Міністерство науки та освіти України
середня загальноосвітна школа № 16
Реферат
на тему:
Життя і творчість Івана Франка , Виконала:
Шмілько Христина
8-В клас
Дніпропетровськ
2002
Вступ
Іванові Яковичу Франкові належить, либонь, найпочесніше право представляти Україну в «галереї найвищих інтелектуальних досягнень» народів світу. Віддаючи престол національного генія України «поету з ласки Божої» Тарасові Шевченку, він, без сумніву, не був ніким з українських вчених та митців перевершений у своїй титанічній працездатності, у різнобічності таланту та розмаїтті обдарувань, у ролі, яку зіграв у становленні української нації. Розпадаючись на дві практично незалежні «підособистості» — Франка-суспільного діяча та Франка — поета, митця — він водночас поєднував у собі іпостасі поета, прозаїка, драматурга, фольклориста, етнографа, культуролога, мовознавця, перекладача, репортера, редактора… а також політика, агітатора, революціонера. Можливо, саме цій різноманітності сфер, в яких проявлявся талант Франка, він зобов’язаний несерйозним, часто ворожим ставленням з боку сучасників, як політичних противників, так і нейтральних, не залучених до суспільно-політичної конфронтації кіл Галичини. В усякому разі, феномен Івана Франка — універсальної особистості, генія, людини нового часу, що набагато перегнала свою добу, вченого і митця європейського рівня, яких мало в історії української культури — не отримав належного вивчення та оцінки ані за польської, ані за радянської влади. Поляки не розголошували досягнення української інтелігенції та її батька, радянська ідеологія зробила з Франка ляльку, виставивши на загальний позір тільки одну з сотень його граней — Франка-революціонера. Тим часом як саме цим внутрішнім протистоянням, постійним конфліктом між різними полюсами особистості Франко найбільш цікавий, саме ця вічна напруга спонукала його до важкої праці. Франко заслуговує на вивчення, дослідження саме як суперечлива, неоднозначна постать.
Життя і творчість
Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 року в с. Нагуєвичах Дрогобицького повіту (тепер с. Івана Франка Дрогобицького району Львівської обл.) в родині коваля. З батьківської кузні він виніс перші знання про життя галицького селянства, про працю людини, а від матері перейняв любов до народної пісні.
Кохання Івана і Марічки у повісті М. Коцюбинського «Тіні ...
... коцюбинський тіні забутих предків З утратою коханої Іван утратив сам сенс життя, втратив свою душу, та й життя мріяв би втратити, та смерть не забрала його: "Великий жаль вхопив Івана ... Можна сказати, що герої повісті "Тіні забутих предків" -- це наші українські Ромео ... Саме спокій, а не збайдужіння. Він ще й досі кохав Марічку, тому й кинувся рятувати її від щезника. З появою Марічки-нявки життя Івана ...
Після закінчення Дрогобицької гімназії вступив до Львівського університету. Через 16 років він закінчує Чернівецький університет.
У 1887 року виходить перша збірка його поезій «З вершин і низин» — найвидатніше явище в українській поезії після «Кобзаря» Тараса Шевченка. Згодом вийшли друком збірки «Зів’яле листя» (1896), «Мій Ізмарагд» (1898) де переважають мотиви філософської та інтимної лірики, «Із днів журби» (1900).
Він є автором поем «Панські жарти», «Смерть Каїна», «Похорон», «Іван Вишенський», філософської поеми «Мойсей» (1905).
У 80-х роках побачили світ найкращі повісті Івана Франка «Борислав сміється» (1882) та «Захар Беркут» (1883), «Для домашнього вогнища», «Перехресні стежки» та ін. Написав драматичні твори «Сон князя Святослава», «Кам’яна душа». Здобула популярність п’єса «Украдене щастя» (1893).
Лише частина спадщини великого українського письменника опублікована у 50-ти томах «Зібрання творів». Організатор видань «Громадський друг», «Дзвін», «Молот». Автор праць з історії та теорії літератури, перекладач творів з російської, польської, чеської, сербської, хорватської, німецької, англійської, французької, старогрецької, римської, арабської, ассиро-вавилонської та інших мов.
У 1893 р. захистив у Відні докторську дисертацію.
Твори І.Франка перекладено багатьма мовами світу. Окремі поезії покладено на музику, деякі прозові твори екранізовано й інсценізовано. Помер І.Франко 28 травня 1916 року.
Коли ми думаємо про Івана Франка, в нашій уяві постає перш за все титан думки і праці, людина, в якої дух і тіло рве до бою заради поступу і щастя людського, українець, корені якого сягають глибини народного життя і переходять у дерево, квіт якого величний, щедрий, добрий.
Український письменник Іван Франко
Іван Франко, видатний український письменник і громадський діяч, народився у 1856 році в селі Нагуєвичі, що на Львівщині. Він належав до сім’ї працелюбних батьків, які надавали великого значення праці, повазі до людей та навчанню. Іван Франко почав свою освіту в сусідньому селі Ясениця-Сільна, де він навчався в початковій школі. Пізніше він продовжив навчання в Дрогобицькій нормальній школі отців-василіан та в Дрогобицькій гімназії.
Вже в дитинстві Іван проявив свої здібності до навчання, він навчився читати українською, польською та німецькою мовами. Хоча Іван Франко сміялися над ним у німецькій школі, він заслужив визнання, ставши першим учнем після екзамену. Це стало початком його успішної навчальної кар’єри.
У 1865 році Іван Франко втратив батька, а на шістнадцятому році став сиротою після смерті матері. Незважаючи на це, він продовжував здобувати знання. У гімназії він читав твори великих класиків, перекладав їх та сам ставав автором літературних творів. Його перший вірш був присвячений батькові, і з того часу він продовжував активно творити.
Іван Франко – критик, історик та теоретик українського національного театру
... рецензіях, статтях Іван Франко багато уваги приділяє мистецтву драматурга, твори якого “мають бути призначені не для читання, а для сцени”. Будова драматичного твору, на думку Франка, тримається на ... театральних дійств, що мали за основу трудову діяльність людини. Витоки народного театру і його драми Франко бачив в обрядах і звичаях і наголошував, що український народ, як ...
Після закінчення гімназії, Іван Франко поступив до Львівського університету, де він став активним учасником редакції журналу «Друг». Він також зацікавився філософією, політичною економією та соціологією. Проте, його політична активність привела до першого арешту у 1877 році.
Під час свого перебування у в’язниці, Іван Франко стикався з важкими умовами, але це не зупинило його від подальшої творчості. Він продовжував писати, і його твори стали важливим внеском у українську літературу.
Іван Франко був не тільки видатним письменником, але й великим патріотом, який прагнув до самостійності та свободи свого народу. Його твори відображали проблеми того часу та ставали важливими для українського національного руху.
Іван Франко помер у 1916 році, залишивши велику спадщину українській літературі та культурі. Його твори залишаються актуальними й сьогодні, а його внесок у розвиток українського народу незаперечний.
Анализируя биографические данные о жизни и творчестве Ивана Франко, можно отметить, что его политические и литературные предпочтения вызывали неоднозначную реакцию в обществе. Он столкнулся даже с игнорированием его произведений со стороны общественных кругов Галичины. Например, журнал «Зоря» отказался печатать его рассказ «Муляр», поскольку
отношение к мулярам было негативным, и они считались «худшими пьяницами», не заслуживающими внимания.
Защита собственных взглядов также отразилась на финансовом положении Франко. Бывали времена, когда писатель не имел необходимых средств для проживания и вынужден был жить у рабочего Данилюка. В апреле 1881 года Франко отправился в село Нагуевичи и помимо литературной работы, выполнял ежедневные сельскохозяйственные работы.
Франко возлагал большие надежды на реализацию своих политических и литературных намерений в Киеве, куда он прибыл в конце февраля 1885 года. Однако встречи с О. Кониським и В. Антоновичем не оправдали его ожиданий относительно издания газеты. Теплые воспоминания остались после встреч с семьями Лисенков, Старицких и Косачей. Приехав в Киев на следующий год, Франко женился на Ольге Хорунжинской.
В 1892 году Франко отправился в Вену, чтобы закончить свою докторскую диссертацию «О Варлааме и Иоасафе и притче о единороге». Через год состоялась защита, и Франко получил степень доктора философии.
В 1894 году предоставилась возможность занять профессорскую должность кафедры истории украинской литературы и языка Львовского университета. Хотя пробная лекция имела успех, национал-демократические лидеры, «москвофилы» и польско-шляхетские шовинисты использовали клевету и провокации, чтобы не позволить Франко занять профессуру. Кандидатуру писателя отклонили.
Это не могло не огорчить Франко, но не остановило его дальнейшего духовного развития, каким бы трудным это ни было. Ему лишь не хватало физических сил. В 1897 году Франко заболел из-за переутомления. Следующие годы также были непростыми.
Понятя про дитячий фольклор. Шляхи його творення. Складові частини. Жанри
... них зрозумілий для них самих зміст (Анатолій Іваницький). Дуже поширеним жанром дитячого фольклору є лічилки, якими діти користуються, коли грають у піжмурки: «Раз, два, ... записали українські фольклористи, письменники, етнографи. Отже, національне виховання, включаючи одну з найсуттєвіших його галузей -- етнопедагогіку, спроможне в недалекому майбутньому відродити генетичний код українського ...
«Сильный, настойчивый характер, вышедший целым из жизненной борьбы» — писал Михаил Коцюбинский о встрече с И. Франко в 1905 году. «Он сидел за столом своей простой хижины босой, плет свои рыбацкие сети, как бедный апостол. Он плел сети и писал поэму «Мойсей». Я не знаю, поймала ли он рыбу в своей сети, но его поэма пленяла мою душу».
В 1908 году Франко снова перенес болезнь. Сильное переутомление привело к нервным расстройствам, контрактурам рук и пальцев. Относительно быстро выйти из этого состояния помогло лечение на берегах Адриатического моря, в Хорватии.
Введение
Семья Франко оказалась в трагическом положении с началом Первой мировой войны. Больная жена находилась в больнице, сыновья — в армии. Лишенный средств к существованию, писатель жил в доме своего школьного товарища. Вскоре он заболел, но даже в таком состоянии не выпускал перо из рук.
Иван Франко скончался 27 мая 1916 года, его похоронили 31 мая на Лычаковском кладбище во Львове.
Советская литературоведение рассматривало творчество писателя с позиций социалистического реализма, избегая оценок его взглядов на суверенитет Украины. В то время никто, кроме Франко, не писал: «Все, что выходит за рамки нации, это либо фарисейство людей, которые интернациональными идеалами рады бы прикрыть свои попытки панования одной нации над другой, либо болезненный сентиментализм фанатов, которые рады бы широкими и всеобщими фразами прикрыть свое духовное отчуждение от родной нации». И до сих пор актуальны его слова о том, что «мы должны научиться слышать себя украинцами — не галицкими, не буковинскими украинцами, а украинцами без официальных границ».
Наш народ достойно чтит память Ивана Франко. Его именем назван один из областных центров Украины, Львовский государственный университет, с. Нагуевичи, много улиц. В родной деревне великого Каменяра и во Львове открыты литературно-мемориальные музеи Ивана Франко.
Вывод
Не следует, конечно, идеализировать Франко, называя его, как это делалось в советские времена, «великим Каменяром», и приписывая ему исключительную роль «отца» западноукраинской интеллигенции. Однако подобной ему по масштабам деятельности, величине таланта и популярности личности в Галиции XIX — начала XX века не было. После выхода поэмы «Моисей», в которой Франко метафорически, но достаточно ясно указал на роль творца — недооцененного пророка в своей Родине — обожание Франко галицким крестьянством, студентством и интеллигенцией достигло апогея. Однако среди кругов народовцев и москвофилов, особенно сгруппированных вокруг газеты «Дело» и клирикальной верхушки, Франко был оспоримой фигурой с самого начала и до конца. Своей журналистской и публицистической деятельностью Франко нажил множество врагов, в том числе среди истинно ведущего общественного течения того времени — народовцев. В то же время литературный гений Франко был высоко ценен представителями всех социальных слоев и групп, всех наций, населяющих Галицию.
Розвиток інтересу Франка до інтелігенції
Тема інтелігенції, її призначення та функції, завдання теоретичних і практичних почала цікавити Франка ще на ранньому етапі його журналістської творчості. Він почав з закладання теоретичного базису та створення програмних творів, а потім поступово перейшов до практики. Протягом тривалого часу Франко був фактично взірцем для прогресивної творчої інтелігенції.
Мой любимый писатель иван франко
... детей. В 1891 году он написал пьесу «Украденное счастье». Последние года Иван франко страдал трудной болезнью, но сильные боли не сломили его дух и творческую ... немецкой и русской литературы и работы в области философии и экономики. Иван Франко умер 28 мая 1916 г. в Льве. Wörter und der ... Gemeinsames gibt es im Schaffen von Franko und anderen Schriftstellern jener Сочинение! . Потом не будешь искать!
Саме через свою практичну діяльність, а не теоретичні розробки, Франко приніс найбільшу користь українській культурі. Він відкрив Галичині Європу і світ, почавши відкривати світові Галичину.
Внесок Франка у формування галицької інтелігенції
Безперечно, внесок Франка у процес формування галицької інтелігенції, кристалізації духовної еліти і консолідації української нації є величезним і, можливо, досі не до кінця оціненим. Його роль і значення в цьому процесі ще потребують уважного аналізу й оцінки.
Вже до смерті Франка з нього поспішили зробити образок, подібно до Тараса Шевченка. Схематичні образи «Великого Каменяра» та «українського Мойсея» не відображали всіх суперечностей Франкової натури та нюансів його політичних переконань. Останнім часом літературознавці і критики почали тверезо підходити до оцінки культурної спадщини Франка і визнали необхідність деміфологізації його образу, переоцінки та дослідження під новими кутами зору.
