ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР
Творчість Вільяма Шекспіра, якого видатний російський критик В. Бєлінський назвав «яскравою зорею й урочистим світанком ери нового, справжнього мистецтва», є найвищим досягненням європейської літератури доби Відродження. Якщо могутня фігура Данте позначає собою початок Ренесансу, то титанічна фігура Шекспіра вінчає його кінець і увінчує його в історії світової культури. Спадщина його набула світового значення, вплинула на творчість численних митців світового значення і зберігає свою актуальність до нашого часу. Найкращі театри світу незмінно включають в свій репертуар його п’єси, а роль Гамлета мріє зіграти хіба що не кожний актор.
Не дивлячись на світовий розголос драматургії і поезії Шекспіра, про самого нього відомого не так вже і багато. Хрестоматійні дані такі. Народився Шекспір 23 квітня 1564 року у Стретфорді-на-Ейвоні в родині ремісника і торговця. Вчився у місцевій граматичній школі, де вивчали рідну мову, а також грецьку і латинську за єдиним підручником — Біблією. За одними даними школу не закінчив, бо батько через фінансові ускладнення забрав Вільяма до себе помічником. За іншими ж, після закінчення школи був навіть помічником шкільного учителя.
У вісімнадцятирічному віці оженився на Енн Хетауей, яка була на вісім років старшою за нього. Через три роки після одруження покинув Стретфорд. Перші його друковані твори з’являються тільки в 1594 році. Біографи припускають, що за цей період він якийсь час був актором мандрівної трупи. З 1590 року працював у різних театрах Лондона, а з 1594 року вступив у найкращу лондонську трупу Джеймса Бербеджа. З моменту побудови Бербеджем театру «Глобус», тобто з 1599 року і до 1621 року життя його пов’язане з цим театром, пайщиком, актором і драматургом якого він є.
Сім’я Шекспіра весь цей час залишалася в Стретфорді, куди він повертається, припинивши театральну і творчу діяльність, і де вмирає 23 квітня (у день свого народження) 1612 року у п’ятидесятидвохрічному віці.
Його драматургічна і поетична спадщина, згідно «шекспірівського канону», складається з 39 п’єс, серед яких відомі «Ромео і Джульєтта», «Гамлет», «Макбет», «Отелло» та багато інших. Творчість Шекспіра відзначається глибоким психологізмом, майстерним використанням мови і драматичними сюжетами, які залишаються актуальними і сьогодні.
Вступ
Ранні джерела шекспірознавства свідчать, що первісне видання творів Шекспіра відбулося у 1623 році. Зазначене видання містило 37 драм, 154 сонети та дві поеми — «Венера і Адоні» і «Знеславлена Лукреція». Варто відзначити, що всі драматичні твори Шекспіра написані білим віршем з використанням прози. Це поєднання віршів і прози є характерною особливістю його драматургії, яка є як художнім матеріалом, так і естетичним завданням. Шекспір відомий як неперевершений драматург та блискучий майстер сонету. Його творчості присвячено тисячі книг, проте одна проблема досі лишається нерозв’язаною: авторство шекспірівських творів. На сьогоднішній день відомо близько 58 претендентів на авторство, серед яких фігурують філософ Френсіс Бекон, лорди Саутгемптон, Ретленд, граф Дербі і навіть королева Єлизавета.
Людвіг ван Бетховен: життя та творчість
... його творів. Поезія Гете мала величезний вплив на творчість Бетховена, який створив пісні на вірші поета, музику до ... Бетховена співпав із зазначенням його найвищої слави. Після поразки наполеонівської армії в битві при Віторії 1813 року, ... Життя Людвіга ван Бетховена не було розквітом кар'єри поступового освітлення онікомпозитором, а, навпаки, ще більш глибинним кризисом, який супроводжував його ...
В даному дослідженні ми будемо розглядати основні антишекспірівські аргументи, які виникають зі згаданих фактів. Одним із таких фактів є відмінність справжнього прізвища Вільяма, яке фігурує в церковних записах про його народження, від прізвища «Шекспір». Дуже значущим є те, що більшість шекспірівських творів, виданих у той час, мають підпис «William Shakespeare», що підкреслює смислове значення цього імені і свідчить про його псевдонім. Також варто звернути увагу на те, що жодного рядка, написаного самим Шекспіром, не збереглося.
Інший розбіжний факт полягає в тому, що Вільям не отримував освіти поза граматичною школою і ніде не подорожував за межами Англії. Водночас, шекспірівські твори вражають неперевершеною художньою майстерністю, масштабністю мислення та філософською глибиною. Ці твори засвідчують не лише геніальність самого автора, але й його енциклопедичні знання.
У зв’язку з цим, метою даного дослідження є аналіз антишекспірівських аргументів, розгляд основних теорій авторства шекспірівських творів та спроба знайти роз’яснення вищезгаданим джерелам сумнівів
Для того чтобы понять правдивость авторства шекспировских произведений, необходимо обратить внимание на различные аспекты. Анализируя данные о количестве слов в словарях Шекспира, Френсиса Бекона и Виктора Гюго, можно сделать вывод о том, что Шекспир обладал гораздо более богатым словарным запасом, чем его современники.
Он также обладал знаниями не только по английскому языку, истории, юриспруденции и медицине, но также был знаком с французским, итальянским, греческим и латинским языками, а также античной мифологией, творчеством Гомера, Овидия, Плавта, Сенеки, Монтеня и Рабле.
Аргументированная версия авторства шекспировских произведений, предложенная ученым Иллей Гилиловым, указывает на возможное связанное с графом Ретлендом, который был близким другом лорда Саутгемптона. Ретленд, обладая широким кругозором и образованием, является одним из возможных кандидатов на авторство шекспировских произведений.
Дополнительные доказательства также указывают на связи Ретленда с театром, его образование в университетах, а также на участие в официальных миссиях при королевских особах. Кроме того, смерть Ретленда совпадает с окончанием творчества Шекспира, который после этого уходит из Лондона и больше не пишет.
Вне зависимости от того, кто стоял за именем Шекспира, несомненным является его великий вклад в мировую литературу и культуру.
Понятя про дитячий фольклор. Шляхи його творення. Складові частини. Жанри
... народної творчості є, так звані, малі жанри фольклору. Малі жанри фольклору -- це невеликі за об'ємом фольклорні твори. У деяких роботах зустрічається визначення дитячий фольклор, оскільки ... українські фольклористи, письменники, етнографи. Отже, національне виховання, включаючи одну з найсуттєвіших його галузей -- етнопедагогіку, спроможне в недалекому майбутньому відродити генетичний код ...
Періоди в творчості Шекспіра
Шекспіровські твори у своїй сукупності відбили всю гаму ренесансних роздумів і почуттів. Гаму від беззастережного уславлення людини, здатної піднятися силою свого духу і розуму на рівень богоподібного створіння, до глибоких розчарувань і сумнівів в божественній природі.
Шлях Шекспіра традиційно поділяють на три періоди.
Перший період (1590—1600)
До першого періоду відносять драми-хроніки, комедії, трагедії, обидві поеми «Венера і Адоніс», «Зганьблена Лукреція» та сонети.
Хроніки, з яких Шекспір розпочав свою творчість, були популярним жанрам у його попередників і сучасників. Бо вони відповідали на загострений інтерес публіки до своєї історії і політичних проблем сучасності у період напруженої боротьби Англії з Іспанією. Одна за однією з’являються драми-хроніки, особливість яких є вміння драматурга масштабно малювати епоху живими і яскравими барвами, поєднуючи соціальне тло з долею конкретних персонажів.
Паралельно з хроніками Шекспір пише цілу низку комедій та три трагедії.
Загальний характер творів цього періоду можна визначити як оптимістичний, забарвлений радісним сприйняттям життя у всій його розмаїтості, вірою у торжество розумного і доброго.
Гуманістичним пафосом позначені також поеми і сонети. Сонети Шекспіра утворюють сюжетний цикл, побудований «а розвитку відносив між поетом…»
Результати дослідження першого періоду творчості Шекспіра
Перший період творчості Шекспіра був романтичним і оптимістичним з позитивними трендами гуманізму та віри у добро и розум. Основними жанрами були драми-хроніки, комедії та трагедії. Хроніки були дуже популярним жанром серед тих, що цікавилися ітсторією та політичними проблемами Англії. Ілюструвалися вони яскравими барвами та намагалися зібрати протилежні програми віри у праведність. Комедії та трагічні драми також були докладно досліджені за першим періодом творчості Шекспіра. Його сонети стали знаменитими завдяки їхньому філософському змісту та темпераментності. Увесь перший період творчості Шекспіра несе у собі позитивну думку про життя та віру у передати це до глядачів творів і сторонників поета.
Во втором периоде творчества Шекспира (1601 — 1608 гг.), был заметен
углубленный анализ поэтом трагических противоречий человека, которые проявлены
со всей силой в эпоху Ренессанса. Даже три комедии, написанные в этот
период, «Троил и Крессида» (1602 г.); «Конец — делу венец» (1603 г.); и «Мера за Меру»
(1603 г.) регламентируют трагическое восприятие,
Драматургический гений Шекспира раскрывается в трагедиях
этого периода: «Гамлет» (1601), «Отелло»(1604), «Король Лир»(1605),
«Макбет» (1606), «Антоний и Клеопатра» (1607), «Кориолан» (1607),
и «Тимон Афинский» (1608 г.)
Квинтесенцией трагического восприятия этих творений является сонет №
Анализ спектакля «Ромео и Джульетта»
... Советский театр в своих постановках "Ромео и Джульетты" шел по пути преодоления метафизических, идеалистических концепций. Он стремился реалистически правдиво раскрыть историческое и социальное содержание трагедии Шекспира. Анализ спектакля "Ромео и Джульетта" в Московском театре Революции ...
66, написанный гораздо раньше:
Я зародила смерть в сердце своем,
Чтобы преодолеть унижения и веления.
Против зависти и могущественной лжи,
Против справедливости, которой приказано молчать.
Против лживой славы и природного величия,
Против той верности, что ставшей предательством,
И против искусства, подчиненного власти,
И того таланта, который становится целью критики,
А благость и честность — забыты и тщетны!
Соблазн смерти кажется мне столь неподдельным и сильным,
Что милый мой одинокий страдает…
И, наконец, третий период, романтический период, охватывающий 1609-1612 годы,
В это время он создал четыре трагикомедии или романтические драмы:
«Перикл» (1609), «Цимбелин» (1610), «Зимняя сказка» (1611), «Буря» (1612) и
историческую драму «Генрих VIII». В трагикомедии царит атмосфера
сказочного, фантастического, в них добро и справедливость всегда побеждает
силу зла. Так «король драматических поэтов» (В. Белинский) до последнего
творения оставляет верных ярким идеалам гуманистического искусства
Ренессанса.
Среди знаменитых трагедий Шекспира на протяжении веков наибольшей популярностью пользуются
«Ромео и Джульетта» и «Гамлет».
Трагедия «Ромео и Джульетта» была написана в середине 90-х годов, в
Перший, так званий, оптимістичний період творчості Шекспіра був найбільш просякнутий ренесансним пафосом віри в людину і її безмежні можливості. У центрі його трагедії, як і в написаних в цей час комедіях, розташована історія світлого, романтично піднесеного і самовідданого кохання двох юних героїв, яка розгортається на фоні давньої кривавої ворожнечі між їх родинами — Монтеккі і Капулетті.
Кохання, яке виникає між Ромео, представником дому Монтеккі, і Джульєттою, представницею дому Капулетті, зображено Шекспіром як прекрасна, добра і позитивна сила, що здатна зламати антилюдяну ворожнечу старого світу. Кохання пробуджує у Ромео і Джульєтти високі почуття, воно духовно їх збагачує і наповнює трепетним відчуттям краси життя. Шекспір створює один з найвеличніших гімнів коханню.
Головна принада цієї історії — той чар молодості і свіжості, те поетичне сяйво, яким обласкані всі фігури, та простота і сила чуття, яка надає тій індивідуальній і припадковими явищами обставленій любовній історії вишу силу і «правдивість тисяч любовних історій».
ОСНОВНІ ТВОРИ:
- «Гамлет»
- «Комедія помилок»
- «Приборкання непокірної»
- «Сон літньої ночі»
- «Багате галасу даремно»
- «Дванадцята ніч»
- «Ромео і Джульєтта»
ЛІТЕРАТУРА:
- Аникст А.А. Творчество Шекспира.— М.— Л.: Худож. литература, І960.
- Гилилов Й. Игра об Уильяме Шекспире, или Тайна Великого Феникса.— М., 2004.
- Козимцев Г. Наш современник Шекспир.— 2-е изд.— М., 1966.
- Смирнов А.А. Шекспир.— Л.— М.: Искусство, 1963.
- Урнов М. Урною Д.М. Шекспир. Движение во времени.— М.: Наука, 1968.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
