Пейзаж реферат на українській мові

Реферат

У. Нечаєва

Пейзаж — зображення природи у літературі і живопису, інакше — образ природи у мистецькому творі (слово П. походить від французькогоpays — країна, місцевість).

З області просторових мистецтв термін «П.» перейшов у літературознавство. Історики мистецтва, які підходили до П. із боку формальної і естетичної, звісно було неможливо дати задовільного пояснення як причину появи інтересу до П., і характеру змін у її трактуванні. Вони розглядали П. чимось відірвана від людського нашого суспільства та зображуване художником з «об’єктивної» свободою, зволікається без жодної «зацікавленості» в зображуваному. Проте П., як будь-яка інша живопис, як найтісніше пов’язані з тимисоциально-историческими умовами, у яких створювався. «Уявлення, створювані собі індивідами, — каже Маркс, — суть уявлення або щодо їхні стосунки до природи, або щодо їхні стосунки друг до друга, або щодо їх своїх власних властивостей». П. є ставленням до природи у літературі, і те що людські стосунки — відносини класові, остільки і П. виступає у кожному художньому творі, творчості, стилі як класове ставлення до природи.

Тоді як і живопису П. часом має самостійного значення як яке закінчила художнє твір, у літературі П. звичайно вводяться до загальної системи образів твори, займаючи у ній специфічне для даного класового стилю місце іхарактеризуясь специфічними для даного стилю особливостями. Звідси — різне якість П. у різних літературних стилях. Так напр., в поемі Гомера, у російському билинному епосі, в середньовічної повісті розгорнуті описи природи відсутні, інші ж її явища, котрі за ходу дії мають служити тлом для героїв, зображуються з допомогою умовних повторюваних епітетів, іноді дуже виразних, влучних, але не індивідуальних, напр. «>светлоструйние ключі», «криваві зорі» і «сині блискавки» («Слово про похід Ігорів»).

Елементи розгорнутого пейзажу інколи можна зустріти лише порівняннях, коли опис явища природи треба задля уподібнення йому дії чи стану героїв, напр.: «Немов як мак вцветнике нахиляє набік голівку, пишний, плодом обтяжений ікрупною вологою весняної, то він голову набік схилив,отягченную шоломом» («Іліада», пісня VIII).

Такі самі елементи П. в порівняннях (часто побудованих за запереченням) зустрічаються у російському народному епосі і ліриці. Вже «Одіссеї» П. починає набувати великої ваги, ніж у «Іліаді» (див. напр. опис саду Алкіноя, пісня VII), a в пізнішої грецької поезії виникають жанри, де за всієї нікчемності кількісного обсягу П. якісно він одержує велику вагу і значення: така «>буколическая» поезія, ідиліїФеокрита, у яких зображення сільського пейзажу і побуту входить як основний необхідний елемент впроизведениие. І це як і раніше про пізньої римської літературі, знає спеціальні «описові поеми». Найбільшим твором цього були «>Георгики» Вергілія — дидактична поема про сільське господарство, у якій автор, накидаючи яскраві картини ідилічно стилізованій сільського життя, відбивав запити імператорського режиму, зацікавлений у підйомі сільського господарства Італії, сильно постраждалого під час громадянські війни. У XVI столітті та особливо у XVII, спочатку у Італії, і потім і по Європі, у зв’язку з підйомомдворянско-аристократической культури,прославлявшей «утіхи буття» на лоні помісної «ідилії», спостерігається розквіт ідилічної і «» , що робить своїм об’єктом сільську життя, природу, її навколишню. Відтоді пейзаж постійно є у творах різних стилів, що розвиваються, живуть і тихо вмирають протягомXVIII—XIX століть у європейської літературі, причому характер пейзажу, визначаючись характером стилю, набуває своє функціональне своєрідність у кожному тому випадку.Иллюстрируем ці твердження прикладами, взяті з російської літературиXVIII—XX ст.

11 стр., 5334 слов

Химерна проза в літературі XX ст

... „химерний” роман посідає не останнє місце. „Химерна” проза має досить солідну генеалогію. Вона пов’язана як з ... інтелектуально-філософської, психологічної прози в українській літературі XX ст., започаткованої свого часу І. ... життю, гармонії у світі та людських стосунках. Якщо возвеличує когось, то не вождів ... про інтелігенцію), яка досить успішно розвивалась у 20-х рр.. (В. Винниченко, В. Підмогильний, ...

У так зв. класичної придворної поезії XVIII в. — одах і героїчних поемах переважно — образ природи займає незначне місце, увагу поета зосереджено на прославлянні представників свого класу, на монументальних образах царів, полководців тощо. п. П. здебільшого виступає як для портрета того героя або заради тієї події, якевоспевается поетом; причому він береться у тих-таки монументальних і величних тонах, підкреслюючи ці самі боку в образах, тлом котрим вона є.

Відповідно до загальним бароковим характером оди, її пишномовністю,риторичностью,гиперболизмом, і П. відрізняється цими рисами і звичайно представляє опис ефектного чи величного явища природи, цілком відповідального наміру автора в високе тоні зобразити подія чи героя. Характер фону, т. е. П., випливає з художнього завдання, тенденції автора. Такий у російській літературі П. уСумарокова, Ломоносова, Державіна («На взяття Ізмаїла», «ОписПотемкинского свята» та інших.).

Зовсім іншими рисами малюється пізніший П. в поезії консервативного дворянства, гол.обр. новонароджуваного сентименталізму наприкінці XVIII в. З розвитком капіталістичних відносин дворянські письменники, що відстоюють недоторканність феодально-кріпосницького порядку, все різкіше виступають проти капіталізму, обрушуючи на міської культури і протиставляючи їй простоту сільського життя, ідилічні відносини поміщиків селян.

Образ природи отримує в них велике самостійного функціональне значення, містить у собі велике ідейний (реакційний за суті) зміст, т. до. нього автор висловлює улюблену антитезу місто — село, що служить на розкриття основних ідейних тенденцій (див. «>Обуховку»Капниста, вірші пізнього Державіна («Євгену. ЖиттяЗванская»), вірші Ів. Долгорукова та інших.).

У прозісентименталистов, в «сільській» повісті, у численних «подорожах» (улюбленому жанрі школи Карамзіна) П. грає саму почесну роль.Включаясь до загальної системи реакційних, які деформують дійсність образів, П. у літературісентименталистов має цукристий, прикрашений характер, пов’язані з брехливими, ідилічними образамиблагоденствующих у поміщика селян т. п. Навпаки, у літературі, що відбиває зростання буржуазної ідеології (>Радищев, Новиков, Чулков та інших.), П. затверджує зовсім інший характер, дається в реалістичних тонах, викриваєексплоатацию кріпаків тощо. п., служачи утвердженню цієї іншийидейно-художественной системи.

12 стр., 5735 слов

Каков символический смысл выражения «на седьмом веке Трояна»? ...

... победа способствует переосмыслению ошибок, прежнего поведения, обретению нового взгляда на себя и на мир. Проследив преображение главного героя, мы можем сопоставить «Слово..» с притчей о блудном сыне. ... -первых, положительным героем называется не человек с только хорошими качествами, а человек, ищущий главный смысл жизни, человек преобразившийся. Именно это и показывает Князь Игорь на своём ...

Опозиційна налаштованість зростання буржуазії стосовно застарілим суспільним відносинам,задерживающим її розвиток, конкретизувалася у літературі, політично однак що здекабризмом. Протест проти офіційної Росії, що пробирається російські романтичні поеми і лірику, пофарбував собою і злочини П. Пейзаж в романтичному творі має вже є цілковито інше значення, ніж П. усентименталистов. П. романтиків закликає не милуватися садибною «>пейзанской» природою, а служить засобом висловлювання бурхливих пристрастей романтика. Звідси наприклад російський байронічний П. з неприборкану дикої стихією першому плані (море, похмурі гори, пустелі), гармонізований з переживаннями романтичного героя. Звідси й екзотичний П. (також пов’язані з впливом Байрона), який в російських поетів розгортається переважно на Кавказі. П. використовується романтиками й у затвердження ідеї непокори, прагнення до свободи тощо. п. як і фон на дію героя, співзвучний його характером і тому сприяє кращому розумінню людських образів твори. У окремих випадках маємо П., контрастує проти героєм, і тоді завдання контрасту — ще більше відтінити, підкреслити стан героя. Прикладом «співзвучної» романтичного П. може бути величний фон Кавказу в «Демоні» Лермонтова, прикладом контрастного — м’які обриси південних степів, і натомість яких вимальовується бунтівна постать Алеко («Цигани» Пушкіна).

У романтичної ліриці часто можна зустріти твори, котрим П. є і темою, цілком котра виражає основну тенденцію романтичного стилю за відсутності героя і сюжету, як, наприклад «Вітрило» Лермонтова.

З поступовим зниженням романтизму вбуржуазно-дворянской літературі30—60-х рр. П. змінює свій характері і своє призначення літературному творі. Знамениті пейзажі Тургенєва, Л. Толстого, Фета і другорядних письменників (Аксакова, Григоровича та інших.) несуть надзвичайно складні й різноманітні функції в романів і ліричних п’єсах тих авторів; що об’єднує ознакою залишається виняткова любов до російського помісному П., співчутливе зображення зовнішнього вигляду садиби і фортечної села і певне ідеалізація сільського фону, де вони показують знає своїх героїв.

Поруч із «>идеализирующим» реалізмом сільського П. письменниківбуржуазно-дворянского табору з’являєтьсявирастающий з натуралізму реалізм письменників, близьких до революційної демократії 60-х рр., і пізніше народників. Створюючи сільський П. письменники-демократи як не смакують і ідеалізують його, і з особливої полюванням оголюють його непривабливі боку, встановлюючи тісний зв’язок останнім й фактично економічним побутом населення (Решетников — «>Подлиповци», М. Успенський та інших.).

Реалістичний П. народників одна із істотних засобів у їх художньому арсеналі, допомагає їм у критиці суспільного устрою. З розвитком буржуазно-демократичної літератури сільський П. дедалі більше відтісняється описом міста, які з аналогії позначається як П. міської. Великий промисловий місто як центр капіталістичної культури робиться предметом вивчення письменників та віднаходить своє зовнішнє відображення у творчості. Некрасов, Достоєвський та інших. розширюють функції міського П. від простого фону до показу через П. соціального нерівності, гніту капіталізму, страждань дрібної буржуазії, пролетаріату тощо. буд. Зувеличивающимся значенням великих промислових центрів у кінці XIX і на початку XX ст. росте, ідиференцируется міської П. у літературі. У творчості представниківбуржуазно-дворянской літератури міської П. приймає символічного характеру. Він виявляє страх представників деградуючих соціальних груп до того майбутнім, що несе їм сучасний місто. З іншого боку, хоча б зростання капіталізму викликає потяг до «природі», виражену у літературі появою П. екзотичного характеру, чи стилізованого у старовинному «садибному» чи «селянське» дусі. Ці краєвиди знаменували собою прагнення бігти від сучасності до минулого, в вигаданий світ віднепринимаемой дійсності тощо. п. Своєрідним відбитком імперіалістичних тенденцій російської буржуазії був П. у акмеїстів (Гумільов),дававшийся у плані колоніальної екзотики.

51 стр., 25462 слов

Біографії українських письменників

... век, поселение в Печерской келье на Егейском море. иван Вишенский - известный украинский писатель-полемист, автор трактатов и вестник. ... вплинув на розвиток нової української літератури. Його ідеї стали важливим духовним орієнтиром, що визначив особливу увагу українських письменників до ... и население украинских земель. Лазарь (свицкое имя - Лука) Баранович родился в 1620 г. (для данных інших - 1615 ...

У пролетарської літературі в різних етапах його розвитку П. займає різне місце. У часи 1905 у передових представників пролетарської літератури (М. Горький) він мав гол.обр. романтичний характер, різко протиставляв собі силу й міць вільної природиподавленному і пригнобленому людині («МакарЧудра», «Розповідь бабусі Ізергіль»); сила і примножить міць бурхливого моря, вихору тощо. п. йдуть на символічних образів боротьби, революції («Пісня проСоколе», «Буревісник»).

У письменників, що відбивають ще більше більш-менш відсталі настрої частини пролетаріату, близькій ще допауперизованной селі (Нечаєв,Поступаев та інших.), П. має іншої характер:безотрадному становищу робочого заводі у місті протиставляється ідеалізована життя селі: «>Увела нас потреба невтішна від розлогів рідних полів,Оковала нашій ланцюга холодні у фабричних котлів і печей» (>Поступаев).

Звідси своєрідність П., виконував функцію протесту проти капіталізму, але водночасидеализировавшего село з стихійності, «зародковій свідомості» самого цього протесту.

В міру зростання революційного руху, і зростання індустріального пролетаріату увагу пролетарських письменників переноситься на місто: не відмовляючись цілком від сільського П., пролетарськалит-pa створює на противагусимволистическому іакмеистическому міському П. (>естетизированному,асоциальному) реалістичний міської П., який малює робочі околиці, заводську обстановку тощо. п. («Мати» М. Горького та інших.).

У творах селянських письменників дається сільський П., що у значною мірою натуралістичний характері і різко протистоїтьрелигиозно-мистическому сільському П. буржуазних, дворянських і куркульських (Клюєв, Єсенін) письменників.

Після Жовтня П. отримує значного розвитку в присвячених громадянської війни творах радянської літератури (У. Іванов, Фадєєв та інших.).

11 стр., 5116 слов

З Української літератури

... Шевченка була явищем єдиним і неповторним. Немає для неї відповідника в світовій літературі» (Якубець, Польща). Інколи справедливо зауважують, що ... Луначарський); «Тарас Шевченко не має собі рівних у світовій літературі» (Курелла, Німеччина); «Його геній розрісся, як дерево, простягнувши крону ... шани і любові народу, як Шевченко. У своїх творах він випромінював на скривджених всю силу великої любові, ...

У той самий час письменникам чи творах, що відбивають під час непу чужі ідеологічні впливу, сільський П. є одним із форм протиставлення села місту («Таємне таємних» У. Іванова, «Трансвааль»Федина, пізніше «>Вихваль»Сейфуллиной, «>Дикольче» Шишкова та інших.).

Навпаки, правдивий показ класової боротьби у селі і здатні якісно інший сільський П. даються селянськими іпролетарскими письменниками (Горбунов,Замойский, Шолохов,Панферов).

Спочатку П. в пролетарської літературі обіймав незначне місце у зв’язки України із винятковим увагою, що вона цілком природно відводила не фону, а «великий фігурі» — герою і масам у тому дії. Однак у останні роки, з недостатнім розвитком соціалістичного будівництва, пейзаж почав купувати велике значення в пролетарське мистецтво. Він виступає з нового вигляді П. виробничого, індустріального, ідейно тісно що з пафосом епохи. Показуючи природу як об’єкт людської діяльності, індустріальний П. стає невід’ємною приналежністю пролетарської літератури. В міру зростання колгоспного будівництва П. у радянській літературі, що відбиває нову соціалістичну село, розвиток соціалістичної техніки, нових форм соціалістичної праці, піднімається на якісно нову вищий щабель як П. мистецтва соціалістичного реалізму.

Звідси розмаїття та різнобічність П. в соціалістичної літературі, розкриття його у з трудовими процесами, соціалістичної технікою, колгоспним будівництвом тощо. буд. П. в «>Поднятой цілині» Шолохова, «Енергії»Гладкова, «>Брусках»Панферова, «>Трагедийной ночі»Безименского тощо. буд. виступає отже у новій якості як пейзаж соціалістичний, насичений пафосом будівництва, радісного Соціалістичної Праці.

Теорія і розпочинається історія літературного П. немає спеціальної літератури. У загальних працях з теорії словесності відводиться кілька рядків П. іноді під назвою описи. У літературі про ідилії , про описової поемі , про сентиментальному і романтичному стилях можна знайти розкидані характеристики П. різних стилів. У монографіях, присвячених окремим письменникам, можна часто зустріти особливі глави, що аналізують П. даного письменника, напр. пробайроническом П.

Список літератури

>Жирмунский У., Байрон і Пушкін, Л., 1924, про пейзажі Гоголя — Мандельштам І., Про характер гоголівського стилю,Гельсингфорс, 1902, іПереверзев У. Ф., Творчість Гоголя,Ив.-Вознесенск, 1926

>Арсеньев До., Пейзаж в сучасному російському романі, «Вісник Європи», 1885, V (передруковано у книзі його «Критичні етюди з російської літератури», т. II, СПБ, 1888)

Анненський І. Ф., Про естетичному відношенні Лермонтова до природи, «Російська школа», 1891, XII

>Гольцев У., Діти й природа у творах Короленка і Чехова, М., 1904

>Саводник У., Почуття природи в поезії Пушкіна, Лермонтова і Тютчева, М., 1911

Багрій Ганна, Зображення природи у творах Тургенєва (стосовно книжки H. T.Salonen’}а,DieLandschaftbeiTurgenev), «Російський філологічний вісник», 1916,I—II (і птд.отт.)

Гроссман Л. П., Проблема