1. Причина мого звернення до цієї теми “Пушкін а Україні”.
2. Пушкін – наш друг і саме вчителі.
3. Коли сформувався О.С Пушкін як і поет?
4. У Петербурзі.
5. Причина посилання Пушкіна на південь.
6. Приїзд до Катеринослава.
7. Миле сімейство Раєвських.
8. Повернення до Инзову після подорожі.
9. У гостях у Давыдовых в Кам’янці.
10. Таємна поїздка до Тульчин, до Пестелю.
11. Вірші і музика нерозлучні.
12. Їх поєднала Україна.
13. З досвіду роботи “Пушкін в Україні”.
Вивчаючи біографію Пушкіна (безпосередньо “Південна посилання”) я багато уваги, приділяю темі “Пушкін в Україні”.
Здавна й російська народи пов’язувалися міцної дружбою. Ще 1653 року під час Богдана мельницком, було закріплено “Навіки разом”. Минали роки, і дружба двох братніх народів зростав і міцнів. У концертних залах, зі сцен омів культури звучали слова:
України “мовос”, російської мови “слово”,
Вами Батьківщина горда.
Україна і Росія поріднилися назавжди.
Здавалося, цієї дружбі нічого очікувати кінця. Але тепер коли радянська спілка розпався, республіки пішли кожна своєю власною дорогою, потрібно нагадувати учням про шлях, яких ішли рука разом два великих слов’янські народи, про те труднощі й радості, які ділили спільно.
О.С. Пушкін свого часу зробив внесок у духовну скарбницю та її народу. Багато місця у Києві, Дніпропетровську, Кам’янці, Тульчині та інших населених пунктів пов’язані з іменем Тараса Шевченка.
Ось маємо стольний Киев-град…
У могили Іскри і Кочубея стоїть Пушкін. Здається, він бачить поперед очі жахливі гармати страти, дзенькіт мечів, боротьбу і підступність, зрада й любов. У Лаврі стояв інший Пушкін, радісний, дзвінкоголосий, бешкетний і веселий, зухвалий і лукавий, яким він був у Кишиневі і Кам’янці, а Пушкін – історик України з її світлими і радісними, темними і трагічними сторонами.
Багато вірші, написані Пушкіним, пов’язані з Україною, її людьми, прекрасної природою. ось тому творчість великого поета має, як і зараз, служити з’єднувальною ланкою, своєрідним містком, який би об’єднував два слов’янські народи.
О.С. Пушкін був великим життєлюбом, гуманістом, вмів знайти спільну мову з дворянином і простолюдином. з людиною будь-який національності.
Він запросто входив у циганські наметах, слухав пісні цього вільного племені, танцював водночас і. Він піднімав себе не до кого.
Драматургія і театр в Україні в XIX столітті
... драматургії другої половини XIX століття. 3 Український драматичний театр по суті був ... Україні, яскраві образи селян-протестантів, борців проти поміщицького пригнічення, зла та несправедливості – характерні риси творчості І.К.Карпенка-Карого. Багато ... виконавський рівень галицького театру були причиною тому, що за ... передових, демократичних ідей. Незважаючи на адміністративно-цензурні утиски царського ...
І, пам’ятаючи звідси, ми мають навчати дітей поважати інші народи, будувати своїх відносин за принципами любові, згоди, дружби і взаєморозуміння.
Є імена, відомі всьому світу. Вони звучать крізь століття, як великий гімн великому народу, великої землі. Ці імена мають задарма безсмертя.
О.С. Пушкін… Напевно, важко змогла знайти чоловіка, котрий знав б імені. Поет входить у наше життя дитинстві і залишається у ній остаточно.
Всім нас О.С. Пушкін – символ правди, непідкупності, безстрашності, чесності: “І непідкупний голос мій був луною мого народу”. Великий російський поет – це колодязьний зруб із чистої ключовою водою, яка втамовує духовну спрагу. Комусь Пушкін – вчитель, допомагає йти нелегкої шляху життя. Хтось бачить у ньому друга, ніколи не відштовхне, завжди допоможе, дасть рада чи скаже кілька на добрі слова.
Кожен вік має свого Пушкіна. У дитинстві ми зачитувалися його казками.
Ось чаклунка веде до лісову глухомань царівну. Ми переживаємо, хочемо крикнути: “Не йди, повернися до палацу”.
Але як обурювалися, бачачи жадібність бабусі, її прагнення з усіх панувати. Ми сердились на покірного старого, виконує будь-які забаганки, надоедающего золоту рибку.
Прийшла юність, і ми зачитувалися віршами Пушкіна., Я вас любив: любов ще, можливо,, У душі моїй згасла ні;, Але нехай вона вас большє нє тривожить,, Не хочу засмучувати вас нічим., Я вас любив безмовно, безнадійно,, Те боязкістю, то ревнощами млоїмо,
Я вас любив так щиро, так ніжно,
Як дай вам Бог улюбленої бути іншим.
Коротко, стисло й лаконічно написано цей вірш.
У ньому виражено чисте людське почуття. Кожне слово повно смислу і поетичності. У поета немає егоїзму. Хоча почуття їх розділена, він прагне ним улюбленої лише добра, хоче, щоб у неї щаслива зі своїми обранцем.
Замечательны поеми, проза Пушкіна, а роман “Євґєній Онєґін” — енциклопедія російського життя.
Напевно, немає дівчат, які не прагнули наслідувати Тетяні, було невідомо її листа до Онєгіну напам’ять.
Яким був поет, зумівши завоювати серця багатьох поколінь, як сформувався його вдачу?
Як особистість як і поет О.С. Пушкін сформувався на початку ХІХ століття. Після Великої Вітчизняної війни 1812 року російське зброю, російський народ принесли свободу народам Європи. А сам російський народ і залишився закріпаченим. Селянин змушений був лягати під різки пана, якого він у руках виносив з поля бою.
У Росії її з’явилося покоління молодих, енергійних, волелюбних людей, поставили собі за мету змінити самодержавно-крепостнические порядки у своїй країні, бо вважали їх варварськими.
О.С. Пушкін належав саме до цього покоління. Він вважає кріпацтво ганебної рисою російської дійсності.
Ідеалом суспільного ладу для Пушкіна, як й у майбутніх декабристів, була конституційна монархія, верховенство справедливого закону з народу та контроль царем. Особиста свобода кожного невіддільні від свободи народу: “Свободною душею закон боготворити…”
У вірші “Лицинию” поет попереджає царя: “Свободою Рим зріс, а рабством погублений”.
Голос поета, вважав Пушкін, повинен звучати на захист простої людини, його честі й гідності, вказувати те що, головна причина громадського лиха – кріпосне право, “барство дике”. Поет вражений видовищем рабства, беззаконня й анархії несправедливості, які панували у селі.
Життя і творчість українського композитора М.В. Лисенка
... Лисенка — понад 100 романсів. Показово, що творчий шлях митця почався з сольної вокальної музики. До неї він звертався і далі протягом майже всього життя. Найбільше солоспівів композитор ... розкривалися світлі мрії про майбутнє, віра в народ, його творчі сили. ... Протягом усього свого свідомого життя Микола Віталійович займався збиранням народних ... музиці стали романси на вірші Г. Гейне, І. Франка, Лесі ...
О.С. Пушкін, звісно, не закликав до революції, до негайному повалення царського самодержавства.
Ведучи мову про своєї ненависть до тиранів, поет вірить, що царі можуть звільнити народ:
Склонитесь перші главою, Під затінок надійну закону,
І стануть вічної вартою трону
Народу вільність і спокій.
Можливо, царі не знають, що відбувається в них же в державі, а придворні підлесники приховують від нього істину, що мовчать про те беззаконня, які робляться поза стінами їх палаців?
Адже царі – є людьми, здатні любити, страждати…
О.С. Пушкін був переконаний, що насильство може викликати ще більше тиранство. Значно згодом поет скаже: “Не приведи, Бог, побачити російський бунт, безглуздий і нещадний”.
Поет пише низку віршів, які Центру було надруковано, та їх багато читали та обговорювали, вірили, що мрії про свободу скоро збудуться.
Минули ліцейних роки, і із нею закінчилася юність Пушкіна. Він вступив у нову добу свого життя повним творчих задумів.
Йому ладили на поетичну славу визначні поети і літератори: Жуковський, Карамзін, Батюшков, Вяземський. Пушкін відчув повноту життя, насолоджувався молодістю, здоров’ям, надлишком душевних сил. Він зблизився із найбільш передовими людьми свого часу, ввійшов у коло вольномыслящей молоді, яка мріяла про обмеження влади царя конституцією, знищенні кріпацтва.
Невтішна російська дійсність знайшла гідного супротивника у особі Пушкіна.
У оді “Вольность” поет, піднісши свого голосу проти тиранів, які нехтують законом, вигукує:
Хочу оспівати свободу світу,, На тронах вразити порок.
У вірші “Село”, використовуючи антитезу, Пушкін протиставляє російської природі сувору правду життя. Поет таврує селянське право, яке “без, без закону присвоїло собі насильницької лозою і праця, і власність, та палестинці час хлібороба”. Політичні вірші доповнюються епіграмами на Аракчєєва, князя Голіцина, Олександра, архімандрита Фотія.
Про Аракчєєва він пише:
Усій Росії утискувач,, Губернаторів мучитель,
І Ради він вчитель,
А царю він – друг і брат.
Повний злоби, сповнений помсти,, Без розуму, непритомний, без честі…
У вірші “Казки” Пушкін висміює царя Олександра, створений “Священний союз” з Австрією і Прусією подолання революційного руху на Європі, і думав здійснювати обіцяні їм реформи. Всі ці обіцянки – казки для дітей.
Для архімандрита Фотія поетом написана така епіграма:
Благонравная дружина
Душою чоловіку віддано,
А грешною плотию, Архимандриту Фотія.
Як свідчать сучасники поета, його вірші листувалися олівцем на шматках папери, і, як іскри, розліталися у кінці Петербурга. До царя й уряду дійшли вірші та епіграми Пушкіна. Олек-сандр І дорікав директора ліцею Енгельгардта у цьому, що колишній ліцеїст наводнив Росію обурливими віршами. Цар хотів заслати Пушкіна у Сибір чи Соловки, і тільки втручання впливових друзів полегшило доля поета. Він був у південні губернії під начальство генерала І.Н. Инзова.
Шевченко Тарас Григорович поет художник мислитель
... и рисовать». З Оренбурга поета відправляють в Орську фортецю. Та попри суворий нагляд і заборону, Шевченко ... надзвичайно важливе значення для подальшої долі Тараса Григоровича. І.Сошенко знайомить його з Є.Гребінкою, ... дітьми. З гірким болем згадуватиме пізніше поет цей період свого життя: злидні, ... викупити художника. У квітні 1838 року було розіграно лотерею, панові Енгельгардту вручена величезна ...
6 травня 1820 року О.С. Пушкін виїхав доречно посилання. Про собі і привабливий засланні поет сказав так:
Від суєти столиці святковим,, Від хладных принадностей Неви,, Від шкідливою пліткарки поголоски,, Від нудьги, настільки різноманітної,, Мене звати пагорби, луки,, Тенисты клени городу,, Пустынной річки берега,
І сільська свобода.
П.О. В’яземському Пушкін писав: “Петербург душен для поета, я спрагу країв чужих; може полудневий повітря оживить мою душу”. А далі продовжив: “Хай там як, століття наш не століття поетів”.
Дорогою до Катеринослава, поет уявляв свого політичного майбутнього начальника злим, буркотливим дідом, який до нього на кожному приводу чіплятися, шукати підстави різноманітних стягнень.
У травня 1820 року О.С. Пушкін прибув Катеринослав (нині Дніпропетровськ), який Потьомкін задумав як столицю Новоросії. Місто більше був що село. Над ним височів пишний палац, готовий ось-ось розвалитися. Від палацу на 70 верст було видно все вигини Дніпра. З пагорба аж до річки збігав тінистий сад.
У мальовничому безладді розкидані єврейські халупи околицями міста.
У одній з цих халуп оселився Пушкін, він також новий чиновник генерала Инзова, головного попечителя про поселенцях південної Росії.
Те місце, де оселився Пушкін, називався Циганський кут (кут).
Неподалік були розкидані намети циган.
Поет любив покататися човном, скупатися з Дніпра. Іноді він був на “крутіше”, милувався Дніпром й гадав свою долю, про своє майбутнього життя, у душі тіснилися різні почуття: тривога цікавість, смуток і приніс визволення, відчуття спокою і бажання нових вражень.
Люди, їх говір, пісні, гордий характер – усе це приваблювало поета, будило у ньому інтерес до життя, прагнення побільше дізнатися про неї. Він любив слухати пісні циган, стежити їх іскрометними танцями, як у сутінках горіли їх вогнища.
Пушкін було дуже молодий, трохи старшого наших нинішніх одинадцятикласників, але вже був відомий поет. Це, коли він 1820 року написав поему “Руслан і Людмила”, В.А. Жуковський подарував свій портрет зі знаменитої написом “Переможцеві учневі від переможеного вчителя”.
До речі, побоювання Пушкіна щодо Инзова зазнали краху. Іван Микитович був найдобрішої душі людина. Він полюбив Пушкіна за світлий розум, відкритість людям, чесність, прямоту і шляхетність. Генерал міг зрозуміти пориви юності.
Іноді він урезонював поета, коли був готовий піти на нової пустощі чи дуелі. Инзов не обтяжував поета службою, по-батьківськи ставився до молодому, палкому юнакові. Пушкін говорив, що Инзов – завершений добряга і філософ.
Чого вартий турбота, з якою відпустив свого піднаглядного на Кавказ із родиною генерала Раєвського. Його сина Олександра Чубатенка та дочка Катерину Пушкін знав ще у Петербургу.
Коли Пушкін, викупавшись з Дніпра, захворів, у його халупу несподівано зайшов із меншим сином Миколою генерал Раєвський. Це її оспівав В.А. Жуковський:
Романтизм та його значення в мистецтві
... мистецтв, злиття видів і жанрів мистецтва. У пластичних мистецтвах романтизм найбільше яскраво проявився в ... А. Іванова. В образотворчому мистецтві для романтизму було характерне розкріпачення від академічних канонів: ліризм, ... не давали спокою "казки старих часів"? Поет Новаліс (Фрідріх фон Харденберг, 1772—1801 ... судилося стати музикантом (а музика була його пристрастю, чиновника за родом занять), — не ...
Раєвський – слава нашого часу,, Хвала! Перед рядами –, Він перший, груди проти мечів,, З відважними синами.
У цьому вся корпусном командира відвага і шляхетність хіба що хто відпочивав у дні спокою. Він був добрий широкої, простий добротою сильної людини, справедливо ставиться до людям. Як батько він був суворим, вимогливий, але ці можна було дітям глибоко любити дітей і поважати його.
Як хороша була поїздка на Кавказ із милою сімейством Раєвських! Роса, прохолода, ночі під зірками. От відкіля надалі народилися рядки:
Тиха українська ніч.
Прозоро небо. Зірки блискучі…
Дорогою поет вслухувався в довгі незнайомі пісні чумаків:
Ой, полети, галко, ой, полети, чорна,
Та на Дон рибу істи,
Ой, принеси, галко, ой, принеси, чорна,, Та від кошового вісті.
Поки Пушкін подорожував, набирався зусиль і нових вражень, Инзова було переведено до Кишинів, і львівський поет, сповнений творчих задумів, їде до нового місця служби. Він уже має народжується задум написати поеми “Кавказький бранець” і “Бахчисарайський фонтан”.
Радісно зустрів щонайдобріша Іван Микитович загоревшего, веселого і життєрадісного поета. Від Инзова Пушкін дізнався, що командиром дивізії призначили Михайле Федоровичу Орлов, його знайомий по Петербургу. То справді був молодий генерал, суворий, вимогливий і справедливий. Від командирів Орлов вимагав шанобливого ставлення солдатам, піклування про них. “Я прошу панів офіцерів міцно зайнятися своєю справою, бути часто з солдатами, навіювати їм, солдатам, чесноти і порушувати любов до Батьківщині”, – писав він у наказі про корпус.
Ось із Михайлом Орловим і подружився Пушкін. Він завжди казав звідси генерала: “Це чиста людина, як бувають діаманти чиста”. Брати Давидови приїхали до Кишинів кликати Орлова в Кам’янку на іменини Катерини Миколаївни, родоначальниці спочатку Раєвських, та Давыдовых. Орлов дав злагоду і запросив Пушкіна. Добрейший Іван Микитович сказав: “з генералом Раевским я тебе відпустив з Катеринослава і до генерала Раевскому знову відпускаю. Тільки тоді ти був хворий, тепер остерігайся – не захворай. У Кам’янці клімат небезпечний”.
І тепер нове подорож. Знову лягала земля під колеса, повз пробігали дерева, кружляли поля. Пушкін побачив, як котить свої води Тясмин, то ховаючись у зависоких вербах, то знову виблискуючи на просторі. Пушкін знає, що у Кам’янці буде миле сімейство Раєвських, прекрасні дочки генерала, які дуже подобаються, кожна по-своєму, поетові. Пушкін, заздалегідь, ревнує Катерину до 26-річному генералу Михайлу Орлову, який їде свататися. З сім’ї Раєвських выпархивала найкрасивіша пташка. Пушкіну було сумно.
За цими міркуваннями Пушкін і зауважив, як під’їхали до будинку Давыдовых.
Багатство бабусі Давидової було
