Даніель Дефо
Введення
Безпосередньо після В«славної революціїВ» (буржуазної) в Англії творить видатний письменник Даніель Дефо. Він силою слова підтримує і захищає буржуазно-парламентарний лад від посягань аристократичної реакції (Памфлети В«Чистокровний англієцьВ», В«Найкоротший спосіб розправи з дисидентами В»).
Разом з тим у своїх романах В«Капітан СінгльтонВ», В«РоксанаВ», В«Молль ФлендерсВ», В«Полковник ДжекВ» він сміливо показує виворіт дворянсько-буржуазній Англії, а в романі В«Робінзон КрузоВ» відтворює типову для буржуазії ілюзію незалежності особистості від суспільства, можливості се відокремленого існування.
Натура активна, вольова, Дефо прожив бурхливе життя, сміливо втручаючись в політичне життя країни, віддаючи своє жваве перо (часто небезкорисливо) різним політичним партіям, проте принципово підтримуючи буржуазну лінію розвитку Англії. Як особистість він дуже нагадує Бомарше. У них багато спільного. Плебеї і нащадки плебеїв, вони йшли в революцію з усією зухвалістю бунтарів — сміливі, талановиті, енергійні. Дефо захищав вже доконаний революцію від підступів реакціонерів. Бомарше її готував. Життя і того й іншого сповнена боротьби, злетів і падінь. І того і іншого не пощадила злоріки чутка.
Як все починалося
Дефо народився в Лондоні. Його предки (на прізвище Фо; письменник додав до неї частинку В«деВ») — протестанти, в XVI в. бігли з Фландрії, в роки релігійних воєн, рятуючись від переслідувань католиків.
Батько Дефо, ремісник, власник невеликої майстерні по виготовленню свічок, жив у власному будинку в передмісті Лондона. Суворий пуританин і скнара, батько Дефо помістив сина і духовну академію. Майбутній письменник отримав в ній практичні знання з історії, математики, географії, вивчив живі МОВИ (французька, італійська, іспанська) і мови класичні (Латинь і давньогрецький).
Проповідником він стати не побажав і зайнявся підприємницькою діяльністю та комерцією. У молодості він побував, займаючись виноторгівлею, у Франції, Іспанії, Італії, Португалії. Брав участь у повстанні герцога Монмута в роки Реставрації, повстанні невдалий, пригніченому військами короля Якова II.
Під час В«славної революціїВ» Дефо був у числі тих лондонських комерсантів, які урочисто зустрічали в Лондоні нового В«буржуазногоВ» короля Вільгельма Оранського. Словом, Дефо жив життям типового буржуа-комерсанта, займаючись торгівлею, збагачуючись і розоряючись, анітрохи не думаючи про літературну славу. Писати він почав пізно, і перші його твори були далекі від художньої прози. Його В«Досвід про проектиВ» пропонував англійцям цілий ряд реформ, реформ, звичайно, економічного порядку, рекомендував послабити середньовічну суворість законів і проявити відому частку гуманності до біднякам. Пізніше він надрукував кілька політичних памфлетів в газеті В«Афінський МеркурійВ» і, нарешті, в 1701 р. памфлет В«Чистокровний англієць В», що приніс йому широку популярність в Англії. Дефо висміяв претензії лордів на чистоту їх аристократичної крові та взагалі чистоту крові англійців. Англійська нація сформувалася в ході історії з самих різних племен. У неї увійшли нормани, англосакси, шотландці, французи, данці: Британець чистокровний? — У це вірю ледве! Насмішка на словах і фікція на ділі!
Романтизм та його значення в мистецтві
... життя, її ірраціональність. Романтизм (фр. romantisme) - ідейний і художній рух у європейській і американській культурі кінця XVIII - першої половини XIX ст.. Романтизм виявив себе у всіх видах мистецтва, ... Творчість цього письменника, якому не судилося стати музикантом (а музика була його пристрастю, ... Романтизм мав свої відмінні риси і різноманітні форми в мистецтві Німеччини, Австрії, Англії ...
Памфлет зауважив Вільгельм III (його аристократи називали іноземцем на троні) і нагородив автора. Вдячні Дефо були і діячі лондонського Сіті, побачивши в ньому побратима і захисника їхніх спільних інтересів від зазіхань лордів.
Другий памфлет Дефо — В«Найкоротший спосіб розправи з дисидентамиВ» — накликав на автора невдоволення уряду, який (до цього часу помер Вільгельм III) визнало за необхідне покарати сатирика, В«блюзнірство сміятися над офіційною англіканської церквою В». (Дефо був пуританином.) Письменник перейшов на нелегальне становище. Влада оголосила його розшук. В«Людина середнього зростання, близько 40 років від роду, смаглявий, з темно-русявим волоссям, носить перуку. У нього гачкуватий ніс, гостре підборіддя, сірі очі і велика бородавка близько рота В». Так викладалися його прикмети. Дефо був, звичайно, незабаром знайдений і поміщений в в’язницю, потім виставлений в колодках біля ганебного стовпа. Письменник відповів «óмном ганебного стовпа В», і йогоВ« ганьба В»перетворився на справжній тріумф.
Міністр королеви Анни Роберт Харлі вирішив, однак, використовувати талановите перо Дефо для цілей своєї політики. Письменник був випущений на свободу. Йому дозволили видавати свою газету В«Обозрение французьких справВ» (Англія в цей час змагалася з Францією).
Дефо, зберігаючи видимість незалежності своєї позиції, тим не менш вірно служив уряду, від якого одержував і матеріальне заохочення, втім, не кривлячи душею, бо політика буржуазного уряди Англії тієї пори збігалася з інтересами лондонського Сіті і, отже, самого Дефо.
Писав він багато, часто один заповнюючи всі стовпці своєї газети. Крім того, друкував памфлети, романи, історичні твори, трактати. У 1719 р. вийшов у світ його знаменитий В«Робінзон КрузоВ», принісши письменнику світову славу.
У 1731 р. одна лондонська газета надрукувала повідомлення: В«Кілька днів тому помер Даніель Дефо-старший, вельми відомий своїми численними творами В». Смерть наздогнала письменника в той час, коли він переховувався від кредиторів. Він помер один, далеко від своєї численної родини.
В«Робінзон КрузоВ». Читачі часів Дефо, та й значно раніше його, пред’являли до літератури, і особливо до прози, два взаємовиключних вимоги: розповідь повинна бути про що-небудь з ряду геть що виходить, винятковому і при цьому не повинен бути вигадкою. Дефо зумів задовольнити обидва ці вимоги. Він писав про виняткове так правдоподібно, що ніхто не міг б викрити його в вимислі. Його роман про Робінзона ми б віднесли зараз до жанру документальної прози.
Понятя про дитячий фольклор. Шляхи його творення. Складові частини. Жанри
... зрозумілий для них самих зміст (Анатолій Іваницький). Дуже поширеним жанром дитячого фольклору є лічилки, якими діти користуються, коли грають у піжмурки: «Раз, два, три, чотири, ... забави, які зберегли діти та записали українські фольклористи, письменники, етнографи. Отже, національне виховання, включаючи одну з найсуттєвіших його галузей -- етнопедагогіку, спроможне в недалекому майбутньому ...
В«документалізмуВ» роману підтверджує і той факт, що прообразом його Робінзона був реальна людина, матрос Олександр Селькірк, шотландець, який провів чотири роки на безлюдному острові. Про нього розповіли Вудз Роджерс і капітан Кук, а потім літератор Річард Стіл. Історія Селькірка стала широко відомою. Заголовок роману було одночасно і його анотацією — довге, викладаються його зміст, за звичаями тих часів. В«Життя, незвичайні і дивовижні пригоди Робінзона Крузо, моряка з Йорка, який прожив двадцять вісім років у повній самоті на пустельному острові, біля берегів Америки, біля гирла великої річки Оріноко, куди він був викинутий корабельною аварією, під час якого весь екіпаж корабля, окрім нього, загинув, з викладом його несподіваного звільнення піратами, написані ним самим В».
В«Робінзон КрузоВ»
Отже, В«Незвичайні і дивовижні пригодиВ» і В«написані самим В», героєм цих пригод, — отже, сумнівів у справжності подій не могло бути.
Автор записок, як випливало заголовок книги, був моряком і літератором, тому всякі поетичні тонкощі були йому не до лиця. Розповідь повинен бути до межі строгий і скупий, інакше читачі відразу ж виявили б підробку. Дефо дуже пунктуально слідує цій авторській програмі. Стиль його письма строгий, скупий, точний і позбавлений поетичних прикрас.
Пізніше Діккенс нарікав на Дефо за його небажання описувати почуття. В«ПочуттяВ» в прозу прийдуть пізніше, з ім’ям Річардсона. Поки ж в прозі панує подієвість.
Ми дізнаємося руку комерсанта, підприємця в самому стилі роману. Автор, який звик В«з витратою зводити прихідВ» (В«Вони квапляться з витратою звести прихід В», — писав Пушкін про покоління, які прийшли після буржуазної революцій), роздумів свого героя наділяє теж у форму прибутково-видаткового підрахунку.
В«З повним неупередженістю я, немов боржник і кредитор, записував всі зазнають мною прикрості, а поруч — все, що трапилося зі мною втішного В».
Щоб ще більше підсилити правдо…
