Вопрос о том, кто такая человек, может показаться на первый взгляд очевидным и простым. Ведь каждый из нас, обладая здравым смыслом, уверенно выделяет человека из окружающей среды, его отличие от других существ кажется совершенно очевидным. Но здесь и заключается то, что то, что кажется нам наиболее знакомым, на самом деле является самым сложным, как только мы пытаемся заглянуть в глубину его сущности, как это стремится делать философия, выходя за пределы «очевидности» и стремясь постигнуть суть.
Человек — уникальное создание Вселенной. Оно труднодоступно для изучения, непостижимо, загадочно. Ни современная наука, ни философия, ни религия не могут полностью раскрыть сущность человека. Называя те или иные качества человека, философы и мыслители ищут среди них определяющие, принципиально важные, выделяют среди них то одни, то другие:
Аристотель, Р. Декарт, Б.Франклин
- это животное, которое обладает способностью пользоваться инструментами труда (К.Гельвеций);
- человек разумный (гомо сапиенс) (К.Линней);
- это единственное существо, которое знает, что оно есть (К.Ясперс);
- человек актер, то есть играющий (Хейзинг);
- по определению К.Маркса, сущность человека составляет совокупность всех социальных отношений.
Эти определения, как и многие другие, здесь не упомянутые, формировались постепенно, в зависимости от того, как раскрывались творческие возможности человека в процессе его эволюции. И пока существует человечество, будут продолжаться поиски ответа на вопрос — кто же он есть. И любое его решение останется таким же незавершенным, как и история человечества, проблемой, потому что каждый человек дает эти определения самому себе.
Человек творец или разрушитель? Скорее между этими двумя определениями нужно поставить союз «и», так как в той или иной области человек выступает то тем, кто создает, а в других областях уже проявляется как разрушитель.
История развития человека и мира свидетельствует о том, что процесс осмысления феномена человека далек от завершения, и эта незавершенность порождена первоначальным и самым сложным вопросом — о происхождении человека.
В религиозном мировоззрении происхождение человека основывается на подчеркивании акта божественного творения. Эволюционная гипотеза основывается на том, что человек имеет естественную, земную историю.
Продовження
Отже, визначення місця людини в світі та сенсу її життя — ключові питання, що допоможуть встановити, є людина більше творцем чи руйнівником. Один з варіантів збагачення життя та встановлення сенсу існування полягає в пізнанні істини. Хоча істина неосяжна, шлях її пізнання відкриває можливості для розвитку особистості та сповнює життя глибоким смислом.
Человек, который мне нравится –
... Также читают: Картинка к сочинению Человек, который мне нравится Популярные сегодня темы Макар Чудра одно из произведений раннего творчества Горького, в котором молодой писатель поднимает философские вопросы свободы, идеала и ... волшебный и неповторимый мир, который ни с чем другим не спутаешь. И даже не хочется вешать на его музыку ярлык определенного жанра – мне кажется, это нечто высшее, ...
Принциповим моментом у розвитку людини став процес праці та виготовлення штучних знарядь. Це покращило її функції органів чуття та мозку, розширило пізнавальні можливості та заохочувало до нових відкриттів. Однак, для того, щоб розвиток був правильним та збагачував людину, важливо, щоб творчість та прагнення до ідеалу не стали сенсом життя, а відносились до безпосереднього процесу розвитку.
Найвищий рівень розвитку досягається через самореалізацію в мистецтві або пошуки істини, що дає людині можливість розкрити свою творчу потенцій.
Розуміння суті мистецтва
Мистецтво — це процес створення, який надихає, піднімає дух, заохочує до творення та дарує свободу самовираження. Однак, мистецтво вимагає суворої самокритики та нелегкої праці. Балацька І.Л. визначила п’ять ключових аспектів, які використовують митці: фіксація, образність, систематизація, аналіз, індивідуалізація. Поєднання цих аспектів було корисним не тільки для створення, але й для шляху особистісного розвитку.
Таким чином, мистецтво є не лише формою самореалізації, а й джерелом розвитку, допомагаючи зрозуміти смисл життя та місце людини в світі, як творців та руйнівників.
Вступ
Даний науковий дослід розглядає питання духовності та життєвої позиції особистості. На сьогоднішній день загальновідомо, що матеріальний багатство та успіх не дають людині повного щастя. Духовний розвиток та творчість — це наші найбільші скарби.
Теоретична частина
Духовність
Духовно розвинена людина — це особистість, яка розвивається у світі відповідно до з урахуванням своїх духовних потреб, дібра та краси. Вона усвідомлює важливість декількох складових, серед яких безумовно найважливішим є совість.
Сенс життя пов’язаний з розумінням мети життя як уявного чи очікуваного результату нашої діяльності та з вибором життєвого шляху. Основним правилом життя є «не бажай і не чекай від життя неможливого», тобто – надто багато. Духовно розвинена людина уміє мріяти, фантазувати, творчо усвідомлювати світ, прагнучи зробити його кращим. Уміти створити свій внутрішній світ, не схожий на оточуючу дійсність, – це один із найважливіших проявів духовності. Цим людина відрізняється від оточуючих її окружень та сприяє своєму духовному зростанню.
Життєва позиція
Життєва позиція виражається у практичних діях, в тому, що людина робить насправді, а не в тому, що вона говорить. Людина з чіткою життєвою позицією завжди є послідовною і цілеспрямованої, за будь-яких життєвих обставин залишається сама собою. Головною характеристикою життєвої позиції людини є рівень її активності. Активність не повинна зводитися лише до активності на словах, вона передбачає єдність дій людини та її переконання.
Практична частина
Для практичної частини дослідження було проведені опитування серед різних груп людей. Було визначено, що духовне здоров’я та розвиток важливі для щастя та здібностей до творчости. Також, можна зробити висновок, що люди з чіткою життєвою позицією досягають більше та здійснюють менше помилкових рішень у житті.
М. КОЦЮБИНСЬКИЙ «ДОРОГОЮ ЦІНОЮ». ПРОБЛЕМА ВОЛІ ЛЮДИНИ ТА МОЖЛИВОСТІ II ЗДОБУТТЯ
... «де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні — полягти кістками на вічний спочинок». Отже, поговоримо про волелюбний характер українців, героїв твори «Дорогою ціною». 2. Опрацювання проблеми волі людини та можливість її ... важкій блуканині по чужих краях. Іван охоче оповідав про своє життя домашнє, з оповідання того можна було зрозуміти, що втік він не так од панщини, як ...
Висновок
Духовність та життєва позиція – важливі аспекти, які допомагають нам досягати мети в житті та отримувати задоволення. Для отримання повноцінного щастя в житті важливо розвивати свій духовний світ та мати чітку життєву позицію.
Вплив життєвої позиції на спрямованість людини
Важливе значення має спрямованість життєвої позиції людини – на досягнення лише власного добробуту чи на прагненні добра для інших людей. Вона може бути оптимістичною чи песимістичною.
Найповніше життєва позиція людини реалізується у її способі життя, в тому, заради чого (чи для чого) людина живе і як вона живе: як діє, які має стосунки з іншими людьми, з суспільством в цілому тощо. Поряд з елементарними потребами, задоволення яких забезпечує саме фізичне існування людини (їжа, одяг, житло і т. п.), важливе місце в її житті займають духовні потреби, притаманні людині як родовій істоті, потреби, що сформувалися в процесі соціогенезу. Сюди слід віднести передусім потреби людини в любові та спілкуванні, які, в свою чергу, пов’язані з потребами співчутливості, розуміння, захисту честі, поваги.
Духовна нерозвиненість, розмитість моральних цінностей при наявності соціальної активності здатні породити людину-робота, кар’єриста, руйнівника, губителя природи тощо. На рівні індивіда це може привести до примітивного отримання насолоди, нестримної хтивості, ненажерливості та інших явищ.
Що робить людину творцем, а що руйнівником? Альтруїзм чи егоїзм? Коли людина здійснює цей вибір: ким бути? Звісно, вибір залежить і від умов життя, і від виховання, навіть трохи від генетичної спадковості, але все ж таки головним чином від власної волі людини.
Від цього вибору залежить, яке життя ми проживемо, від того, яким було життя — який слід ми залишимо по собі. Про когось згадувати гидко. А при згадці про інших комусь стає тепліше на душі.
В усі часи, мабуть, всі люди хотіли, щоб їх пам’ятали. Настільки, що часом нехтували питанням, як саме їх пам’ятатимуть.
Герострат, грек з Ефесу, щоб обезсмертити своє ім’я підпалив диво світу — прекрасний храм Артеміди. Його запам’ятали, але якою ганебною лишилась по ньому слава!
Марячи всесвітнім пануванням, різні наполеони, гітлери та сталіни лишали по собі криваві сліди.
Хіба такої слави повинна прагнути справжня людина?
Сяє золотими банями на тлі блакитного неба Софія Київська — втілення висоти людського духу, скарбниця генія народної творчості. Цим незрівняним зразком зодчества уславив себе великий князь Ярослав, якого нарикали Мудрим.
Вывод
Итак, в результате проведенного исследования можно сделать следующие выводы:
- Люди, которые не стремятся к славе, а действуют в соответствии с собственными убеждениями и идеалами, заслуживают наибольшего уважения;
- Джордано Бруно и Ян Гус, защищая свои убеждения, стали символами мужества и непримиримости;
- Тарас Шевченко своим примером поддерживал и вдохновлял других, борясь за свободу и пробуждая народ;
- Маруся Чурай, Леся Украинка, Грабовский, И. Франко, Коцюбинский и другие выдающиеся личности оставили нам свои произведения, ставшие наследием украинской культуры;
- Василь Стус, претерпевая страдания в ГУЛАГе, стал символом силы и выносливости, оставив след в истории;
- Люди, живущие не ради собственного благополучия, а для других и для своей страны, становятся бессмертными, потому что память о них живет долго.
Литература:
- Бердяев Н.А. О назначении человека. – М., 1993.
- Діалог культур і духовний розвиток людини: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – К., 1995.
- Корженко В. Філософія виховання: зміни орієнтацій. – К., 1998.
- Любутин К.Н. Человек в философском измерении. – Свердловск, 1991.
- Максимов С.І. особистість і суспільство. – Харків, 1993.
- Проблема людини в українській філософії XVI – XVIII ст. – К., 1998.
- Пролєєв С.В. Духовність і буття людини. – К., 1992.
9. Человек: мыслители прошлого и настоящего о его жизни, смерти и бессмертии. ХІХ век. – М., 1995.
Життя та творчість найяскравіших одеських письменників 1920-30-х ...
... Советский писатель, 1984. Велику кількість матеріалу для написання курсової роботи взято із збірника “Одесская плеяда ... вели-кий вплив на літературу; Життя та творчість найяскравіших ... у розумінні історії та людини ви--переджає епоху, не ... ідейно-естетичні уявлення про людину, суспільство та зав-да ... ше свободи, ніж в інших місцях Росії. Такою побачив ... туризму – вибрати саме цю тему, яка є актуальною і пер ...
10. Щедрова Г. Мета суспільства – людина // Віче, — 1995. – № 8. – С. 22-23.
