Реферат про пушкина на украинском языке

Реферат

>РЕФЕРАТ

на задану тему: «Біографія О.С. Пушкіна»

Запровадження

Родоначальник нової російської літератури, Олександре Сергійовичу Пушкін народився 26 травня (6 червня) 1799 р. у Москві. Його батько, Сергій Львович Пушкін, належав до стародавньому дворянського роду. Він був нащадком знатного дворянина з Пруссії, який приїхав Росію ще за Олександра Невському. Дідусем матері, НадіїОсиповни, у дівоцтві носила прізвище Ганнібал, був О.П. Ганнібал, прославлений згодом своїм правнуком як «арап Петра Великого». У Олександра Сергійовича було троє братів, двоє з них померли у дитинстві, і сестра. Домашні майбутнього генія стверджували, що «разом з дитинства був надзвичайно обдарований». За спогадами брата Пушкіна — Льва Сергійовича, — «пристрасть до поезії проявилася у ньому з першими поняттями». Олександре Сергійовичу ні улюбленою дитиною, і дитинство своє у домі батьків згадував неохоче. Його вихованням займалися дві жінки — бабуся по матері Марія Олексіївна Ганнібал і фортечна нянька АрінаРодионовна.

Ліцейський період

У 1811 р. Пушкін було ухвалено Царскосельський ліцей, відкритий 19 жовтня цього року. Ліцей бувучрежден з єдиною метою «освіти юнацтва, особливо призначеного до важливим частинам служби державної». Навчання тут прирівнювалося до навчання у цьому навчальному закладі і складався з двох щаблів: гімназійний курс і короткий університетський курс. Засновники ліцею припускали, що випускники його зроблять хорошу кар’єру державною терені. Тут мали навчатися молодші брати імператора Олександра — Микола і Михайло.

Олександре Сергійовичу згодом згадував ліцей з благоговінням:

Хоч куди нас кинула доля,

Ісчастие куди б ні повело,

Все самі ми: нам цілий світ чужина;

  • Батьківщину нам Царське Село.

У ліцеї Олександре Сергійовичу Пушкін потоваришував із А.А.Дельвигом, І.І.Пущиним, В.Ф. Малиновським іВ.К.Кюхельбекером. Ця дружба витримала випробування часом, стаючи з роками все міцніше. З іншого боку, Пушкін завів дружбу з М.М.Раевским,П.Я.Чаадаевим іП.П.Кавериним, які на той час служили в лейб-гвардійському полку, що у Царському Селі.

У ліцеї панував особливий, «ліцейський» дух. Викладачі прагнули прищепити вихованцям культ честі і дружби. Програма ліцею мала забезпечити максимальне розвиток особистості кожного вихованця.

>Поощрялись літературні досліди, видавалося кілька рукописних журналів. Ліцеїсти вивчали класичну вітчизняну і європейську літературу, вчили латину, французький і «німецький мови.

4 стр., 1740 слов

Художник Олександр Мурашко

... найзнаменитіша картина Олександра Мурашка, яка прославила його ім’я і його батьківщину — Україну ще 1909 року. Двійко дівчат-підлітків на тих самих ... керівника «Малювальної школи М.Мурашка», із якої вийшли художники М.Пимоненко, С.Костенко, Г.Дядченко, І.Їжакевич, навчалися в ній ... в колірному вирішенні. У Національному художньому музеї України найкращим полотнам Мурашка відведено великий зал. Але ...

Пушкін писав вірші, пробуючи себе в всіх жанрах, створював оди, балади, романси і елегії. Заодно він часто запозичив теми, мотиви і образи з художніх творів росіян і французьких письменників. У 1814 р. у журналі «Вісник Європи» було опубліковано вірш Пушкіна «До другустихотворцу».

8 січня 1815 р. відбулася історична зустріч двох поетичних епох, минаючої і народжуваної -Г.Р. Державіна і О.С. Пушкіна. Державіна запросили бути присутніми при іспиті, де ліцеїсти читали свої чудові вірші. Пушкін читав «Спогади у ЦарськомуСеле». Вони, у тому числі, згадувався і саме Державін. Старий поет прийшов від віршів на захоплення, але Пушкін, дочитавши, великому зніяковінні втік і сховався, тож його було неможливо знайти, хоча Державін вимагав розшукати юнака (він хотів його обійняти).

У 1815 р. вірш «Спогади у ЦарськомуСеле» було опубліковано у журналі «РосійськийМузеум».

У 1820-х рр. Пушкін познайомився з поетом В.А. Жуковським, що на той час довго жив у Санкт-Петербурзі. Жуковський високо оцінив незвичайне обдарування юнаки. Назвав Пушкіна «надією нашої словесності» й у 1815 р. писав П.О. В’яземському: «Нам всім треба з’єднатися, аби допомогти вирости цьому майбутньому гіганту, який усіх насперерастет».

Ще Ліцеї Пушкін був заочно прийнятий у літературний гурток «>Арзамас» («>Арзамасское суспільство безвісних людей), однією з творців якого було Жуковський. «>Арзамас» замислювався пародії на літературне суспільство. «Розмова любителів російського слова», багато членів якого дотримувалися консервативних поглядів на суспільство так і літературу, і виступали проти реформи літературної мови. Засідання «>арзамасцев» часто мали характер жарти,веселой гри. Тут складали пародійні оди, вели сміховинні протоколи засідань. Усі члени гуртка носили прізвиська, і Пушкіна тут називали «>Сверчок».

Петербурзький період

У червні 1817 р. Пушкін залишив ліцей і переїхав до Санкт-Петербург, де була зарахований колезьким секретарем до Колегії закордонних справ. Вважається, що з осені 1817 р. почався другий, «Петербурзький», період творчості поета. На той час він був добре відомий у літературних колах.

Влітку 1820 р. опубліковано поема «Руслан і Людмила» (ще без «віршованого передмови» «У лукомор’я дуб зелений», яке Пушкін написав у 1836 р.).

Поема розійшлася повністю, ті, кому вистачило надрукованих примірників, переписували її рукою. Твір Пушкіна мало великий суспільного резонансу, про нього захоплено говорили П.О. Вяземський і І.А. Крилов. Багато, проте, сприйняли поемі насторожено. Відомий на той час поет І.І. Дмитрієв вважав її «непристойній», Карамзін, авторитет якого було тоді величезним, сказав про «>поемке» зневажливо. В. Г. Бєлінський вважав, що з суперечок навколо поеми «Руслан і Людмила» почався «пушкінський» період російської літератури.

Пушкін написав поему на кшталт італійських поетів відродження — Аріосто іБоярдо. Вона рясніла чудесами і подвигами й те водночас була наскрізь просякнута авторської іронією. «Руслан і Людмила — майже бурлеску, недарма її порівнювали з «>Вергилиевой Енеїдою, вивернутої навиворіт». Поема оповідала про час легендарного Володимира I Святославича (Володимир Червоне Сонечко).

5 стр., 2096 слов

Романтизм та його значення в мистецтві

... і синтезу мистецтв, злиття видів і жанрів мистецтва. У пластичних мистецтвах романтизм найбільше яскраво проявився в живописі і ... И. Айвазовского, А. Іванова. В образотворчому мистецтві для романтизму було характерне розкріпачення від академічних канонів: ліризм, героїчна піднесеність, ... якому не судилося стати музикантом (а музика була його пристрастю, чиновника за родом занять), — не забава, а, ...

За описами героїчних подвигів російських богатирів йшли рядки, у яких автор відверто сміявся та контроль подвигами, та контроль багатирями, та контроль довірливими читачами. Високий ліризм сусідив з грайливими, майже фривольними сценами. Важливим відкриттям російської літератури особливий тон, яким Пушкін вів розповідь. Автор невимушено розмовляв із читачами, ніби зі своїми давніми знайомими.

Південна посилання

>Инзов, новий начальник Пушкіна, співчував ліберально налаштованої молоді. Він узяв поета під своє заступництво. Незабаром після приїзду до Катеринослава Пушкін застудився, і начальника відпустив його з родиною генерала М.М. Раєвського на Кавказ, підлікуватися. Два місяці Пушкін провів на Кавказі, та був Раєвські переїхали до Крим, в Гурзуф. На військовому бригу, який віз їх у Гурзуф, Пушкін створив елегію «>Погасло денний світило…». Вважається, що від цього вірші почалося нове період поетової творчості, романтичний.

Розкішна природа Кавказу та Криму справила величезне вразити поета. Пушкін захопивсяпоетами-романтикамиБайроном й О. Шеньє. Щоб читати Байрона в оригіналі, російський поет розпочав студіювати англійська мова. У Гурзуфі Пушкін написав кілька елегій, почав працювати над романтичної поемою «Кавказький бранець».

Залишивши Гурзуф на початку 1820 р. Пушкін разом із татом і синомРаевскими верхом проїхав у Криму, побував на Алупці, Симеїзі, Севастополі і Бахчисараї. У жовтня поет пішов у Кишинів, куди перевели на той час канцеляріюИнзова.

У Кишиневі Пушкін зблизився з М. Ф. Орловим і В.Ф.Раевским, хто був членами «Південного товариства» декабристів. Тут, Молдови, Олександре Сергійовичу написав поеми «Брати розбійники» (1821-1822, спалена в 1823; залишився уривок, який опублікований 1825) і «>Гаврилиада», закінчив «Кавказького бранця» (1820-1821).

Ось він почав поему «Бахчисарайський фонтан» і два глави роману віршах «Євґєній Онєґін» (1823-1831), і навіть вірші «Пісня проВещем Олега», «Кинджал», «Чорна шаль».

Влітку 1823 р. Пушкін переїхав до Одеси, в якому мешкав до 1 серпня 1824 р., перебуваючи при канцелярії новоросійського генерал-губернатора М.С. Воронцова. Розгром «Південного товариства» і арешт Раєвського справили на Пушкіна велике враження. До цього додалися вести про придушенні революційних повстань хто в Іспанії і. Настрій сум’яття й розчарованості знайшло відображення у віршах Пушкіна «Демон», «>Недвижний страж дрімав нацарственном порозі…», «Свободи сіяч пустельний…», «Хто, хвилі, вас зупинив…» та інших. У Одесі на 1823 р. Пушкін закінчив «Бахчисарайський фонтан» і почав писати поему «>Цигани» (1823-1824).

Життя Одеси ускладнилася конфліктом з начальником Пушкіна, Воронцовим. Пушкін писав свого друга А.І. Тургенєву: «Воронцов — вандал, придворний хам та малий егоїст. Він чудово бачив у мене колезького секретаря, а я, зізнаюся, думав себе щось інше». Служба стала обтяжувати Пушкіна, і він просив про відставку, що у становищі засланця було нерозумно. Нарешті, московської поліцією було перехоплене лист Пушкіна, коли він зізнавався, що атеїстичні вчення цікавить нього інтерес. У 1824 р. поет його звільнили зі служби й відправлений у батькове маєток, розташоване Псковської губернії, на селі Михайлівське.

4 стр., 1787 слов

Шевченко Тарас Григорович поет художник мислитель

... 27 березня Шевченко прибув до Петербурга, де його радо вітали представники ... вірші, багато подорожує. У травні 1843 року разом з письменником Є.Гребінкою поет ... студії видавалися далеким сном. Тараса уже ні на хвилину не ... художника. У квітні 1838 року було розіграно лотерею, панові Енгельгардту ... и рисовать». З Оренбурга поета відправляють в Орську фортецю. Та попри суворий нагляд і заборону, Шевченко ...

У Михайлівському

Тепер Пушкін повинна була проживати у Михайлівському, під наглядом світських і духовних влади, і навіть власного батька, який взяв він обов’язок ознайомитися з поведінкою сина. У батьків будинок Олександре Сергійовичу приїхав 9 серпня 1824 р. Обстановка у ній була важкій, часто виникали конфлікти, поки, нарешті, уся сім’я Пушкіна не виїхала з Михайлівського, залишивши засланця поета під опікою нянькиАриниРодионовни.

Поет у відсутності права виїжджати з Михайлівського, але з зовнішнім світом зв’язку не втрачав. Тісна дружба пов’язувала його зпомещицей П.О. Осиповій і її дочками. Поет вів листування за друзями й знайомими. У 1825 р. Пушкіна відвідали І.І.Пущин і А.А.Дельвиг. У цього року, відбулася зустріч із А.М. Горчаковим.

Тим більше що Пушкін вже було визнаний великим поетом. Сам Жуковський у листопаді 1824 р. писав йому «За таким мені повноваженню пропоную тобі місце російськоюПарнасе». У свій час Державін присвятив Жуковському вірші, у яких передав молодому поетові свою ліру, і з з нею й першість в поезії. Тепер Жуковський вважав, що час поступитися першість Пушкіну.

У Михайлівське Пушкін підготував до друку збірник своїх віршів, який побачив світ 30 грудня 1825 р., через 16 днів за виступом декабристів на Сенатській площі збірник «Вірші Олександра Пушкін» розійшовся повністю протягом двох місяців.

Посилання у Михайлівському виявилося дуже плідної для Пушкіна. Ось він закінчив третю главу і четверту, п’яту і шосту глави роману віршах «Євґєній Онєґін». Він створив в також трагедію «Бориса Годунова», поему «Граф Нулін» (грудень 1825) та вірші «НаслідуванняКорану», «Пригадую дивовижне мить», «>Сожженное лист», «Визнання», «19 жовтня», «Андрій Шеньє» та інших.

Вночі з 3 на виборах 4 вересня 1826 р. Пушкін отримав наказ негайно вирушати у Москві, де був тоді новий імператор, Микола І, що зовсім нещодавно було коронований.

Після посилання

По приїзду у Москві Пушкін мав особистий розмову з імператором. Він визнавав те, що з декабристів було багато друзів, і Ющенко заявив, що, щоб у день їхнього виступу був у Санкт-Петербурзі, він також вийшов би Сенатську площа. Тоді Микола І оголосив поетові свою милість і додав, що вільний жити, де хоче, й взагалі ніяка цензура, крім його, особистої імператорської цензури, буде з нього не уладна.

Обласканий владою, тепло зустрінутий публікою, Пушкін, тим щонайменше, нудився дивним занепокоєнням, доля засланців товаришів турбувала поета. Він часто нагадував про неї Миколі I. Тим більше що слова імператора у тому, що Пушкін відтепер тільки під його особистою цензурою, почали збуватися найнесподіванішим і неприємним для поета чином. Восени 1826 р. його відчитав за публічне читання «Бориса Годунова» А.Х. Бенкендорф, шеф корпусу жандармів і начальника III відділу канцелярії його імператорської величності. Він заявив про Пушкіну, що не має ні публікувати, ані шеляга навіть публічно читати свої твори, які не пройшли імператорської цензури. Бенкендорф сказав, що Пушкін повинен передавати всі свої нові твори йому, що він представляв їх імператору. Тепер твори Пушкіна проходили цензуру відомстві Бенкендорфа, минаючи звичайних цензорів. Іноді це навіть виручало поета — Бенкендорф могло собі дозволити пропустити до друку те, що звичайний цензор заборонив б.

15 стр., 7350 слов

Понятя про дитячий фольклор. Шляхи його творення. Складові частини. Жанри

... них самих зміст (Анатолій Іваницький). Дуже поширеним жанром дитячого фольклору є лічилки, якими діти користуються, коли грають у ... народжувався як нова форма, тобто усне „текст-слово” було варіативним. Кожний твір був колективним - це означало, ... етнографи. Отже, національне виховання, включаючи одну з найсуттєвіших його галузей -- етнопедагогіку, спроможне в недалекому майбутньому відродити ...

Пушкін переїжджав з місця цього разу місце, скрізь затримуючись лише ненадовго. Жив то Санкт-Петербурзі, то Михайлівському, то Москві. Тут, у Москві, в 1827 р. він разом із молодятами людьми з філософського гуртка «любомудрів» почав видавати літературний журнал «Московський вісник». Пушкін надрукував журналі шматки з «Євгенія Онєгіна», сцени зі трагедії «Бориса Годунова», вірші «Пророк», «Поет», «>Станси», «>Чернь». Журнал, втім, через установки на елітарність, якої дотримувалися «любомудри», у відсутності комерційного успіху.

У другій половині 1820-х рр. було створено багато шедеврів пушкінської лірики: «Поет», «Поет і натовп», «Спогад», «Дар даремний, дар випадковий», «Передчуття», «>Брожу чи вздовж вулиць гучних» (все 1828), «Поетові» (1830).

У 1829 р. Пушкін знову приїхав на Кавказ. Він побував на діючої армії, де зустрівся із багатьмассильними декабристами. На Кавказі, одному з гірських перевалів, йому зустрівся труну з тілом Грибоєдова, вбитого в Персії. Зустріч ця вразила Пушкіна.

>Болдинская осінь

Взимку 1828-1829 рр. Пушкін бував на балах утанцмейстераИогеля, де познайомився із молодою красунею Наталею Миколаївною Гончарової. 6 травня 1830 р. Пушкін і Гончарова були заручені. Проте одружуватися безкоштовно було неможливо, і її батько Пушкіна виділив йому селоКистеновка, що була неподалік з його маєткуБолдино, в Нижегородської губернії. Наприкінці серпня поет виїхав із Москви уБолдино, у тому, аби володаремКистеновкой, закласти неї і дістати грошей. Епідемія холери, що розпочалася у Москві, змусила Пушкіна затриматися вБолдино три місяці. Тут Пушкін пережив одне із найбільш плідних періодів свого життя, який згодом назвуть «>Болдинскою восени». Тут Пушкін написав вірші «Біси», «Елегія», «Прощання» та інших.

У вересні 1830 р. Пушкін закінчив роман «Євґєній Онєґін» і дві з «>ПовестейБелкина»: «>Гробовщик» і «>Баришня-крестьянка», і навіть «Казку і попці іразбойнике йогоБалде». У з’явилися ще три повісті з добірки «ПовістіБелкина»: «Заметіль», «Постріл», «Станційний наглядач» і було написані дві п’єси з добірки «Маленькі трагедії»: «Скупий лицар»