Марина Іванівна Цвєтаєва народилась в Москві 26 вересня 1892 року. По походженню, сімейним зв’язкам, вихованню вона належала до трудової науково-художньої інтелігенції. Вплив батька, Івана Володимировича, університетського професора і творця музею Образотворчих Мистецтв, до пори до часу залишався схованим, прихованим, але мати, Марія Олександрівна, сильно вплинула на її виховання, що стало визначальним у формуванні її творчості.
Характер у Марини Цвєтаєвої був важкий, нерівний, хитливий. Її життя було клубком прозрінь і помилок. Вона завжди була в повній невпорядкованості і щиро стверджувала, що «почуття власності» у неї «обмежується дітьми і зошитами».
Дитинство, юність і молодість Марини Іванівни пройшли в Москві у тихому підмосковному Тарусі, частково за кордоном. Вона училася в багатьох навчальних закладах, за умов родини, досить безсистемно, що також вплинуло на формування її особистості та творчості.
Вірші Марини Цвєтаєвої
Марина Цвєтаєва почала писати вірші з шести років, використовуючи не тільки російську, але і французьку та німецьку мови. Уже з шістнадцяти років вона почала друкуватися. Герої та події оселилися в її душі і продовжували там свою «роботу». Вона, як будь-яка дитина, хотіла «зробити це сама», але в даному випадку «це» означало написання слів, знаходження рими та записування своїх думок. Так почалися її перші наївні вірші у віці шести-семи років, а згодом — щоденники та листи.
У 1910 році, ще не знявши гімназичної форми, Марина таємно від родини видала об’ємний збірник «Вечірній альбом». Цей збірник був помічений та високо оцінений такими впливовими та вимогливими критиками, як Валерій Брюсов, Гумільов та Максиміліан Волошин.
Хоча вірші юної Марини Цвєтаєвої були ще незрілі, вони вражали своєю талановитістю, унікальністю та безпосередністю. Всі рецензенти погоджувались з цим. Навіть суворий Брюсов особливо похвалив Марину за те, що вона безстрашно вводить «повсякденність» та «безпосередні риси життя» у свою поезію, застерігаючи, однак, від небезпеки зануритися в «домашність» та втратити свої теми в «милі дрібниці».
У збірнику «Вечірній альбом» Марина Цвєтаєва виражає свої переживання у ліричних віршах про нереалізовану любов, про неповернення минулого та про вірність коханої особи:
Ти все мені розповів — так рано!
Я все розглянула — так пізно!
Реферат про марину цветаеву на украинском языке
... Цвєтаєва може дати нам справжню поезію інтимного життя і може, за ту легкості, з якою вона, здається, пише вірші, розтринькати своє обдарування на ... Цветаєвих, загалом, зовсім на надихав юну Марину, швидше - навпаки: ... свій могутній дар. Доля Марини Цвєтаєвої примушує згадати ... року, у спогадах про Маяковського вона пише: «28 квітня ... на 1939 року, виправляючи фатальної помилки минулих років Марія Цвєтаєва ...
У наших серцях вічна рана,
У очах мовчазне запитання…
Темніє… Закрилися штори,
Перед усією ніччю…
Я тебе кохаю невлучно — давньо,
Тебе одного — назавжди!
У віршах Марини Цвєтаєвої з’являється лірична героїня — молода дівчина, яка мріє про кохання. «Вечірній альбом» є своєрідною присвятою. Перед кожним розділом є епіграфи, зокрема з Ростана та Біблії.
Такі стовпи першого будинку поезії, побудованого Мариною Цвєтаєвою. Цей будинок ще недостатньо надійний, деякі його частини створені напівдитячою рукою. Але в ньому вже з’явилися оригінальні рядки, ні на чиї вони не схожі:
- «Кошку завиділи, курочки
Стали з індичками в коло…»
Мама у сонну дочку
Вийняла ляльку з рук.
(«У ліжечку»).
Марина Цветаева — одна из самых выдающихся поэтесс XX века в России. Ее творчество охватывает широкий диапазон тем, но главная мотивация ее поэзии — вечный конфликт между землей и небом, страстью и идеальной любовью, преходящим и вечным, бытием и существованием. В этом контексте особенно интересны отдельные вирши из ее первоначальных сборников.
Одним из таких виршей является «Молитва», написанная Мариной Цветаевой в день ее 17-летия. В нем она выражает свои желания и стремления. Поэтесса просит Христа и Бога дать ей возможность умереть, когда вся жизнь будет как книга для нее. Она любит крест, шелк, и каски, и просит их дать ей сразу. В этом вирше отражен ее стремление к жизни и огромные требования, которые она предъявляет к ней.
Другим значимым виршем, показывающим противоречия в мире Цветаевой, является «У Люксембурзькому саду». В нем она наблюдает с игрушкой грустных детей и их счастливых матерей и заздравствует им. Этот вопрос вызывает раздражение, и она заявляет, что любит только женщин, которые умеют держать шпагу и копье, но при этом ее единственное счастье — обычное женское счастье. В этом вирше отразился конфликт между ее причудливой природой и желанием испытать простую земную любовь.
Сборник вирушів «Вечірній альбом» представляет компиляцию разнообразных тем, отражающих человеческие чувства, особенно отношение к близким сердцу людям, таким как мама и сестра. В конце этого сборника находится вирш «Ще молитва», в котором Цветаева просит творца послать ей простую земную любовь.
Во всех этих вирашах уже присутствуют основные интонации главного конфликта в ее любовной поэзии. Марина Цветаева уделяла большое внимание этой теме, и она стала одним из ключевых моментов строения ее поэтического мира. Конфликт между землей и небом, пристрастью и идеальной любовью, преходящим и вечным, бытием и существованием является основной движущей силой ее творчества.
Разгар творчества Марины Цветаевой
После «Вечернего альбома» появились еще две поэтические сборки Тsvетаевой: «Чаривный фонарь» (1912 г.) и «Из двух книг» (1913 г.) — оба под маркой издательства «Оле — Лукойе», семейного предприятия Сергея Ефрона, второго мужа Цветаевой, за которого в 1912 году она выйдет замуж. В это время Цветаева — «великолепная и победоносная» — уже вела очень напряженную искреннюю жизнь.
Основные мотивы лирики М.И. Цветаевой
... Маски железной. Это романтическое двоемирие поэзии Цветаевой рождено именно конфликтом бытового с бытийным. Поэтому, не ... ложе. Но особенно значим в поэзии Цветаевой образ Пушкина. Главное обаяние Пушкина для Цветаевой в его ... поэтом» -- такова внутренняя тема ее ранней лирики. Мы знаем, мы многое знаем Того, что не ... как для любого великого поэта, была жизнь в собственных стихах: Чтоб под камнем ...
Устойчивое бытие уютного дома в одном из старомосковских переулков, неспешные будни профессорской семьи — все это было поверхностью, под которой уже закипал «хаос» настоящей, не детской поэзии.
В то время Цветаева уже хорошо знала свою цену как поэту (уже в 1914 г. она записывает в своем дневнике: «В своих стихах я уверена непоколебимо!»), но при этом ничего не делала, чтобы уладить и обеспечить свою жизнь и литературную судьбу.
Жизнерадостность Марины воплощалась прежде всего в любви к России и русскому языку. Марина очень сильно любила город, в котором родилась, Москву, которой посвятила много стихов:
Под городом отвергнутым Петром,
Перекатился колокольный гром.
Гремучий опрокинулся прибой
Над женщиной отвергнутой тобой.
Царю Петру, и вам, о царь, хвала!
Но выше вас, цари: колокола.
Пока они гремят из синевы —
Неоспоримо первенство Москвы.
- И целых сорок сороков церквей
Смеются над гордынею царей!
Сначала была Москва, родившаяся под пером юного, затем молодого поэта. Во главе всего и всей поэзии конечно, в первую очередь, стоял отчий «чарующий» дом в Трехпрудном переулке:
Высыхали в небе изумрудном
Капли звезд и пели петухи.
Это было в доме старом, доме чудном…
Чудный дом, наш прекрасный дом в Трехпрудном,
Превращающийся уже в стихи.
Таким стал он в этом целом уцелевшем отрывке юного стихотворения. Дом оживал: его зал становился участником всех событий, встречал гостей; столовая, напротив, выражала определенное пространство для обязанных четырехразовых равнодушных встреч с «близкими», столовая одинокого дома, где уже не было матери. Мы не узнаем их стихов Цветаевой, как выглядел или зал или столовая, вообще сам дом — «на это есть архитектура, которая дает». Но мы знаем, что рядом с домом стояла тополя, которые остались перед глазами поэта на всю жизнь:
Этот тополь! Под ним ютятся
Введение
В данной работе будет исследована творческая личность Марины Цветаевой, одной из выдающихся поэтесс XX века. Будет проанализировано ее стихотворение «Хаши детские вечера» и выявлены основные художественные приемы, которые она использовала в своем творчестве. Также будет рассмотрена тема женской богомольности в поэзии Цветаевой и ее отношение к другим поэтам современности, особенно к Анне Ахматовой и Александру Блоку.
Основная часть
Тема женской богомольности в поэзии Цветаевой
В стихотворении «Хаши детские вечера» Цветаева обращается к образу лагидной богомольной женщины. Она описывает свои детские вечера, которые проходили в особой атмосфере, наполненной цветами пепла и серебра. Этот образ можно рассматривать как символ слабости, нежности и изменчивости в почуттях, характерных для героини поэзии Цветаевой.
В других стихотворениях Цветаевой также присутствует тема богомольности. Она описывает свое желание пойти в церковь и помолиться угодникам, особенно молодому лебедю. Это отражает ее внутреннюю духовность и стремление к божественному. Цветаева в своих стихах уделяет внимание не только земному бытию, но и духовным аспектам жизни.
Отношение Цветаевой к другим поэтам
Цветаева посвящала множество своих стихотворений поэтам современности, таким как Анна Ахматова, Александр Блок, Владимир Маяковский и другие. В своих стихах она выражала свое уважение и признание к их таланту. Она считала их своими побратимами по перу и соратниками в искусстве.
Изображение Москвы в творчестве Марины Цветаевой
... стихи о Москве. Поэтому темой своего реферата, я выбрала тему Москвы в жизни и творчестве Цветаевой. «Мне имя – Марина…» Марина Ивановна Цветаева родилась 26 сентября (8 октября) 1892 года в Москве в высококультурной ... проходит сквозь её творчество: Кремль, его башни, гробницы, музыка Москвы – звон колоколов – постоянные образы поэзии Цветаевой: Семь холмов – как семь колоколов, На семи колоколах – ...
Особое отношение Цветаевой было к Александру Блоку. Она не только видела в нем поэта, но и божество в поэзии. Она поклонялась его таланту и считала, что его творчество очищает ее собственное. Она посвятила ему множество своих виршей, выражая свое восхищение и уважение к нему.
Заключение
Таким образом, творчество Марины Цветаевой отличается особыми художественными приемами, включая описание женской богомольности и посвящение другим поэтам. Ее стихи проникнуты глубокими чувствами и отражают ее внутренний мир. Исследование ее творчества позволяет лучше понять и оценить ее вклад в русскую поэзию XX века.
Розгортання дослідження
Марина Цвєтаєва, відома російська поетеса, не тільки писала вірші, але й твори прози. Її проза була тісно пов’язана з поезією, де вона наголошувала на значенні звучання, ритму і гармонії. Вона стверджувала, що проза поета відрізняється від прози прозаїка, оскільки в ній кожне слово має особливе значення.
Проза Марини Цвєтаєвої вражає своєю величезною масштабністю та значущістю. Вона не зосереджувалася на дрібницях, але завжди створювала об’ємні твори, будь то описи людей, подій чи фактів. Цвєтаєва майстерно передавала свій час через свою прозу.
Одним з її прозаїчних творів є оповідання про Пушкіна. В ньому Марина розповідає про своє перше знайомство з Пушкіним та про те, що вона дізналася про нього спочатку. Вона зазначає, що Пушкін був її першим поетом, але його життя закінчилося трагічно. Вона також розмірковує про його літературних персонажів, які «заразили» її любов’ю до слова. Цвєтаєва присвятила безліч віршів цьому великому поету.
Незабаром настала жовтнева революція, яку Марина Цвєтаєва не змогла прийняти і зрозуміти. Це стало для неї фатальним. Вона, здається, мала буття бунтаркою, яка знайшла б в революції джерело творчого натхнення. Хоча вона не розуміла мету і завдання революції, вона повинна була відчувати її могутність і безмежність.
У світі літератури Марина Цвєтаєва залишалася окремою постаттю. У 1922 році вона разом з дочкою виїхала за кордон до свого чоловіка, який був білим офіцером. Життя в еміграції було важким і скромним. Цвєтаєва прожила в Берліні, потім в Празі, а згодом переїхала до Парижа. Вона змушена була жити на передмісті, оскільки не мала можливості проживати у столиці.
Розкриття нової історичної перспективи
Спочатку біла еміграція прийняла Цветаеву як свою, її охоче друкували і хвалили. Однак незабаром картина істотно змінилася. Насамперед для Цвєтаєвої наступило тверде протверезіння. Білоемігрантське середовище, з мишачою метушнею і лютою гризнею всіляких «фракцій» і «партій», відразу ж розкрилися перед поетесою у всій своїй жалюгідній і огидній наготі. Поступово її зв’язку з білою еміграцією рвуться. Її друкують усе менше і менше, деякі вірші і добутки роками не попадають до друку чи взагалі залишаються в столі автора.
Моя цветаева. роль Цветаевой в русской литературе (Цветаева Марина)
... же отвожу место пьедестала для одного поэта, давно закравшегося мне в душу. Я однозначно могу выделить Марину Цветаеву и назвать ее своим любимым поэтом. Серебряный век одарил нас восхитительными ... заявляет: Я женщин люблю, что в бою не робели, Умевших и шпагу держать, и копье, — Все школьные сочинения по литературе Сочинение на тему: «Творческий путь Марины Цветаевой». Марина Ивановна Цветаева — ...
Рішуче відмовивши від своїх колишніх ілюзій, вона нічого вже не оплакувала і не придавалась ніяким умилительним спогадам про те, що пішло в минуле. У її віршах зазвучали зовсім інші ноти:
Бережіться могил:
Голодніше блудниць!
Мертвий був і снив:
Бережіться гробниць!
От вчорашніх правд
В домі смрад і хлам.
Навіть самий прах
Подаруй вітрам!
Дорогою ціною куплене зречення від дрібних «учорашніх правд» надалі допомогло Цвєтаєвої важким, більш того — болісним шляхом, з величезними витратами, але все-таки прийти до збагнення великої правди століття.
Навколо Цвєтаєвої усе тісніше стулялася глуха стіна самітності. Їй комусь прочитати, когось запитати, не з ким порадіти. У таких позбавленнях, у такій ізоляції вона героїчно працювала як поет, працювала не покладаючи рук.
От що чудово: не зрозумівши і не прийнявши революції, утікши від неї, саме там, за рубежем, Марина Іванівна, мабуть уперше знайшла тверезе знання про соціальну нерівність, побачила світ без яких би то ні було романтичних покривів.
Саме цінне, саме безсумнівне в зрілій творчості Цвєтаєвої — її невгасима ненависть до «ситості» і усякої вульгарності. Надалі творчості Цвєтаєвої усе більш міцніють сатиричні ноти. У той же час у Цвєтаєвої усе більш росте і зміцнюється жвавий інтерес до того, що відбувається на покинутій Батькивщині. «Родина не є умовність території, а приналежність пам’яті і крові, — писала вона. — Не бути в Росії, забути Росію — може боятися тільки той, хто Росію мислить поза собою. У кому вона усередині — той утрачає її лише разом з життям». З часом поняття «Родина» для неї наповняється новим змістом. Поет починає розуміти розмах російської революції («лавина з лавин»), вона починає чуйно прислухатися до «нового звучання повітря».
Історія Росії у поезії Марини Цвєтаєвої
Поезія Марини Цвєтаєвої є важливим джерелом для вивчення історії Росії. У своїх ліричних віршах вона виражає тужність за Росією і захоплення новим режимом – Радянським Союзом. Цвєтаєва сплітає почуття ностальгії за минулим і думку про майбутню Росію.
Символіка поезії Цвєтаєвої
У віршах Марини Цвєтаєвої ми можемо помітити використання символів, які символізують захоплення нею Росією. Наприклад, «Світанок на рейках», «Скіпа», «Російського жита від мене уклін» – усі ці поезії виражають її тугу за батьківщиною.
Думка про Радянський Союз
Марина Цвєтаєва збирала враження про Радянський Союз через свою поезію. Вона бачила новий світ у Радянському Союзі з його унікальною культурою, мовою та поезією. У циклі «вірші до сина» вона говорить про Росію як про нову країну з особливою долею, яка нестиметься вперед в майбутнє.
Героїчна доля Росії в поезії Цвєтаєвої
Марина Цвєтаєва бачила Росію як геройську країну з високою долею. Вона презентує Росію як успадковання предків, яке може втратитися, але потребує повернення до своїх коренів. І її єдина надія полягала в поверненні в СРСР, як в рідну батьківщину.
Політична усвідомленість Цвєтаєвої
У своїй поезії Марина Цвєтаєва виявляє свою політичну усвідомленість. Вона розуміє необхідність прийняття нового режиму і сприймає його як шлях до відродження Росії. Вона визнає правоту тих, кого раніше критикувала, і готова розділити їх долю.
Жизнь и творчество Марины Ивановны Цветаевой
... мемуаристики, лирической прозы и философии, воссоздают духовную биографию Цветаевой. К прозе примыкают письма поэтессы к Борису Пастернаку и Райнеру Рильке. Это своего рода эпистолярный роман. Также Марина Цветаева много времени ...
Особиста драма поетеси Марини Цвєтаєвої надовго перепліталася з трагедією, що налетіла на людство у вигляді фашизму. Вона з великою болем побачила звіриний оскал цієї несправедливості і встигла проклясти його. Усе, що Цвєтаєва написала в еміграції, було циклом гнівних антифашистських віршів про розтоптану Чехословаччину, країну, яку вона ніжно і віддано любила. Ці вірші стали своєрідним «плачем гніву і любові», але вони також відображали втрату віри і надії в життя. Їхні слова були як живий стогін мученої душі.
Останнім твором, якого вдалося створити Цвєтаєвій, була нота розпачу. Вона написала:
«О, чеpная гоpа,
Затягившая весь свет!
Поpа — поpа — поpа
Твоpцу веpнуть билет.
Отказываюся — быть
В Бедламе — нелюдей
Отказываюсь — жить
С волками площадей.»
У 1939 році Марина Цвєтаєва вирішила повернутися до свого батьківського краю, відновивши своє радянське громадянство. Але цей повернення склалося для неї не на краще. Після сімнадцяти років на чужині вона сподівалася стати бажаним гостем у Росії, але це не вдалося. Особисті обставини склалася дуже погано: її чоловік і дочка стали жертвами неправомірних репресій. Цвєтаєва оселилася в Москві і готувала збірник своїх віршів. Але тут наступила війна. Змінившіся обставини примусили її евакуюватися, і вона опинилася спочатку в Чистополі, а потім в Єлабузі. Самотність наздогнала Цвєтаєву тут, і вона виразно висловила свої почуття у своїх віршах. Борючись з втраченою вірою і виснаженням, 31 серпня 1941 року Марина Іванівна Цвєтаєва завершує своє життя самогубством. Багато часу загубилось у пошуках її могили. Набагато пізніше здійснилося її юнацьке пророцтво, коли «її віршам як дорогоцінним винам настане своя черга».
Марину Цветаеву неможливо сплутати з кимось іншим. Її вірші відрізняються особливим співом, незвичайним ритмом, непересічною інтонацією. Цветаєва навіть з юності відчувала особливу цвєтаєвську силу в обробці поетичного слова, прагнення до афористичної чіткості та завершеності. Її лірика також приваблювала конкретністю.
Незважаючи на свою романтичність, Цветаєва втікала від безжиттєвих, мнимо багатозначних декадентських традицій. Вона хотіла бути різноманітною у своїй поезії і постійно шукала нові шляхи.
Марина Цвєтаєва: внесок у культуру російського вірша ХХ століття
Марина Цвєтаєва — великий поет, чиє ім’я займає важливе місце в культурі російського вірша ХХ століття. Її спадщина є великою і важко оглядною. Окрім лірики, Цвєтаєва створила сімнадцять поем, вісім віршованих драм, а також прозові твори різного характеру: автобіографічні, мемуарні, історико-літературні та філософсько-критичні.
Творчість Марини Цвєтаєвої важко підпорядкувати рамкам літературних течій та історичних періодів. Вона є надзвичайно своєрідною, трудноохопною і завжди стоїть окремо. Деяким читачам близька її рання лірика, іншим — ліричні поеми. Хтось надає перевагу поемам-казкам з їх могутнім фольклорним розливом, а деякі стають шанувальниками перейнятих сучасним звучанням трагедій на античні сюжети. Комусь ближче філософська лірика 20-х років, а інші дадуть перевагу прозі чи літературним письменам, які відтворили неповторність художнього світосприйняття Цвєтаєвої. Однак, незалежно від жанру, кожне слово, написане нею, об’єднується пронизуючою силою духу.
Мистецтво XIX століття. Романтизм, реалізм
... століття для позначення мистецтва, що протистоїть романтизму і академізму. На відміну від романтизму, який зосереджував увагу на внутрішньому світі людини, основною для реалізму ... перехід від романтизму до академізму відбувався менш конфліктно, аніж у живописі та літературі. Розвиток за країнами ... Штернбальда». Думка, що життя особи може минути, а вона так і не дочекається «полум'я майбутнього», до ...
Марина Цвєтаєва залишила невимовний внесок у російську культуру ХХ століття. Її поезія, драми та прозові твори відображають неповторний світосприйняття та внутрішній світ поетеси. Цвєтаєва була майстром слова, її поезія вражає своєю емоційністю, музичністю та глибиною змісту. Вона вміла відтворити найтонші відчуття та почуття, розкрити душу людини у своїх творах. Її творчість залишається актуальною і сьогодні, адже вона змогла викреслити своє неповторне місце в історії російської літератури.
