1. Тарас Григорович Шевченко – биографические данные
Тарас Григорович Шевченко родился в Украине в 1814 году. Он был крепостным крестьянином и, несмотря на это, смог стать одним из величайших поэтов своего времени. Шевченко получил формальное образование в гимназии, но большую часть своего образования получил самостоятельно, благодаря своей любознательности и увлечению искусствами.
Шевченко в своей жизни много страдал от социально-экономических неравенств, присущих тому времени, и его творческий дар был недооценен его современниками. Он был арестован и отправлен в ссылку на 10 лет за свои произведения, которые рассматривались как антиправительственные.
Шевченко скончался в 1861 году в Петербурге, оставив после себя богатый наследие своими произведениями и духовным наследием, которое оказало огромное влияние на украинскую литературу и культуру в целом.
2. Место Т.Шевченко в истории Украины
Тарас Шевченко играл важную роль в создании украинской культуры и осмыслении ее идентичности. Он был не только великим поэтом, но и художником, который открыл новые грани украинской культуры, вызвав восхищение и уважение на мировой арене.
Шевченко помог преодолеть ограничения, которые были наложены на украинскую культуру в то время. Он увлеченно осваивал мировую культуру, в то же время сохраняя уникальность и красоту своей родины.
3. Роль Т.Г.Шевченко и его творчества в становлении украинской культуры
Творчество Тараса Шевченко имело глубокий этический и социальный смысл для украинского народа и заставляло людей задуматься о своих собственных жизнях и страданиях.
Он использовал свои произведения, чтобы обнаружить проблемы украинского общества и отразить их в своих творениях. Шевченко с помощью своей поэзии говорил о честности, справедливости и свободе, чем определил развитие украинской литературы в его время и в будущем.
4. Оценка политических взглядов Т. Шевченко. Роль Т.Г.Шевченко в Кирило-Мефодиевском товариществе. Выводы. Список используемой литературы
Политические взгляды Шевченко были острой критикой того режима, который царил в России тогда. Он выступал за права народов и протестовал против крепостнической системы в Украине.
Работа Тараса Шевченко в Кирило-Мефодиевском товариществе имела большое значение для украинского общества. Клуб был основан для распространения украинской культуры, литературы и языка. Именно этот клуб стал местом бурных дискуссий о культуре и в политических вопросах.
Украинская культура: развитие и современное состояние
... на последующие поколения, развитие общественно-политической мысли, формирование сознания украинского народа. Литература. Начиная с XVIII в. в украинскую литературу ... государственных деятелей, ученых, писателей и художников как Ф. Прокопович, Г. ... отличалось гармоничностью и простотой. Заметную роль в его распространении сыграли ... происхождения, мотивируя это тем, что каждый имеет право на личную жизнь ...
Тарас Шевченко оставил богатое наследие, которое произвело глубокий эффект на украинскую литературу, а также на культуру и мировоззрение украинских людей в целом.
Список используемой литературы:
- Шевченко Т.Г. Сочинения. Том 1-5
- Морозова А.Л. Шевченко и Кобзарь как символ украинской культуры
- Черепащук В.М. Искусство и жизнь Тараса Шевченко
Тарас Шевченко: дитинство та перші невзгоди
9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту на Київщині народився майбутній великий поет України Тарас Шевченко. Його батько Григорій Іванович та мати Катерина Якимівна були селянами-кріпаками, які переселилися з Кирилівки до Моринців на короткий час відповідно до розпорядження поміщика.
У 1816 році родина повертається до рідної Кирилівки, де Тарас мешкатиме до самої смерті матері в 1823 році. Він був її найулюбленішим сином і жив під її опікою, не знаючи горя і лиха. Однак після померті матері він разом з іншими дітьми опинився у складних життєвих обставинах.
У 1825 році Тарасовому батькові померло, залишивши на руках вдівця з п’ятьма дітьми: Микитою, Катериною, Тарасом, Яриною та Йосипом. Згодом до їхньої хати ввійшла мачуха з трьома маленькими дітьми, а життя родини Сивохо стало ще більш складним і нелегким.
Тарас згадуватиме цей час у своїй творчості із гірким болем: злидні, сварки, несправедливість та знущання — все це негативно вплинуло на його подальше життя.
Померлий батько залишив пророцтво щодо свого сина Тараса: «син Тарас буде або дуже добрим, або великим ледащом… для його моє наслідство або нічого не буде значить, або нічого не поможе». Ці слова стали пророчими, оскільки Тарас Шевченко став знаменитим поетом та художником і одним із символів боротьби за національну свободу.
Біографія Тараса Шевченка
Тарас Шевченко народився в березні 1814 року, у кріпацькій родині в селі Моринці, що в Київській губернії. Після смерті батька, малого Тараса віддали в школу до сільського дяка, де він вчився читати й писати, засвоїв часослов і псалтир.
В дитинстві Шевченко виявляє надзвичайну допитливість розуму та вразливість натури. Хлопець особливо любив оповідати і слухати розповіді про минуле. Також проявляв талант до малювання, відтворюючи образи, що поривалися на волю з дитячої уяви. Утім, через непосидючість та норовливість часто бував битим.
Пізніше, бажаючи втечі від кріпацького життя та знущань, Шевченко робить спроби влаштуватися в науку до малярів та перебуває в прислузі різних осіб. Із 1828 року він живе у хлипнівського маляра, який залишив його при собі у прислузі та запримітив його меткість. Проте, доля поета була вирішена, коли він був переведений до кімнатних козачок на панщині.
У 1830 році, після вибуху повстання у Варшаві, Енгельгардт разом із челяддю виїжджає до Петербурга. Тут Шевченка віддають в науку до відомого митця Франца Лямпі молодшого, який помітив в ньому великий малюнкарський і талант.
Шевченко став одним із найвидатніших представників української літератури, поетом і художником від свого народу. Його твори стали справжньою виразом позбавлених свободи кріпаків, а його мистецтво — протестом проти соціальних й національних обмежень.
Шевченко Тарас Григорович поет художник мислитель
... його («законтрактувати») на чотири роки живописцю В.Ширяєву для подальшого навчання, аби мати у майбутньому свого дворового художника. У 1836 році термін контракту закінчився, але Шевченко ... Варшаву, про малярські студії видавалися далеким сном. Тараса уже ні на хвилину не полишає бажання ... и рисовать». З Оренбурга поета відправляють в Орську фортецю. Та попри суворий нагляд і заборону, Шевченко ...
Вісімнадцятий рік життя Тараса Шевченка відзначився його переїздом до непривітної та вологої столиці, що була закута в граніт та оповита туманами. Його спогади про Вільно та Варшаву, про малярські студії, здалися далеким сном.
Тарас не зупиняється ні на хвилину в своєму бажанні навчитися «божественного мистецтва». Він прохає пана віддати його на навчання до живописця В. Ширяєва на чотири роки, щоб у майбутньому стати його дворовим художником.
У 1836 році термін контракту закінчився, але Шевченко залишається в Ширяєва як найманий робітник-підмайстер. Він мав надмірне завантаження, але не мав часу малювати для себе та дати відпочинок своїй душі. Проте його нестримне бажання стати справжнім художником змушувало його вишукувати будь-які можливості.
Коли настав сезон білих ночей, Тарас відвідував літній сад і змальовував там скульптури, відбуваючи етюди. Цей період був особливо творчим для нього. Саме в цей час він зробив перші поетичні спроби, з’явилася його балада «Причина».
Під час одного з таких етюдів відбулася перша зустріч Тараса зі своїм земляком, художником І. Сошенком. Ця зустріч мала велике значення для майбутньої долі Тараса Григоровича. Сошенко познайомив його з Є. Гребіикою, дозволив відвідувати вечірні класи Товариства заохочення художників, а пізніше познайомив з відомим художником, професором Академії художеств Карлом Брюлловим.
Підневільне становище молодого, талановитого художника хвилювало його петербурзьких друзів.
У перших числах квітня 1837 року Карл Брюллов розпочав працювати над портретом В. Жуковського. Ця робота передбачалася розіграти в лотереї і на зібрані кошти викупити художника. У квітні 1838 року лотерея була розіграна, пан Енгельгардт отримав велику суму — 2500 карбованців, і 22 квітня підписано документ, яким поміщик надав Шевченкові свободу. Від наступного дня він відвідував рисувальні класи Академії і став одним з улюблених учнів Карла Брюллова.
Період навчання в Академії художеств став часом остаточного формування його естетичних і суспільних поглядів, а також становлення його як поета і художника.
Тема: Життєвий шлях Тараса Шевченка
Тарас Шевченко — видатний український поет, художник, громадський і політичний діяч, який народився у Моринцях, в сім’ї кріпаків. Навчанням та вихованням займалася мати поета, яка була ерудованою для свого часу жінкою.
У 1831 році дев’ятнадцятирічний Шевченко зустрів Михайла Грекова, який був відомий археологом, і віддав своє життя науковій роботі. Греков оцінив унікальний талант Тараса і узяв його у свій княжий будинок, де поет провів більше трьох років. Під Грековим наставництвом Шевченко займався живописом, цікавився його найрізноманітнішими аспектами, вивчав історію, археологію та інші науки.
У 1838 році Шевченко написав кілька картин, які були відзначені царською медаллю. Фреска «Іоанни Креститель на Мертвому морі» була відзначена відомим художником Карло Брюлловим.
У 1840 році з’являється друком «Кобзар», що став переломною віхою не тільки в творчому житті поета, але і в житті всього українського народу. Журнали та газети Петербурга одразу ж помістили рецензію на цю книгу. Усі вони одностайно відзначили високий талант, неповторну емоційну інтонацію, образність, народний колорит, щирість і самобутність видання.
Образ жінки у творчості Тараса Шевченка
... поет не може залишатися осторонь. Жіноча доля для Шевченка не просто одна з тем його творчості. Це справді незагоєна рана поетової ... Марію, Йосифа та Ісуса. Тарас Шевченко уникає зображення суто релігійних сюжетів, замінюючи їх реалістичними подіями, побутом. На думку поета, саме мати ... і Ганна, та долає не менш мученицьку долю. У цьому творі на матеріалі біблійної міфології осмислено такі проблеми ...
Цей час стає періодом справжнього розквіту геніального митця. З особливим натхненням він малює, пише вірші, багато подорожує. У травні 1843 року разом з письменником Є.Гребінкою поет відвідує Україну. Качанівка, Київ, Катеринослав, Хортиця, Кирилівка — ось лиш деякі села і міста, де побував Кобзар. Тривалий час живе в Яготині, у маєтку князя Рєпніна. Відвідує він і ряд інших міст.
У 1844 році виходять друком поеми «Гамалія», «Чигиринський кобзар», «Гайдамаки», альбом офортів «Живописная Украйна». Роком пізніше, тяжко захворівши під час чергової подорожі, пише славетний «Заповіт» в Переяславі.
Подорожі, зустрічі, читання надихають поета на все нові й нові задуми. У кінці квітня 1846 року він повертається до Києва, де знайомиться з М.Костомаровим, одним з організаторів Кирило-Мефодіївського товариства, бере участь в його засіданнях. Взимку 1847 року здійснює тривалу подорож на Чернігівщину. У березні цього ж року видається таємне розпорядження про арешт Шевченка. 30 травня йому оголосили вирок про заслання в Окремий Оренбурзький корпус солдатом «под строжайший надзор с запрещением писать и рисовать». З Оренбурга поета відправляють в Орську фортецю. Та попри суворий нагляд і заборону, Шевченко намалював автопортрет і написав ряд поетичних творів для захалявних книжечок.
У квітні 1850 року за порушення указу про заборону писати й малювати Шевченка заарештовують і відправляють на півострів Ман. 28 лютого відбувся похорон Тараса Григоровича Шевченка на Смоленському кладовищі Петер-гишлак. Весною наступного року його зараховують в експедицію для пошуків кам’яного вугілля в горах Каратау.
Условия жизни и творческий путь Тараса Шевченко после освобождения из засланья
С момента, когда комендантом Новопетровского укрепления стал майор И. Усков, Шевченко стал жить условиях, которые помогли ему хоть немного помягче переносить засланье. Он обратился к вице-президенту Академии изобразительных искусств Ф. Толстому с просьбой поручить уряду рассмотреть его релиз. В ответ на это 1 января 1857 года пришло письмо от жены Ф. Толстого, которое сообщало, что Шевченко был освобожден из своей ссылки: реальное распоряжение поступило в будний день, 21 июля.
5 августа из Астрахани Тарас Григорьевич отправился в Нижний Новгород, где узнал о новом запрете на въезд в Москву и Петербург. Однако менее чем за год этот запрет был снят. В начале марта 1858 года Шевченко прибыл в Москву, где посетил О. Бодянского, С. Аксакова, М. Максимовича, Варвару Репнину, которой посвятил сочинение «Тризна». 27 марта Шевченко прибыл в Петербург, где его радушно встретили представители творческой интеллигенции. В июне он получил отдельную комнату от Академии изобразительных искусств, начал работать над тем, что успел накопить за долгие годы своей ссылки. Он работал над рисунками, изображающими жизнь крепостных, интересовался театром, литературными вечерами, встречался с друзьями. Его жизнь медленно начинала наполняться тем насыщенным и интенсивным содержанием, которого так не хватало поэту в те годы, когда он насильно был обделен лучшими годами своей жизни.
Тарас Григорович Шевченко (1814-1861)
... української історії: “Смерть Богдана Хмельницького” та “Козацький Бенкет”. Ще до звільнення з крипатцтва Шевченко почав писати Віші. Сам поет зазначав, що його ... Шевченка на волю-як дуже обдаровану людину,-але зазнав стр 45 невдачі. Тоді до поміщика пішов О. Венаціанов і довідався про ціну, ... а майже через три роки після нього Тарас. Хата ця до наших часів не збереглася. На її місті стоїть камінь ...
Летом 1859 года поэт снова отправился на родину, где встретился со своими друзьями, родственниками, долго жил у них. 15 июля вблизи Прохоровки Шевченко был арестован и отправлен сначала в Черкассы, затем в Мошны, а 30 июля в Киев по распоряжению губернатора И. Васильчикова. Оттуда, через Москву, он вернулся в Петербург.
Тоска по родной земле не покидала Шевченко. Осенью он обратился к Варфоломею Шевченко с просьбой приобрести стройматериалы для постройки дома и найти участок земли для него. В летний период 1860 года он познакомился с Ликерой Полусмаковой и, как ему казалось, встретил женщину, которую искал всю свою жизнь. Однако создать свое семейное счастье ему не удалось. С осени здоровье поэта резко начало ухудшаться, но даже будучи больным, он продолжал рисовать, писать стихи, переписываться с друзьями.
Скончание Тараса Григоровича Шевченка 26 февраля стало причиной глубокой печали для всех его поклонников. Молодому поэту было только 47 лет, и его талант был еще в процессе раскрытия. Он получил множество поздравительных телеграмм с днем рождения за несколько дней до своей неожиданной кончины.
Тарас Григорович Шевченко был похоронен 28 февраля на Смоленском кладбище в Петербурге. Тем не менее, его связь со своей родинной Украиной оставалась крепкой даже после его смерти. 10 мая его останки были перенесены на Чернечую гору в городе Каневе.
Тарас Григорович Шевченко всегда интересовался историей и гордился славным прошлым своего народа. Он верил, что дух его народа, который всегда стремился к свободе и независимости, не был сломлен крепостной системой. Важной частью наследия Кобзаря являются его произведения на историческую тематику, такие как «Иван Подкова», «Тарасова ночь», «Гамалия», «Гайдамаки», «Чигрине, Чигрине» и другие.
Уже первая его поэтическая сборка «Кобзар» (1840) показала миру широкий спектр возможностей украинского языка в лексике, семантике и фразеологии. Поэт на практике доказал, что язык способен передавать все оттенки человеческих эмоций, служить точной формулировке мысли и быть надежным фундаментом для создания литературных произведений мирового уровня в разных жанрах, от низких (байка, комедия, сатира) до высоких (трагедия, ода и т.д.).
В своем творчестве Шевченко синтезировал украинские диалекты разных регионов, говоры городов и деревень, что обогатило арсенал украинского литературного языка, существенно способствуя национальной консолидации украинского народа.
Даже при жизни слова Шевченко имели высокий авторитет не только благодаря его политической значимости, но и потому, что лишенный права на свою собственную историю и национальное самосознание, украинский народ воспринимал произведения поэта не только как прекрасное писательство, но и как фактор развития всей культурной жизни в Украине.
Вступ
Тарас Григорович Шевченко – видатний український поет, художник, громадський діяч, який присвятив своє життя боротьбі за визволення українського народу від кріпосного гніту. Незважаючи на довгі роки віддалення від України, Шевченко залишався палким патріотом та безмежно кохав свій рідний край. Його сильний характер та міцна воля допомагали йому встояти перед впливами зовнішнього світу.
Т.Г. Шевченко – художник
Для Шевченка живопис став потребою, вираженням його творчого духу. Тарас Шевченко став першим художником, який проклав новий реалістичний напрям, і став основоположником критичного реалізму в українському мистецтві. Тарас Григорович був одним з ...
У щоденнику та листах, написаних Шевченком протягом його заслання з 1847 по 1859 роки, можна знайти місця, де він висловлював сумніви щодо своєї творчості та патріотичних віршів, написаних проти царя та гнобителів українського народу. В одному з листів до покровительки гр. Настасії Толстої, Шевченко писав про свою кару за «грішний порив безглуздої молодості» і зазначав, що не може зрозуміти, що це значить. Проте, незважаючи на такі сумніви, Шевченко ніколи не відступав від свого національного патріотизму та не став угодником кріпосників та гнобителів українців.
Основна частина
Шевченко використовував реальні речі матеріальної та духовної культури українського народу, щоб надати своїм творам максимально реалістичного зображення життя. Він був свідком та власником власних драматичних подій, які відобразив у своїх творах.
За своє життя Шевченко був поневоленим у кріпосному рабстві протягом 25 років, провів 10 років у тюрмах та на засланні. Він постійно перебував під наглядом жандармів та боровся з нестатками. На жаль, Шевченко помер самотнім у казематі, так і не здійснивши свою мрію про сімейний затишок у власному домі.
Тарас Шевченко був відданим сином поневоленого українського народу і завжди прагнув до його визволення. Він був глибоко перейнятий долею інших народів, які також страждали від царського режиму. У своїй поемі «Кавказ» він зображував Росію як тюрму народів і солідаризувався з тими, хто не хотів підкорятися. Його поезія включала боротьбу українського народу та кавказьких горців у загальну картину боротьби людства за свободу та гідне життя.
Т. Шевченко як батько української національної ідеї
Роль Т. Шевченка в українській історії та культурі безсумнівно важлива. Він став батьком української національної ідеї, сформованої в традиційній для цивілізованої Європи формі.
Національно-політична ідеологія Шевченка сформувалася ще до його знайомства з Костомаровим. В далеко яснішій та радикальнішій формі його муза ранійш від Кирило-методіївського Брацтва сформувала його національно-політичний ідеал, ідеал політичної назалежности України. Самостійницька думка переходить червоною ниткою через його творчість, починаючи молодечими романтичними творами і кінчаючи передсмертною філософічною лірикою.
Шевченкова поезія змогла не лише забезпечити «зв’язок часів», але й поклала початок перетворення української етнографічної маси. Вона, що втратила свою власну політичну еліту і була приречена на повну асиміляцію, стала європейською нацією завдяки світлій і вільній ідеї Шевченка про політичну назалежність України.
Кирило-Мефодіївське товариство є яскравим прикладом синтезу християнства й романтичного націоналізму в ідейній програмі. У цій програмі Україна в потоці історії, в єдності минулого, теперішнього і майбутнього постає як самостійна філософська проблема. Саме оцей синтетичний погляд на свою національну (етнічну) спільноту як на єдиний, розгорнутий в соціальному часі й «соціалізований» простір континуум і водночас як на суб’єкта всезагального історичного процесу називається національною ідеєю.
Таким чином, Шевченко став володарем у царстві духа та велетнем у царстві людської культури. Його творчість вказала нові, світлі та вільні шляхи професорам та книжним ученим. Він поклав початок перетворенню української етнографічної маси в європейську націю, надавши їм розуміння минулого та дороговказ у майбутнє.
Роль Т.Г.Шевченка та його творчості у становленні української культури.
Чи мислима українська культура без славетного імені Тараса Григоровича Шевченка? Чи мислима світова культура без цього видатного українського сина і поета? Звичайно, це питання риторичне. Важко знайти українця, який би не знав хоча б кількох шевченкових рядків. Спробуємо з’ясувати, яку ж роль відіграв Т.Шевченко та його творчість у становленні та збагаченні української культури.
Шевченко є основоположником нової української літератури і родоначальником її революційно-демократичного напряму. Саме в його творчості повно розвинулися ті начала, які стали провідними для передових українських письменників другої половини ХІХ – початку ХХ століть. Тенденції народності й реалізму були вже властиві в значній мірі і творчості попередників Шевченка. Шевченко перший в українській літературі виступив як істинно народний поет, твори якого з усією повнотою відбили почуття й думки трудящих мас, їх віковічні визвольні прагнення.
Попередники великого поета в українській літературі в своїх творах критикували окремі явища тогочасного життя, як-от: знущання поміщиків з селян, хабарництво чиновників. Шевченко ж виступив як грізний суддя і обличитель усього самодержавно-кріпосницького ладу, як непримиренний ворог поміщиків і царизму. У його творах змальований новий позитивний герой – борець проти самодержавно-поміщицького ладу, борець за щасті народу.
Творчість великого народного поета внесла в нашу літературу незнане багатство тем і жанрів, прилучила її до кращих досягнень світової літератури.
Шляхом Шевченка пішли найвидатніші передові українські письменники наступного часу – Марко Вовчок, Панас Мирний, Іван Франко, Павло Грабовський, Леся Українка та ін.
Шевченко відіграв важливу історичну роль у розвитку української літературної мови. Він установив ту структуру української літературної мови, яка збереглась у всьому істотному як основа сучасної мови, тобто розвинув і утвердив певний склад словника і граматичний лад української мови, які стали нормою і зразком для письменників, преси, театру тощо.
Попередники Шевченка в українській літературі, починаючи з Котляревського. Використовували в своїх творах живу народну українську мову, а також скарби усної народної творчості, але це використання було ще обмеженим, відповідно до не досить широких тем і літературного стилю цих письменників. Крім того, вони ще не позбулися діалектних, вузькомісцевих елементів.
Норми української літературної мови, створені на народній основі, дала поезія Шевченка. Основні мовні джерела великий народний поет черпав із скарбів фольклору і живої розмовної мови. Він відібрав від загальнонародної мови все найбільш істотне і яскраве і розкрив у своїй творчості багатство, гнучкість, красу і милозвучність українського слова.
Царизм репресіями прагнув зупинити лавину народної шани й любові до великого сина України, а вийшло навпаки. З 1918 року вшанування пам’яті великого Кобзаря 9 березня стало в нашій країні щорічним і всенародним. Відкрито пам’ятники поетові в Києві, Каневі, Харкові та в інших містах України, могилу великого Тараса оголошено заповідником, ім’я Шевченка присвоєно Київському університетові, театру опери та балету; масовими тиражами видаються його твори, відкрито Державний музей Т. Г. Шевченка, його ім’я присвоєно навчальним закладам і науковим установам, вулицям, бульварам, площам, пароплавам.
Починаючи з 1962 року, щорічно присуджуються Державні премії України імені Т. Г. Шевченка в галузі літератури і мистецтва. За цей час почесного звання шевченківського лауреата удостоєні П. Тичина, О. Гончар, П. Загребельний, В. Сосюра, М. Бажан, Г. Тютюнник, Ю. Збанацький, П. Майборода, С. Людкевич, О. Кульчицька, А. Малишко, В. Касіян, І. Драч, Л. Новиченко, Д. Павличко, М. Вінграновський, В. Стус, Б. Антоненко-Давидович, М. Жулинський, Р. Лубківський та інші митці. За рішенням ЮНЕСКО, ювілеї Т. Г. Шевченка відзначалися в усіх державах світу, в багатьох із них вийшли переклади «Кобзаря».
Світове значення творчості Тараса Шевченка
Творчість великого Кобзаря має надзвичайно велике значення для світової культури. Переконує в цьому не лише наш народ, але і відомі літературознавці і поети з інших країн. У своїх творах Тарас Шевченко відкрив нові соціальні матеріки, що залишалися невідомими для елітної культури, і тим самим змінив світлогодину в літературі.
Подання відомих висловлювань
Зокрема, Шевченко завдяки своїй творчості вніс значний вклад в загальний потік людської культури. У цьому переконалися такі відомі особистості як Луначарський, Курелла, Камілар, Хікмет, Якубець. Також відзначали, що поки б’ються серця людей, звучатиме і голос Шевченка.
Цінність творчості Тараса Шевченка також полягає в тому, що він не просто писав про соціальні нерівності, трагедії сиріт та вдів, але доніс до читачів всю силу великої любові і ніжності. В своїх поезіях він зумів підняти теми, які раніше не займали гідне місце в літературі.
Світове визнання
Неминуче ця творчість підкорила світові літературні простори. Твори Тараса Шевченка перекладені майже на всі світові мови. Відзначається наявність статуй та пам’ятників в шести континентах світу. Так, пам’ятник Кобзареві встановлено в Детройті (США), Бухаресті (Румунія), Варшаві (Польща), а також перед входом в музей в Палермо (Канада).
У світі все більше визнають творчу спадщину Тараса Шевченка і вони відомі ще більше людей, і його поезії звучать у вільному перекладі у багатьох країнах будучи всесвітнім каноном людської культури.
Творчість Шевченка: вплив на світову літературу
Творчість Шевченка постає чи не найвидатнішим всеєвропейським і світовим явищем, бо досі, як слушно зауважив Вадим Скуратівський, «вікове горе мас, по суті, не мало своїх літературних уст, не розверзалося ними, не прорізалося своїм художнім голосом». Були окремі літературні спроби, але настільки несміливі й наслідувальні стосовно панівної культури, що ставали панською іграшкою, а не грандіозним мистецьким явищем і національно-соціальним викликом, яким була творчість великого Кобзаря. Саме Шевченко вперше в історії порушив тисячолітню німоту соціальних низів. Тому «Кобзар» і має планетарне значення, саме українським словом вперше заговорили невідомі досі для елітарної культури світи, речником яких став українець, він своєю творчістю демократизував європейську та світову літературу.
Шевченко — явище унікальне. Його немає з ким порівняти у письменстві інших народів. Не тому, що він кращий за інших. Йдеться про особливий генотип культури нашої країни.
Тарас… Просторо в цьому імені. В ньому вся історія наша, все буття, ява і найпотаємніші сни. Нас просто не існує без нього: Україна — це Шевченко, Шевченко — це Україна. Не знайти такого анатомічного скальпеля, який міг би відділити одне від одного. Синонімічна пара на всі часи, доки й світу.
Уявити себе без Шевченка — все одно, що без неба над головою. Він — вершинна парость родового дерева нашої нації, виразник і хранитель народного духу. Навіть плоть його вознесена на вершину. Іншої такої могили на Україні нема, нема такої могили на всій планеті. Вона — немов козацька вежа, де при наближенні небезпеки запалювали сторожовий вогонь. Вогонь на сторожовій вежі Шевченка не згасає ніколи. Той вогонь — його іменний Глагол. Коли ми необачно віддалялися від нього — більмами бралися наші очі, полуда заступала шлях. Отоді мали те, що мали. Шевченко універсальний. Кажемо: Тарас— і чи є такий українець, який би не знав, про кого йдеться. Росіянин не назве Пушкіна Олександром, англієць Шекспіра — Вільямом, німець не нарече імені Гете чи Шіллера, француз — Гюго. Там інший вимір, там — відчуття дистанції.
Оценка политических взглядов Т. Шевченко
Тарас Шевченко был выдающимся поэтом и интеллектуалом, но наряду с этим он также был политическим деятелем своего времени. Он часто выступал с острыми критическими замечаниями на адрес царской власти и крепостного права, что часто приводило к его арестам и заключению в каторжных тюрьмах.
Одним из главных политических взглядов Шевченко было освобождение крепостных, что было признано им не только несправедливым, но также и неэффективным экономически. Он понимал, что бесплатный труд крепостных не мотивирует их на повышение производительности, что создает экономические проблемы для России в целом. Шевченко также выступал за национальное освобождение украинского народа от русской имперской власти и создание независимого украинского государства.
Также стоит отметить, что Т. Шевченко был сторонником идей просвещения и образования, считая эти инструменты самыми эффективными для поднятия качества жизни украинского народа. Возможно, его взгляды на развитие общества не были современными, но его принципы все еще актуальны и значимы.
Роль Т.Г. Шевченка в Кирило-Мефодиевском обществе
Тарас Шевченко был членом Кирило-Мефодиевского общества, основная цель которого заключалась в сохранении культурного наследия народов России и Украины. Шевченко вносил важный вклад в развитие общества, в том числе финансированием издания украиноязычных книг и публикацией своих стихов и произведений в общественных изданиях.
Также он отстаивал принципы свободного творчества и самовыражения для каждого человека, независимо от его национальности и социального статуса. Безусловно, его влияние на общество и духовную жизнь Украины было огромным.
Оценка политических взглядов Тараса Шевченко
Оценка политических взглядов Тараса Шевченко является спорной и разнонаправленной среди различных научных школ. Однако, многогранность его творчества и роль, которую он сыграл в становлении украинской нации, не позволили адептам различных политических доктрин использовать его авторитет «на своей стороне». В общественном мнении поэт часто переходил в «миф», который было удобно использовать для манипуляции массовым сознанием и оправдания действий. Для представителей радикально-националистического направления украинской политической мысли Тарас Шевченко был «пророком», «отцом нации», «жестоким врагом России и москалей». Для различных социалистов и «безгосударственников» он был, в первую очередь, «Кобзарем», «защитником прав крепостных», «борцом за социальное освобождение и дружбу народов».
Творчество Тараса Шевченко, его вчерашнего крепостного, оказало огромное влияние на членов Кирило-Мефодиевского общества, на всю прогрессивную украинскую интеллигенцию и будущие поколения. Он принес в этот круг ученых и мелких служащих, которые больше заботились о сохранении прошлого, чем о создании нового, жизненный поток старинного народного стремления к свободе и протесту против всех форм угнетения.
T. Шевченко остро критикующий представителей украинской элиты все же не теряет надежды на то, что нацию удастся объединить во имя ее освобождения, освобождения Украины и каждого украинца. В этом проявляется его глубокая мудрость и последовательная государственная позиция.
Український поет Тарас Шевченко та його погляди на свободу
Свобода є центральною категорією для всіх великих поетів-романтиків тогочасної Європи — Байрона, Міцкевича, Пушкіна. Однак у Т. Шевченка воно досягає апогею свого розвитку. Він має найбільш персональне розуміння поняття свободи, в порівнянні з іншими поетами свого часу. Для нього свобода народу є одночасно конкретною і особистою волею кожної окремої людини в загальному складі.
Україна, її минуле і майбутнє, займає центральне місце в політичних поглядах Т. Шевченка. Він також приділяє увагу долі поневолених народів, зокрема слов’янських. В своїх поезіях він з теплотою згадує чеських і словацьких «будителів», які поклали початок демократичного слов’янофільства. Він вірить, що в майбутньому слов’янські народи об’єднаються в одне море, але при цьому він підтримує ідею того, що кожна нація має свою правду, силу і волю.
Тарас Шевченко був визнаним майстром українського образотворчого мистецтва. Він працював у різних галузях, таких як станковий живопис, графіка, монументально-декоративний розпис та скульптура. Володіючи різними техніками, він створив понад тисячу мистецьких творів. Він також виконав офорти з творів зарубіжних та російських художників, за що отримав звання академіка гравірування.
Тарас Шевченко є відомим поетом не тільки в Україні, але і в усьому світі. В багатьох країнах йому встановлені пам’ятники, його твори перекладені на багато мов. Україна вшановує Шевченка, називаючи його ім’ям навчальні заклади, театри, площі, вулиці та міста. Його спадщина живе в національній опері України, в Київському національному університеті та на центральному бульварі міста Києва, які носять його ім’я.
РОЗГОРТАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
Творчість Тараса Григоровича Шевченка стала важливим історичним феноменом, який демонструє, як перші кроки націоналювання соціальних верств можуть набувати живої форми у вихідному матеріалі. Саме тому важливо розглянути внутрішні та зовнішні впливи на творчість «Кобзаря» та її демократизуючий вплив на світову літературу.
Внутрішні впливи
Українські ґрунти та образотворчі стилі українського народу – все це стало першими натхненниками для Шевченка. У «Кобзарі» Шевченко сплітував рядки давньої української лірики зі своїм розчуленням перед долею простого народу. У своїх творах Тарас Шевченко повертається до досвіду національних забобонів, пізнає глибини народних мудростей.
Зовнішні впливи
Шевченко також знав епоху Ренесансу, гуманізму, прогресивної літератури Заходу. Він був здивований талантом Франсуа Вільона. Були творці, що впливали на Т. Г. Шевченка на різних етапах його творчої біографії. Серед таких творців можна відзначити Кобцаря – поема 1824 року, написану Франсуа Коппе (Шевченко описує, як ця поема переплетилася з дитинством в його серці); поетів-самодержопостаріць Росії, яких Шевченко не знав особисто, але дуже погано висловлювався про них. Нехай дещо шокує вибір імен авторів-самодержопостарострів. Але як і будь-яка інша трагедія у прекрасній програмній статті М. Цехмістер («Чому ми повинні читати Шевченка»), Крушенький – це теж «українська тема» у творчості Шевченка, а дуже яскравим прикладом альтернативного погляду на імена є збірка Емиля Вергеліса «А іль Кобзар Стуса?»
Демократизуючий вплив
Творчість Шевченка дала поштовх для розвитку соціальної та національної свідомості щодо значення народу та його культури. Перші «високі» автори на багато цінніше почали сприймати Шевченка як першоджерело, що, у свою чергу, могло відкривати нові шляхи для конгрес-культури. «Кобзар» Шевченка став коренем, з якого виріс український культурний ідентичний будинок та розгорнувся національний рух, який досі зберігає підвалину на культурному та соціальному рівнях.
Висновки
Так, творчість Тараса Шевченка має глибокий вплив не тільки на просвітлення питання розвитку української літератури та культури взагалі, але вносить і свій важливий внесок у світову культуру. Написання «Кобзаря» стало одним з найяскравіших прикладів того, як письменник своїми творами може робити соціальну та культурну революцію, виходячи з власного досвіду та знань про інші культури.
Використана література
| Король В. | Історія України в житті та творчості Тараса Шевченка: ( До 190-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка ) //Історія в школі. — 2004. — № 3. — C. 1-8 |
| Король В. | Історія України в житті та творчості Тараса Шевченка //Вітчизна. — 2002. — № 3-4 . — C. 120-127 |
| Литвин В. | Образи Тараса Шевченка в українській інтелектуальній історії //Літературна Україна. — 2006. — 16 березня. — C. 2 |
| Фесько О. | Український національний рух кінця 40-х років 19 ст. Кирило-Мефодіївське братство. Місце Т.Г. Шевченка в українському національному відродженні //Історія та правознавство. — 2007. — № 29. — C. 26-28 |
| Червінський В. | Шевченко Т.Г. //Український історичний журнал. — 2003. — № 3. — C. 138-143 |
| Яременко В.І. | Світова історія у творчій спадщині Тараса Шевченка: спроба історіософського прочитання //Український історичний журнал. — 2007. — № 5. — C. 174-188. |
