Оскар Уайльд — відомий ірландський письменник, поет і драматург, який народився у 1854 році в Дубліні. Він народився в сім’ї, де була любов до науки і мистецтва. Батько Оскара, сер Уільям, був відомим хірургом та археологом-аматором, який також був письменником. Мати Оскара, Леді Уайльд, була письменницею і активно боролася за свободу Ірландії.
Оскар Уайльд отримав високу освіту, відвідавши найпрестижніші навчальні заклади Великобританії, такі як школа Портора, Трініті-коледж у Дубліні та Оксфорд. Університетські роки вплинули на його творчість, оскільки його вчителями були видатні мислителі та письменники, серед них Джон Раскін та Уолтер Пейтер, провідні теоретики естетизму.
У 1878 році Оскар Уайльд закінчив Оксфорд і отримав почесну премію Ньюдігейта за свою поему «Равенна». Вже після закінчення університету Уайльд здобув репутацію лідера естетів та денді. Він був відомий своїми парадоксами та дотепами, які повторювалися в світських салонах. Також він був об’єктом сатири модних карикатуристів та фейлетоністів, які захоплювалися його особою.
Уайльд активно подорожував, відвідуючи Італію та Грецію. Він також читав лекції в США та провів кілька місяців у Парижі, де зустрівся з провідними французькими літераторами, такими як Еміль Золя, Андре Доде та Стефан Мелларме.
29 травня 1884 року Оскар Уайльд одружився з Констанцією Ллольд і мав двох синів. Його життєвий і творчий шлях був повний успіхів і визнання, але також супроводжувався гострими словами та критикою з боку його супротивників. Однак, це не завадило йому стати одним із найвідоміших письменників свого часу.
Уайльд в другій половині 80-х років 19 століття
У другій половині 80-х років 19 століття літературна діяльність Оскара Уайльда набирала все більшої популярності. У 1887 році вийшла його пародія на готичні романи під назвою «Кентервільський привид». Також в цьому році він став редактором журналу «Світ жінки». Уайльд також опублікував свою першу збірку казок під назвою «Щасливий принц та інші історії», а також написав есе «Перо, олівець і отрута» і «Занепад брехні», а також оповідання «Портрет містера У. Х.». У 1890 році було випущено його відомий роман «Портрет Доріана Грея» і працю з естетики «Критик як митець».
Життєвий та творчий шлях О. Уайльда
, так і реалістичні та модерністські естетичні принципи його другої половини. «Матеріально-ідеалістична історія» — такий підзаголовок оповідання «Кентервільський привид» Оскара Уайльда, що надзвичайно влучно характеризує не тільки ідейний зміст ... одружується з Констанс Ллойд. Вона народжує йому, двох синів: у 1885 році Сиріла, а у 1886 — Вівіана. Вайльд пише рецензії до "Пелл Мелл Газет", ...
Уайльд в першій половині 90-х років
У першій половині 90-х років 19 століття Уайльд став одним із провідних письменників англійської літератури. Тематичне розмаїття і жанрова різноманітність його творів, а також їхнє художнє досконалість свідчать про винятковий талант письменника. У 1891 році він написав п’єсу «Герцогиня Падуанська», есе «Душа людини за соціалізму» і видав збірки своїх критичних праць «Задуми», оповідань «Злочин лорда Артура Севіла» і казок «Гранатовий будиночок». З 1892 по 1895 рік Уайльд досяг найбільшого успіху як драматург, його п’єси «Соломія», «Віяло леді Уїндемір», «Ідеальний чоловік» і «Як важливо бути поважним» отримали велику популярність. Уайльд, разом з Бернардом Шоу, сприяв відродженню англійської драматургії після періоду занепаду в 19 столітті.
Падіння Уайльда в 1895 році
1895 рік був періодом піку слави, а водночас падіння Оскара Уайльда. З 1891 року його постійним супутником був лорд Альфред Дуглас. Батько Альфреда, маркіз Квінсберрі, переслідував письменника, звинувачуючи його у розпусті сина. Уайльд поставив проти маркіза кримінальну справу, проте незабаром сам опинився перед судом і програв процес. Його засудили на два роки, оголосили банкрутом, позбавили батьківських прав і піддали глуму з боку громади.
Оскар Уайльд: життя та творчість
Оскар Уайльд, видатний англійський письменник XIX століття, народився 16 жовтня 1854 року в Дубліні, Ірландія. Він став одним із найвідоміших та найконтроверсійніших літераторів свого часу, що прославився своїми гострими висловлюваннями та проникливим мисленням.
Уайльд отримав вишукане освіту, навчався у Трініті Коледжі в Оксфорді. Вже на початку своєї кар’єри він привернув до себе увагу яскравими та нестандартними творами. Його перша збірка поезій «Равенская балада» (1878 рік) вразила критиків своєю оригінальністю та новаторством.
Протягом свого життя Уайльд встиг написати не тільки поезію, але й драми, романи та оповідання. Його найвідоміші твори — «Портрет Доріана Грея» (1890 рік), «Ідеали чистого життя» (1893 рік), «Фантастичні оповідки» (1891 рік) та багато інших.
В’язниця та заслання
У 1895 році Уайльд був засуджений до двох років ув’язнення за свою гомосексуальну орієнтацію. Це була велика трагедія для письменника, який втратив свою славу та гідність. Після виходу з в’язниці його зустріли ворожість та презирство англійського суспільства, і він виїхав до Франції.
В Парижі Уайльд знайшов натхнення та написав чудову поему «Балада Редінгської вязниці» (1898 рік).
Однак, на жаль, він не зміг створити більше жодного шедевру. Проте, до наших днів збереглося його листування, серед якого виділяється так звана тюремна сповідь «De Profundis», де письменник аналізує свої заплутані стосунки з Боззі (лордом Альфредом Дугласом).
Естетична теорія
Основні принципи естетичної теорії Уайльда полягали у тому, що мистецтво не є засобом пізнання та перетворення дійсності, воно пізнає лише Красу, тобто саме себе. Він відстоював ідею «мистецтва для мистецтва».
Уайльд «Портрет Дориана Грея» — «Некоторые ...
... говорите под ним, и отвечает вам тем же…». Вымышленный сюжет часто предопределяет судьбу автора. Думал ли О. Уайльд, когда писал роман «Портрет Дориана Грея», что в этом романе он ... всегда была перед глазами — это его портрет. С каждым новым злым делом портрет Д. Грея становился все страшнее: «С портрета на Д. Грея смотрела его собственная душа и призывала к ...
Уайльд був глибоким і оригінальним мислителем, який запропонував нове розуміння мистецтва та його ролі в житті людини і суспільства. Його позиція найповніше викладена в його збірнику есе «Задуми», а також у передмові до роману «Портрет Доріана Грея».
Смерть та спадщина
Оскар Уайльд помер 30 листопада 1900 року в Парижі. Його творчість залишила невимовний вплив на світову літературу та мистецтво. Він вважається одним із найвизначніших письменників свого часу, чий внесок у розвиток літератури залишається незаперечним.
Оскар Уайльд — це символ свободи та самовираження, мислитель, який викликає на роздуми та захоплює своєю творчістю. Його твори залишаються актуальними й дотепними до сьогодення, а його ідеї продовжують надихати нове покоління літераторів та митецтва взагалі.
Розгортання
Роман «Портрет Доріана Грея» Оскара Уайльда є вершиною естетизму і одночасно виражає велику мистецьку силу заперечення цього естетизму. Уайльд вирішує стару проблему безкрайності злочину по-новому, в гуманістичнішому плані: злочин залишає слід на душі людини.
У романі зображено головного героя, Доріана Грея, який був надзвичайно гарним і в ньому відчувалася щирість і чистота юності. Однак, коли художник написав портрет Доріана, стало зрозуміло, що ця краса забруднена його порочним життям.
Захоплений своєю зовнішністю, Доріан Грей закладає свою душу дияволу, щоб не старіти і залишатися молодим і привабливим. Фантастичне і протиприродне стає реальністю: портрет Доріана Грея змінюється, відображаючи всі його гріхи і пороки, тоді як сам Доріан залишається молодим і привабливим.
Автор вдається до глибоких філософських роздумів про прекрасне і моральне. Чи може мистецтво і краса існувати без моралі? Чи може людина віддати душу дияволу, щоб зберегти свою молодість і красу, і не понести наслідки своїх злочинів?
Роман «Портрет Доріана Грея» є не лише захоплюючим твором, але і глибоким філософським роздумом, який залишає читача з багатьма питаннями про природу людини, мистецтва і моралі.
Введение
В литературе конца 19-го века особое место занимает роман Оскара Уайльда «Портрет Дориана Грея». Это произведение считается примером интеллектуального романа того времени, в котором автор воплотил свои самые дорогие мысли и идеи, определявшие его образ жизни и стиль.
Описание сюжета романа
Главный герой романа, Дориан Грей, обладает особой особенностью — его физическая красота и молодость остаются неизменными, в то время как его портрет стареет и отражает его безнравственность и жестокость. Дориан, желая избавиться от своего портрета, который стал свидетелем его падения, нападает на него ножом. Великий дом наполняется отчаянным криком, а слуги, вбежавшие в комнату героя, обнаруживают на стене прекрасный портрет молодого Дориана Грея, а на полу лежит мертвый старик с ножом в груди.
Основные темы и идеи романа
В романе «Портрет Дориана Грея» Оскар Уайльд воплотил свои глубочайшие мысли и идеи. Одной из главных тем является идея о том, что искусство должно раскрывать самого художника, но оставаться скрытым для зрителей. «Раскрыть себя и скрыть художника» — такова цель искусства, как сказано в авторском предисловии к роману.
Философско-эстетическая проблематика романа Оскара Уайльда ‘Портрет ...
... значит, слабость его как творца[].Развертывание курсовой работы Роман Уайльда "Портрет Дориана Грея" является симбиозом философских заключений и ... курсовой работы. Глава 1 «Эстетическая проблематика романа» изучает феномен эстетизма и его влияние на творчество Оскара Уайльда, раскрывает эстетическую концепцию автора на искусство. Глава 2 имеет название «Философия романа «Портрет Дориана Грея»». ...
Также внимание Уайльд уделяет одежде своих персонажей, которая является отражением их характера и образа жизни. Дориан Грей, пытаясь передать свою любовь к Сибил, детально описывает не ее саму, а ее костюм: «Вы бы ее только увидели! Невозможно было отвести глаз от ее стройной фигуры, когда она выходила на сцену, одетая в мальчика. На ней была зеленая бархатная куртка с светло-коричневыми рукавами, плотно облегающие коричневые брюки, изысканная зеленая шапочка с соколинным пером под пряжкой и плащ с капюшоном». Только через некоторое время Дориан замечает, что лицо Сибил было бледной как роза.
Роман богат детальными описаниями высокосветских событий, дома и комнаты Дориана Грея. Сам герой признается: «Я любил прекрасные вещи, которые можно было прикоснуться и взять в руки».
