Життя та творчість Михайла Лермонтова
Михайло Юрійович Лермонтов народився в Москві 2 жовтня 1814 року. Його батько був військовослужбовцем, а матір втратив у ранньому віці. У подальшому Лермонтов виріс під опікою бабусі в маєтку Тархани в Пензенській губернії. Тут він отримав домашню освіту, уиний напрямок якої був заздалегідь визначений — поезія. У школі він вільно володів французькою і німецькою мовами, вивчав музику та малювання.
У 1827 році Лермонтов переїхав до Москви та вступив до Московського університету. Але в інституті він провів не багато часу, оскільки був незадоволений лекціями та професорами. У 1832 році він покинув університет, подавши заявку на вибуття, через що став заздрістю для своїх викладачів.
У проміжку з 1828 по 1832 роки Лермонтов писав вірші, у своїй ранній творчості відчуваючи вплив поезії Байрона. Його байронівські поеми «Черкеси», «Кавказький бранець», «Корсар», «Злочинець», «Олег» та «Два брата» вважаються шедеврами.
У 1837 Лермонтов випустив поему «Мцыри», яка стала його найвідомішим та значним твором. Також він написав драму «Маскаради», яка була успішно поставлена на сцені. Протягом свого короткого життя (він помер у 27 років) Лермонтов написав багато віршів та оповідань, які завоювали шану та прихильність читачів.
У творчої спадщини Михайла Лермонтова виділяється його інтелектуальна незалежність та сильний характер. Такі риси виявилися, зокрема, у відмові Лермонтова від прийняття звання шляхти, що йому пропонувалось за здобутки в літературі, а також у гострій критиці соціально-політичних проблем Росії того часу.
Висновок
Творчість Михайла Лермонтова — це унікальна спадщина російської літератури, яка значною мірою формувала її духовний образ. Твори Лермонтова про мужність, національний милітаризм і моральні протиріччя протягом багатьох десятиліть зберігає красу і естетичну цінність,лементуючи похмуру картину життя в російському суспільстві.
Развитие творчества Лермонтова
В период с 1830 по 1831 год Лермонтов находится на вершине своего творчества. Он работает очень интенсивно, за два года практически исследует все стихотворные жанры: элегию, романс, песню, посвящение, послание и другие. Поэт внимательно смотрит на свою внутреннюю жизнь, стремясь выразить словами невыразимые душевные движения. Он затрагивает и общие вопросы бытия, и моральную жизнь личности. Драма «Странная человек» является своеобразным фокусом автобиографических мотивов его лирики в этот период.
Особенности художественных произведений творчества Михаила Лермонтова
... була ціль його життя: Я рожден, чтоб целый мир был зритель Торжества иль гибели моей… («Мы случаймо сведены судьбой … », 1832) [49; 7] Герой раннего лиризма Лермонтова прагматичен своей ... выдана за эпоху. Ми вже чимало знаємо про Лермонтова і його час. Болинский и Герцен, безусловно, отметили место Лермонтова в истории развития мысли русского общества и значение ...
Однако Лермонтову пришлось продолжать образование, и он планировал сделать это в Петербургском университете. Однако, ему пришлось начинать с первого курса, так как время обучения в московском университете, где он ранее учился, не засчитывалось. Он не хотел терять два года и резко изменил свои планы.
4 ноября 1832 года он поступил в Школу гвардейских подпрапорщиков и кавалерийских юнкеров. Два года, проведенные в казарменной обстановке, были, по его словам, «ужасными». Но даже в таких условиях Лермонтов продолжает тайно писать, хотя его творчество переживает период спада.
Життєвий шлях М.Ю. Лермонтова
М.Ю. Лермонтов народився в 1814 році в Москві в родині просвітника і станового радника Юрія Лермонтова. Підкоряючись бажанням батьків, він був відправлений в школу на Кремль, а потім навчався в Московському університеті, де виявив талант до поезії. В цьому періоді написав перші поетичні твори, зокрема «Там густою ліс» і «Пташка».
Творчість М.Ю. Лермонтова
Творчість Лермонтова була насичена різноманітними жанрами: поезією, прозою, драмою. В його творах відображені історія, культура і етика Росії, а також проблеми характеру, любові, безпорадності і світського життя. Він як жоден інший поет зміг передати дух епохи і настрій народу. Його твори зіграли значну роль у розвитку літератури та культури Росії.
Перші кроки М.Ю. Лермонтова у суспільному житті
Після закінчення школи Лермонтов був взятий до лейб-гвардії Гусарського полку, проте після деякого часу повернувся до прози і почав роботу над романом «Княгиня Лиговська», у якому вперше згадуються ім’я Печорина та відносини з Варенькою Лопухіною. Продовжуючи роботу над прозою, Лермонтов був заарештований і зосереджений за суспільно небезпечну діяльність. За час обмеження волі він встиг попрацювати над віршами «В’язень», «Сусід», «Молитва» і «Желанье». Після звільнення відбулося повторне посилання на Кавказ, на якому він написав свої найвідоміші твори і познайомився з декабристами, зокрема з А.Одоевским.
Лермонтов: життя і творчість
Михайло Юрієвич Лермонтов — видатний російський поет і прозаїк, один із засновників російського романтизму, чия творчість безсмертна і перетинає межі часу.
На початку 1839 року Лермонтов знайомиться з редакцією «Вітчизняних записок» та петербурзькими літераторами, серед яких були Куковський, Тургенєв, Бєлінський. У прогресивних колах він зарекомендував себе як надія російської літератури.
Проте у 1840 році за дуель з французьким посолом Лермонтова перевели в піхотний відділ і він вирушив служити на Кавказ. Тут він брав участь у військових діях і виконував свої обов’язки з відмінним професіоналізмом та мужністю.
Творчість Марини Цвєтаєвої
... хитливий. Ілля Еренбург, що добре знав її в молодості, говорить: "Марина Цвєтаєва сполучала в собі старомодну чемність і бунтарство, пієтет перед ... безпосередністю. Hа цьому зійшлися всі рецензенти. Строгий Брюсов, особливо похвалив Марину за те, що вона безбоязно вводить у поезію "повсякденність","безпосередні риси ... Пера нагострити знаю, як лагодили: пальці не присохнули від його чорнила!". Творчість
Після двомісячної відпустки в лютому 1841 Лермонтов приїхав до Петербурга сподіваючись на відставку, проте йому в ній відмовили, а на Кавказі вже чекали його обов’язки. Незабаром поет прибув до П’ятігорська, де зустрівся зі своїми колишніми приятелями, у тому числі з Мартиновим зі Школи юнкерів.
На одному з вечорів на нього образливо насміхнувся Мартинов і Лермонтов провів з ним дуель, яка стала для нього останньою. Ця втрата сколихнула російську літературу, проте Лермонтов залишився живим у своїх творіннях, які є свідченням його таланту і геніальності.
Тіло поета було поховано в П’ятігорську, проте пізніше на прохання бабусі перевезли в Тархани і поховано на фамільному могильнику.
