічна для Тараса-батька ситуація і його переживання розкриті в скорботному сольному фрагменті «Орел був — не козак»(с. 440).
Образ Остапа в опері «Тарас Бульба» близький до образу Тараса. Остап – мужній цілеспрямований, відданий козацтву й Бать-ківщині. Для вокальної партії Оста-па (баритон) характерна переважно енергійна, рішуча інтонаційність. Його нетерпимість до гнобителів виражена вже в першій репліці: «А чого мовчить козацтво? Хіба сили вже бракує?» (у І дії).
Потім він стає проводирем народу, який проганяє польських комісарів. Остап виступає в ансамблях з Андрієм, а також із Тарасом. Наприкінці першої картини І дії в сцені з Андрієм у декла-маційній репліці Остапа («Пропав! Здурів!») композитор ви-користовує інтонації початку лейтмотиву-заклику до бороть-би. Остап співає єдиний завершений музичний номер у трагічній кульмінації опери (сцені загибелі Андрія) — речитатив і арію над убитим братом. У наспівному речитативі «Хто вбив його?» ком-позитор досягає глибокого драматизму; у мелодичній фразі на сло-ва «Андрію, брате мій» М.Лисенко перевтілив інтонації народних плачів-голосінь (с. 441).
Тарас Шевченко – великий син України
... Шевченко був викуплений на волю і незабаром став учнем Академії мистецтв, його вчителем став Брюллов, під керівництвом якого Шевченко ... тепер цікавить не стільки героїчна боротьба народу України в минулому, скільки її наслідки. ... разом з іншими, прибув і Тарас. У Петербурзі Тарасова нездоланна пристрасть ... самого початку виразно вгадується і тема твору – тема зневаженого кохання селянської дівчини ...
Глибокі переживання Остапа передані в романтично-схвильо-ваній лірико-драматичній арії «Що ти вчинив?» з кантиленною мелодикою широкого дихання. У заключній мелодичній фразі Остапа в цій сцені «Прощай, прощай, мій друже дорогий» композитор використав початкову інтонацію лейтмотиву заклику до боротьби (с. 447), але тут вона набуває сумного відтінку.
В опері «Тарас Бульба» М.Лисенко приділив значну увагу персо-нажеві Насті (дружини Тараса й матері Остапа та Андрія) [мецо-со-прано], яка є лірико-драматичним народним образом. Це узагальне-ний народний образ української жінки — дружини запорізького коза-ка, котра має тяжку долю, бо її життя проходить у розлуці з чолові-ком і синами, у тузі й хвилюваннях за ними. Образ Насті є новим творчим досягненням композитора. Це — глибоко народний образ, якому притаманні ліричні й драматичні риси. Музична мова партії Насті відзначається яскравою народністю. У ній композитор майстер-но перевтілив стилістику українських ліричних пісень і плачів. Партія Насті досить велика, хоч героїня виступає тільки в II дії. На початку цієї дії композитор створив монологічну сцену Насті. Вона співає речитатив, аріозо й арію. У речитативі «Душа трем-тить» передане хвилювання матері, яка чекає своїх синів. Це пре-красний зразок наспівної лірико-драматичної декламації з яскра-вою національною своєрідністю(с. 134).
Про свою тяжку долю й надію натішитися синами співає Настя в аріозо «От, вік минув». У його мелодиці композитор поєднав наспівні й декламаційні риси; відчутні зв’язки і з ліричними народ-ними піснями (с.135).
Світлий колорит має лірична арія Насті «Повернуться сподівані, кохані орлята», в якій розкривається її любов до синів, а також мрії про щасливе родинне життя. Ритмічними особливостями та факту-рою в оркестрі композитор створив ефект «погойдування» (с. 137).
Особливим драматизмом наснажена партія Насті у фінальній сцені II дії, коли вона дізнається, що Тарас забирає синів на Січ. В її партії у квінтеті і в останньому дуеті з Андрієм, а також у сольних виступах прощання з синами композитор перевтілив в авторській мелодії інтонації плачів-голосінь (с. 219).
Тарасові й Остапові, які жертовно служать Батьківщині, в опері Лисенка (як і в повісті Гоголя) протиставляється Андрій (тенор) — ліричний герой. У його образі композитор втілив характерний для романтизму індивідуалізм. Андрій також хоробрий і прекрасний воїн, але в нього інша — м’якша і вразливіша — натура, і він став жертвою палкого кохання до дочки польського воєводи Марильці. Андрій як романтичний герой повністю діє за велінням серця. Але трагедія Андрія полягає в тому, що його почуття привели до зра-ди. Поневолений любовною пристрастю й піддавшись впливу чу-жого оточення, Андрій зрікається своєї Батьківщини, свого козаць-кого середовища й виступає в битві на боці ворогів. За зраду він поплатився своїм життям. Образ Андрія розвивається. М.Лисенко створив ряд сольних номерів, що емоційно розкри-вають любовні почуття Андрія. Ці номери написані в традиціях романтичної інтимної лірики. У сольному епізоді — в дуеті з Остапом (І дія) «Круг янголиного обличчя» в лірико-романсовій музиці передане захоплення Андрія красунею-полячкою (с. 77).
Понятя про дитячий фольклор. Шляхи його творення. Складові частини. Жанри
... них самих зміст (Анатолій Іваницький). Дуже поширеним жанром дитячого фольклору є лічилки, якими діти користуються, коли грають у ... материнська пісня над колискою має велику магічну силу: вона заспокоює, дає позитивні емоції, оберігає від хвороб, ... етнографи. Отже, національне виховання, включаючи одну з найсуттєвіших його галузей -- етнопедагогіку, спроможне в недалекому майбутньому відродити ...
У II дії в партії Андрія у дуеті з матір’ю — Настею відчутні зв’яз-ки з українськими народними ліричними піснями. З іншого боку характеризується Андрій у III дії, коли він пере-буває в середовищі козацтва. З романтичною піднесеністю звучить його речитатив: «В похід! В похід!», що розкриває мрії Андрія про нові військові походи, честолюбні прагнення слави, керування ко-заками (с. 241).
У другій частині речитативного епізоду в підвищено емоційній наспівній декламації передані його звертання до долі (типово ро-мантичний прийом) «Скажи мені, темрява доле» (с. 243).
Характеристика Андрія як ліричного героя дається і в його ка-ватині в IV дії «Мов бачу Київ». У мелодиці каватини перевтілені інтонації українського міського побутового романсу (с. 302).
Романтична, емоційно виразова лірика притаманна партії Анд-рія в його звертаннях до Марильці «За хвилю, за мить одну», «Зоре моя вечірняя», де відчутні зв’язки з українськими ліричними пісня-ми (с. 341, 343).
У наступному сольному епізоді Андрія «Але, може, я плету, що тобі не до речі» композитор спирався на інтонаційність українсь-ких пісень-романсів. Музична мова партії Андрія суттєво змінюється з моменту його зради. Вона набуває рис, характерних для ворожого польського табору. В дуеті Андрія з Марильцею, коли він відрікається від Ук-раїни («Хто сказав, що Україна моя кревна є родина?»), в його во-кальній партії та в оркестрі композитор використав ритм полоне-зу (с. 355).
У другій картині IV дії в сцені зради Андрія, коли йому підносять клейноди польського полковника, музична мова його вокальної партії також близька до інтонаційності персонажів ворожого табору (с. 382).
З польського табору Лисенко приділив найбільше уваги обра-зові дочки польського воєводи Марильці (колоратурне сопрано), поданому також у розвитку. Вона має досить велику партію й співає в другій картині І дії та в IV дії. В арієті з І дії («Я родилась у пала-тах») композитор характеризує Марильцю як безтурботну лірич-ну героїню. У мелодиці арієти Лисенко використав тридольний мазурковий ритм (с. 94).
Образ Марильці змінюється в IV дії у сцені з Андрієм. Особиста ситуація в Марильці теж складна: вона покохала Андрія — хлопця з ворожого табору. Лірична партія Марильці набуває драматич-ного звучання («Ні, лицарю жаданий мій!»).
Для її партії, як і для партії Андрія, характерна типово романтична емоційно-виразова особистісна лірика. Польський табір в опері характеризується відповідною націо-нальною сферою: хоральним католицьким звучанням у І дії та в другій картині IV дії із залученням органу. У IV дії в сольних номе-рах та в ансамблях композитор використовує ритм полонезу; зву-чать й оркестрові номери «alla polacca». Східний колорит Лисенко передав в арії Татарки з IV дії «Як пишна квітка раннім морозом» (с. 311).
Важливу драматургічну роль в опері відіграє оркестр, хоч партія його не перевантажена і не заглушує слів. Композитор створив інтродукцію, антракти та окремі оркестрові епізоди, зокрема сце-ну битви в V дії. Оркестрова інтродукція побудована переважно на темах опери. Вона складається з декількох розділів. Вступний розділ починається героїчною темою, що символізує заклик до боротьби за волю Ук-раїни і пов’язаною з героїко-патріотичною ідеєю опери, її почат-кові інтонації стали лейтмотивом опери й звучать у партіях Тара-са й Остапа — борців за визволення народу. У наступному розділі (Andante poco moderato) Лисенко ви-користав тематизм із партії Андрія — в його дуеті з Марильцею в IV дії (с. 353 І далі).
Третій розділ (Allegro non troppo) має ознаки тричастинної фор-ми. Крайні частини — стрімкого й динамічного характеру, а в ліричній середній частині використана тема з партії Насті в II дії («Чим тобі я провинила?», с. 222).
У заключному розділі інтродукції композитор залучив тему славильного хору з III дії («Слава, слава кошовому, слава», с. 276) та оркестровий тематизм із завершення цієї сцени.
Опера М.Лисенка «Тарас Бульба» є класичною національною героїко-історичною народною драмою. Вона стала важливим ета-пом у розвитку українського оперного мистецтва.
