РЕФЕРАТ
на тему:
Михайло Лермонтов,
життя і творчий шлях (1814-1841)
ЛЕРМОНТОВ Михайли Юрійович (1814-1841)
Життєпис Михайла Лермонтова
Михайло Юрійович Лермонтов, видатний російський поет, прозаїк і драматург, народився 15 жовтня 1814 року в Москві. Він народився в родині капітана у відставці і вже на ранньому віці залишився без батьків. Його вихованням займалася бабуся Є. О. Арсеньєва, яка надала йому різнобічну освіту. Дитинство Лермонтова пройшло у її маєтку в селі Тархани, де він спостерігав картини селянського життя і сільської природи, прислуховувався до народної пісні та переказів про історичних героїв.
Великий вплив на формування світогляду Лермонтова мали його поїздки з родиною на Кавказ у 1818, 1820 і 1825 роках. У 1828-1830 роках він навчався в Московському університетському благородному пансіоні, де почав писати вірші і створив свої перші поеми «Черкеси» і «Кавказький бранець».
Роки перебування в Московському університеті (1830-1832 роки) мали велике значення для Лермонтова. В цей час він написав багато ліричних віршів, поем і драм, які відображали його ненависть до деспотичної влади і кріпосницького права. Після зіткнення з реакційною професурою він покинув університет і переїхав до Петербурга, де вступив до школи гвардійських підпрапорщиків і кавалерійських юнкерів.
У 1834 році Лермонтов закінчив школу і став офіцером лейб-гвардії Гусарського полку. Він проводив багато часу у Петербурзі і працював над своїм романом «Вадим». У цей час він також написав свою відому драму «Маскарад» (1835 рік).
У 1837 році Лермонтов написав вірш «Смерть поета», у якому гнівно відреагував на загибель Олександра Пушкіна. Цей вірш був засуджений не тільки вбивцю, але й дворянському становищу, яке було винуватець трагедії. Лермонтов був заарештований і переведений до Нижньогородського драгунського полку, що знаходився в Грузії.
Під час заслання на Кавказ Лермонтов зустрічався з декабристами і познайомився з грузинською інтелігенцією. Він цікавився фольклором гірських народів, їх побутом і мовою. Кавказькі теми зайняли важливе місце в його творчості.
У 1838 році Лермонтов був переведений до Гродненського гусарського полку, а через півроку йому дозволили повернутися до лейб-гвардії Гусарського полку. Його вірші регулярно з’являлися у пресі, а його історична поема «Пісня про царя Івана Васильовича…» здобула великий успіх.
Особенности художественных произведений творчества Михаила Лермонтова
... юнкерский период. Одним із перших опублікованих його творів була поема «Хаджі Абрек» (1835). Большой читальный зал Лермонтова стал похож на написание написанного им стиха «Поэт смерти», который ... який підготовлений і виправданий авторськими думками: Толпой угрюмою и скоро позабытой Над миром мы пройдем без шума и следа, Не бросивши векам ни мысли плодовитой, ...
У 1840 році Лермонтов був відданий до військового суду і висланий на Кавказ до діючої армії через дуель з французьким посолом. Він брав участь у важких боях і був двічі представлений до нагород, але цар відхилив ці подання.
У лютому 1841 року Лермонтову дозволили коротку відпустку, під час якої він знову зустрівся зі своєю бабусею. Однак незабаром він повернувся до полку, сповнений передчуттями негараздів.
У останні місяці свого життя Лермонтов створив свої найвизначніші вірші, серед яких «Батьківщина», «Бескид», «Суперечка», «Листок», «Ні, не тебе так палко я люблю…» і «Пророк».
Ранній період (1828-1832)
Творчість Михайла Юрійовича Лермонтова розпочалася з раннього періоду, який тривав з 1828 по 1832 рік. У цей час поет ще був молодим і його поезія була пронизана пристрасною мрією про свободу та закликами до дії. Він вже виявив свою талановитість і був впливовим учасником російської літературної сцени.
У своїх віршах Лермонтов використовував романтичні мотиви, що надихали його традиції романтичної лірики декабристів та поезія Джорджа Байрона. Він вдало поєднував громадянські, філософські та суб’єктивні мотиви, розкриваючи своє багатогранне бачення світу.
Перехідний період (1833-1836)
У другому періоді своєї творчості (1833-1836) Лермонтов почав виражати глибоко особисті мотиви. Його поезія стала ще більш різноманітною за змістом, багатшою жанрово та стилістично. В цей період він продовжував розвивати художні принципи Пушкіна, але в той же час його творчість стала трагічнішою та напруженішою.
Лермонтов уніс у російську поезію «залізний вірш», який відрізнявся нечуваною енергією вираження думок. Його творчість стала більш філософською, роздумливою та інтелектуальною. Поет глибоко вдумувався у проблеми людської долі та суспільства, використовуючи свій поетичний талант для вираження своїх думок та поглядів.
Зрілий період (1837-1841)
У третьому періоді своєї творчості (1837-1841) Лермонтов став зрілим поетом і виразником російської суспільної свідомості. Його поезія стала ще більш складною та глибокою. Він продовжував розкривати гострокритичний погляд на сучасність і висловлювати свої ідеали та прагнення до свободи особистості.
Творчість Лермонтова у цей період стала домінуючою, він став визнаним майстром поезії. Його вірші вражали своєю глибиною та емоційністю, а його поетичні образи залишалися в пам’яті читачів назавжди.
Вітрило: символіка і структура
У вірші «Вітрило», написаному М. Лермонтовим у 1832 році, автор переоцінює багато цінностей, зокрема щастя, яке для нього стає синонімом заспокоєності та відмежованості від страждань, що переповнюють життя. Цей вірш став не лише підсумком ранньої лірики Лермонтова, а й класикою російської поезії. Він виражає цілісну художню концепцію людини і світу за допомогою символіко-пейзажних картин і образу вітрила.
Образ вітрила у вірші має дві суперечливі сторони. З одного боку, він відображає авторське «я» поета, його пошуки свого місця і призначення в океані буття. З іншого боку, він символізує людський дух, що безкінечно розвивається, його незаспокоєність і незадоволеність теперішнім, прагнення до майбутнього. Суперечлива єдність цих двох планів вітрила відображається в структурі кожної строфи, яка поділяється на дві рівні частини. Перші два рядки кожної строфи мальовничо зображають образ вітрила і навколишнього світу, а наступні два рядки містять ліричні коментарі до цих картин.
Життя і творчість лермонтова скорочено
... ліс" і "Пташка". Творчість М.Ю. Лермонтова Творчість Лермонтова була насичена різноманітними жанрами: поезією, прозою, драмою. В його творах відображені історія, культура і етика Росії, а також проблеми характеру, любові, безпорадності і світського життя. ...
Три пальми: морально-філософський аспект
У баладі «Три пальми» (1839) Лермонтов зображує єдність природного та людського світу, реального та фантастичного, прямого та алегоричного. Ця балада має морально-філософський аспект, який проявляється у зображенні мрії трьох пальм бути корисними і їхнього нарікання на Бога за нікчемність. Але коли їхня мрія здійснилася і до них підійшов караван, пальми були підірвані і пали без життя. Ця трагічна подія показує, що навіть коли ми досягаємо своєї мети, це може мати негативні наслідки.
Таким чином, твори М. Лермонтова цього періоду (1837-1841) відрізняються єдністю різних світів, а також морально-філософським підтекстом. Вони виражають авторову унікальну художню концепцію і залишають глибокий слід в російській поезії.
Українська література XIX століття: Михайло Лермонтов
Михайло Юрійович Лермонтов — видатний російський поет, прозаїк і драматург, один з найвизначніших представників романтизму в українській літературі XIX століття. Його творчість багатогранна і відображає глибокі почуття, філософські роздуми та соціальні проблеми свого часу.
Дуель і переведення до Тенгінського полку
У березні 1840 року Михайло Лермонтов потрапив у дуель з Е. де Барантом, сином французького посла. Це привело до його переведення до Тенгінського полку і планування виїзду на Кавказ. Перед від’їздом Лермонтов зібрався з друзями і приятелями в квартирі Карамзіних, щоб попрощатися з ними перед від’їздом. Він був зворушений їхньою увагою до себе і, стоячи біля вікна і дивлячись на хмари, що повзли над Літнім садом і Невою, написав вірш «Хмари».
Символічне вираження почуттів у вірші «Хмари»
Вірш «Хмари» відображає переживання Лермонтова і має мальовничо-образне та алегоричне вираження. У ньому пейзажні образи стають символічними і замінюють безпосереднє зображення ліричного героя. Поет називає причини можливого гоніння людини, а не того, що гонить хмари. Він згадує заздрість, плітки, злість, злочин і найстрашніше — «друзів клевета ядовита». Ці причини можуть змусити ліричного героя покинути рідний край і почуватися самотнім.
У фіналі вірша «Хмари» звучить слово «нет», що виражає відчай і відчуття особистої неволі самотньої і гнаної людини. Лермонтов не дає відповіді на питання, на кого можна сподіватися в такій ситуації.
Популярність вірша «Хмари»
Вірш «Хмари» став дуже популярним і був покладений на музику близько 40 композиторами. Це свідчить про його значну художню цінність і вплив на музичну культуру.
Поема «Мцирі»
У своїй поемі «Мцирі» Михайло Лермонтов розповідає історію кавказького юнака, який потрапив до росіян і став послушником. Генерал забрав його з собою, але в дорозі Мцирі захворів і був залишений у монастирі для лікування. Цей епізод був взятий з грузинського фольклору, зокрема з І книги Царств, де згадується рядок «Вкушая, вкуси мало меда, її се аз умираю».
Сравнение романтического героя Байрона и романтического героя Лермонтова
... личностей писателей. Рассмотрим творческое наследие Д. Г. Н. Байрона и М. Ю. Лермонтова. 1.2 Джордж Ноэл Гордон Байрон и его лирика До Байрона не было поэта, который с таким же ... Поэтому в ходе работы были поставлены следующие задачи: Выявление характерных черт романтического героя Байрона. Выявление характерных черт романтического герояЛермонтова. Часть 1 1.1 Романтизм как направление в ...
Михайло Лермонтов вдало використав грузинський фольклор для розкриття своєї поеми і створення особливої атмосфери.
Введение
Іван Карпович Бунін – російський письменник, поет і перекладач, лауреат Нобелівської премії з літератури 1933 року, визнаний класик світової літератури ХХ століття. Особливе місце в творчому доробку Буніна займає поема «Мцыри» – твір, що розповідає про життя на волі головного героя Мцирі, якому не вдалося знайти своє місце в монастирі.
Трагічна приреченість героя
Біблійний епіграф указує на трагічну приреченість героя. Уся поема, окрім епічного зачину, де розповідається передісторія героя, є сповіддю-монологом Мцирі. Він виступає головною дійовою особою та оповідачем про дні життя на волі, яким протистоїть монастир – символ замкненого простору, ворожого відкритій душі героя.
«Природна людина» в замкненому монастирі
Мцирі насамперед герой дії, безпосереднього вчинку. На відміну від героїв пушкінських романтичних поем, він – «природна людина», що змушена жити в неволі. Утікаючи з монастиря, Мцирі мріє повернутися в рідну стихію, у країну батьків, до самого себе. Однак життя в монастирі позначилося на юнакові: могутній дух приречений на загибель у чужому устрої, але й до волі Мцирі не пристосований.
Рух по колу: внутрішньо замкнений шлях
Шлях героя у відкритому просторі внутрішньо замкнений: Мцирі рухається по колу. Спочатку природа не зраджує його сподівань: він тішиться, розповідає старому ченцеві про первісні враження від рідного краю; про те, що він розумів «думи» скель і духовне життя всієї природи.
Висновки
Таким чином, поема «Мцыри» – відмінний зразок літератури, що єднає людину зі світом природи і актуальними для особистісного розвитку питаннями. Бунін розкриває в поемі важливі теми загальнолюдського плану, такі як пошук самоідентифікації, духовну та фізичну свободу, природну красу нашої рідної землі. Це є невід’ємною частиною творчості Буніна, що робить його діалектом світової літератури та сприяє підвищенню інтересу до творчості відомого письменника.
